Приреченість «Чикаго», приземлення «Маямі» та реабілітація «Далласа». Огляд четвертого ігрового тижня НФЛ
Подорож тижня: «Джексонвілль» та «Атланта» зіграли в Лондоні перший міжнародний матч сезону
Міжнародна серія сезону-2023 офіційно відкрита. Її перший матч в Лондоні зіграли «Джексонвілль» та «Атланта». Команди показали діаметрально протилежний футбол і залишали столицю Великобританії з діаметрально протилежним настроєм.
«Джексонвілль» вважається неофіційною домашньою командою Лондона. І на четвертому тижні «Джегуарс» грали на Вемблі дійсно як вдома. Після невеличкої пробуксовки на старті, «ягуари» повністю взяли гру під свій контроль і методично знищували «Фелконс». Напад «Джексонвілля» не заносив тачдаун на кожному драйві, але для перемоги цього і не потрібно було. Головне – він грав без помилок, втрат м’яча та брав все, що йому давав суперник. Тревор Лоуренс комфортно відчував себе в кармані та спокійно роздавав паси своїм ресиверам. Квотербек залишився без своєї головної мішені у вигляді ресивера Зея Джонса, але не відчув цього через впевнену гру Крістіана Кірка та Евана Енграма. Ну і Кальвін Рідлі теж відзначився проти своєї колишньої команди. Саме на його рахунку був єдиний тачдаун «ягуарів».
Напад «Джегуарс» міг сильно не напрягатись, бо їх відмінно страхував захист. В першій чверті в «Атланти» було всього 10 ярдів в нападі. Згодом «Фелконс» змогли трохи розігратися і навіть двічі дійшли до червоної зони, але все, що вони змогли витиснути за весь матч – це 7 очок. А в захисту «Джегуарс» натомість було 2 перехоплення, 4 секи і вимушений фамбл.
Для «Атланти» цей матч був на межі провалу. І він знову підняв питання – чи дійсно Дезмонд Ріддер є довгостроковою відповіддю на позиції квотербека. Ріддер поки що надто нестабільний. Проти «Джексонвілля» він не міг спіймати ігровий ритм та завести свій напад. Також він примудрився кинути два перехоплення двома пасами поспіль, одне з яких було пік-сікс, і зробив фамбл. Цікаво, що паси, які перехопив захист «Джексонвілля», летіли в напрямку Дрейка Лондона і Кайла Піттса. І це підводить до ще однієї проблеми «Фелконс».
Лондон та Піттс вважались новими лідерами «соколів». Тим паче на них спустили піки ТОП-10. Але Дрейк та Кайл поки не показують тієї гри, якої від них чекають. Хтось звинувачує тренерський штаб «Атланти» в тому, що вони не можуть ефективно використовувати цих талановитих гравців. Хтось звинувачує квотербеків «Фелконс», що ті не кидають паси Піттсу та Лондону. Ну, ось Ріддер спробував знайти їх пасами. Вийшло не дуже. Поки що виходить так, що пасову гру «соколів» переважно тягнуть на собі ветеран Джонну Сміт та цьогорічний новачок-універсал Біжан Робінсон. Якщо «Атланта» перемагає, то пофігу, хто тягне гру. Але якщо команда програє, то вже виникає питання, чому топ-піки з драфту майже нічого не роблять на полі. Проблема в піках, квотербеці чи тренерах – тут вже треба розбиратися самим «Фелконс».
Приземлення тижня: «Баффало» спустили «Маямі» з небес на землю, влаштувавши їм розгром
Безумовно центральний матч тижня, від якого очікували шаленої перестрілки із купою тачдаунів. Саме це фани і отримали. П’ять перших драйвів команд закінчились тачдаунами. А потім «Маямі» отримали урок скромності. Бо як виявилось, 70 очок за комір аутсайдеру ще не роблять тебе домінуючою силою. І коли ти стикаєшся з надійним захистом, то все може піти не за планом.
Саме оборона «Біллз» стала головним фактором, який визначив переможця. Їй знадобилось трохи часу, щоб пристосуватись до гри «Долфінс», але коли це сталось – «Маямі» були приречені. «Буйволи» міцно перекривали основні варіанти для розіграшів, чим змушували Тангаваілоа кидати ризиковані або погано підготовані паси. Вони також контролювали виносну гру «дельфінів» і не давали розбігтися раннінбекам. Особливо відзначились Грегорі Руссо та Ед Олівер. Сумарно вони зробили 3 секи та 4 текли з втратою ярдів. Всіма цими комплексними заходами «Баффало» вибили з рук «Маямі» їх головну зброю – здатність робити вибухові розіграші. Найдовший пас Тангаваілоа був на 23 ярди, а сенсаційний новачок Девон Ечейн хоч і видав забіг на 55 ярдів, але стався він вже за рахунку 20:48 на користь «Біллз».
Якщо напад «Маямі» стикнувся з проблемами, то в «Баффало» їх майже не було. Джош Аллен провів ідеальний матч. В нього було 4 тачдауни і всього 4 неточних паси. Квотербек «Біллз» нарешті відмовився від дурного ризику і в першу чергу думав про збереження м’яча. Якщо він не був впевнений в тому, що дальній пас пройде – він кидав на коротку дистанцію. І в скрембл він йшов лише тоді, коли в нього дійсно був простір для цього, як в ситуації з фінальним 11-ярдовим тачдауном. Коли Аллен грає саме так – «Біллз» дуже складно зупинити.
Життям в цій грі насолоджувався і Стефон Діггз. Ресивер набрав 120 ярдів та заніс 3 тачдауни. Окрім того, що Діггз – дуже непоганий ресивер, в такої статистики було ще одне пояснення. Через травми в секондері, «Маямі» змушені були поставити проти Діггза корнербека Кадера Коху, який раніше грав лише в слоті. Для Стефона Коху був солодкою булочкою. Ресивер «буйволів» без проблем відривався від опіки, приймав паси і потім ще набирав купу ярдів після прийому. Після захисту «Біллз», саме цей дисбаланс в протистоянні ресивера та корнера був визначальним у матчі.
«Баффало» отримали заряд впевненості та розуміння, що коли Джош Аллен не намагається грати в супергероя – вони майже ідеальна команда. Поганою новиною для «Біллз» є лише травма Тре’Девіуса Вайта. Дуже схоже, що корнербек порвав ахіллове сухуожилля. А «Маямі» швидко спустили з небес на землю і дали багато матеріалу для опрацювання. Бо якщо «Долфінс» хочуть здійснити забіг по плей-офф, їм треба навчитись грати проти захисту рівня «Баффало» весь матч, а не лише першу чверть.
Тачдаун тижня: Стефон Діггз розкидав двох захисників «Маямі» і заніс 55-ярдовий тачдаун
Як виявилось, двох захисників недостатньо, щоб втримати Стефона Діггза. Ресивер «Баффало» розкидав корнерів «Маямі» і пробіг спринт до залікової зони суперника, організувавши поки що найдовший тачдаун «Біллз» в цьому сезоні.
Провал тижня: «Чикаго» програли «Денверу», маючи перевагу в 21 очко
Це був матч двох команд, які повністю провалили старт сезону та перекреслили всі очікування своїх фанів. «Денвер» зміг хоч щось налагодити у нападі, але при цьому дірок в захисті мав більше, ніж дорогий сир. В «Чикаго» так-сяк трималась оборона, але напад був тихім жахіттям із Джастіном Філдзом, який не віддупляв, що робити на полі, в головній ролі. І от з таких стартових позицій команди мали визначити, хто ж з них все-таки гірший. «Бронкос» дуже старались заради цього звання, але «Беарс» сказали останнє слово.
«Чикаго» почали гру так, як ніхто від них не очікував. Джастін Філдз показав, що він ЗНЕНАЦЬКА вміє грати квотербека і почав роздавати паси з карману, майже не вмикаючи скрембл. Філдз абсолютно комфортно почував себе за спинами лайнменів і розривав слабкий захист «Денвера». 80% пасів Джастіна були точними, він встановив персональний рекорд за пасовими ярдами (335) і кинув аж 4 тачдауни. І при цьому квотербек мав неабияку підтримку від виносної гри, в якій верховодив Халіл Херберт, що набрав 103 ярди. З огляду на те, що напад «Бронкос» дуже швидко застряг в болоті, «Беарс» набрали 28 очок без відповіді і перемагали 7:28 наприкінці третьої чверті. Здавалось, цей матч неможливо програти. Але для «Чикаго» немає нічого неможливого!
«Беарс» злили весь матч в унітаз всього за 4 драйви. Захист проґавив ривок «Денвера», напад якого перезапустив новачок-раннінбек МакЛафлін, і дозволив скоротити відрив до семи очок. Філдз повернувся до своїх заводських налаштувань і спочатку не зміг набрати перший даун, змусивши «ведмедів» пробивати пант, а потім не втримав м’яч після секу і зробив фамбл, який «Бронкос» повернули в залікову зону. Навіть після такого в «Чикаго» був шанс врятувати матч, але тут вже свій геній показав головний тренер «ведмедів» Метт Еберфлус. За 3 хвилини до кінця, на 18-ти ярдах суперника, він раптом вирішив грати четвертий даун, замість того, щоб пробити легкий філдгол і повернути лідерство. І для розіграшу четвертого дауну він обрав максимально передбачувану схему з виносом раннінбеком по центру. «Денвер» зупинив цей виніс, отримав м’яч і у підсумку пробив переможний філдгол. Після цієї поразки вже можна говорити, що в «Беарс» нічого не змінилось. Вони все ще найгірша команда ліги, їх тренерський штаб навряд чи збереже роботу після цього сезону, а Джастін Філдз має розглядати нові варіанти для продовження кар’єри.
«Денвер» хоч і переміг, але не має особливо тішитися. В них все ще купа проблем і перемогу в цьому матчі їм багато в чому дозволили здобути самі «Чикаго». Напад все ще нестабільний і випадає з гри на дуже великі проміжки часу. Захист все ще некомпетентний і дає супернику стільки простору, що ресивери можуть ще й станцювати, перш ніж прийняти пас. Тиск на лінію нападу опонента відсутній як такий. Натомість власні лайнмени часто фолять. Так, є світлі плями у вигляді проривного новачка-раннінбека Джаліла МакЛафліна, який своїми виносами завів напад, та лайнбекера Ніка Бонітто, який зробив 2,5 секи та ключовий вимушений фамбл. Але це крохи. Завдяки цьому можна відскочити в грі проти такого ж некомпетент ного суперника. А від «Денвера» Шона Пейтона очікували прогресу, а не відскоків в іграх з аутсайдерами. Тож в «Бронксо» попереду до біса багато роботи.
Безнадія тижня: «Цинциннаті» без шансів програли «Теннессі» і продовжили вільне падіння
Для «Цинциннаті» офіційно настав час панікувати. «Бенгалс» не можна назвати навіть блідою тінню самих себе минулорічної давнини. Це геть інша команда, яка поки не має жодних шансів на плей-офф, не кажучи вже про чемпіонство дивізіону. «Тигри» абсолютно беззубі в нападі та дуже вразливі у захисті. І світла в кінці тунелю поки не видно.
Проти «Теннессі» «Цинциннаті» змогли нормально провести лише перший драйв, який закінчився філдголом. Після цього – фініта. «Бенгалс» змогли перейти центр поля лише тричі. І двічі це було тоді, коли рахунок був 3:27. Та й скінчилось все фамблом та втратою даунів. Не буде великою помилкою сказати, що головна причина стагнації нападу «тигрів» криється в поганій грі Джо Бурроу. Квотербек грає через недоліковану травму ноги і це дуже помітно. Бурроу майже нерухомо стоїть в кармані і намагається щось виловити для себе. Але виловити вдається небагато. Ресиверів дуже швидко накривають, а пробігти пару зайвих ярдів, щоб трохи просунути м’яч чи виграти час, Джо просто не може. Карколомний спад у грі Бурроу не можуть замаскувати старання інших лідерів «Бенгалс» – Джо Міксона та Джа’Марра Чейза. Статистично, вони провели не такий вже і поганий матч. Але користі від їх прийомів та виносів було нуль. І цю безпорадність нападу також не може компенсувати захист. «Цинциннаті» загнали себе у дуже скрутне становище і поки не помітно, що в них є план, як з нього вийти.
«Бенгалс» страждали, але треба віддати належне і «Теннессі». Вони зробили все, щоб святкувати розгромну перемогу. В нападі Раян Теннехілл майже безпомилково роздавав паси (перехоплення кинув, але це ж Теннехілл) і з вдячністю карав захист «Бенгалс» за всі їх порушення, якими вони продовжували драйви «Тайтенс». ДеАндре Хопкінс хоч і не дотягнувся до м’яча в заліковій зоні, але все одно був двигуном пасової гри і прийняв ряд важливих пасів. Деррік Генрі повільно почав, але потім розбігався і натоптав 122 ярди із тачдауном. Вишенькою для раннінбека став пас для тачдауну, який він кинув одразу перед перервою.
Захист «Теннессі» теж не відставав. Пас-раш на чолі із Джеффрі Сіммонсом буквально жив в бекфілді «Бенгалс» і не давав часу Бурроу на подумати. Секондері швиденько приймали ресиверів «тигрів» і міцно тримали їх під прикриттям. «Тайтенс» дозволили супернику набрати хоча б 30 ярдів лише на першому та останньому драйвах. Для «титанів» це друга перемога і вони цілком реальні претенденти на чемпіонство дивізіону.
Трилер тижня: «Індіанаполіс» відіграв 23 очки, але все ж програв «Лос-Анджелес Ремс» в овертаймі
«Кольтс» продовжують свою перебудову і адаптацію до гри з новачком-квотербеком Ентоні Річардсоном. Не все йде гладко (як і має бути з квотербеком-новачком), але «Інді» все більше доводять, що вони стали на правильний шлях. В матчі з «Ремс» вони ледь не створили фантастичний камбек, проте навіть попри поразку мають приводи для оптимізму.
В «Індіанаполіса» були дві абсолютно різні половини. В першій не виходило нічого, а єдиний більш-менш притомний драйв закінчився промазаним філдголом. В другій стався повний перезапуск нападу. «Кольтс» зробили декілька шикарних розіграшів, а Ентоні Річардсон показав майже максимум ефективності. В нього були промахи, але при цьому новачок організував всі три тачдауни «жеребчиків» (2 пасом, 1 заніс сам) і успішно провів дві 2-очкові конвертації, щоб зрівняти рахунок. Новачок став краще знаходити баланс між пасом та скремблом і вже не кидається у самовбивчі виноси. Та й виносна гра його непогано підтримувала. Зак Мосс хоч і не робив шалених виносів, але необхідні ярди набирав. «Індіанаполіс» успішно закладає базу для майбутніх перемог. Коли вони віднайдуть стабільність у своїй атакувальній грі – це має бути дуже непогана команда.
«Лос-Анджелес Ремс» теж успішно адаптується в своїй перебудові. В цьому дуже допомагає феноменальний прогрес новачка-ресивера Пука Накуа. Хлопець демонструє шалену ефективність. В 3 з 4 ігор він набрав 100+ ярдів. В нього вже 39 прийомів на рівні НФЛ, при тому що найкращим показником в універі у нього було 48 прийомів за весь сезон. І на його рахунку переможний тачдаун в овертаймі. Накуа повністю компенсував втрату Купера Каппа і без проблем тягне пасову гру «Ремс». Якщо після повернення Каппа він збереже цю ефективність, в «баранців» має бути дуже грізний тандем, який виграє для них не один матч.
У виносній грі «Ремс» також вгадали зі свіжою кров’ю. Кайрен Вілльямс, який розглядався як бек-ап для Кема Ейкерса, не лише вигриз місце в старті, а й став однією з гловних частин нападу «Лос-Анджелесу». Проти «Кольтс» вні провів свій перший матч із 100+ виносними ярдами та заніс 4-й та 5-й тачдауни в НФЛ. «Баранці» знайшли плеймейкерів там, де ніхто не очікував. І це має давати надію фанам «Ремс». Вони далекі від боротьби за чемпіонство, але плей-офф цілком у зоні досяжності. І якщо «Лос-Анджелес» продовжить з такою ефективністю знаходити нових Накуа та Вілльямсів, повернення в Супербоул буде лише питанням часу.
Реабілітація тижня: «Даллас» відвів душу на «Нью-Інгленді» та реабілітувався за поразку «Аризоні»
Фани «Далласа» минулого тижня отримали добрячу порцію шоку від улюбленої команди. Інакше як шоком поразку від «Аризони» важко було назвати. Тому в матчі з «Нью-Інглендом» «Ковбойс» потребували реабілітації. І вони її отримали. Хоча попри розгромну перемогу «ковбоям» все ще є над чим працювати.
Одним з факторів, який забезпечив «Кардиналс» сенсаційну перемогу стала слабка гра захисту «Далласа». «Ковбойс» дозволили супернику занадто багато на початку зустрічі і потім не втримались на ключовому драйві. З «Нью-Інглендом» техасці такої помилки не повторили. Свої єдині очки «Петріотс» набрали на першому драйві. Після цього «Даллас» зжер суперника. Захист «Ковбойс» принижував лінію нападу «Петріотс», повністю вимкнув їх виносну гру та примушував Мака Джонса рятувати своє життя, паралельно ухвалюючи одне погане рішення за іншим. «Патріоти» набирали в середньому всього 13,5 ярдів за драйв і це був красномовний доказ домінантності захисту «ковбоїв».
Якщо захист «Далласу» свої висновки зробив, то в нападу головна проблема досі не вирішена. Атака «Ковбойс» все ще не може використовувати на повну свої можливості у червоній зоні суперника. З чотирьох заходів «ковбої» витиснули лише один тачдаун. Та і той був у фінальній чверті за рахунку 31:3. Якщо брати до уваги всі чотири гри, то «Даллас» заніс 7 тачдаунів з 19-ти заходів до червоної зони. Коли захист «Ковбойс» домінує та принижує свого суперника – це не надто суттєва проблема. Але якщо гра близька, то цей фактор може зіграти злий жарт з «Далласом». На щастя для «Ковбойс», в них ще багато часу, щоб вирішити свої проблеми в червоній зоні.
В «Нью-Інгленда» проблем з нападом в червоній зоні немає. Бо немає нападу. Мак Джонс провів ганебний матч. Зрозуміло, що в нього було нуль захисту від його лінії, але деякі рішення квотербека «патріотів» змушували пробити собі долонею по чолу. Джонсу пощастило, що «Даллас» зробив лише два перехоплення. Проблеми в Мака були і з контролем м’яча. Після секу він зробив фамбл, який «ковбої» повернули для тачдауну. Страждання Джонса скінчились наприкінці третьої чверті, коли його зняли з гри і посадили на лаву. Після матчу Білл Белічік сказав, що Джонс все одно вийде в старті на матч п’ятого тижня. Але якщо Джонс буде так грати і далі, то тренерський штаб «Петріотс» може швидко змінити свою думку.
Майже сенсація тижня: «Канзас-Сіті» із великими труднощами здолали «Нью-Йорк Джетс»
На папері цей матч виглядав більш ніж передбачуваним. І перша чверть лише це підтверджувала. Але потім «Джетс» повністю перевернули хід гри і ледь не створили головну сенсацію тижня. Ледь. Бо квотербеком «надзвукових» все ще є Зак Вілсон.
Попри все, Вілсона спочатку треба похвалити. Чи то присутність на бровці Аарона Роджерса, чи якийсь особливий настрій на матч з фаворитом конференції, але Зак значну частину матчу виглядав дуже і дуже непогано. Квотербек впевнено просував м’яч, влучав більшістю пасів та провів ідеальний драйв на початку другої половини, яким зрівняв рахунок. Але потім вилізла риса, через яку Вілсон так і не зможе стати стартовим квотербеком НФЛ. Він не може закрити гру. Коли захист «Джетс» робив все, що було в їх силах, а напад «Чіфс» піймав конкретну запару, Зак не зміг провести навіть один нормальний розіграш. У Вілсона було три драйви, щоб виграти матч. На першому «надзвукові» пробили пант після трьох даунів. На другому шалений забіг Бріса Холла на 42 ярди був похерений фолом та двома неточними пасами. А на третьому та вирішальному драйві Вілсон зробив фамбл. Зак не тягне рівень стартового квотербека НФЛ. Чим скоріше в «Джетс» це визнають, тим краще буде і для них, і для самого Зака.
«Чіфс» перемогли, але навряд чи можуть бути задоволені цією перемогою. Після впевненої першої чверті, яку «вожді» виграли 17:0, вся їх гра в нападі розсипалася. Махоумс нетипово для себе кинув одразу 2 перехоплення і влучно кинув лише трохи більше половини пасів. Лінія не витримувала тиску з боку «Джетс» і робила коштовні фоли, такі як захват за маску від Джаваана Тейлора у власній заліковій зоні, що призвело до сейфті. Єдиною світлою плямою у всій цій історії був раннінбек Айзая Пачеко. Другогодка видав один з найкращих матчів в своїй поки що нетривалій кар’єрі і був головним двигуном нападу «Канзас-Сіті». Він видав неймовірний 48-ярдовий забіг для тачдауну на початку гри. Він стабільно просував матч в ключові моменти і продовжував драйви «Чіфс». Він виступав додатковим ресивером для Махоумса і робив це настільки успішно, що за ярдами на прийомі поступився лише Тревісу Келсі. Якби не Пачеко – «Чіфс» не виграли б цей матч. Ну і сумнівні рішення на користь «вождів» від рефері теж допомогли. Але не будемо сильно вдаватися в конспірологію. Рефері в НФЛ частенько демонструють посередню компетентність.
Результати четвертого ігрового тижня виглядають наступним чином
Після чотирьох матчів є сенс починати дивитися на турнірні таблиці дивізіонів. Виглядають вони наступним чином
Американська конференція
Національна конференція
Наступного тижня «Цинциннаті» спробує почати рятувати свій сезон у матчі проти «Аризони». «Нью-Йорк Джетс» матимуть шанс набратись трохи впевненості у грі проти «Денвера». А в центральному матчі вибуховий напад «Сан-Франциско» налетить на сталевий захист «Далласа».
