Критика Краснікова та Кучера за результати – надмірна. «Дніпро-1» провів хороший сезон УПЛ
Аргументи та факти від Віктора Проданюка.
Нещодавно у футбольному інфопросторі з’явилася новина, що Євген Красніков та Олександр Кучер ще мінімум на рік залишаються в «Дніпрі-1». Це викликало шалений залп критики навіть фанатів «жовто-чорних», не кажучи вже про тих, кому молодий дніпровський клуб не надто подобається.
І нічого нового тут, може, і немає, бо Краснікова та Кучера прибивають з моменту їхньої появи у «Дніпрі-1», проте саме зараз ця критика виходить за межі здорового глузду. Щойно «Дніпро-1» вперше пробився у євровесну і вийшов до Ліги чемпіонів, однак замість визнання історичного результату, роботу «харківського тандему» чомусь вперто оцінюють в контексті програної боротьби за чемпіонство.
Наче й забуваючи, що жодних підстав для цієї самої боротьби насправді й не було.
Бо згадайте стан «Дніпра-1» на момент приходу Краснікова та Кучера в липні 2022 року. Тоді «дніпряни» навіть не мали змоги зібрати повноцінний склад з гравців рівня теперішньої УПЛ. Команду покинули орендовані у «Динамо» футболісти (Назарій Русин, а також основні фулбеки Кравченко та Дубінчак), пішли лідери центру поля Джурасек та Ігнатенко, через правило ФІФА повтікали чи просто не доїхали легіонери (наприклад, основний воротар Кожокару, півзахисник Маріо Чуже або іспанець Марк Гуаль, якого брали на підміну Довбику і який цього сезону став найкращим бомбардиром Екстракляси).
Красніков і Кучер фактично отримали у розпорядження половину команди, а іншу половину довелося збирати за місяць. При цьому в «Дніпра-1» не було можливості витратити на комплектування 6,5 млн євро, як це зробив «Шахтар». Не було і збереженого кістяка з попереднього сезону, як у київського «Динамо».
В умовах такого поспіху і обмежених ресурсів помилок було не уникнути. Влітку Красніков запросив декількох відвертих пасажирів: Фареса Балулі, вінгера Веслі Брагу, центрбека Габріеля Гомеса, сумнозвісного Макса Валефа.
Але разом з тим у цей період до «Дніпра-1» перейшов алжирський латераль Яніс Амаш, який хоч і мав певні «маммі ішьюс» і коштував мільйон євро, але за 15 матчів забив 3 голи і віддав 5 результативних передач, ставши одним з лідерів першого кола.
Тоді ж безкоштовно прийшов аргентинець Домінго Бланко, якому зараз дніпровські фанати віддають третє місце у голосуванні за найкращого гравця сезону (після самі знаєте кого). Прийшов Едуард Сарапій, який вже доріс до рівня збірної. З «Металіста» Красніков безкоштовно забрав Танчика, Бабенка, а також голкіпера Рибака – надалі важливих гравців ротації.
Левова частка літніх трансферів та оренд була і справді корисною увесь сезон, а витрачена на них сума сягає 1,1 млн євро. Це менше, ніж витратила «Ворскла». Менше, ніж «Динамо» заплатило за одного Кабаєва, а «Шахтар» – за Петряка.
Гаразд, якщо трансфери все ж були прийнятні, то виходить – це Кучер справжній фізрук, який не зміг їх правильно використати?
І тут теж здебільшого мімо, бо насправді Олександр Кучер увесь сезон не зупинявся у пошуку покращення, на чому ще в підсумках першого кола акцентував Володимир Гарець. Тренер не побоявся змінити тактику вже після раннього вильоту з Ліги Європи, коли відмовився від ідеї перенасичувати фланг. Шукав нові варіанти гри через центр, звідки прибрав Сарапія (його пересунули в центр захисту до Сватка) і тим самим розкрив Валентина Рубчинського.
Коли ж «Дніпро-1» в жовтні-листопаді переживав гостру кризу травм, Кучер використав своє улюблене напрацювання ще з часів «Металіста» в Першій лізі. Він поставив схему 4-4-2, де в парі з Довбиком грав Піхальонок. Лідери фактично отримали повну свободу дій, що дозволило одному стати найкращим бомбардиром УПЛ, а іншому – найкращим асистентом.
Ну то виходить, що Кучер знову мало до цього причетний, а успіхи «Дніпра-1» – це виключно оверперформанс від Артема Довбика та Олександра Піхальонка?
Але ж знову ні, бо ніякого оверперформансу насправді не було. За даними Wyscout, Xg Артема в УПЛ становить 25,3 (на другому місці Назарій Русин, у якого 12,3). Показник очікуваних асистів Олександра Піхальонка становить 9,7 (на 2,2 більше, ніж у найближчого переслідувача). Настільки аномальна перевага не може бути виключно оверперформансом і фартом.
Бо ж зрештою, добре (відносно загального рівня УПЛ, а не якогось абсолютного максимуму) грав весь «Дніпро-1», а не лише Довбик та Піхальонок. Майже по всім ключовим показникам «дніпряни» стали другою найкращою командою УПЛ, поступаючись лише «Шахтарю»: очікувані бали – 64 (у Шахтаря 65), очікувані голи – 64,5 (65,2), очікувані пропущені 25,3 (24), володінням м’ячем – 59,3 (63,9).
А в чомусь «Дніпро-1» взагалі попереду. За кількістю дотиків в штрафній, за кількістю спроб дриблінгу 1 в 1, а також по інтенсивності пресингу PPDA.
Останнє варте окремої уваги, бо інтенсивний пресинг Кучер юзав навіть під час серії травм у першій частині сезону, коли одним складом доводилося грати кожні три дні. І якоюсь мірою за це тренера «Дніпра-1» можна назвати гнучким спеціалістом: десь він одразу проводив тактичну революцію після перших невдач, а десь відмовлявся від змін навіть у критичній ситуації.
Ну якщо і трансфери були більш-менш прийнятні, а Кучер не такий вже фізрук, то хіба є якісь заперечення на рахунок того, що «Дніпро-1» тягнули судді через махінації Краснікова?
Насправді заперечення тут лише одне – здоровий глузд. Його вистачить, аби таки визнати, що помилки у напруженій розв’язці були на користь усіх сторін. Це вже безліч разів зазначалося у матеріалах, це ж підтвердили і самі учасники чемпіонської гонитви.
Кому і цього замало, то можна знову заглянути на терени Wyscout. Там «Дніпро-1» йде на рівні з «Зорею» та «Шахтарем» за показником жовтих і червоних карток, а також за показником виконаних пенальті (у призерів їх по 9, а от «Ворскла» пробила аж 12).
Звісно, «Дніпро-1» аж ніяк не провів ідеальний сезон, а в чомусь і був жахливим. Кучер двічі провалив адаптацію після зборів – і двічі сирих «дніпрян» порішив «АЕК». Красніков взимку забагато влучив у молоко з трансферами та орендами (фактично з усіма, окрім Пеглова. Бо розпіареного Матарріту міг оцінити хіба Дана Вайт, а Хайнер за майстерністю не більше, ніж підміна Володі Адамюка).
Та й загалом футбол «Дніпра-1» у другому колі десь втратив у темпі і яскравості, а насамперед у результаті. Почалися вистраждані перемоги над аутсайдерами, мали місце поразки «Динамо» та «Шахтарю» у ключових матчах. Все це вилилося у справедливе фіаско в боротьбі за покоцану вазу і груповий етап Ліги чемпіонів.
Але ж, блін, то хіба така поразка варта аж настільки гучної критики? Хіба не заслуга «шулера» Краснікова і «фізрука» Кучера в тому, що сам факт втрати чемпіонського титулу вже рахується для «Дніпра-1» за невдачу?
Фото: «Дніпро-1»
