Сенсація від «Х’юстона», шок від «Аризони» та тотальне знищення «Денвера». Огляд третього ігрового тижня НФЛ
Трилер тижня: «Лос-Анджелес Чарджерс» здолали «Міннесоту» в драматичній перестрілці
Минулого сезону «Вайкінгс» були королями відскоків. Їм завжди вдавалось знайти якусь шпарину і виграти максимально близький матч. Цього сезону все навпаки. «Міннесота» дає бій в кожному матчі, але при цьому робить купу помилок і не користується наявними шансами. У грі проти «Чарджерс» історія не змінилась.
Вже на першому драйві «Вайкінгс» зробили фамбл. Це був вже сьомий втрачений фамбл цього сезону. Долю гри він не вирішував, але подальший тон задав. Та й змоги провести драйв в червоній зоні суперника «вікінгів» позбавив. Згодом «Міннесота» наче відшукала свою гру і проводила рівний обмін ударами з «Лос-Анджелесом». А потім стались два фінальні драйви, де проявилась ще одна хвороба «Вайкінгс» цього сезону – нездатність довести справу до кінця. «Міннесота» обидва рази не просто зайшла в червону зону, а підійшла максимально близько – 5 даунів розігрувались за 6 ярдів та менше від залікової зони. І «вікінги» нічого з цього не витиснули. Виноси Меттісона були миттєво зупинені, один четвертий даун поховало порушення Джефферсона, а після конвертації іншого четвертого дауну Казінс та компанія чомусь забули про те, що в них немає тайм-аутів. Напад «Міннесоти» спалив 10 секунд просто так, а потім Казінс довго виставляв своїх гравців лише для того, щоб кинути пас на Хокенсона, якого крили троє захисників. Один з них збив пас, а інший – перехопив. У «Міннесоти» хороша команда. Але вона поки не здатна перемагати. І це ставить під сумнів надії «вікінгів» на плей-офф.
«Чарджерс» теж недалеко втекли від «Міннесоти» і при всьому класі гравців у «блискавок» не виходить спокійно закривати матчі. Але першу перемогу вони все ж здобули, тож може це дасть поштовх команді на майбутнє. В успіху «Лос-Анджелесу» було три головних творці – Джастін Херберт, Кінан Аллен та Кеннет Мюррей. Квотербек на повну відпрацьовує новий контракт і провів дуже солідний матч. Джастін був майже ідеально точним, промазавши лише 7-ма пасами з 47-ми, та кинув 3 тачдауни.
Аллен був головним двигуном пасової гри і половиною всього нападу. Про половину я не перебільшую. З 454 пасових ярдів «Чарджерс», Кінан мав на своєму рахунку 215. Тачдаун він не заніс, але зробив дещо більш оригінальне – він його кинув. Аллен виконав ідеальний пас на Майка Вільямса під час обманного розіграшу.
Лайнбекер Мюррей зробив два головних розіграші у фіналі гри. Спочатку – зупинив виніс Александера Меттісона з двох ярдів перед заліковою зоною. Потім – зробив перехоплення, яке закрило гру. Кеннет був головною зіркою захисту, але в цілому вся оборона «Чарджерс» була на висоті. Вони постійно тиснули на Казінса, зробили на ньому три секи та ідеально відпрацювали на вирішальних драйвах. «Чарджерс» нарешті виграли близький матч. І з цього може розпочатись їх похід за плей-офф.
Тотальне знищення тижня: «Маямі» в історично-рекордній манері познущались над «Денвером»
Ми всі знали, що «Маямі» дуже гарно вміють грати в нападі, а в «Денвера» все не дуже гладко із захистом. Але ніхто і ніколи не міг передбачити того, що відбулось на стадіоні «Долфінс». Як сказав в інтернеті один фан «Бронкос»: «Мою команду щойно відправили на виліт до XFL».
«Маямі» вивалили на голову «Бронкос» 70 очок. Це найбільша кількість очок, яку набирала команда НФЛ за останні 57 років. І «Долфінс» зробили це навіть без Джалена Ваддла, який пропускав матч через струс мозку. «Дельфіни» одразу затиснули педаль газу і не відпускали її до кінця гри. «Маямі» були настільки впевнені в собі, що вже в другій чверті за відносно конкурентного рахунку 21:10 на свою користь, вирішили грати четвертий даун на власних 34 ярдах. «Долфінс» його не конвертували і це була їх єдина невдача в першій половині гри. На п’ятьох інших драйвах вони занесли 5 тачдаунів. Загалом же тачдаунів було 10.
У вечірці взяли участь не лише лідери «Долфінс», такі як Тангаваілоа, Хілл та Мостерт, а й їх бек-апи. Один тачдаун кинув резервний квотербек Майк Вайт. Ситуативний ресивер РоббІ Чоузен заніс тачдаун. А новачок-раннінбек Де’Вон Ачане взагалі увірвався на сцену з двох ніг. Футболіст набігав шалені 203 ярди. Якщо приплюсувати ярди на прийомі, то Ачане набрав за гру 233 ярди. І він заніс 4 тачдауни – 2 виносом, 2 пасом. Якщо Де’Вон продовжить в такому дусі, то в «Долфінс» буде шикарний тандем у бефілді.
«Денвер» після цієї гри можна хіба що пом’янути. Фани вже звикли вішати всіх собак на Расселла Вілсона, але в цій грі квотербек навряд чи був головною проблемою «Бронкос». Своє обов’язкове перехоплення він кинув, але в цілому Вілсон виглядав прийнятно. А от захист «жеребців»… Він був проблемою ще в перших матчах сезону. Проти «Маямі» він розвалився повністю. Про що взагалі можна казати, коли команда пропускає 70 очок та дає набрати супернику 726 ярдів в нападі? Тут навіть не треба якогось розбору. Поганим було все – від постійних провалів в зонному захисті до фолів. Жоден захисник «Бронкос» не показав ніяких ознак професійності та здатності щось зробити на полі. Команда НФЛ не має права так грати. І «Денверу» краще швидко показати реакцію на це побиття і нарешті почати щось змінювати в собі.
Камбек тижня: «Грін-Бей» переміг «Нью-Орлеан», програючи на початку фінальної чверті 0:17
Для Джордана Лава це був перший матч в старті на домашньому стадіоні. І він виявився емоційними американськими гірками, в яких новий квотербек «Грін-Бей» показав здатність не зламатися під тиском обставин та зламати негативний хід подій на свою користь. Матч, який виглядав для «Пекерс» повним провалом, зрештою став для них переможним.
Шикарний камбек «Грін-Бей» став результатом синергії захисту та нападу. Хоча атака «пакувальників» була в комі перші три чверті. Тут свої зусилля як раз і показав захист. Якщо в першій половині «Нью-Орлеану» в цілому вдавалось підходити на відстань принаймні філдголу, в другій напад «Сейнтс» був повністю вимкнений з гри. Захист «Грін-Бей» створив максимум тиску та не випускав суперника з його половини поля. Двічі «святі» пробивали пант після трьох даунів. На інших драйвах вони набирали лише по одному першому дауні. Оборона «Грін-Бей» трималась рівно стільки, скільки було потрібно їх нападу, щоб нарешті знайти свою гру.
Гра до нападу «Пекерс» прийшла у фінальній чверті. І тут варто похвалити Джордана Лава. Майже весь матч він приймав погані рішення, мазав пасами, кинув жахливе перехоплення та розіграв одну з найтупіших фейкових комбінацій на четвертому дауні. Але все це не зламало квотербека. Лав поступово відшукав ігровий ритм, і хай не без допомоги порушень з боку «Нью-Орлеана», почав регулярно дотягувати команду до червоної зони. І в ній він показав достатню ефективність: з трьох заходів – два тачдауни.
«Нью-Орлеан» в цій поразці може звинувачувати лише себе. З самого початку сезону «Сейнтс» ніяк не можуть вирішити свої атакувальні проблеми. В команди дуже сумнівний плейколлінг, а Дерек Карр все ще не адаптувався до нової команди. Хоча з ним «святі» хоч якось рухались вперед. Коли ж квотербек залишив поле через травму і його замінив Джейміс Вінстон – всі проблеми одразу вилізли назовні. «Нью-Орлеан» не міг просувати м’яч ні землею, ні повітрям. Вінстон не міг знайти своїх ресиверів, раннібеки Джонс та Міллер врізались в захисну стіну «Пекерс», а універсал Тайсом Хілл, який показував хоч щось, майже не отримував м’яч.
Зазвичай, страждання нападу «Нью-Орлеана» повністю компенсував їх захист, але проти «Грін-Бей» поганий день був і в оборони «Сейнтс». Хоча як поганий. Три чверті вони не давали супернику набрати жодного очка. Так, у фінальній чверті були дві надзвичайно дорогі помилки у вигляді перешкоди пасу. Але все ж дивно звинувачувати оборону в поразці, коли напад не зробив ніфігашеньки за цілу половину гри. «Нью-Орлеан» і так вже більше десяти матчів поспіль не дає суперникам набирати більше 20 очок. Тож із захистом в «Сейнтс» насправді порядок. А от з нападом терміново щось треба робити.
Сенсація тижня: «Х’юстон» легко переміг «Джексонвілль»
«Джексонвілль» перед початком сезону вважався очевидним фаворитом дивізіону. А «Х’юстону» всі відводили останнє місце на Півдні АФК. Що ж, можливо після 17-го тижня команди займуть саме такі місця, але минулої неділі фаворитом сенсаційно виглядали саме «Тексанс».
Попри відсутність перемог, гра «Х’юстона» була цілком непоганою. Проти «Джексонвілля» техасці показали ще біль значне покращення. Помітно, що новачок Сі Джей Страуд все краще адаптується до НФЛ. Квотербек видав кілька розкішних дальніх пасів і не припускався помилок. Навіть без значної допомоги з боку виносної гри, Страуд впевнено просував м’яч вперед і користався більшістю шансів, які йому давали суперники.
З найкращого боку показав себе і захист «Тексанс». Попри відсутність секів, вони двічі відібрали м’яч (перехоплення та вимушений фамбл) та не давали розігнатися нападу «Джексонвілля», який конвертував менше половини третіх даунів. Додатково відзначився новачок Вілл Андресон, який заблокував філдгол. Оборона «Тексанс» не дала «Джегуарс» набрати жодного очка в першій половині. І цього було достатньо для перемоги. В другій половині захист «техасців» хоч і став пропускати випади «ягуарів», але він так і не дав «Джегуарс» жодного шансу на камбек.
Гра «Х’юстона» заслуговує на повагу, але руку до своєї поразки добряче приклав і сам «Джексонвілль». Дроп Кальвіна Рідлі перед заліковою зоною на першому драйві був наче передвісником для «Джегуарс». Команда наробила кучу помилок і регулярно стріляла собі в ногу. Тут і промазаний філдгол, і фамбл, і дурне перехоплення у вирішальний момент, і нездатність зупинити фуллбека, який пробіг 85 ярдів для тачдауну після невдалого прийому кік-оффа. «Джексонвілль» не міг знайти свою гру і показував власну силу лише епізодами. Компенсувати повний провал в першій половині, яку «ягуари» закінчили з нулем на табло, їм так і не вдалося.
Серія тижня: «Нью-Йорк Джетс» 15-й раз поспіль програли матч проти «Нью-Інгленда»
Перед черговим матчем «Петріотс» та «Джетс», в нью-йоркців була додаткова мотивація. В останнє «надзвукові» перемагали «патріотів» ще в грудні 2015 року. З того моменту було 14 поразок поспіль. Гравці «Джетс» заявляли, що це неприйнятно і вони мають перервати цю серію. Не перервали.
Після травми Аарона Роджерса, головний тренер «Джетс» Роберт Салех одразу заявив, що стартовим квотербеком на залишок сезону буде Зак Вілсон. Схоже, що сам квотербек поставив собі за мету переконати тренера змінити свою думку. Вілсон залишається проблемою для «Джетс». Матч проти «Нью-Інгленда» не став виключенням. Майже половина всіх драйвів «Нью-Йорка» (6 з 13) закінчилась пантом після трьох даунів. І навіть за таких обставин у Вілсона був шанс стати героєм. Зак якось зміг зібрати до купи притомний драйв і «Джетс» скоротили відставання до трьох очок за 5 хвилин до кінця гри. В «Нью-Йорка» було два драйви, щоб вигризти таку бажану перемогу. І закінчились вони сейфті та втратою даунів. Вілсон занадто довго тримає м’яча та занадто довго думає над розіграшем. Через це в захисту суперника, і конкретно в «Петріотс» у цьому матчі, є достатньо часу, щоб натиснути на квотербека і зробити сек або примусити його позбутися м’яча. В «Нью-Йорка» все ще є шанси провести успішний сезон, але з кожним таким матчем тренерському штабу все більше доведеться думати про заміну квотербека.
«Нью-Інгленд» набрав вдвічі більше ярдів в нападі, ніж «Нью-Йорк», але все одно навряд чи може бути задоволеним рівнем гри. «Петріотс» занадто складно вдається набирати очки. «Патріоти» 7 разів заходили на половину поля суперника і витиснули з цього всього 13 очок. Виносна гра робила свою справу і постійно просувала м’яч вперед. А от Мак Джонс був не надто точним у відповідальні моменти. Якщо «Нью-Інгленд» дійсно хоче на щось претендувати цього сезону, їм обов’язково треба покращувати свою ефективність в нападі.
Шок тижня: «Аризона» впевнено розібралась із «Далласом»
Почнемо з того, що дружно посміємося над тими фанами «Далласа», які після перших двох тижнів повірили в те, що це їхній рік. «Ковбойс» приземлили з небес фейсом об асфальт. І зробила це команда, якій прогнозували 2-3 перемоги за весь сезон. Схоже, що після двох легких перемог, «ковбої» занадто сильно повірили в те, що і далі все буде легко. За це вони і поплатились.
В попередніх матчах проти двох «Нью-Йорків», у «Далласа» відмінно працював захист, який зжирав напад опонентів і нічого не давав йому зробити. Через це напад «Ковбойс» почував себе легко та розслаблено. Вони спокійно брали те, що давав їм суперник і не надто напрягались, бо не треба було скорочувати відставання в рахунку чи тримати відрив, якби противник теж відповідав би результативними атаками. Проти «Аризони» «Даллас» зайшов на нову територію. На початку другої чверті «Ковбойс» раптом виявили, що рахунок 3:15 і їм треба робити камбек. І до такого сценарію вони виявились не готові. «Даллас» повільно скорочував відрив, але у фінальній чверті змарнував всі шанси, які в них були. Спочатку був провал четвертого дауну на 4-ярдовій відмітці «Аризони» за рахунку 13:21. На наступному драйві «Ковбойс» знову дійшли до червоної зони і знову залишились майже ні з чим – лише філдгол. А на фінальному драйві будь-які шанси на камбек поховав Дак Прескотт максимально ідіотським перехопленням. Квотербек в червоній зоні кинув пас точно в руки захиснику «Кардиналс».
Як напад «Далласа» не знав, що їм робити в червоній зоні, так захист «Ковбойс» не знав, як їм зупинити виносну гру опонента. «Аризона» наче катком каталась по обороні «ковбоїв». І тут величезна заслуга тих хлопців, які нечасто потрапляють під світло софітів – лайнменів нападу. Вони дозволили зробити всього два секи і зняли багато тиску з Джошуа Доббса, ефективно зупиняючи пас-раш «Далласа». Також вони відкривали безліч шпарин для прориву раннінбеків. «Кардиналс» набігали аж на 222 ярди і занесли землею 2 тачдауни. Це і була срібна пуля проти «Ковбойс».
Позитивним моментом для «Аризони» також є те, що вони нарешті втримали лідерство. «Кардиналс» не були безнадійними і в перших двох матчах. Команда потужно стартувала і заробляла собі перевагу в рахунку, але потім розвалювалась і не могла її втримати. Проти «Ковбойс» «кардинали» теж ледь не розвалились, але у фінальній чверті шалений 69-ярдовий пас на новачка Майкла Вілсона знову розпалив у них вогонь. Цей драйв закінчився тачдауном, який закріпив перемогу «Аризони». «Кардиналс» не безнадійні. І з огляду на те, як грають «Денвер» та «Чикаго», «Кардиналс» цілком можуть не претендувати на перший загальний пік драфту.
Результати другого тижня виглядають наступним чином
Наступного тижня в нас є перша міжнародна гра сезону. В Лондоні зустрінуться «Джексонвілль» та «Атланта». «Денвер» та «Чикаго» в очному матчі з’ясують хто більш глибоко знаходиться в дупі, а в беззаперечно центральному матчі тижня «Маямі» завітає в гості до «Баффало».
