Проміжні оцінки гравцям СК "Дніпро-1" за першу половину сезону 2023-2024 (Частина 1)
Воротарі, захисник та Олександр Кучер
Оцінки гравцям - це класична рубрика на телеграм-каналі “Дніпрянин”, яка існує майже з моменту створення каналу. Вже три роки поспіль обираємо кращих та гірших дніпрян впродовж сезону від матчу до матчу. У цьому півріччі жоден матч не залишився без оцінок, тому пропонуємо вам огляд від Кирила Небатова.
Перед тим, як розпочати, пропоную пригадати оцінки за минулі сезони:
Оцінки від Дніпрянина повністю суб’єктивні та ставляться в залежності від власних вражень від гри конкретного гравця у матчі. Не використовуємо жодні аналітичні ресурси або оцінки інших видань.
З цікавого: Юрчук, який не зіграв жодного матчу та відповідно не отримав оцінку та Гаджиєв, який зіграв 12 хвилин у матчі проти "Зорі", але на оцінку не награв. Більшість оцінок виставили адміністратори Ігор та Кирило, але за деякі єврокубкові ми ставили більшою групою адмінів на стрімах. Підписуйтесь на Ютюб-канал!
У першій частині виставили оцінки воротарям, захисникам та Олександру Кучеру. Півзахисників, форвардів, Максимова та класичний топ-5 очікуйте у другій частині!
Кінарейкін. Здивуванню не було меж, коли побачив Якова в старті на перший матч у сезоні й, за сумісництвом, перший матч в історії клубу в Лізі Чемпіонів. Тоді вихованець клубу приємно вразив, а ще більше вразив тренерський штаб, який залишив потенційного першого номера Волинця на лаві запасних разом з цим «бідосею» Валефом, а досвідченого Юрчука взагалі поза заявкою на сезон. Приємно бачити, що вихованці клубу не йдуть по орендах, а отримують свій час у Дніпрі, навіть на такій доволі специфічній позиції як воротар. Проте безпосередню гру Кінарейкіна не можна назвати ідеальною. Так, жодних провалів чи привозів, гра на лінії теж не викликає питань, але гра ногами, особливо лівою, та гра на виходах – те над чим ще слід працювати молодому гравцю.
Волинець. Від трансферу Євгена були змішані почуття. З одного боку це гравець, який був один з кандидатів у збірну як 3-тій голкіпер, а з іншого – це було пару сезонів тому… Перший його матч, де він зазнав травми був відверто найгіршим за час його перебування в “Дніпр-1”і, тому всі негативні думки про профпридатність Волинця на цьому рівні стали ще жвавіше. Проте по поверненню Євгена до старту, своєю грою він знищив ці сумніви: 3 «сухарі» поспіль та випромінювання впевненості, якої у минулому сезоні дніпрянам так не вистачало від голкіперів. На противагу цьому, останні матчі з «Чорноморцем» та «Ворсклою» вибиваються з цього опису, де він, звісно не наварив, але й не зіграв на рівні до якого всі почали звикати.
Кравець. Питання чого ми не підписали Василя одразу по його поверненню з Іспанії, а намагались змусити якогось Матаррітту грати в футбол, мучило протягом всього минулого сезону. На мою думку, це недопрацювання керівництва: ми могли отримати гравця з досвідом у Ла Лізі та вільним агентом, але рік потому заплатили за нього 800 тис. євро. Проте, як зазвичай, на футбольному полі не все так гладко як на папері. У “Дніпрі-1” Кравець значно краще виглядає на позиції лівого центрального захисника, проте виграти конкуренцію в пари Сваток-Сарапій цього сезону майже нереально. Ліворуч в захисті Мірошніченко виконує більший обсяг роботи, ніж Кравець зазвичай, тому поки Василь – рятівник на проблемну позицію в захисті.
Капілєнко. Моя прискіпливість до нього через його російське минуле не має меж, тому важко оцінювати його професійні чесноти об’єктивно. У захисті він може запропонувати більше, ніж той же Мірошніченко, але в атаці його ККД доволі мале. Тому й не дивно, що з приходом Максимова, Каплієнко почав грати значно менше, бо у футболі Юрія Вільйовича, фланги – інтегральна частина й гравець амплуа Каплієнка має бути багатофункціональним.
Сарапій. Беззаперечний лідер захисту та один з найкращих гравців року. Спокій та надійність – слова, які найкраще описують гру Едуарда протягом року. За календарний рік пропускав матчі лише через дискваліфікації, отримав дебютний виклик до національної збірної – це все каже саме за себе. Звісно, не безпомилково й не без поганих матчів, але «на дистанції» такі ситуації – винятки. Не можна не відзначити вміння забивати "необхідні" голи, що пішло з першого його матчу за спортклубівців, як «Панатінаїкосу» чи «Шахтарю».
Сваток. До та після гри з Англією це два різні гравці. Початок сезону від капітана був не впевнений, злі язики вже почали шкодувати, що його потенційний трансфер до «Лудогорця» зірвався. Нервовість в діях ставала все більш помітною та почала мати наслідки на результаті. Проте після пропущеної гри з «Кривбасом», Олександр почав повертати звичну форму та отримав черговий виклик до лав національної команди. Ребров довірився Сватку на вирішальний матч з Італією, що допомогло в наступних матчах бути найкращою версією себе на клубному рівні.
Мірошниченко. Цей відрізок сезону був справжніми гойдалками для цього гравця: одразу в старт після трансферу, де швидко втратив своє місце, а потім повернення на нетипову для себе позицію. Говорити, про перші матч Дениса за дніпрян дуже важко, бо вони просто були, він ніяк не запам'ятався не зі знаком плюс, ні з мінусом. Проте його виступи на позиції лівого захисника (5 останніх турів) заслуговують на компліменти: якісні підключення до атак, непогана гра в захисті, що поки робить його на найкращим варіантом на цю позицію. Дуже цікаво, як Максимов реалізував трикутник Мірошніченко-Лєднєв-Рубчинський, де двоє з цих гравців грають не на рідній позиції, проте коштом постійної перебудови та підстрахування один одного, реалізуються найкращі якості кожного з них.
Адамюк. У матчах, які він пропустив через травму ні Пасічу, ні Танчику, ні Пуріті не вдалось його якісно замінити. Знову таки, не без помилок, але спокійно і якісно як на захист, так і на атаку. Звання кращого асистента команди за цей проміжок – каже саме за себе.
Горбунов. Подивившись на оцінку, можна подумати: а чого він так мало матчів зіграв? Більшість його вдалих матчів були саме в півзахисті, а лівого захисника він грав лише вимушено. Проте і там, і там він програє конкуренцію й по справжньому в актив може занести собі лише перший матч з «Ворсклою»
Пасіч. Другий сезон не покидає враження, що він просто не дотягує до рівня команди. У більшості матчів, він абсолютно не запам’ятовувався. У матчах, де треба було відіграватись, після появи Євгена на полі, до тренерського штабу було одне питання: навіщо? Хоча у дебютних матчах Максимов робив ставку на цього вихованця, зараз це гравець глибокої ротації.
Пуріта. "Я не знаю, що відбуваються, тренер не розмовляє зі мною" - його цитата, яка якнайкраще описує весь час його перебування в Дніпрі. Минулого сезону його трансфер був чи не найцікавішим в оновленому “Дніпрі-1”, проте реалізуватись Емі так і не зміг. 4 матчі за цей сезон - весь актив гравця. Як що сезон він починав хоча б як наближений до старту гравець, то після матчу з "Металістом-1925", де гравець постійно "губив" свій фланг, Максимов остаточно перестав розраховувати на нього. Тому чи побачимо ми Пурі у наступному році - велике питання.
Горін. Цікавий вхідний трансфер, з ініціативи Селезньова. Передсезонні матчі Олег видав дуже впевнено й було враження, що протягом сезону він буде ледь не основним гравцем. Один повний матч за сезон й 46 хвилин з заміни – все, що тренерські штаби Кучера та Максимова довірили цьому гравцю. За зіграні хвилини, Олег не показав нічого, щоб витіснити Бабенка чи когось з пари центральних захисників з основи.
Кучер. Після 1 перемоги за 7 матчів нарешті ця мука закінчилась “благородною” заявою з власного бажання. “Дніпряни” під його керівництвом не показали абсолютно нічого, що доводило б його профпридатність. Млявий футбол, не сміливі рішення й відсутність тренерської ідеї – усе чим в цьому сезоні запам’ятався колишній тренер дніпрян.
Це була перша частина статті. Друга частина буде через декілька днів.
Підписуйтесь на телеграм-канал автора та вболівайте за дніпровський футбол.
