Знищення «Далласа», кінець посухи «Детройта» в плей-офф та епічний провал «Філадельфії». Огляд раунду вайлдкард плей-офф
«Х’юстон» – «Клівленд»
Це була найбільш болюча пара плей-офф. Жодну з цих команд не хотілось втрачати вже на стадії вайлдкард. «Тексанс» шокуюче швидко провели перебудову та закохали в себе всіх фанів своєю яскравою грою на чолі із сенсаційним новачком Сі Джей Страудом. «Браунс» втратили половину стартового складу, але успішно латали всі дірки і зберігали високий рівень. І їм теж симпатизували, особливо через персону Джо Флакко, який з дивану увірвався в найбільш конкурентний дивізіон сезону і тягнув команду в плей-офф. Це була рівна пара, в якій невелику перевагу все ж віддавали «Клівленду». Але у підсумку перевага була величезна і зовсім не в «Браунс».
«Х’юстон» видав магічний матч по обидві сторони м’яча. В нападі продовжував вражати Сі Джей Страуд. Так, фани вже звикли, що цей новачок демонструє рівень гри зовсім не новачка. Але ж це плей-офф, зовсім інша історія. Страуду було пофіг. Вже в першій половині гри він повторив рекорд кількості тачдаунів для новачка-квотербека в плей-офф (3). Напевно, він би його і побив, але в другій половині необхідності тримати Сі Джея на полі не було ніякої (про це згодом). Страуд зберігав нордичний спокій в «кармані», легко йшов від захисників та безпомилково знаходив своїх ресиверів в глибині поля. Якщо Сі Джей гратиме так і надалі, то техасці можуть не зупинитися лише на одній перемозі в плей-офф.
Причиною, через яку Страуду практично не треба було грати в другій половині гри, був захист «Тексанс». Коли «Х’юстон» приймав «Клівленд» в регулярному сезоні, вони дозволили лише одному Амарі Куперу набрати 265 ярдів. В плей-офф ресивер ледве нашкрябав 59. Корнер Дерек Стінглі повністю його з’їв. Загалом вся секондері «Тексанс» практично не давала шансів ресиверам «коричневих» зробити хоч щось. Пасову гру «Браунс» тягнули тайт-енди Нджоку та Браянт, але цього було замало. «Х’юстон» не лише перекривав ресиверів, а і не давав шансів кинути їм паси. Вілл Андерсон та Дерек Барнетт створювали шалений тиск на Флакко і зробили по секу. Лайнбекер Харріс літав по всьому полю і встигав як проти виносу допомогти (2 текли з втратою ярдів), так і пасову гру зупинити (перехоплення та збитий пас). Ну і головна статистика захисту «Х’юстона» – два пік-сікса на двох драйвах поспіль. Це остаточно вбило всі надії «Клівленда» на позитивний результат вже у третій чверті.
Власне, в абзаці вище вже зазначено, чому «Клівленд» програв. Але було б помилкою вважати, що винні були лише пік-сікси. Так, магія Флакко скінчилась в найбільш неслушний момент. Обидва перехоплення були на совісті квотербека і з його досвідом він не мав права припускатись таких помилок. Проте в першій половині Джо показував більш ніж гідну гру з ідеальними пасами на тайт-ендів. Проблема в тому, що йому треба було занадто багато кидати. Виносна гра «Браунс» не працювала і ніяк не підтримувала свого квотербека. Про що казати, коли з 56 загальних виносних ярдів 13 було на рахунку самого, на секундочку, 38-річного Флакко. Ветеран стабільно кидав одне перехоплення в кожному матчі «Браунс», тому було б дивно розраховувати, що він не кине жодного в плей-офф. Підтримка наземної гри була необхідна. А її не було.
Зовсім не допоміг своєму нападу і захист «Клівленда». В регулярці оборона «Браунс» категорично не вміла грати на виїзді, пропускаючи в середньому по 29 очок за гру. Змінити щось перед плей-офф не вийшло. «Коричневі» пропустили 356 ярдів та дозволяли супернику набирати в середньому 8 ярдів за розіграш. Цього просто не можна допускати в плей-офф. Єдиний із захисту «Браунс», до кого жодних питань – це лайнбекер Овусу-Корамоа. Майлз Гарретт не мав жодних шансів дістатись Страуда, як і вся лінія «коричневих» (нуль секів). Секондері розвалювалась ледь не на кожному розіграші і давала ресиверам «Тексанс» необмежений простір та не могла зупинити їх у відкритому полі. Це був повний та цілковитий провал, для якого «Браунс» мають не надто багато виправдань. «Клівленд» знову чекає на «свій рік», щоб щось показати в плей-офф.
РАХУНОК: 45:14 на користь «Х’юстона»
«Канзас-Сіті» – «Маямі»
Це був четвертий найхолодніший матч в історії НФЛ. Весь тиждень метеорологи попереджали про люту холоднечу в Канзас-Сіті, і їх прогнози були недалекі від реальності. На початку гри між «Чіфс» та «Долфінс» температура була -20, а через сильний вітер відчувалась вона як -32. Це були дуже погані новини для «Маямі». «Дельфіни» програли 10 матчів поспіль, під час яких температура була нижче нуля. Прогнозовано, «Долфінс» замерзли під безжальними вітрами на Ерроухеді.
Вже з першого снепу було помітно, наскільки Танговаілоа некомфортно себе почуває в цих умовах. Він довго тримав м’яч та кидав сумнівні паси, через які вже на другому драйві полетіло перехоплення. Зазвичай ефективна виносна гра «Долфінс» теж зникла і ніяк не допомогла своєму квотербеку. Мостерт та Ечейн на двох набрали всього 43 ярди з 14 виносів. В «Маямі» не було їх візитівки – вибухових розіграшів. Лише на початку другої чверті їм вдалось занести 53-ярдовий тачдаун зусиллями Хілла. Все. Більше напад «дельфінів» не показав нічого. Вони лише тричі зайшли на половину поля «Чіфс» і жодного разу не дійшли до їх червоної зони. Це був третій матч поспіль, в якому «Маямі» набрали менше 20 очок і він був найпровальнішим з усіх. Холод вніс свої корективи, але він не може бути єдиним виправданням. Напад «Долфінс» розвалився на фініші сезону. Вони злили дивізіон «Баффало» в очному матчі, і вони злили плей-офф далеко не найкращим «Канзас-Сіті» (хоча їх рівень був кращим, за той, що був в регулярці). Чому це сталось – головне питання для Майка МакДеніела, Туа Тангаваілоа та всього нападу «Маямі».
Попри повну імпотентність нападу «Маямі», аж до кінця другої чверті розрив в рахунку становив всього 6 очок. Цілковито та повністю, це була заслуга захисту «Долфінс». Попри травми ключових гравців в кожній лінії, оборона «дельфінів» трималась і не давала «Чіфс» багато шансів. «Канзас-Сіті» за першу половину 4 рази дійшли до червоної зони, але занесли лише один тачдаун. Проте тривати довго так не могло. Напад «Маямі» не давав своєму захисту достатньо часу перепочити, а необхідність посилювати тиск на Махоумса призвела до зміни схеми, через яку в секондері почали з’являтись дірки. Тож в другій половині матч дійшов до логічного розгрому. Хоча, як би дивно це не прозвучало, 26 пропущених очок – це ще непоганий результат для захисту «Маямі», з огляду на всі фактори.
Для «Канзас-Сіті» головним позитивом є воскресіння їх пасової гри. Весь сезон спільнота НФЛ обговорювала постійні дропи від ресиверів «Чіфс» та те, скількох перемог це коштувало «вождям». Пасова гра «Канзас-Сіті» не могла триматись лише на Келсі. Проти «Маямі» потримати її вирішив новачок Раші Райс. Ресивер весь день просмажував секондері «дельфінів». Райс наловив 8 пасів на 130 ярдів, 80 з яких були набрані після прийому м’яча. На його рахунку був і перший тачдаун гри. Такий Райс може стати спасінням «Чіфс» в плей-офф. Але чи зможе Раші тримати цей рівень – от де питання. Якщо зможе, то в купі з добротною виносною грою від Пачеко та надійним захистом, який повністю зламав напад «Маямі», в «Канзас-Сіті» є непогані шанси забратись в плей-офф набагато далі, ніж їм прогнозували по завершенню регулярного сезону.
РАХУНОК: 26:7 на користь «Канзас-Сіті»
«Даллас» – «Грін-Бей»
Після розширення зони плей-офф з 6 до 7 команд в 2020 році, команда, яка займала 7 місце, не виграла жодного матчу на виліт. «Грін-Бей» також був очевидним аутсайдером в грі з «Далласом», який до того ж не програвав вдома 16 матчів поспіль. Але було реальне відчуття, що «Пекерс» здатні на гучний апсет. «Пакувальники» розігнались на фініші сезону, Джордан Лав мав найкращий пасовий рейтинг серед квотербеків в період з 12 по 18 тижні, а проблеми «Ковбойс» у матчах постсізон відомі будь-якому фану НФЛ. І апсет стався. Настільки гучний, що цього передбачити ніхто не міг.
«Грін-Бей» пошматували та принизили «Даллас». Вже на перших драйвах стало зрозуміло, до чого все йде. «Пекерс» провели методичний драйв з 12 розіграшів, який тривав майже 8 хвилин і завершився тачдауном. «Ковбойс» протримались на полі трохи більше 3 хвилин і пробили пант. В подальшому нічого не змінилось. Джордан Лав не помітив переходу з регулярки до плей-офф і продовжував грати, як найкращий квотербек тут і зараз. Лаву вистачило всього 16 точних пасів, щоб кинути 3 тачдауни та набрати 272 ярди. Один з найкращих днів в кар’єрі мав Аарон Джонс. Раннінбек бульдозером проносився по захисту «ковбоїв». За матч він набрав 118 ярдів та заніс 3 тачдауни. Фатальне для «Далласа» тріо доповнив ресивер Ромео Добс, який прийняв всі 6 пасів, набрав ними 151 ярд та заніс тачдаун. Напад «Грін-Бей» було неможливо спинити.
А от захист «Пекерс» спиняв своїх суперників дуже легко та невимушено. Що було справжнім шоком, адже фани «пакувальників» були дуже невдоволені своїм захистом та його координатором Джо Баррі. Схоже, це було шоком і для «Далласа». «Грін-Бей» постійно виганяв Прескотта з «карману», швидко зупиняв спроби виносу від Полларда і зробив СіДі Лемба невидимкою. Два перехоплення та нуль в графі набраних очок «Ковбойс» аж до самої перерви були вражаючим підсумком домінантного перформансу «пакувальників». Логічні аргументи кажуть, що проти «Сан-Франциско» у «Грін-Бей» немає шансів. Але після такої гри з «Далласом» починаєш сумніватися, чи дійсно результат гри в Каліфорнії такий вже передбачуваний?
Що сталось з «Далласом», напевно, не знає і сам «Даллас». Це була катастрофа, де на друзки розлетілось все. Дак Прескотт провів потужний сезон, за який дехто навіть MVP йому виписував, і позбувся проблеми регулярних перехоплень? Проти «Пекерс» Дак кинув два перехоплення, одне з яких було пік-сіксом. СіДі Лемб майже одноголосно був обраний до команди All-Pro і переписав ледь не всі рекорди франшизи для ресиверів? З «Грін-Бей» його не було на полі аж до останньої чверті, коли «пакувальники» вже грали резервом. Захист «Ковбойс» був одним з найкращих в лізі, а ДеРон Бленд став лідером ліги за перехопленнями? В ніч неділі «Ковбойс» жодного разу не відібрали м’яч і дозволили супернику занести тачдаун на 6 з 7 перших драйвів. Після такого мають полетіти голови. Майк МакКарті вже може прощатися з роботою, бо такого йому не пробачать. Ден Квінн, який був фаворитом на заміщення вакансії головного тренера в одній з команд, тепер має відлетіти в кінець шорт-листів багатьох, якщо не всіх команд. А Дак Прескотт має змиритися зі своїм статусом «Тоттенгема» з тієї самої легендарної кіноцитати. Він не приведе «Даллас» до Супербоулу. І навіть до фіналу конференції. Навряд чи Дака варто виганяти з команди вже в це міжсезоння, але Джеррі Джонс має задуматись про те, що «ковбоям» потрібен новий шериф в місті.
РАХУНОК: 48:32 на користь «Грін-Бей»
«Детройт» – «Лос-Анджелес Ремс»
Це був найемоційніший матч вайлдкард з найкрасивішою історією. «Детройт» вперше з 1994 року приймав гру плей-офф у себе вдома, і їх суперником був майже рідний для «Лайонс» Меттью Стаффорд, який віддав «левам» 12 років кар’єри. Але зайвої сентиментальності «Детройт» дозволити собі не міг. Вони були фаворитами і вони могли виграти свій перший матч плей-офф з 1991 року. Тож «Лайонс» віддали на полі все.
Гра «Детройта» не була бездоганною. Після стартового спурту та трьох тачдаунів на перших трьох драйвах, «Лайонс» за всю другу половину набрали всього 3 очка. Проте вони завжди знаходили спосіб втримати лідерство. Коли напад зупинився, увімкнувся захист «левів». Вони не могли повністю виключити напад «Ремс», який стабільно доходив до червоної зони «Лайонс», але вони не давали «Лос-Анджелесу» витиснути з цього максимум. Каліфорнійцям щоразу довелось обмежуватись філдголами. І потім захист зробив найважливіші розіграші, змусивши «баранців» пробивати пант на їх фінальному драйві. А напад закінчив роботу, набравши переможний перший даун після 2-хвилинного попередження. Пас Джареда Гоффа на Амон-Ра Сент-Брауна закінчив посуху «Лайонс» в плей-офф. І важливість цього пасу неможливо переоцінити ні для «Детройта», ні для самого Гоффа.
Стаффорд проти колишньої команди – це була головна історія матчу, але не варто забувати, що Гофф також грав проти колишньої команди. Яка його ще й під першим піком на драфті обрала. Джаред не приховував, що рішення «Ремс» його обміняти стало для нього образливим. Тож квотербек напевно плекав надію на помсту. І він помстився. Попри явний спад в другій половині, Джаред все одно провів сильний матч. Він поставив галочку навпроти кожного пункту успішної гри квотербека. Кинути тачдаун? Є. Закінчити матч без втрат м’яча? Є. Уникнути критичних помилок? Є. Зберігати лідерство та давати своєму захисту достатньо часу на відпочинок? Є. Гофф остаточно відкинув всі розмови про те, що він – тимчасовий квотербек для «Детройта». Він їх новий франчайз, який подарував місту першу перемогу в плей-офф за 32 роки. І він ще не завершив свою справу, як і всі «Лайонс».
Для «Лос-Анджелеса» участь в плей-офф вже виглядала значним перевиконанням плану на сезон. Всі очікували, що «Ремс» підуть на перебудову і закінчать сезон із піком в ТОП-5. Але «баранці» здивували. І продовжили дивувати в плей-офф. Перебуваючи у ворожому середовищі, де більше 66 тисяч фанів освистували їх, Стаффорд та компанія нав’язали жорстокий бій фавориту. Меттью не надто відволікався на свист та крики з трибун, і провів ідеальний матч. Він не втратив м’яч, кинув два тачдауни та набрав 367 ярдів. І все це він робив, травмувавши основну руку після удару об шолом захисника, та прийнявши кілька жорстоких хітів, які змушували переживати за здоров’я квотербека. Сенсаційний новачок Пука Накуа поставив масну крапу в своєму дебютному сезоні в НФЛ. Після встановлення нового рекорду по ярдам на прийомі для новачка за сезон, він встановив і рекорд для новачка по ярдам на прийомі у грі плей-офф. «Ремс» виглядали не гірше, і навіть краще за «Детройт». Їм просто трохи не вистачило, щоб зробити сенсацію.
Цим «трохи» можна вважати рішення Шона МакВея. Тренер провів свій чи не найкращий сезон в регулярці. Але в плей-офф деякі його рішення могли стати фатальними для його команди. Перед перервою він мав всі три таймаути, але замість спробувати дійти на відстань філдголу, він вирішив просто дати чверті закінчитись. В другій половині він дуже швидко спалив два таймаути і не мав жодних можливостей зупинити час на останньому драйві «Детройта». І він вирішив пробивати пант на своєму фінальному драйві. Це виглядало логічним, бо до першого дауну було 14 ярдів, але коли в тебе лише один таймаут і тобі обов’язково потрібно, щоб захист швидко зупинив суперника, можливо краще було б ризикнути і кинути цей довгий пас на 15 ярдів. Втім, «Ремс» та МакВей все одно провели чудовий сезон. В них є база для роботи на майбутнє. І в новому сезоні, вони цілком можуть стати реальною проблемою в дивізіоні для «Сан-Франциско».
РАХУНОК: 24:23 на користь «Детройта»
«Баффало» – «Піттсбург»
Найбільш очевидна пара плей-офф, де в мало кого були сумніви щодо переможця. Матч не перетворився на однобічне побиття, яким він здавався на початку, але до сенсації все одно було далеко.
«Баффало» вирішили не відкладати справу на потім і вирішили долю матчу ще в першій половині. На перших 5 драйвах «Біллз» занесли 3 тачдауни. А їх захист за цей час зробив два відбори м’яча (фамбл та перехоплення). Проте «Біллз» були б не «Біллз», якби не створили самі собі головняк. Однією з головних проблем «буйволів» цього сезону була нездатність тримати один рівень протягом всієї гри. Ось і проти «Стілерс» був момент просідання. «Баффало» невдало провели кінець другої та майже всю третю чверть. За цей час «Біллз» примудрились не забити філдгол та пробити пант після трьох даунів, і при цьому дали «Піттсбургу» набрати 17 очок. Саме цей спад «буйволів» зробив гру конкурентною та повернув інтригу в протистояння. Щоправда, після цього Аллен та компанія все ж увімкнулись і довели справу до логічного фіналу. Проте в наступному раунді «Біллз» навряд чи зможуть дозволити собі провалити цілу чверть.
Щодо Аллена, нестабільність якого була відображенням нестабільності всієї команди, то проти «Піттсбурга» претензій до нього не було. Джош не дав вирватись назовні своїм демонам та не робив ніяких дурниць. А круті розіграші робив. Наприклад, 52-ярдовий забіг для тачдауну, який став найдовшим в кар’єрі квотербека. До цього Джош додав 3 пасових тачдауни та 203 ярди. І такий Аллен дає надію фанам «Баффало», що цього року вони таки можуть замахнутися на щось серйозне.
Для «Піттсбурга» робити якісь висновки навряд чи варто. Вони виглядали трохи зайвими в цьому плей-офф, а без Ті Джей Вотта їх шанси на успіх і зовсім були мінімальні. «Стілерс» не змогли стрибнути вище голови, хоч і намагались. Але вони самі прирекли себе на поразку своїми ж помилками. Про дві втрати м’яча в першій половині вже було сказано. Варто лише додати, що перехоплення сталось в червоній зоні і позбавило «сталеварів» принаймні трьох майже гарантованих очок. Непотрібні порушення дарували «Біллз» халявні ярди, а нездатність захисту «Стілерс» проводити нормальні текли призводили до значного набору ярдів після прийому ресиверами «буйволів». Вирішальний тачдаун Халіла Шакіра був особливо показовим в цьому розрізі. «Піттсбург» не перемагає в плей-офф з 2017 року і має серйозно попрацювати в це міжсезоння, щоб нарешті перейти з рангу вічних середняків до контендерів. Або ж плюнути на все та піти в глибоку перебудову.
РАХУНОК: 31:17 на користь «Баффало»
«Тампа-Бей» – «Філадельфія»
В середині сезону «Філадельфія» вважалась головним конкурентом «Сан-Франциско» за путівку в Супербоул від НФК. Але на фініші сезону «Іглз» впали в такий штопор, що були серйозні сумніви щодо їх здатності подолати навіть перший раунд плей-офф. І той факт, що їхніми суперниками були «Тампа-Бей», які ледве залізли в постсізон після більш ніж непереконлової перемоги над слабкою «Кароліною», аж ніяк не підвищував шанси «орлів». У підсумку, «Філадельфія» вирішила завершити своє падіння остаточною ганьбою.
На полі проти «Бакканірс» не було такої команди, як «Іглз». Був якийсь зброд рандомних чуваків, які вперше побачили один одного в день гри і дізнались основні принципи американського футболу за годину до виходу на поле. «Філадельфія» не могла виконати найпростіші дії, які є фундаментальними основами – блок, текл, прийом. Вони не конвертували жодного третього дауну та лише двічі дійшли до червоної зони суперника. Лінія нападу нічого не могла зробити з постійними та передбачуваними бліцами «Бакканірс», тож у Джалена Хьортса в середньому було всього 2 секунди на кидок. А на гру захисту «Філлі» неможливо було дивитися без сліз (горя чи сміху – це вже залежить від ваших фанатських уподобань). Вони тупо не могли зробити елементарний текл. Ресивери «Бакканірс» набрали вражаючі 219 ярдів після прийому, на 79 більше, ніж очікувалось статистично. Як команда, яка в середині сезону мала рекорд 10-1, докотилась до ось цього – питання на мільйон. «Іглз» потрібні зміни. В них точно буде новий координатор захисту. Від них піде ряд ветеранів (Джейсон Келсі вже сказав партнерам про відхід на пенсію), тож потрібна молода кров. І можливо, у «Філадельфії» буде навіть новий головний тренер. Ніку Сіріанні можуть не пробачити такий катастрофічний колапс у найбільш відповідальний момент сезону.
На фоні таких нікчемних «Іглз» складно говорити про реальну силу «Бакканірс». Хоча точно можна стверджувати, що «буканьєри» додали після фінішу регулярки. Бо з такою ж нікчемною «Кароліною» у «Тампи» були помітні проблеми в нападі. З «Іглз» все було набагато веселіше. Мейфілд вільно розкидував паси по всьому полю і накидав 3 тачдауни без перехоплень. Рашаад Вайт не мав особливих проблем із виносами і набігав 72 ярди. А ресивери мали більш ніж достатньо вільного простору. Хоча як раз з ресиверами певні проблеми були. Кількість дропів була неприпустимою. Якби ресивери «Бакс» ловили все, що їм кидав Мейфілд, то вже в першій половині гри замість одного тачдану вони могли б заносити мінімум три. З «Іглз» це не мало значення. Але в Детройті це може стати ключовою проблемою.
РАХУНОК: 32:9 на користь «Тампа-Бей»
Всі пари дивізіонного раунду визначено. Лише подивиться, скільки тут смакоти. Нахабний молодий «Х’юстон» проти непробивного захисту «Балтимора». Вискочки з «Грін-Бей» проти джаггернаута «Сан-Франциско». Другий домашній матч «Детройта» проти Бейкера Мейфілда, який воскрес у «Тампа-Бей». І наостанок – сучасна класика у вигляді дербі «Баффало» та «Канзас-Сіті», але цього разу – на полі «Біллз».
Наостанок, розклад матчів дивізіонного раунду. І не забувайте підписуватись на канал в Телеграмі!
20 січня, субота
23:30, «Балтимор» – «Х’юстон»
21 січня, неділя
03:15, «Сан-Франциско» – «Грін-Бей»
22:00, «Детройт» – «Тампа-Бей»
22 січня, понеділок
01:30, «Баффало» – «Канзас-Сіті»
