Квотербек-діва, син легендарного ресивера та білий корнербек. Головні проспекти драфту НФЛ класу-2024
Знайомимось.
Від редакції: ви знаходитеся у блозі Hail Mary. Його автор вже багато років дуже гарно пише про НФЛ. Підтримайте його плюсами та коментарями.
***
За тиждень, в центрі Детройта, відбудеться черговий щорічний драфт НФЛ. Клас-2024 має виражений ухил в атакувальний бік. Більшість топових проспектів грають саме в нападі, і букмекери прогнозують, що цього року команди НФЛ поб’ють рекорд за кількістю обраних в першому раунді гравців нападу. Але і в захисті є цікаві гравці. Чого лише вартує потенційно перший білий стартовий корнербек в НФЛ з 2003 року.
З найкращими проспектами, більшість з яких майже гарантовано буде обрана в першому раунді, пропоную познайомитися поближче.
Калеб Вілльямс (квотербек, Університет Південної Каліфорнії)
Безапеляційний та одноголосний перший номер драфту усіх скаутів та експертів. Вілльямс вважається одним з найяскравіших квотербеків-проспектів останніх років та потенційною суперзіркою рівня Махоумса.
Калеб починав кар’єру в Оклахомі, але згодом переїхав до Південної Каліфорнії, куди перейшов його тренер Лінкольн Райлі. В перший же сезон в новому універі, Вілльямс накидав 4080 ярдів та 37 тачдаунів. Калеба назвали найкращим гравцем університетського футболу і віддали Хайсман Трофі.
Вілльямс має елітний рівень пасів та здатен виконати будь-який кидок. Точність Калеба майже бездоганна. Він кидає м’яч так, щоб ресивер міг не лише прийняти пас, а й набрати ярди після прийому. Він не панікує під тиском і здатен кидати точні паси на бігу. В універі у Вілльямса була відверто погана лінія нападу і секів він навідгрібав добряче. Але це не завадило йому набрати захмарні показники в ярдах, тачдаунах та відсотку точності пасів. Калеб відмінно розігрує фейки та може дурити діфенсів-беків своїм поглядом, змушуючи їх повірити у хибний напрямок пасу. Має в собі ген елітно-божевільних розіграшів типу Махоумса.
Чисто в ігрових навичках недоліків у Вілльямса практично немає. А от у фізичних параметрах та менталці – тут є питання. Калеб – невеликий квотербек. Його зріст – 185 см. Звісно, це не ставить хрест на його перспективах (183-сантиметровий Дрю Бріз зміг стати легендою ліги), але є певним червоним прапорцем для скаутів. Також є питання до характеру Вілльямса. Він здається занадто самовпевненим, егоїстичним та нахабним. Таких гравців зазвичай характеризують словом «діва». Команда, яка візьме Вілльямса, ризикує отримати не лише талановитого гравця, а й елітного токсіка для роздягальні. Втім, талант Калеба на такому рівні, що він перекриває всі потенційні проблеми з атмосферою.
Джейден Деніелс (квотербек, ЛСЮ)
Володар Хайсман Трофі 2023 року та новий Ламар Джексон. Деніелс – ідеальний квотербек подвійної загрози, який однаково успішно вміє і в пас, і в скрембл. В сезоні-2023 показав свою найкращу гру та був лідером університетського футболу практично в кожній важливій статистичній категорії. Джейден набрав 3812 ярдів пасом, 1134 ярдів виносом, кинув 40 тачдаунів при 4 перехопленнях та заніс 10 тачдаунів своїми ногами.
Як вже зазначалось, головна чеснота Деніелса – його універсальність. В нього потужний кидок, який дозволяє виконувати паси на будь-яку відстань. Він вдало маневрує в кармані і може ухилятися від секів. Має спринтерську швидкість і легко здатен набирати ярди своїми ногами. Не менш важливою перевагою Деніелса є його здатність розуміти, коли варто ризикнути дальнім пасом, а коли краще кинути чекдаун на 2-3 ярди. Його ігровий інтелект, на думку скаутів, вже знаходиться на рівні НФЛ.
Помітних мінусів у грі Джейдена скаути не відмічають. Їх єдине занепокоєння – здатність квотербека перенести свої таланти на рівень НФЛ, де захисники більші, швидші та луплять набагато болючіше, ніж в універі. Втім, Деніелс все одно має гарантовано бути в ТОП-3 цьогорічного драфту.
Дрейк Мей (квотербек, Північна Кароліна)
Разом з Вілльямсом та Деніелсом, Мей формує трійку найкращих квотербеків цьогорічного драфту. Дрейк увірвався на велику сцену в 2022 році, накидавши 4321 ярд та 38 тачдаунів. Минулого року його цифри трохи впали, але, як не парадоксально, загальний рівень гри та техніка при цьому покращились.
Мей також є квотербеком подвійної загрози. В пасовій грі він демонструє феноменальну точність, навіть коли карман навколо нього розвалюється. В нього також відточена техніка кидка, завдяки якій він без проблем здатен виконувати паси на будь-яку відстань і з будь-якого положення. У виносній грі Дрейк показує солідну швидкість з дуже гарним прискоренням та не боїться поштовхатися із захисниками. Фактично, Дрейк Мей – це Джош Аллен, який не робить ідіотських пасів.
Головна сфера для покращення в Мея – це ігровий інтелект та швидкість прийняття рішень. Якщо основний варіант розіграшу стає неможливим, Дрейк занадто довго обирає резервний варіант. Також він може занадто довго думати, кидати йому пас чи йти в скрембл.
Джей Джей МакКарті (квотербек, Мічиган)
Квотербек чинних чемпіонів університетського футболу. Починав кар’єру досить непомітним проспектом, а потім різко увірвався на велику сцену в 2022 році. Має сильний кидок і, як наслідок, відмінно виконує дальні паси. Природжений лідер, для якого не існує прохідних матчів. На кожного суперника налаштовується, як на фаворита. Вміє тікати від теклів в кармані, але при цьому має проблеми з розумінням необхідності скремблу. Може рванути навіть коли захисники не пробились через лінію нападу.
Головна проблема МакКарті – ігровий інтелект. В скаутів є серйозні занепокоєння щодо здатності Джей Джея читати складні захисні схеми рівня НФЛ. Також йому не завадить попрацювати над точністю пасів.
МакКарті сприймався як непоганий квотербек з умовно другої групи, але останнім часом його зненацька почали активно хайпити та розкручувати. Джей Джей в прогнозах злетів до ТОП-5 драфту, а дехто навіть відправляє його в «Нью-Інгленд» третім загальним піком. Хоча фани впевнені, що МакКарті – це Зак Вілсон 2.0.
Майкл Пенікс (квотербек, Вашингтон)
Ризикований проспект, який може стати або цінною знахідкою, або суцільним провалом. Пенікс побудував успішну кар’єру в універі, який не славиться своїм нападом. Він двічі був лідером університетського футболу за пасовими ярдами, а минулого сезону його «Хаскіс» виграли всі ігри регулярного сезону та дійшли до півфіналу плей-офф. Майкл був другим у голосуванні Хайсман Трофі, що є найвищим результатом для гравця з Вашингтону.
В Пенікса надзвичайно сильний кидок. Він майже без зусиль може кидати паси на 60-70 ярдів. Також він вміє правильно обирати зони для дальніх пасів та розпізнавати слабкі місця в секондері суперника. Пенікс загалом вміє читати захист суперника та вишукувати в ньому слабкі місця. До кінця зберігає спокій та обирає найкращий варіант розіграшу, навіть якщо карман навколо нього розсипався.
Що не дає Пеніксу вважатися топовим проспектом – це вік та історія травм. Майклу 24 роки і він кілька разів рвав хрестоподібні зв’язки коліна. Хоч останні два роки в університеті він не мав жодних травм, його медична картка все одно буде стримувати його потенціал в очах скаутів.
Джо Альт (оффенсів текл, Нотр-Дам)
Найкращий лайнмен нападу. Грає на важливій позиції лівого теклу і робить це відмінно. Має швидкість тайт-енда, миттєво перекриває захисникам шлях до квотербека та легко протидіє всім їх фінтам. Вміло володіє власним тілом, тому без проблем ставить блоки та не втрачає при цьому рівновагу. Ідеально підходить і для виносної гри в якості пробивної сили, і для пасової в якості надійної стіни.
Суттєвих мінусів не має, але скаути відмічають, що Джо було б непогано попрацювати над швидкістю бокових зміщень. Інколи він занадто покладається на довжину своїх рук, замість того, щоб швиденько перебігти вбік.
Олумуіва Фашану (оффенсів текл, Пенн Стейт)
Фашану є ідеальним теклом з точки зору антропометрії. Він має відмінні пропорції зросту-ваги-довжини рук, щоб стати елітним лайнменом. Розуміє та вміє швидко займати правильну позицію, щоб заблокувати пас-рашера. Має сильні руки і вміє ставити потужні та болючі блоки. Відмінно рухається та здатен підлаштуватися майже під кожного захисника, щоб ефективно його заблокувати.
Хоч тіло у Фашану ідеальне для лайнмена, над його відчуттям йому ще варто попрацювати. Олу інколи не відчуває робочу дистанцію та дозволяє захисникам підібратися до нього занадто близько, щоб вибити його з позиції чи вивести з рівноваги.
Джей Сі Латхем (оффенсів текл, Алабама)
Починав грати у футбол як діфенсів-енд, але перед самим переходом в університетський футбол перейшов на позицію лівого текла. Перехід виявився більш ніж успішним, тож Джей Сі був стартовим теклом Алабами протягом двох сезонів. Латхем може закривати позицію і лівого, і правого теклів. В останньому сезоні не дозволив зробити жодного сека. Має гігантську антропометрію (198 см, 163 кг), тож знести цю глибу чистою фізичною силою майже неможливо. Латхем здатен відслідковувати рухи захисників поза його зоною відповідальності і за необхідності швидко страхувати своїх гардів.
Латхем майже невразливий до силових проривів пас-рашерів, але має працювати над протидією швидким обхідним маневрам. Йому не вистачає швидкості ніг, щоб зміщуватись в бік та ловити захисників, які обходять його завдяки прискоренню. Також йому варто працювати над чистотою своєї гри. В універі він збирав занадто багато флагів за порушення.
Таліесе Фуага (оффенсів текл, Орегон Стейт)
Фуага поступово прогресував і вийшов на пік кар’єри саме перед драфтом. Він відмінно підходить для виносної гри. Таліесе відомий своїм агресивним стилем гри, завжди йде вперед на захисників. Має сильні руки, якими здатен тримати та контролювати пас-рашерів. Також є універсалом, здатним закрити кілька позицій в лінії нападу, що підвищує його цінність.
Якщо для виносної гри Фуага має все необхідне, то при пасових розіграшах він виглядає трохи сируватим. Йому не вистачає швидкості ніг, щоб швидко закривати можливі дірки в лінії. Таліесе також вразливий до потужних проривів пас-рашерів, бо не вміє вчасно скоординуватись, щоб зберегти рівновагу та позицію.
Марвін Харрісон-молодший (ресивер, Огайо Стейт)
Марвін Харрісон-старший був легендою НФЛ та потрапив до Залу слави ліги в 2016 році. Його син має всі завдатки, щоб повторити шлях батька. Харрісон виглядає елітним проспектом, здатним робити різницю з першого сезону в НФЛ. В Марвіна все на найвищому рівні – робота ногами, прийом м’яча, здатність бігти роути. Справжній універсал, здатний грати і на фланзі, і в слоті. Для своїх розмірів, на диво швидкий та вміє миттєво набирати крейсерську швидкість. І через згадані розміри абсолютно не боїться приймати паси під тиском та виривати м’яча з рук захисників.
Над чим Харрісону треба працювати, так це над збереженням м’яча. Він вміє його приймати, але не дуже вміє тримати. Корнери рівня НФЛ можуть легко вибити його та спровокувати фамбл. Також Марвін не дуже вміє протидіяти теклам та зазвичай зупиняється вже після першого контакту із захисником.
Малік Наберс (ресивер, ЛСЮ)
Найновіший топ-проспект з універу, який подарував НФЛ Джастіна Джефферсона та Джа’Марра Чейза. Наберс одностайно відноситься до ТОП-3 ресиверів цьогорічного драфту та навряд чи залишиться доступним після першого раунду.
Малік зробив собі резюме за рахунок своїх бездоганних фізичних навичок. Скаути називають його атлетичним фріком через здатність легко вистрибувати на максимальну висоту та регулювати швидкість спринту, зупиняючись та розганяючись майже миттєво. Наберс є летальною зброєю при розіграшах на короткі та середні дистанції. Його здатність відстежувати м’яч, підлаштовуватись під нього та виривати паси з м’ясом гарантують його команді успішне завершення майже кожного розіграшу.
Натомість, на дальніх дистанціях Малік є не таким небезпечним. Він не дуже вміє бігти роути на великі відстані і не знає, як відліпити корнера, щоб відкритись вглибині поля. Якщо йому вдасться підтягнути цей елемент гри, то він здатен за кілька сезонів увійти до елітного дивізіону ресиверів.
Роме Одунзе (ресивер, Вашингтон)
Майже повна протилежність Наберса. Одунзе є чудовим ресивером для дальніх забросів, але має багато працювати над своєю ефективністю при коротких пасах. Небезпечним на пасах вглибину Роме роблять його швидкість та бачення поля. Він миттєво розганяється до пікової швидкості, без проблем змінює напрямок руху і бачить вільні зони, які він може зайняти, щоб зловити м’яч. На додачу до цього має елітний контроль над тілом, завдяки якому здатен ловити паси на краю поля та викручуватись з теклів захисників.
Натомість, при пасах в умовній 10-ярдовій зоні Одунзе не вистачає навичок звільнення від опіки корнера. Він недостатньо жорсткий при штовханині в 5-ярдовій зоні і погано приймає швидкі паси. Попри свої розміри (191 см, 98 кг) Роме погано протистоїть фізичному тиску при прийомі і здатен втратити м’яч.
Ксав’є Ворсі (ресивер, Техас)
Ворсі не вважався проспектом першого раунду. Дехто і досі не вважає його таким, але Ксав’є вдалось підняти свої акції після Драфт Комбайну. Ворсі побив рекорд 40-ярдового спринту. Його Ксав’є пролетів за 4,21 секунди. Це божевільна швидкість, яка миттєво дає уявлення про те, в яких розіграшах Ворсі буде найбільш ефективним. На додачу до цього, ресивер має надійні руки, здатні ловити м’яч під тиском, та відмінну здатність бігти майже будь-які роути.
Побоювання щодо Ворсі стосуються його розмірів. Йому помітно бракує м’язів. Атлетичні корнери рівня НФЛ здатні знести його ніби пір’їнку. І це викидає ще один червоний прапорець – травматичність. На рівні університету Ворсі не мав проблем зі здоров’ям, але якщо він буде регулярно вигрібати в НФЛ, то це лише питання часу, коли він зламається остаточно. Станом на зараз Ксав’є виглядає виключно варіантом для дальніх розіграшів. За таких умов, витрачати на нього пік першого раунду було б розкішшю. Але може хтось дозволить собі цю розкіш.
Брок Бауерс (тайт-енд, Джорджія)
Новий Джордж Кіттл чи вставте сюди ім’я свого улюбленого зіркового тайт-енда. Бауерс вже в дебютному сезоні в університетському футболі потрапив до Всеамериканської збірної. Він був ключовим елементом нападу Джорджії, яка виграла два чемпіонства поспіль, і вважається найбільшим талантом на позиції з часів Кайла Піттса. Скаути переконані, що Брок повністю готовий до НФЛ і здатен одразу робити різницю, як минулого сезону це вдалось новачку «Детройта» Сему ЛаПорті.
Бауерс вміє робити обидві речі, які вимагаються від тайт-енда – блокувати та ловити м’яч. Брок сильний та вміло контролює своє тіло, завдяки чому ставить надійні блоки. А для пасової гри в нього є елітна, як для тайт-енда, швидкість та вміння бігти ледь не всі типи роутів. Окрім цього він завжди намагається продовжити рух після прийому, тож набирає багацько ярдів з м’ячем в руках.
Занепокоєння в скаутів викликає здатність Бауерса звільнятися від опіки на рівні НФЛ. Він погано грає під жорстким фізичним тиском та має складності з тим, щоб скинути з себе великого сейфті. Також хоч Брок і вміє блокувати, але проти лайнменів з НФЛ його техніка блокування може бути не дуже ефективною. Перший сезон в лізі він може провести в ролі лише пасового тайт-енда, а не блокуючого. Втім, Бауерс має настільки видатний потенціал, що попри мінуси навряд чи опуститься нижче 15-го загального піку.
Лаяту Лату (діфенсів-енд, УКЛА)
Лату міг завершити кар’єру ще а університеті після травми шиї. Втім, після певної паузи, він повернувся і одразу увірвався на топ-рівень. З універу він йшов в якості члена Всеамериканської збірної та з нагородою Comeback Player of the Year.
Лаяту в своїй грі робить ставку на швидкість та спритність, а не на грубу силу. В нього відмінне прискорення, за рахунок якого він виходить на вільний простір. Лату гнучкий і постійно вивертається в різні сторони, чим не дає лайнменам нападу поставити блок. Він також може відходити назад і допомагати в зонному захисту, але це все ж не є його головною чеснотою.
Скаути високо цінують спритність Лату, але занепокоєні його фізичною силою. На їх думку, Лаяту недостатньо атлетичний і це може обмежити його потенціал в НФЛ. Також в нього не надто довгі руки, тому йому буде складно скидати з себе великих лайнменів. І ніхто не забуває про травму шиї. В це міжсезоння лайнбекер «Ковбойс» Вандер Еш достроково закінчив кар’єру саме через наслідки старої травми шиї. Тож цей факт також впливатиме на підсумкову позицію Лату на драфті.
Даллас Тернер (діфенсів-енд, Алабама)
Невеликий, але дуже швидкий пас-рашер. Тернер миттєво прискорюється, легко змінює напрямок руху та завдяки гнучкості може прослизнути в шпарини між лайнменами. Він може бути як невтомним переслідувачем квотербека, так і надійною підмогою в зонному захисті проти пасів на короткі дистанції.
Негативом для Тернера є його явна заточенність на один тип гри. Він майже завжди намагається оббігти лайнмена по зовнішньому радіусу. Для спроб пробитися крізь лінію йому не вистачає антропометрії. Окрім цього, йому ще треба працювати над протидією виносній грі, оскільки він не завжди може розпізнати винос та вчасно вийти на перехоплення раннінбека.
Джаред Верс (діфенсів-енд, Флоріда Стейт)
Верс міг виходити на драфт НФЛ ще минулого року. Його вважали талантом першого раунду на рівні Вілла Андерсона та Тайрі Вілльямса. Але Джаред вирішив ще сезон пограти в універі та покращити своє резюме. Скаути вважають, що план Верса спрацював. Він все ще талант першого раунду, але з більшим досвідом.
За додатковий рік в універі Джаред зміг розвинутися як фізично, так і тактично. Фізично Верс додав собі міці та швидкості. Тактично він відточив основний арсенал пас-рашерських рухів та покращив розуміння гри. Джаред має в рукаві десятки прийомів, як обійти лайнмена нападу. А завдяки вродженій гнучкості він може буквально прослизати під лайнменами.
Що Джареду поки не вдалось покращити, так це гру проти виносу. Він не надто добро проводить текли і не може зловити раннінбека. Окрім цього, він інколи занадто поспішає піти в прорив і задавити лайнмена, чим відкриває дірку в лінії захисту, якою може скористатися раннінбек.
Чоп Робінсон (діфенсів-енд, Пенн Стейт)
Робінсона багато в чому порівнюють з попередньою зіркою Пенн Стейту – Майкою Парсонсом. Чоп трохи більший за Майку, але при цьому такий же швидкий. Саме швидкість є ключовою в стилі гри Робінсона. Він також дуже гнучкий, відмінно працює ногами та має непогану техніку роботи руками. На додачу до всього Робінсон є універсалом, який здатен відходити назад для гри в зонному захисті та протидії пасам. І ще він дуже витривалий, тож може грати всі три дауни (або чотири, якщо знадобиться).
Мінусом Робінсона скаути вважають його не надто різноманітне портфоліо пас-рашерських прийомів. Чоп робить ставку на свою швидкість, але якщо її нейтралізувати, то в гравця залишається не дуже багато варіантів для виконання своїх функцій на полі.
Джер’Жан Ньютон (діфенсів текл, Ілліноіс)
Ньютон вважається потенційно найкращим діфенсів теклом цього драфту. Його головна чеснота – універсальність. Він однаково корисний в захисті і проти виносу, і проти пасу. Як для 134-кілограмового чулувіка, Джер’Жан має ніфігове прискорення, за рахунок якого може збити лайнмена суперників з ніг. Цьому допомагають і сильні руки, якими Ньютон вміє користуватися. Завдяки прискоренню Ньютон потенційно може закривати позицію пас-рашера, але більше користі він все ж приносить на класичній позиції текла.
Мінусом для Джер’Жана є його не надто високий, як для лайнмена, зріст (188 см) та недостатня довжина рук. Скаути побоюються, що через це Ньютон не зможе ефективно пробивати блоки від НФЛівських лайнменів
Квінйон Мітчелл (корнербек, Толедо)
Мітчелл має ідеальне бачення поля та є сильним гравцем при зонному захисті. Він вміє читати розіграші нападу та розпізнавати роути ресиверів. Завдяки цьому він миттєво реагує на ситуацію на полі і опиняється саме там, куди летить м’яч. При цьому Квінйон є тим, що називають «ballhawk». Він націлений на перехоплення і чудово вміє їх робити. Персональний захист в Мітчелла виходить трохи гірше, ніж зонний, але в ньому він також є доволі надійним.
В Мітчелла немає відверто слабких сторін, але над переходом від бігу спиною вперед до переслідування ресивера йому варто попрацювати. Окрім цього, йому варто навчитися більше довіряти своїм інстинктам. Іноді він занадто довго думає, чи варто йому бігти перекривати роут, який він прочитав.
Терріон Арнольд (корнербек, Алабама)
Протилежність Мітчелла в стилі гри. Арнольд відмінно грає при персональному захисті. Він вміло працює ногами та має гнучкі стегна, за рахунок чого майже без зусиль повторює всів рухи ресивера і тримає його під контролем. Якщо ж ресивер приймає пас, то Арнольд одразу готовий звалити його жорстким теклом.
Попри те, що Терріон підтягнув свій рівень гри в зонному захисті, це все одно залишається його слабким місцем. Він також має проблеми з визначенням траєкторії польоту м’яча, через що недооцінює можливості ресивера прийняти пас.
Купер ДеЖан (корнербек, Айова)
Той самий білий корнер. Існує вірогідність, що в НФЛ з нього спробують зліпити сейфті, але ДеЖан все ж має непогані шанси закріпитися в лізі саме як корнербек.
ДеЖан є надзвичайно універсальним. Він і швидкий, і сильний, і стрибає високо. Гнучкості трохи не вистачає, але то таке. Найбільше користі Купер здатен принести в зонному захисті проти коротких пасів. Він ідеально рухається на невеликому просторі, миттєво закриваючи шляхи ресиверу та вистрибуючи перед м’ячем. Як для корнера, ДеЖан має доволі багато м’язової маси, тому поштовхатися за м’яч для нього взагалі не проблема.
Через м’язи в ДеЖана виникає і його головна проблема – він недостатньо гнучкий та не може швидко змінювати напрямок руху. Також минулого року він зламав ногу, через що пропустив Драфт Комбайн та показові тренування свого універу. Хоч Купер вже встиг повністю відновитися від травми, команди будуть мати на увазі можливі наслідки цього пошкодження.
Кул-Еід МакКінстрі (корнербек, Алабама)
Насправді його зву Га’Квінсі МакКінстрі, а Кул-Еід є прізвиськом, яке йому дала його бабця. Але Кул-Еід звучить крутіше за Га’Квінсі, еге ж?
МакКінстрі в універі був не лише корнербеком, а й пант-рітернером. Тож універсальність є плюсиком в його резюме. При виконанні своїх основних обов’язків Кул-Еід демонструє видатні навички розпізнавання розіграшів та швидкої реакції на них. Має достатньо сили, щоб задавити ресивера та вирвати в нього м’яч при прийомі. Вміло відстежує рухи ресивера та здатен їх повторювати. В Алабамі був фактично додатковим тренером на полі, підказуючи своїм партнерам правильні позиції для розташування на полі та варіанти для протидії супернику.
Проблеми МакКінстрі криються в протидії коротким пасам, особливо в червоній зоні. Йому не вистачає терплячості, щоб не купуватися на фейкові розіграші. Також йому важко протидіяти спритним ресиверам, які вміють різко розвертатися на коротких роутах.
