Ювілейна перемога Белічіка, приниження «Детройта» та шаленство в Індіанаполісі. Огляд сьомого ігрового тижня НФЛ
Легендарність тижня: Білл Белічік здобув 300 перемогу в НФЛ, обігравши «Баффало»
Видатний Білл Белічік стояв на порозі ювілейної перемоги ще 3 тижні тому. Але замість трьохсотої вікторії тренер «Нью-Інгленда» отримав три принизливі поразки. Фани вже почали шуткувати, що старина Білл швидше поб’є рекорд за кількістю поразок в кар’єрі, ніж добереться до трьох сотень перемог. Матч з «Баффало» виглядав таким, що продовжить серію поразок «Петріотс». Натомість, «патріоти» здивували всіх і нарешті подарували легендарному тренеру омріяне досягнення.
«Нью-Інгленд» бадьоро розпочав матч, заробивши очки на перших двох драйвах, і в такому дусі продовжив грати протягом всієї гри. «Петріотс» зберігали м’яч в нападі і надійно стримували суперника в захисті. Мак Джонс, який потрапив під шквал критики (і цілком заслуженно) провів мабуть поки свій найкращий матч цього сезону. Квотербек уникнув помилок, кинув два тачдауни і був надзвичайно точним, промазавши лише п’ятьма пасами з 30-ти. І це при тому, що Джонс отримав не надто багато допомоги від своєї виносної гри. Останній драйв взагалі став бенефісом Мака. Джонс за менш ніж дві хвилини провів свою команду через 75 ярдів і кинув переможний тачдаун на Гезікі. Тепер квотербек «Петріотс» може нарешті отримати трохи спокою і спробувати взяти цей сезон в свої руки.
Передишку, як не дивно, має отримати і Білл Белічік. Попри статус легенди, Белічіку перепадало достатньо критики і все гучніше лунали припущення про його звільнення. А перед матчем з «Баффало» сплила інфа, що Білл підписав новий довгостроковий контракт з «Петріотс», що викликало неабиякий подив у спільноти НФЛ. Перемогою над «Біллз» Белічік наче підтвердив правильність рішення залишитися в «Нью-Інгленді» ще на декілька сезонів. Білл все ще здатен перемагати сильних суперників і вигризати важкі перемоги. Рекорд «Нью-Інгленда» все ще сумний, але у фанів «Петріотс» тепер є промінчик надії, що не все ще втрачено.
«Баффало» третій тиждень поспіль повторює одну й ту саму помилку. Вони провалюють старт матчу. Навряд чи варто було очікувати класної гри, коли перший же пас Джоша Аллена в цій грі став перехопленням. В першій половині «буйволи» так і не прокинулись, набравши всього 3 очки. Після перерви справи пішли краще, але «Біллз» знову припускались критичних помилок. Вони провалили четвертий даун, в якому взагалі не було потреби, і втратили можливість пробити філдгол. Наступного ж драйву захист порушив правила, чим нівелював сек та фамбл «Петріотс». «Патріоти» подарунком скористались і занесли тачдаун. «Баффало» не мали доводити ситуацію до того, що доля гри вирішувалась на останніх секундах. Але знову довели. І це ставить великий знак питання на амбіціях «Біллз». В упакованій топовими командами АФК «Баффало» знову виглядають командою, яка вилетить в першому ж раунді плей-офф.
Шаленство тижня: «Клівленд» переміг «Індіанаполіс» в шаленій перестрілці з постійною зміною лідера
Завдяки таким матчам люди і починають дивитися американський футбол. «Клівленд» та «Індіанаполіс» видали шалений матч, в якому було все – вражаючі розіграші, критичні помилки, ефектні тачдауни та суддівський скандал на верхівці тортика. За весь матч лідерство переходило від однієї команди до іншої 8 разів. Це був прекрасний хаос, в якому все йшло не за планом.
Перш за все, давайте поаплодуємо Гарднеру Міншью. Після повного провалу в матчі минулого тижня, квотербек видав дуже солідний перформанс із 4 тачдаунами (2 пасом, 2 заніс сам). Гра Міншью не була позбавлена помилок. Зокрема, він кинув перехоплення та зробив фамбл у власній заліковій зоні. Але ви навряд чи можете вимагати бездоганної гри від бек-апа проти одного з найкращих захистів ліги. Гарднер зробив достатньо, щоб його команда мала шанс на перемогу. І за це треба хвалити.
Хвалити треба і головного тренера «Кольтс» Шейна Штайхена. Схоже, що «жеребчики» вгадали із тренерським призначенням. Штайхен побудував ідеальний план на гру, завдяки якому «Кольтс» із резервним квотербеком весь матч тероризували захист «Клівленда». Ресивери «Інді» перенавантажували зони захисту «Браунс» і завдяки цьому у Міншью завжди знаходився відкритий ресивер. Виносна гра теж регулярно пробивала дірки в захисті «коричневих» і набирала важливі ярди. Хоч всього цього і не вистачило для перемоги, «Кольтс» відмінно відповіли на провал в Джексонвіллі та повернулись на правильний шлях.
«Клівленд» знову має завдячувати своєму захисту. Хоч він і дозволив набрати супернику ніфігові 456 ярдів у нападі, саме його здатність відбирати м’яч та зупиняти ключові розіграші взагалі дозволила «Браунс» залишитись в грі після перерви. Якщо говорити конкретно, то дякувати треба навіть не стільки захисту, скільки персонально Майлзу Гаррету. Діфенсів-енд спровокував два фамбли, один з яких його колеги накрили в заліковій зоні, і заблокував філдгол. З огляду на фінальний рахунок, кожен з цих розіграшів можна було назвати вирішальним. Бо в нападі у «коричневих» знову біда. Так, вони набрали 32 очки (7 очок віддаємо захисту з їх фамблом). Але в «Браунс» немає стабільності та здатності регулярно робити ефективні розіграші. «Коричневі» знову залишились без Дешона Вотсона, який отримав струс мозку. А до своєї травми квотербек успішно кинув всього 1 пас з 5 і мав в пасиві перехоплення. Пі Джей Вокер, який замінив Вотсона, знову показав, що він не більш ніж бек-ап. Та ще й не надто надійний. На фінальному драйві він хоч і кинув бездоганний 30-ярдовий пас на Елайджу Мура, але «Клівленд» врятував не Вокер, а порушення з боку «Індіанаполіса» та сумнівне рішення арбітрів. «Браунс» зобов’язані бути кращими в нападі, якщо вони дійсно хочуть боротися за чемпіонство дивізіону. В них чемпіонський захист. Але напад до нього поки і близько не дотягує.
Приниження тижня: «Балтимор» майже насухо розгромив «Детройт»
Сьомий тиждень «Детройт» починав командою, яка мала найкращий рекорд в лізі. Коли таке траплялось в останнє, трансляції матчів НФЛ були чорно-білими, бо кольорове телебачення ще не винайшли. «Лайонс» відчували себе на вершині світу, здатними перемогти будь-кого за будь-яких умов. І тут їх спустили з цієї вершини смачним підсрачником.
«Балтимор» принизив «Детройт». Інакше це не назвеш. «Лайонс» вперше набрали перший даун в середині другої чверті, коли рахунок був 0:28. В той момент у «левів» було 13 ярдів в нападі, у «круків» – 325. Гофф перебував під постійним тиском і не мав варіантів для пасу. Ресиверів одразу накривали та не відпускали до завершення розіграшу. Виносної гри взагалі не було і всі спроби Джаміра Гіббса пробігти хоч 5 ярдів одразу зупинялись. Якщо дивитися на статистику, то здається наче все було не так і погано. В Гоффа є пристойні 284 ярди, а Сент-Браун назбирав 102 ярди на прийомі. Але це все омана. «Лайонс» були жахливі і мають якнайшвидше забути про цей матч.
Захист «Детройта» теж був принижений не гірше за напад. Їх повністю помножила на нуль лінія «Балтимора». Джексон майже не відчував тиску в кармані і мав ледь не безліміт часу для прийняття рішення щодо пасу чи скремблу. В раннінбеків були широкі дірки для виносів, через які вони наносили 110 ярдів (ще 36 додав Ламар). А ресивери мали вдосталь простору, щоб комфортно приймати паси. Лише 6 спроб пасу Джексона з 27-ми були неточними. «Детройт» тепер надовго забуде про браваду і має старанно працювати, схиливши голову.
Якщо в «Детройта» не виходило нічого, в «Балтимора» виходило все. Чотири перші драйви «Рейвенс» закінчились тачдаунами. В другій половині можна було вже не грати, але «круки» й там додали ще один тачдаун та філдгол. «Балтимор» відмінно виглядав всією командою. Звісно, що всі виділяють Ламара Джексона. Квотербек провів матч на рівні MVP. Джексон не поспішав зі скремблами, як це зазвичай буває, а старанно вишукував можливості для пасу. І майже завжди їх знаходив. Лише в першій половині Ламар кинув 7 пасів на 20+ ярдів. Але не варто забувати і про інші складові успіху «Балтимора». Про видатну гру їх лінії нападу, яка давала Джексону час старанно вишукувати можливості для пасу, і про лінію захисту, яка швидко виносила напад «Детройта» з поля і повертала м’яч в руки Джексона. Якщо «Рейвенс» гратиме на такому рівні у вирішальних матчах (бо всі матчі на такому рівні провести нереально) – вони будуть дуже небезпечною силою в АФК.
Пробудження тижня: «Піттсбург» показав ознаки життя в нападі і переміг «Лос-Анджелес Ремс»
Страждання «Піттсбурга» в нападі є одним з найбільш стабільних явищ цього сезону, а заклики фанів «Стілерс» звільнити координатора нападу Метта Кенеду лунають ледь не щотижня. Але на цьому тижні Кенеда та його підопічні можуть трошки відпочити від шквалу критики. Бо «сталевари» ледь не вперше в сезоні показали якісну гру по обидві боки м’яча.
Пробудження нападу «Піттсбурга» сталось не одразу. Власне, його не ставалось аж до фінальної чверті. За першу половину «Стілерс» набрали всього 3 очки, а їх перший тачдаун на 90% організував Ті Джей Вотт, який зробив перехоплення та повернув його на 7-ярдову відмітку «Ремс». Але це перехоплення наче тригернуло напад і щось в ньому активувало. З невеликою пробуксовкою у вигляді панту після трьох даунів, «сталевари» організували два драйви з тачдаунами, якими спочатку зрівняли рахунок, а потім виграли матч. Зв’язка Пікетт-Пікенс знову була на висоті. Тачдаунів вона не організувала, але ресивер прийняв два надважливих паси на 18 та 21 ярд на фінальному драйві. Дуже сильно допомогло «сталеварам» повернення після травми Діонте Джонсона. Ресивер одразу зробив свій внесок в успіх команди, прийнявши 5 пасів на 79 ярдів. А його прийом та забіг на 39 ярдів на початку фінальної чверті став тією самою іскрою, яка остаточно розпалила напад «Піттсбурга». Додайте сюди ще парочку жорстких виносів від Наджі Харріса, і раптом виявиться, «Стілерс» таки можуть в напад. Тепер залишилось з’ясувати, чи не була це одноразова акція.
«Піттсбург» добряче спуртанув в останній чверті, але цього могло не вистачити для перемоги. «Ремс» теж проводили доволі непоганий матч і знаходили шпарини в надійному захисті «Стілерс». Дует раннінбеків Фрімен-Хендерсон, який мав компенсувати втрату основного раннінбека Кайрена Вілльямса, чудово впорався зі своїм завданням та набігав на 127 ярдів. Пука Накуа продовжує вражати світ НФЛ, видавши черговий шалений матч із 8 прийомами на 154 ярди. Купер Капп хоч і зіграв набагато нижче за власні стандарти, проте теж долучився до командних зусиль, прийнявши пас для 2-очкової конвертації. Проте всі старання були суттєво похерені кікером «Лос-Анджелеса». Бретт Махер запам’ятався всім фанам в минулому сезоні, коли примудрився в плей-офф промазати 5 з 6 екстрапоінтів. Цього сезону він наче повернув форму, але проти «Стілерс» Махер знову піймав запару. Бретт промазав 2 з 3 філдголів і промазав єдиний екстрапоінт. В грі, де переможця від переможеного відділили 7 очок, така статистика кікера є суттєвим приводом вважати його винним в поразці. І хоч Махер не був єдиним винуватцем програшу, він зробив для нього найбільше. Бретт тепер не може дозволяти собі жодних помилок. Інакше «Ремс» дуже швидко доведеться шукати нового кікера.
Реабілітація тижня: «Філадельфія» впевнено перемогла «Маямі»
Минулого тижня «Філадельфія» сенсаційно поступилась «Нью-Йорк Джетс». «Іглз» наробили купу помилок та були далекі від образу топ-команди. Тож за тиждень «орлам» треба було провести грунтовну роботу над помилками. Екзамінатор в них був суворий – нестримні «Маямі». І «Філлі» показали, що домашнє завдання вони виконали майже на відмінно.
Як і проти «Джетс», «Іглз» не були бездоганні. В них були помилки, зокрема фамбл на межі власної червоної зони та перехоплення, яке перетворилось на пік-сікс. Але на кожну з цих помилок «орли» відповідали успішними діями. Тут в першу чергу треба похвалити Джалена Хьортса. Він прийняв сек, яким втратив 11 ярдів, і зробив фамбл на власних 22 ярдах. На наступному драйві він пройшов 61 ярд та кинув 19-ярдовий тачдаун на Годерта. Хьортс кинув пік-сікс, який зрівняв рахунок у третій чверті. На наступному драйві він пройшов 75 ярдів і кинув переможний тачдаун на Брауна. Саме це є вирішальною рисою високоякісних команд. Не грати бездоганно, а швидко реагувати та виправляти власні помилки. Проти «Долфінс» Хьортс та компанія показали це в повній мірі.
У виправленні власних помилок Хьортсу дуже допоміг його ресивер №1 – Ей Джей Браун. Браун став жахіттям для секондері «Маямі». Ей Джей стабільно знаходив вільні зони та відкривався під будь-які паси. Або ж він просто продавлював захисників своєю фізичною міццю. Браун прийняв 10 пасів на 137 ярдів і це був дуже вагомий внесок в перемогу. Ей Джей заніс один тачдаун та створив умови для ще двох, прийнявши 32 та 42 ярдові бомби в одному та восьми ярдах від залікової зони відповідно. В протистоянні зіркових ресиверів, Браун зробив для своєї команди більше, ніж Тайрік Хілл.
Для «Маямі» цей матч теж був тестом. Бо розривати «Кароліни» та «Денвери» – це дуже весело, звісно, але клас команди перевіряється у матчах з рівними суперниками. А такий в «Долфінс» був поки лише один і йому вони програли (це «Баффало», якщо що). З «Іглз» в «дельфінів» теж якось не склалось.
В цьому матчі «Маямі» залишились майже без виносної гри. Втрата через травму сенсаційного новачка Де’Вона Ечейна цьому посприяла, але більше посприяв все ж захист «Іглз». «Орли» миттєво накривали всі виносні комбінації і регулярно проривались через лінію, зробивши 8 теклів з втратою ярдів. Перед перервою в «Долфінс» взагалі було -7 ярдів виносом. В другій половині стараннями Рахіма Мостерта «дельфіни» підтягнули показник виносів до 45 ярдів, але це ніяк їм не допомогло. Через землю не прийшов жоден тачдаун. Та й для єдиного тачдауну в нападі за всю гру раннінбеки «дельфінів» теж нічого не зробили.
Залишившись без наземної підтримки, Тангаваілоа довелось тягнути цей матч майже в соло. І він його не витягнув. Туа наробив помилок. Він не зміг конвертувати халявний драйв після фамбла «Філлі», обмежившись філдголом, та кинув перехоплення у фінальній чверті, яке практично поховало шанси на камбек. Але і звинувачувати лише його не варто. Бо після фамблу тачдаун все ж був, але його відмінили через порушення лайнмену нападу. Та й загалом гра лінії «Долфінс» була далекою від ідеалу. «Маямі» вдруге в сезоні отримали в зуби. Їх шалену швидкість задавили грубою силою. І для «Долфінс» це привід добряче подумати над тим, що їм треба робити в наступних матчах сезону.
Сенсація тижня: «Міннесота» в прайм-тайм перемогла «Сан-Франциско»
В обох команд було що доводити в цій грі. «Найнерс» підходили до неї після сенсаційної і дуже болючої поразки на останніх секундах «Клівленду». «Вайкінгс» хоч і перемогли тижнем раніше «Чикаго», але цей сезон поки йде далеко не за їх сценарієм і команда не може зібратись в близьких матчах. Тож перемога над фаворитом могла повернути сезон «вікінгів» на правильні рейки. Схоже, що саме ця мотивація і стала вирішальною.
«Міннесота» нарешті зібрала себе до купи і провела дуже солідний матч. Не бездоганний, бо помилки були, але «Вайкінгс» робили все, щоб одразу їх виправити. В попередніх матчах сезону прокляттям «вікінгів» було те, що вони занадто часто втрачали м’яч перехопленнями та фамблами і занадто мало його відбирали. Проти «Сан-Франциско» свою єдину втрату у вигляді перехоплення Кірка Казінса вони миттєво компенсували спровокувавши фамбл МакКефрі на наступному драйві. А після цього фамблу «Міннесота» провела мабуть свій найкращий драйв в нападі за весь сезон. За 10 розіграшів «Вайкінгс» пройшли 89 ярдів і закігчили все тачдауном Казінса на новачка-ресивера Джордана Аддісона. Цей дует, до речі, і був головним творцем успіху «вікінгів» проти «49х».
По-перше, ваші бурні овації Кірку Казінсу, будь ласка. Нездатність Казінса перемагати у матчах прайм-тайм була класичним мемом НФЛ, але в цей Monday Night Football Кірк був от прям харош. Своє стандартне перехоплення він кинув (і міг кинути ще одне, якби не сильні руки Аддісона), проте якщо винести його за дужки, то квотербек зіграв ледь не бездоганно. Він зберігав абсолютний спокій під тиском, вишукував та знаходив варіанти для пасів і задіяв майже всі наявні ресурси для просування м’яча. Навіть коли його топ-мішені Аддісон та Хокенсон тимчасово залишили гру через ушкодження, Казінс все одно знаходив ресиверів для своїх пасів і просував м’яч вперед. Такий перформанс Кірка має стати гарним піідсиленням моралі і для нього, і для всіх «Вайкінгс».
По-друге, не менш бурні овації на адресу Джордана Аддісона. «Міннесота» брала новачка як необхідне доповнення до Джастіна Джефферсона, щоб хоч трохи зняти тиск із зіркового ресивера. В цьому матчі Аддісон показав, що він цілком може бути самостійною небезпечною одиницею, навіть без Джефферсона. Джордан взяв на себе роль лідера пасової гри і повністю з нею справився. Новачок приймав паси на будь-який смак, навіть вириваючи м’яч з рук корнера суперника, та заніс обидва тачдауни «вікінгів» в цій грі. Його тачдаун одразу перед перервою взагалі можна вважати переможним, оскільки він створив комфортну перевагу в рахунку, яку «Вайкінгс» потім втримали в другій половині. З таким перформансом від новачка, фани «Міннесоти» мають перенести тимчаслву втрату Джефферсона набагато краще.
Якщо проти «Клілвенда» рівень гри «Сан-Франциско» ще дозволяв їм претендувати на перемогу, то проти «Міннесоти» «Найнерс» зіграли відверто погано. Єдиний драйв, де каліфорнійці виглядали такими, якими їх звикли бачити фани, був в середині другої чверті. «49ті» пройшли 75 ярдів і свій черговий тачдаун заніс Крістіан МакКефрі. На його рахунку був і другий тачдаун «Сан-Франциско», але це вже був результат виключно індивідуальної майстерності самого Крістіана. За межами цих драйвів «Найнерс» виглядали дуже погано. Нападу помітно не вистачало Дібо Семуела, захист провалював треті дауни, а Брок Парді показав, що він не новий Том Бреді. Квотербек мав другий тиждень поспіль тягнути свою команду у вирішальний момент. Якщо з «Клівлендом» так-сяк йому це вдалось, і його старання похерив кікер-новачок, то проти «Вайкінгс» всі старання похерив вже сам Брок. Два останніх драйви «Найнерс» закінчились перехопленнями Парді. І це були повністю його перехоплення. Зазвичай спокійний та зібраний Брок під тиском почав панікувати та поспішати. У підсумку два його паси полетіли точнісінько в руки захисників «Вайкінгс», коли його ресивери не мади жодного шансу навіть поборотися за прийом м’яча. Другий тиждень поспіль «Сан-Франциско» зовсім не виглядає топ-командою, якою вони були на початку сезону. На щастя для них, це був лише сьомий тиждень. Тож попереду багато часу для того, щоб все виправити.
Тачдаун тижня: Джейк Бобо здійснив шалений прийом на межі залікової зони
Незадрафтований новачок «Сіетла» заніс не лише найкращий тачдаун цього тижня, а й один з найкращих взагалі за весь сезон. Навіть попри те, що грати ще більше половини сезону, цей тачдаун обов’язково має бути в ТОП-3. Рефері спочатку не повірили, що Бобо зміг втиснути ноги в межі залікової зони. Піту Керроллу довелось використати челендж-флаг. Дуже дякуємо тренеру «Сіхокс», що він відновив справедливість і цей божевільний прийом зарахували.
Результати сьомого ігрового тижня виглядають наступним чином
Турнірне становище в дивізіонах наступне.
Американська конференція
Національна конференція
Наступний тиждень розпочнеться зі спроби «Баффало» реабілітуватись перед своїми фанами у матчі з «Тампа-Бей». «Нью-Інгленд» після сенсаційної перемоги над одним суперником по дивізіону спробує обіграти і іншого фаворита з власного дивізіону – «Маямі». А в центральному матчі зійдуться пошарпані в останніх матчах «Сан-Франциско» та «Цинциннаті», що відпочили на bye-week.
