Як у 2009 році у Дніпрі зустрілись: Андрій Павелко, Володимир Єзерський, Дніпрянин та кубок УЄФА
Пост ностальгії
Вітаю, друзі! Ви знову у блозі “Дніпрянин”. Сьогодні хочу розповісти вам про ще один визначний футбольний день в моєму житті, який трапився у червні 2009 року. Якщо вам подобається такий формат влогів, то раджу ознайомитися з наступними статтями: про мою нещодавню футбольну поїздку у Київ і про перемогу у конкурсі “Дніпра-1”.
Раніше, у травні 2009 року “Шахтар” виграв останній кубок УЄФА. Після цього, гравці “гірників” почали проводити тур Україною з цим визначним трофеєм. Не оминули й Дніпро (тодішній Дніпропетровськ). Делегатом від клубу став ексгравець “Дніпра” - Володимир Єзерський. Взагалі, з моїх дитячих спогадів більш надійної пари центральних оборонців в Україні, ніж Русол та Єзерський - не було і не вже напевно не буде. Обидва - гравці збірної України та просто величезні таланти.
Повертаючись до теми влогу, автору було десь років 12, футболом цікавився вже дуже давно та об’ємно. Любив та вболівав виключно за “Дніпро”, але слідкував за тим єврокубковим сезоном “Шахтаря”, і звісно, що дивився фінал. У той час знайти такого ж “хворого футболом” однодумця було досить проблематично, але і пропускати таку непересічну подію було б божевіллям з моєї сторони. Тому було вирішено відправитися на презентацію трофея одному.
Взагалі, цей кубок подорожував по місту, заїжджав у різні місця, але мене цікавила одна з останніх зупинок - легендарний магазин “12-й гравець” (хто з Дніпра - зрозумів про що мова). Приїхав десь за пів години до анонсованого початку. Звісно, черга була вже досить суттєва. Поки стояв у черзі познайомився з двома хлопцями, що стало початком довгої дружби та в якомусь сенсі партнерства (ми ще десь рік або два разом адміністрували паблік про ФК “Дніпро” в ВК). Що символічно та підтверджує тезу, що “Дніпро - це велике село”, через 12 років після цього, я познайомився з кращим другом того хлопця з черги, який зараз адмінить зі мною на “Дніпрянині”. Але це вже трохи інша історія.
Єзерський з Павелком (він тоді очолював міську федерацію футболу) прибули з неабияким запізненням, але це нікого не здивувало. Попри сильну спеку, ми з хлопцями, відстояли свою чергу, зробили фото з Єзерським, Павелком, і, звісно, з самим трофеєм.
Через майже 10 років, коли фінал Ліги Чемпіонів буде проходити у столиці Україні, інший єврокубковий трофей привезуть на набережну Дніпра, але тих емоції, які я отримав у червні 2009 року, було вже не повторити.
Також цікавим моментом стала доля трьох дієвих осіб того футбольного дня: Володимира Єзерського, Андрея Павелка та вашого автора. Хто міг подумати, що перший буде тренувати у команді, про яку у 2009 році взагалі мало хто чув. Другий - буде головою української асоціації футболу та одним з найбільш корумпованих діячів у спорті, а третій стане футбольним блогером та взагалі напише про цей день.
Дякую за увагу, посилання на телеграм-канал автора я залишаю. Там дуже багато ексклюзивного контенту про дніпровський футбол, обов’язково підписуйтесь.
