Дебют Вотсона, тріумф «Цинциннаті» та камбек «Тампа-Бей». Огляд тринадцятого ігрового тижня НФЛ
Традиція тижня: «Грін-Бей» з Аароном Роджерсом знову переміг «Чикаго»
Якщо переробити відому приказку, то звучатиме вона так: «В житті є три обов’язкові речі: смерть, податки та перемога Аарона Роджерса над «Чикаго». Навіть попри відверто поганий сезон, погану форму та травми Роджерс все одно робить «Беарс» своїми сучками.
В першій половині здавалось, що «Чикаго» нарешті зможуть уникнути прокляття Аарона. «Грін-Бей» був абсолютно мертвий, а «Беарс» набрали очки на 3 з 4 драйвів. Проте все перевернув останній драйв «Пекерс» в першій половині. На четвертому дауні Роджерс знайшов новачка Вотсона і перетворив майже безнадійні 3:16 на доволі прийнятні 10:16. Цей тачдаун запустив камбек «пакувальників». Попри те, що «Грін-Бей» так нічого і не показав в третій чверті, у фінальній вони зробили все необхідне для перемоги. Знову показав себе Вотсон. Новачок-ресивер заніс тачдаун, який зняв всі питання про переможця. На висоті був Ей Джей Діліон, який стабільно просував м’яч землею і заніс тачдаун. В захисті Джаір Александер зробив свій найкращий розіграш ледь не за весь сезон. Весь матч він не міг закрити ресиверів «ведмедів» і пропускав один пас за одним. Але коли на кону стояла гра, він зробив перехоплення. Александер дозволив прийняті 6 з 7 пасів, які кинули в його бік, але це перехоплення переважило всі прийоми. Для «Пекерс» вже запізно щось виправляти, але така перемога має підсолодити гіркоту невдалого сезону.
Хоч «Грін-Бей» був на висоті у вирішальні моменти, цю гру «Чикаго» програли виключно через себе. Занадто багато помилок допустила молода команда «Беарс». Суперника варто було добивати ще в першій половині, але цьому завадили фамбл Клейпула та промазаний екстрапоінт. А в другій половині вже був цілий фестиваль помилок на весь смак та колір. Промазаний філдгол, два перехоплення від Філдза, два фоли на 43 ярди, які дозволили «Пекерс» занести тачдаун та скоротити відставання до двох очок. «Чикаго» вже навчились здобувати перевагу по ходу зустрічі, але все ще не знають, як її втримати.
Дебют тижня: Дешон Вотсон зіграв перший офіційний матч за «Клівленд»
«Клівленд» нарешті отримав свою дорогу іграшку, за яку вони заплатили прорву грошей та віддали купу піків. Дешон Вотсон відсидів свою дискваліфікацію і дебютував за «Браунс» в офіційному матчі. Зважаючи на те, що квотербек з особистих причин пропустив весь минулий сезон з «Хьюстоном», для нього це був перший матч регулярного сезону за 700 днів. І зіграв він саме так, як людина, яка не виходила на поле в офіційному матчі 700 днів.
Вотсон навіть близько не був тим квотербеком, за якого «Клівленд» віддав три піки першого раунду. Певні спалахи елітного Дешона були, але абсолютну більшість матчу квотербек мазав пасами та не міг знайти порозуміння з ресиверами. Майже до кінця другої чверті «Браунс» не мали очок. Та й підсумковий результат не має вводити вас в оману. З 27-ми очок «коричневих» саме нападом було набрано лише 6 (два філдголи). А зважаючи на те, що у «Хьюстона» був сейфті, то чиста маржа нападу взагалі дорівнює чотирьом очкам. Очевидно, що у Вотсона попереду багато роботи і над своєю формою, і над інтеграцією в нову команду. Хоч «Браунс» ще теоретично мають шанси на плей-офф, цей сезон напевно буде принесено в жертву адаптації Дешона. Саме тому квотербеку поки можуть пробачити такий невиразний виступ. Але вже з наступного сезону йому краще одразу показувати гру, за яку «Браунс» заплатили високу ціну.
Якщо напад «Клівленда» набрав лише 6 очок, то логічне питання – хто ж набрав 21? Все просто – постарались захист та спецкоманда. Перші очки «Браунс» набрали завдяки пант рітерну від Піпл-Джонса. Після цього були ще два тачдауни від захисту – рітерни фамбла та перехоплення. Зазвичай захист був слабким місцем «Браунс» цього сезону. В грі з «Хьюстоном» було навпаки. Окрім набраних очок вони встояли на четвертому дауні всього в ярді від своєї залікової зони. Якщо б не це, то «Тексанс» могли отримати перевагу в 10 очок на початку гри і хто знає, за яким би сценарієм розвивався матч. Перемога «Браунс» є заслугою їх захисту на 90%. І з такою грою вони можуть дозволити Дешону Вотсону трохи побути не в формі.
Відскок тижня: «Балтимор» переміг «Денвер» тачдауном на останній хвилині
Є матчі, про які кажуть, що жоден з суперників не хотів програвати. В грі «Балтимора» та «Денвера» здавалось, що ніхто не хоче перемагати. Таке відчуття з’являлось, бо захист обох команд на декілька голів грав сильніше за напад. Якщо для «Бронкос» це вже звична історія, то «Рейвенс» довелось долати форс-мажорні обставини.
Наприкінці першої чверті «Балтимор» втратив Ламара Джексона. Квотербек пошкодив коліно і не зміг повернутися в гру. Тож «круків» повів за собою бек-ап Тайлер Хантлі. Каші він не зіпсував. І у підсумку навіть став героєм «Рейвенс». Хоча міг стати і головним невдахою. Але на його щастя напад «Бронкос» все ще не навчився користуватися наданими можливостями. Хантлі весь матч намагався не ризикувати і майже не припускався помилок. Він був точним, але не міг дотягнути команду навіть на відстань філдголу. Проте він все компенсував на останньому драйві. Не без допомоги захисту «Бронкос» (два фоли на 32 ярди) Тайлер та напад «Балтимора» пройшли 91 ярд і занесли переможний тачдаун. Фактично, це був перший та єдиний притомний драйв «Рейвенс» в нападі. Бо до цього на десяти драйвах вдалось заробити аж три очки. І якби суперником «Балтимора» був не «Денвер», то в цій грі вони ні за що не перемогли б. Навіть зважаючи на відмінну гру в захисті. На щастя для «Балтимора», Джексон має пропустити не більше 1-2 ігор. У вирішальний момент сезону «Рейвенс» матимуть в складі свою головну зірку. Хоча і з нею напад «круків» не завжди був на пристойному рівні. Поки що до «Балтимору» є багато питань навіть попри їх лідерство в дивізіоні.
А от до «Денвера» питань взагалі немає. З ними давно все ясно. Абсолютно бездарний та беззубий напад постійно множить на нуль всі старання майже елітного захисту. Якщо б результат матчів залежав би лише від захисту, то «Бронкос» були б серед лідерів ліги. Вони і проти «Балтимору» зробили все для перемоги. Майже весь матч у «Рейвенс» було лише три очки. У фінальній чверті «жеребчики» зробили два перехоплення. Поспіль! Якщо друге було у власній заліковій зоні, то першим вони дали своєму нападу можливість почати атаку з 40 ярдів суперника. І чим відповів на це напад? Набрав 8 ярдів і пробив філдгол. І це ілюстрація всієї гри нападу «Денвера». 11 драйвів – нуль тачдаунів. Навіть нуль заходів до червоної зони. «Бронкос» вже провалили все, що можна було провалити і для менеджменту команди є лише одне питання – чи варто давати Хакетту та Вілсону другий шанс?
Серія тижня: «Сан-Франциско» виграли п’ятий матч поспіль, обігравши «Маямі»
Якщо в когось ще були питання стосовно «Сан-Франциско» – минулий тиждень їх зняв. «Найнерс» виграли п’ятий матч поспіль, закріпили лідерство в дивізіоні та показали себе командою, яка здатна на непоганий виступ в плей-офф.
«Сан-Франциско» показали себе з найкращого боку по обидві сторони м’яча. І якщо в захисті це було очікувано, то в нападі «49-ті» змогли здивувати. Вже на першому драйві серйозну травму ноги отримав Джиммі Гаропполо. Весь матч «Найнерс» мали грати з квотербеком-новачком Броком Пердью, якого обрали на драфті під останнім піком. І коли всі думали, що «Сан-Франциско» буде молитися на свій захист та виносну гру, Пердью показав такий рівень гри, наче він провів в НФЛ вже кілька років. Новачок не знітився, був спокійним та зібраним. На першому ж драйві він кинув тачдаун. Матч він завершив із двома тачдаунами, одним перехопленням та 210 ярдами. Пердью міксував паси на короткі та середні дистанції, одразу знайшов порозуміння з МакКефрі та Айюком і майже не помилявся. Брок цілком може бути прийнятною заміною для Гаропполо (який цей сезон, скоріш за все, завершив) і втримати «Сан-Франциско» на плаву. Особливо, якщо захист буде продовжувати так грати.
Оборона «Найнерс» показала, що є однією з найкращих в лізі. Під проводом Ніка Боси вона з’їла небезпечний напад «Маямі». Виносна гра «Долфінс» була нівельована повністю. Всього 8 виносів на 33 ярди. В пасовій грі хоч і не вдалось закрити Тайріка Хілла (146 ярдів та тачдаун), проте вдалось закрити всіх інших. Дві зірки «Долфінс» – Джален Ваддл та Майк Гезікі, на двох прийняли лише один пас. І було помітно, що захист «Сан-Франциско» зробив більш ніж достатньо, щоб Туа Тангаваілоа відчував себе не в своїй тарілці. Квотербек «дельфінів» достатньо напомилявся, що вилилось в три втрати м’яча (два перехоплення та фамбл). Це була домінація в чистому вигляді. Тож уважно слідкуйте за «Сан-Франциско».
Для «Маямі» ця поразка стала серйозним ударом по амбіціях цього сезону. Вони зустрілись із міцною командою калібру плей-офф і програли без жодного шансу. Після першого драйву, на якому «дельфіни» занесли тачдаун одним пасом, вони не показали нічого. Наступний тачдаун «Долфінс» змогли занести лише на початку фінальної чверті. І хоч він скоротив їх відставання до 6 очок, взагалі не було відчуття, що вони здатні на камбек. «Долфінс» не конвертували жодного третього дауну, володіли м’ячем менше третини ігрового часу і не мали жодного плеймейкера окрім Тайріка Хілла. Тангаваілоа дійсно виглядав розгубленим і мазав простими пасами. Захист хоч і зробив більше секів, ніж «Найнерс», не міг зупинити маленькі просування каліфорнійців, якими вони регулярно під’їдали ярди до відстані філдголів. Хоч «Маямі» тепер мають такий самий рекорд, що й «Сан-Франциско», враження від них зовсім протилежні. «Долфінс» все ще напевно зможуть потрапити в плей-офф. Але що вони там будуть робити – ось це головне питання. Бо з такою грою це буде виліт без шансів після першого матчу.
Рімейк тижня: «Цинциннаті» знову перемогли «Канзас-Сіті»
В пам’яті ще свіжі спогади про зустріч цих двох команд минулого сезону в фіналі конференції. Тоді «Цинциннаті» були явним аутсайдером, що не завадило їм здивувати футбольний світ та перемогти Махоумса і компанію. Цього тижня ми побачили рімейк того матчу. «Бенгалс» знову андердоги і знову це не мало ніякого значення для підсумкового результату.
«Цинциннаті» змогли зібрати до купи всі свої найкращі якості та проявити їх у найважливіші моменти гри. Вони швидко захопили лідерство та занесли тачдауни на двох стартових драйвах поспіль. Вони не посипались під тиском «Чіфс», коли ті набрали хід, та втримали прийнятну різницю в рахунку. Вони зробили ключовий розіграш, який дозволив їм провести вирішальну атаку. Вони провели цю фінальну атаку ідеально і вони втримали перемогу завдяки ще одному блискучому розіграшу від захисту.
Всі плеймейкери нападу «тигрів» зробили значний внесок в перемогу. Самадже Перін, який заміняв травмованого Джо Міксона, хоч і не заніс тачдаун, але набрав 155 загальних ярдів, декілька важливих перших даунів та спалив купу часу в необхідний момент. Джа’Марр Чейз повернувся після травми стегна і зіграв так, наче нікуди і не пропадав. 7 прийомів на 97 ярдів дуже допомогли «Цинциннаті» просувати м’яч вперед. Ті Хіггінс прийняв всього 3 паси, але серед них були тачдаун та 14-ярдовий прийом на третьому дауні в кінці гри, який гарантував «Бенгалс» перемогу. І звісно на висоті був Джо Барроу. Три загальних тачдауни, жодних втрат м’яча і всього 6 неточних пасів при 31-й спробі.
Нахвалюючи напад «Цинциннаті» не можна забувати про їх захист. Бо їх два розіграші зробили перемогу «тигрів» можливою. Спочатку був вимушений фамбл на Келсі, який не лише зупинив «Чіфс», що набирали хід, а й дозволив провести «Бенгалс» переможний драйв в нападі. А потім був сек на Махоумсі, через який «вожді» пробивали філдгол з менш вигідної позиції і звичайно промазали. Для оборони «тигрів» в цьому матчі чудово підходить англомовний вислів bend but don`t break. Гнутися, але не ламатися. «Бенгалс» дозволили «Чіфс» набрати очки на чотирьох драйвах з семи, але в ключові моменти вони діяли бездоганно і знаходили варіант зупинити Махоумса та компанію.
З тексту вище зрозуміло, що долю гри вирішили два епізоди. І обидва були помилками «Канзас-Сіті». Якщо винести їх за дужки, то «Чіфс» провели цілком непоганий матч. Так, провалили старт, але потім розігнались і занесли три тачдауни поспіль, перетворивши рахунок з 3:14 на 24:17. Проте все це неважливо, якщо ти не можеш закрити гру. «Вожді» випустили цю нагоду зі своїх рук, коли Келсі випустив м’яч зі своїх. Жодної катастрофи для «Канзас-Сіті» не сталося, але друга поспіль поразка тому самому супернику має насторожувати. Тим паче, що є всі шанси знову зустрітися з ним в плей-офф.
Розгром тижня: «Даллас» розніс «Індіанаполіс», набравши 33 очки в останній чверті
Після зміни тренера «Інді» починали показувати ознаки життя. Була неочікувана перемога над «Лас-Вегасом» і був доволі непоганий матч проти «Піттсбурга», виграти який не дозволила відсутність необхідного тренерського досвіду в Джеффа Сетурдея відносно тайм-менеджменту. Але матч з «Далласом» став справжнім жахіттям для «Кольтс». Масштаби катастрофи чудово демонструє різниця в очках наприкінці третьої і фінальної чвертей. Після третьої чверті «Індіанаполіс» програвав 2 очки. Після фінальної чверті він програв 35 очок.
Все, що в останній чверті могло піти не так, пішло для «Кольтс» не так. Вони втратили м’яч чотири рази. На чотирьох драйвах поспіль. Для перспективи – за весь матч «жеребчики» конвертували чотири третіх дауни. Навіть коли від фамблу «Інді» врятувало рішення арбітрів, через один розіграш вони знову зробили фамбл. Захист «Далласа» вийняв зі свого суперника душу та розтоптав її. Ця безпорадність нападу передалась і захисту «Інді», який нічого не міг зробити з суперником. Навіть попри те, що «Даллас» отримував не супер вигідні стартові позиції після перехоплень (на своїх 28-ми та 47-ми ярдах), вони заносили тачдаун максимум за 5 розіграшів. «Кольтс» не могли зупинити винос і подарували «ковбоям» 44 ярди через перешкоду пасу. Після таких поразок потрібно багато часу, щоб прийти до тями.
Що ж до «Далласу», то зрозуміло, які емоції в них були. «Ковбойс» показали, що здатні увімкнути максимальну передачу в фіналі гри і знести свого суперника. Бо така різниця в рахунку є не лише наслідком помилок «Кольтс». «Ковбойс» змушували свого суперника помилятись. Їх захист створював ледь не рекордний тиск на Метта Райана. Вони перекривали нападу «Кольтс» кисень і контролювали всі їх дії. Захист «Далласа» домінував і міг виграти цю гру самотужки. Але напад теж не був стороннім глядачем. Знову виблискував Тоні Поллард, який вчергове став лідером команди по ярдам на виносі і заніс 2 тачдауни. Ознаки життя показав і Зік Елліотт, на рахунку якого тачдаун. В ресиверів та Дака Прескотта статистика не фантастична, але свою справу вони теж зробили. СіДі Лемб заніс красивий тачдаун, який був першим з багатьох для «Далласа» в цьому матчі, а Майкл Геллап вперше з 2020 року заніс два тачдауни в одній грі. А за чутками, до корпусу ресиверів «ковбоїв» може ще й Оделл Бекхем приєднатись. «Даллас» має всі шанси попсувати життя «Філадельфії» на фініші регулярки та віджати в неї чемпіонство дивізіону.
Камбек тижня: «Тампа-Бей» перемогла «Нью-Орлеан» поступаючись в 13 очок за 5 хвилин до кінця гри
Південь НФК цього року відверто є дивізіоном слабких команд. Про що говорити, якщо лідер дивізіону до цього тижня мав негативний рекорд. Очний матч «Тампа-Бей» та «Нью-Орлеана» лише підтвердив очевидний факт.
Багато хто жартує над «Атлантою» та її класичними зливами у фіналі матчів. Але «Нью-Орлеан» перевершив ледь не всі провали «Фелконс». «Сейнтс» примудрились програти матч, вірогідність перемоги в якому оцінювалась в 99,3%. Якщо раніше в цьому сезоні причинами поразок «святих» здебільшого був Енді Далтон, то в програші «Бакс» винні були всі, окрім квотербека. Далтон провів на диво впевнений матч. Всього 8 неточних пасів, 229 ярдів, тачдаун та жодних втрат м’яча. І серед цих неточних пасів були спроби, в яких провини Енді не було. Був дроп від новачка Олаве, був дроп від Хілла. Обидва були на важливих третіх даунах, до речі. Ще на одному третьому дауні гарний пас не зміг прийняти Лендрі. Фактично, весь напад «Нью-Орлеана» підвів Далтона, який зробив достатньо для перемоги. А ще були дивні рішення.
Чому за вісім хвилин до кінця гри Марк Інгрем вибіг за межі поля та зупинив час замість того, щоб набрати перший даун – мабуть не відповість і сам Марк. Замість продовження атаки та можливості ще потягнути час «Сейнтс» були змушені пробивати філдгол. Чому на важливому третьому дауні, який міг фактично виграти матч для «Нью-Орлеана», тренерський штаб вирішив грати пас через Тайсома Хілла, а не штатного ресивера – теж ніхто не відповість. При всій безмежній любові до Тайсома, він все-таки не найкращий ловець пасів в ростері «святих». Чому в кінці гри оборона «Сейнтс» грала в зонний захист, а потім перемкнулась на man-to-man і залишила проти Майка Еванса лише корнера Полсона Адібо, який сфолив і подарував рятівний тачдаун «Бакс» – теж загадка. Дуже багато «чому» без жодних логічних відповідей. Перемога над «букан’єрами» могла відкрити шлях для «Нью-Орлеана» до плей-офф. Тепер вони в найкращому випадку можуть сподіватися на те, щоб не фінішувати останніми. Перший рік Денніса Аллена на чолі «Сейнтс» однозначно вийшов невдалим. І тренеру варто зробити висновки, щоб другий рік не став для нього останнім на чолі луїзіанців.
55 хвилин Бреді та напад «Тампа-Бей» були мертві. «Бакс» набрали в нападі всього 196 ярдів та нашкребли нещасні 3 очки. А потім Том активував режим легенди і провів два драйви з тачдаунами на 91 та 63 ярди. Жарти жартами, але після розлучення квотербек дійсно розблокував у себе функцію рішати в ключові моменти. І ще цікавий момент. Всі ці вирішальні драйви були проведені в швидкому темпі, без довгих обговорень та хаддлів. А отже всі рішення стосовно плей-коллінгу приймав сам Бреді. І подивіться на результат. Звісно, допомогло і те, що захист «Нью-Орлеана» ріденько обгидився, але факт залишається фактом. То може «Тампі» варто до кінця сезону скасувати посаду координатора нападу та з самого початку матчів грати так, наче в них є лише дві хвилини на драйв і всі права на плей-коллінг належать виключно квотербеку? Втрачати «букан’єрам» цього сезону все одно вже немає чого. Дивізіон не втече, а в плей-офф ніхто нічого від них не чекає. Принаймні буде весело подивитися, чи витягне 45-річний Бреді на своєму горбу весь напад «Тампи».
Результати тринадцятого ігрового тижня виглядають наступним чином.
Ситуація в дивізіонах виглядає так.
Американська конференція
Національна конференція
Наступного тижня «Детройт», що набрав хід, спробує поставити підніжку «Міннесоті». «Балтимор» та «Цинциннаті» заочно змагатимуться за лідерство в дивізіоні у матчах з «Піттсбургом» та «Клівлендом» відповідно. А в центральному матчі туру трохи підбиті «Сан-Франциско» прийматимуть вдома «Тампа-Бей».
Не забувайте підписуватись на телеграм-канал Hail Mary
