Проміжні оцінки гравцям СК "Дніпро-1" за першу половину сезону 2023-2024 (Частина 2)
Півзахисники, нападники та Юрій Максимов
Друга частина огляду проміжних оцінок гравцям СК “Дніпро-1” за першу половину сезону 2023-2024 від Кирила Небатова(адміна "Дніпрянина"). Ознайомитись з першою частину ви можете за посиланням.
Бабенко. Черговий сезон не перестає дивувати своєю стабільністю. Як на мене, він тіньовий лідер команди, такий собі дніпровський Родрі (до речі, так само й здалеку пробити може, привіт, «Полісся»). Він не відзначається, якимись дивовижними діями з м’ячем чи безпомилковою грою. Проте за відсутності Бабенка, команда грає зовсім по іншому, тому й не дивно, що Горін й близько не зміг виграти конкуренцію у “Рулі”.
Рубчинський. Єдиний гравець команди, який брав участь в кожному матчі цього сезону. Приємно відзначити прогрес дніпровського вихованця. Цього сезону він отримав дебютний виклик до збірної U-21, де регулярно з’являвся на полі. Йому ніколи не відмовиш в бажанні та старанні. При збільшенні результативності це буде цінний актив клубу на продаж за немалі гроші.
Піхальонок. Гравець, якого важко оцінювати поряд з іншими, бо він бачить на полі більше за інших. Проте в контексті оцінок це негативно впливає на Олександра, бо від нього завжди очікуєш більшого, особливо з відходом Довбика. Старт сезону для Піхальонка видався не дуже вдалим, однією з причин цього стало ушкодження, проте по ходу сезону почав повертати свою звичну форму. Як нам всім казали в школі: “ми знаємо, що він може більше”.
Лєднєв. Відверто радів цьому трансферу, бо перед очима залишався той «праймовий» Лєднєв часів «Зорі». Після перших матчів Богдана почало з’являтись розчарування й думки, що резерв «Динамо» й лавца в Угорщині – його сьогодення “стеля”. Проте після матчу з «Металістом-1925», де він відзначився елегантним переможним голом, з кожним матчем грав все краще. Що було у перших турах: адаптація до нової команди чи до незвичної позиції – невідомо. Останні три тури до травми - ледь не найкращі за останні декілька років його кар’єри.
Гуцуляк. Трохи несподівано, але саме Олексій став лідером після трансферу Довбика. Як і в більшості гравців команди, старт сезону видався невдалим, проте перші найважливіші м’ячі були саме на його рахунку. Не дивно, що регулярно з’являються чутки про трансфер Гуцуляка то до «Динамо», то за кордон.
Когут. Вимушене його переведення на позицію центрфорварда хоч якось нівелювало втрату Довбика. Цікаво, що на початку сезону був чи не найкращою версією себе за останні декілька сезонів. Дуже прикра травма завадила тримати цей хід й по поверненню на поле, Ігорю буде дуже важко виграти конкуренцію у Філіппова.
Танчик. І правий захисник, і форвард- протягом сезону «Т-34» не грав хіба що воротарем. Дуже подобається цей гравець, що попри вже не юний вік, він адаптується до потреб команди, тому й не дивно, що він є першою опцією будь-якого тренерського штабу на підсилення.
Третьяков. За два з половиною матчі до травми не встиг показати свій рівень, до того ж 1 з них провів на не рідній позиції центрфорварда. З обмеженим кадровим ресурсом зараз, гравець профайлу Третьякова був би дуже корисною опцією для Максимова.
Бланко. Як на мене, друга головна втрата після Довбика за це трансферне вікно. Так, це гравець настрою. Так, травматичний. Але це футболіст, який може робити різницю й чого зараз дуже не вистачає всій УПЛ. Попри те що зараз він лише в оренді й права на Мінго належать дніпрянам, вірогідність, що він повернеться до Дніпра дуже мала.
Вітіньйо. Перспективний хлопчина, але до заміни Піхальонка йому ще «як до Києва рачки». Оренда триває до літа й з теперішнім його рівнем, трансферу не буде. Не виключаю, що при якісних зимових трансферах може бути переведений до молодіжної команди.
Білл, Пірес. Приїхали, нічого не показали, поїхали. Якщо Білл у своїх 5 матчах хоч якось зміг допомогти команді, то з виходами Феліпе на поле команда лише ставала слабшою.
Довбик. До трансферу встиг провести всього 2 матчі, в одному навіть став MVP. Зараз це другий найефективніший гравець Ла Ліги (після Беллінгема). Від цього трансферу виграли усі: «Дніпро-1», «Жирона», «Мідтьюлланн», збірна України та сам Артем.
Філіппов. За дебютні матчі в Дніпрі завоював собі клеймо «дуб-дерево команди» та «жалюгідна спроба замінити Довбика». Наперекір усім «злим язикам», Філіппов повністю довів свою профпридатність та перевершив особисто мої очікування щодо нього. Якби не травма Когута не відомо скільки б ще Олександр чекав свого шансу та чи б взагалі скористався ним.
Ківінда. Не використав свій шанс, коли Довбик пішов, а Філіппов ще не набрав форму. Дуже шкода, що його перехід на дорослий рівень знову відклався, але як зазначає головний тренер U-19, Даніель – гравець високого рівня, який скоро стане цінним активом для першої команди.
Андре. Аміго?
Юрій Максимов.Кризис-менеджер Юрій Максимов якнайкраще виконав перші свої завдання: не дати цій команді ще далі пробивати дно. Страшно уявити, де б у турнірній таблиці дніпряни зустрічали Новий рік, якби командою залишився керувати Городов. Шокова терапія Юрія Вільйовича пройшла на тверді 4, бо результати красномовні, проте в ігрових аспектах ще є куди рости. Наступне півріччя буде дуже цікаве, бо "дяді Юрі" слід довести справу до кінця, а з його звичним використанням на іграх 13-14-ти гравців це буде дуже важко.
ТОП-5
На черзі частини безпосередньо заради якої були всі розрахунки та розмови - п'ятірка гравців, які матч за матчем доводили свою профпридатність і важливість для колективу.
Підписуйтесь на телеграм-канал автора та вболівайте за дніпровський футбол.
