Традиційний виліт «Грін-Бей», провал імені Теннехілла та трагедія «Баффало». Огляд дивізіонного раунду плей-офф НФЛ
Перш ніж перейти до огляду матчів, хоче сказати одну річ. Дякую тобі, НФЛ.
Від редакції: ви знаходитеся в блозі «Hail Mary». Його автор тримає нас в курсі всіх подій НФЛ і став топ-блогером нашого сайту за підсумками 2021 року. Підтримайте його плюсами, коментарями і підпискою!
***
Перш ніж перейти до огляду матчів, хоче сказати одну річ. Дякую тобі, НФЛ. Це було шаленство, яке примушувало сміятись, хапатись за голову, співчувати, переживати та промовляти про себе «що взагалі відбувається». Кожен з цих матчів увійде до золотої класики ліги. І кожен з цих матчів є найкращою агіткою для початку перегляду матчів американського футболу. Дякую тобі, НФЛ. Ти неперевершена.
«Цинциннаті» скористались подарунками Теннехілла та встановили історичне досягнення
Перед битвою за путівку до фіналу у кожної з команд були свої причини для хвилювання. Для «Теннессі» це була форма Дерріка Генрі. Раннінгбек, який уособлює половину нападу «Тайтенс», повертався після серйозної травми і мав грати з металевою пластиною в стопі. Було невідомо, чи готовий Генрі до своїх звичних 30+ виносів за матч і чи буде у «Тайтенс» план Б, якщо Деррік виявиться не готовим.
Для «Цинциннаті» головним болем була їх лінія нападу. «Теннессі» були єдиною командою цього сезону, в якої одразу три гравці мали 8+ секів. Можна було очікувати жорстокого тиску на лайнменів і їх змога захистити Барроу викликала питання. Як виявилося, викликала не дарма. Проте «Бенгалз» зуміли вижити попри свої проблеми. А от «Тайтенс» – ні.
Як «титани» і боялись, Генрі не зміг повернутися в оптимальній формі. Раннінгбек хоч і заніс тачдаун, але набрав всього 62 ярди на 20 виносах. Це було не те гарматне ядро, яке пробивало будь-який захист. Генрі не міг знайти дірки, постійно врізався в захисників та не міг зробити хоч один значний винос. Дублер зірки «Теннессі» Д’онте Форман перевершив результат Дерріка усього за 4 виноси (у Формана 66 ярдів). Коли стало зрозуміло, що наземна гра не працює, «Тайтенс» потребували, щоб на перший план вийшов Теннехілл. Він вийшов і тотально зганьбився.
Перший же пас Райана був перехоплений. Це одразу задало тон на всю гру. Квотербек так і не знайшов себе. За весь матч квотербек зробив лише один ефективний розіграш, кинувши тачдаун на Брауна. До стартового перехоплення Теннехілл згодом додав ще два. Кожне з них було фатальним. В середині третьої чверті перехоплення Райана коштувало «Тайтенс» щонайменше 3 очок. А його перехоплення на останній хвилині коштувало «титанам» квитка до фіналу конференції. В головній грі сезону Теннехілл показав чи не найгірший свій перформанс. І це ставить великий знак питання на подальшій кар’єрі Райана в «Теннессі».
А ось квотербек «Бенгалз», на відміну від суперника, сяяв на повну. Барроу остаточно довів, що він є зіркою ліги. Джо не кинув жодного тачдауну. Але варто зважати на контекст. Квотербек за матч набрав 348 ярдів і прийняв 9 секів. ДЕВ’ЯТЬ! В таких умовах квотербек зазвичай думає не про перемогу, а про виживання. Барроу не просто вижив, а ще й створював умови, за яких його команда набирала очки. Його зв’язка з Чейзом знову була нестримною. Дует створив 109 ярдів, а вишенькою на торті став 19-ярдовий пас у фіналі гри, який вивів «Цинциннаті» на відстань філдголу. До речі про філдголи.
Еван МакФірсон. Запам’ятайте це ім’я. Багато людей не розуміють, яка це розкіш – мати надійного кікера. «Бенгалз» такого мають. Якщо говорити хокейною термінологією, МакФірсон став першою зіркою матчу. Еван першим в історії НФЛ забив 4+ філдголів в декількох матчах плей-офф. Проти «Теннессі» він поклав два філдголи з 50+ ярдів, у тому числі переможний 52-ярдовий філдгол. Всі філдголи МакФірсона були ідеальні і заходили майже по центру воріт. Еван є і буде важливою частиною нових «Бенгалз». І неможливо не згадати про впевненість цього хлопця. Барроу розповів журналістам, що коли МакФірсон виходив на поле для пробиття фінального філдголу, він подивився на Джо і сказав: «Що ж, здається ми виходимо в чемпіонську гру конференції».
Перемозі «Цинциннаті» сприяла і сама доля. «Бенгалз» дуже пощастило в кінці матчу. Перед тим, як Теннехілл кинув своє фатальне перехоплення, тренер «тигрів» Зак Тейлор намагався взяти тайм-аут. Він банально не встиг добігти до рефері до початку розіграшу. Впевнений, що Тейлор зараз дуже щасливий, що він не дуже швидко бігає.
«Цинциннаті» цього сезону дивують. Спочатку вони здобули першу перемогу в плей-офф з 1991 року. Тепер вони здобули першу виїзну перемогу в плей-офф за всю історію франшизи. У спілкуванні з журналістами Барроу сказав, що він втомився від того, що «Бенгалз» вважають андердогами. Вони націлені на те, щоб забрати головний приз. Зухвало? Так. Проте «Цинциннаті» це не хвилює. Ця команда грає без жодного тягаря відповідальності. Вони вже герої і вони знають, що на них чекає велике майбутнє. Але навіщо чекати, якщо можна взяти все зараз? «Бенгалз» будуть дуже небезпечними в фіналі конференції.
«Грін-Бей» знову не зміг подолати свій криптоніт у вигляді «Сан-Франциско»
В житі є три обов’язкові речі – смерть, податки та програш «Грін-Бей» у матчі плей-офф із «Сан-Франциско». «Пекерс» із Роджерсом програли «Найнерс» вчетверте. І ця поразка є найболючішою з усіх.
Цей сезон мав стати сезоном «Грін-Бей». Вони замирились з Роджерсом, повернули Адамса, ураганом пронеслись по регулярному сезону та готувались до штурму Супербоула. Штурм закінчився на першій же атаці. «Пекерс» були не готові до зустрічі із «Сан-Франциско». Після першого драйву, який закінчився тачдауном, «Грін-Бей» кинув грати в нападі. Роджерс так і не зміг кинути тачдаун. Адамс навіть не наблизився до червоної зони. Землею не пройшов жоден дальній винос. «Грін-Бей» нічого не міг зробити з захистом «Найнерс» та розвинути успіх. «Пекерс» залишили двері для камбеку суперника широко відкритими. І поплатились за це.
Хоч напад «Пекерс» не мав багато успіху, головними винуватцями провалу «зелено-жовтих» стала їх спецкоманда. Вона підводила «Грін-Бей» весь сезон. Не зробила виключення і в плей-офф. Перед перервою «Пекерс» дозволили заблокувати свій філдгол. А у фіналі гри, коли все йшло до кінцевого рахунку 10:3, вони дозволили заблокувати пант, який «Сан-Франциско» повернули для тачдауну. Це був ключовий момент гри, після якого стало зрозуміло – «Грін-Бей» програв.
«Пекерс» провели жахливий матч, але це не має применшувати заслуг захисту «Найнерс». Він стає кращим з кожним матчем. Після старту гри, коли «Сан-Франциско» дозволили занести тачдаун, оборона каліфорнійців закрила Роджерса та компанію наглухо. «Пекерс» конвертували менше половини третіх даунів. Виносом вдалось набрати всього 70 ярдів. «Грін-Бей» зайшов до червоної зони лише двічі і витиснув з цього всього 3 очки. Роджерс прийняв 5 секів і «Пекерс» один раз втратили м’яч через фамбл. Захист «Сан-Франциско» тримав команду в грі до останнього і дав нагоду скористатись помилкою суперника.
Всі й так це знають, але черговий раз ми всі побачили, що Дібо Семуел є найціннішим активом «Сан-Франциско». В матчі, де Гаропполо традиційно страждав, а ресивери роняли занадто багато пасів, Семуел знову робив ключові розіграші. Лише Дібо міг набрати 9 ярдів виносом на третьому дауні у фіналі гри, коли на кону була доля путівки до фіналу. Три розіграші потому Роббі Гоулд забив переможний філдгол.
«Сан-Франциско» вижили і навіть попри слабку гру в нападі змогли пробитись до фіналу конференції. Вони знову будуть там андердогом і їм знову буде на це плювати. Здається, що з таким рівнем гри «Найнерс» нічого не світить у фіналі. Але їх точно не можна передчасно ховати. Ця команда здатна на дива.
А у «Грін-Бей» попереду чергове драматичне міжсезоння. Після матча Роджерс сказав, що він не хоче бути частиною перебудови. У декількох визначних гравців, серед яких Даванте Адамс, закінчується контракт. Попри повідомлення, що Аарон таки замирився з менеджментом «Пекерс», не схоже, що він збирається залишатися у Вісконсині ще на один сезон. Це був останній шанс «Грін-Бей» та Роджерса взяти Супербоул разом. Ми стаємо свідками кінця епохи.
«Лос-Анджелес Ремс» ледь не розтринькали 24 очки переваги, але вижили завдяки Куперу Каппу та провалу «Тампа-Бей»
Цей матч був шаленими гойдалками, а його фінальна чверть – мистецтво в чистому вигляді. Команди робили неймовірні розіграші та жахливі помилки. «Ремс» ледь не стали новими «Фелконс», а Том Бреді ледь не створив черговий шедевральний камбек. Але лише «ледь».
Травми таки наздогнали «Тампа-Бей». Хоч «букан’єри» отримали підкріплення у вигляді Леонарда Фурнетта (і це дійсно їм допомогло), надійного текла Трістана Вьорфса дуже не вистачало. Бреді прийняв три секи, зробив фамбл та часто був змушений швидко позбавлятися м’яча. З Вьорфсом ситуація точно була б кращою.
Фатально не вистачало і плеймейкерів. Фактично весь напад «Тампи» звівся до трьох персон – Еванса, Гронковскі та Фурнетта. Саме на них Бреді спрямовував майже всі свої паси. Якщо Фурнетт був бездоганним (прийняв всі 9 пасів), то Еванс з Гронковскі ефективністю не вражали (8 та 4 прийнятих паси при 16 та 11 кидках відповідно). Варто відзначити намагання Скотта Міллера стати ще одним плеймейкером, але вклад ресивера вийшов не дуже значним. Навіть покладаючись лише на трьох гравців Бреді майже привів команду до фантастичного камбеку. Але його зрадив захист.
Оборона «Бакканірс» прагне швидше забути цей матч. Вони наробили стільки помилок, що вистачило б на декілька ігор. Попри те, що на полі був той самий склад, який виграв Супербоул, гра «Тампи» була далекою від ідеалу. Девін Вайт залишив зону без прикриття і дав можливість «Ремс» занести перший тачдаун у грі. Потім сейфті Майк Едвардс втратив свою зону та дозволив Каппу занести 70 ярдовий тачдаун. Ндамоконг Су заробив дурні 15 штрафних ярдів за неспортивну поведінку через наїзд на Метта Стаффорда. І звісно фінальний розіграш, коли «Тампа» всією гурбою кинулась блітцувати Стаффорда і залишила Антуана Вінфілда сам на сам з Купером Каппом. Бреді зробив все, щоб виграти цей матч. Захист зробив все, щоб його програти.
«Ремс» продемонстрували в цьому матчі і силу, і слабкість. Силою була пасова гра, яка постійно набирає обертів. Стаффорд під тиском провів майже ідеальний матч. Він кинув два тачдауни та набрав 366 ярдів. Його зв’язок з ресиверами міцнішає і переростає в загрозливу зброю. Цьому допомагає воскресіння Оделла Бекхема. Ресивер на заніс тачдаун, але прийняв 6 пасів на 69 ярдів. І звісно Купер Капп. Що не говоріть, а цей хлопчина знову і знову доврдить, що він заслуговує на звання MVP. Коли «Лос-Анджелес» потребував вибухового розіграшу, на сцену виходив Капп. Купер заніс 70-ярдовий тачдаун та прийняв фінальний пас на 44 ярди, який встановив легкий переможний філдгол. Важливість ресивера для «Ремс» неможливо переоцінити і якщо «баранці» цього сезону здобудуть бажаний результат, роль Каппа в цьому успіху буде визначною.
Слабкістю «Лос-Анджелесу» стали втрати м’яча. Вдуматись лише, «Ремс» втратили одразу чотири фамбли. Двічі м’яч втрачав Кем Ейкерс. Один фамбл взагалі був щось незрозумілим та точно потрапить до підборки найдурніших розіграшів сезону. «Лос-Анджелесу» просто пощастило, що їх не покарали за всі втрати м’яча. Другий раз так щастити не може. Тому «Ремс» варто провести дуже серйозну роботу над контролем м’яча.
«Лос-Анджелес» цього сезону пішов all in. І поки ставка працює. Всі ключові придбання команди у вигляді Метта Стаффорда, Оделла Бекхема та Вона Міллера грають свою роль та наближають команду до мети. Цей рік має стати роком «Ремс». Але попереду найважче.
А ось поразка «Тампи» може зробити те, чого багато хто чекає, але мало хто готовий. Том Бреді заговорив про кінець кар’єри. Він робить це дуже обережно, але натяки доволі прозорі. Навряд чи ця «Тампа» буде здатна на ще один чемпіонський забіг. І Том точно вже не в тій ситуації, щоб змінювати команду. Він хотів закінчити кар’єру перемогою в Супербоулі, але ця нагода вислизнула. Звісно, що такий боєць, як Том легко з поля бою не піде. Але зараз кінець його славетної кар’єри близький, як ніколи.
«Канзас-Сіті» та «Баффало» видали шалену перестрілку с найдраматичнішою кінцівкою сезону
Коли ми всі думали, що «Ремс» та «Бакканірс» подарували нам гру року, з’явились «Біллз» та «Чіфс». Це неймовірна, фантастична та в дечому трагічна гра, яку ніхто не мав програвати. Команди влаштували шалену бійню, в якій вижив найсильніший.
ЗМІ дуже сильно хайпують Махоумса. Його завжди облизують з усіх боків і пхають в кожну дірку. Це набридає і відверто дратує. Але після цього матчу немає жодних аргументів, чому Махоумс не повинен бути героєм дня. 13 секунд. 13 довбаних секунд. Саме стільки часу «Баффало» залишили Патріку в кінці гри. «Чіфс» потребували філдголу, щоб перевести гру до овертайму. І вони її перевели. Махоумсу вистачило двох пасів, щоб встановити 49-ярдовий філдгол, який реалізував Баткер. А потім він розірвав втомлений захист «Біллз» в овертаймі всього 8 розіграшами. Нам може не подобатися Махоумс, але ми маємо визнати, що він буде обличчям НФЛ на дуже багато років вперед.
Попри тінь Махоумса, ми не можемо забувати про Джоша Аллена. Він став живим прикладом фрази «залишити все на полі». Квотербек «буйволів» відповідав на кожен виклик суперника. Він кидав бомби на 75 ярдів, реалізовував 2-очкові конвертації, робив успішні забіги на четвертому дауні і робив все, щоб його команда перемогла. Трагедія Джоша в тому, що він не заслуговував на поразку. Але його захист банально не втримав суперника. І з цим Аллен нічого не міг вдіяти.
Разом з Алленом сяяв ресивер Гебріел Девіс. Він провів шалений матч зі 201 ярдом та 4 тачдаунами. Жоден гравець в історії НФЛ не приймав 4 тачдауни за одну гру в плей-офф. Його 27-ярдовий тачдаун у фінальній чверті на четвертому дауні був неперевершеним. Гебріел став справжнім лідером команди в цьому матчі. Саме тоді, коли вона цього найбільше потребувала. В новому сезоні 22-річний ресивер має стати однією з найважливіших частин нападу «Баффало».
Матчі «Канзас-Сіті» та «Баффало» ніколи не розчаровують. Ми отримали нове дербі на багато років вперед. Поки що «Біллз» зазнають прикрих поразок, але має настати час, коли вони за все помстяться. Зараз «Баффало» змушені відступити та зализувати рани. А на «Чіфс» чекає четвертий фінал конференції поспіль. Може здатись, що участь в Сцупербоулі їм вже гарантована. Але навіть не думайте скидати з рахунків «Бенгалз» та Джо Барроу. Нас чекає ще одна неперевершена гра.
Ми на фінішній прямій. Залишилось всього три гри. Хто зробить останній ривок та здобуде омріяний квиток до Супербоулу. Фаворити з «Чіфс»? Команда зірок з «Ремс»? Нахабні вискочки з «Бенгалз»? Чи темні конячки з «Форті Найнерс»? Дізнаємось дуже скоро.
Неділя, 30 січня
22:00, «Канзас-Сіті» – «Цинциннаті»
Понеділок, 31 січня
01:30, «Лос-Анджелес Ремс» – «Сан-Франциско»
P. S. Хлопаки, є така ідея. Чи варто зробити на фінали конференцій окремий пост по типу флудильні? Ну щоб всі бажаючі могли прийти та поспілкуватися в каментах. Я ж в свою чергу можу провести якусб подобу текстової трансляції чи просто ділитися своїми думками по ходу матчу. Відпишіться у каментах і якщо ідея здобуде загальну підтримку, то обов’язково її реалізуємо.
Фото: NFL
