Хон Док Йон – корейський Форрест Ґамп. Здійснив під сотню сейвів на ОІ-1948 і ЧС-1954, а між турнірами воював проти КНДР
Цікава історія футболіста, про якого ви раніше нічого не знали.
Від редакції: ви знаходитесь у блозі Жосткий Блог. Його автор написав цей матеріал в рамках блогерського конкурсу «Кубок світла», призовий фонд якого складає 25 тисяч гривень. Підтримайте автора плюсами та коментарями.
***
Влітку 2002 року Гус Хіддінк проводив останні прес-конференції в ролі тренера Південної Кореї. 4 місце на чемпіонаті світу зробило його героєм, але при нагоді нідерландець наголошував, що відважний шлях «воїнів Теджу» почався задовго до його призначення.
«Нещодавно я бачився з воротарем, який грав за Корею на ЧС-1954. Він закінчив кар’єру 45 років тому, але його пальці досі зігнуті від давніх сейвів. Зараз престижно бути футболістом, та давайте пам’ятати і тих, з кого все починалося в суворі часи».
Хіддінк говорив про Хон Док Йона. Голкіпера зі зростом 176 см, вродженою короткозорістю і купою антирекордів на чемпіонаті світу та Олімпіаді. Але водночас і голкіпера, який для корейських дітей 50-х став у один ряд з могутніми роботами ранніх коміксів.
Хон Док Йон провів дитинство на сучасних землях КНДР. З приходом комуністів він втікав за 38 паралель, де став футбольною «рок-зіркою»
Хон Док Йон народився в 1926 році, що одразу визначило крутизну його життєвих поворотів. Тоді Корея знаходилася під протекторатом Японії, а політичний стан азійського регіону був вибухонебезпечним.
«У нас ніколи не виходило збиратися всією родиною на вечерю. Завжди хтось знаходився у фільтраційних таборах японців», – згадував Хон Док Йон. Скрутний час, здавалося б, добіг кінця з капітуляцією Японії у Другій світовій, але для північних регіонів радість була передчасною.
Туди вдерлися комуністи, які діяли по методиці НКВС – і дуже швидко змусили ностальгувати за японцями: «Ми тримали сімейну книжкову крамницю. Нова влада піддала цензурі майже всі твори і конфіскувала їх. Родина залишилися без доходу».
У критичній ситуації Хон Док Йон прийняв радикальне рішення. Він добре орієнтувався у цінах на книги, тому одного дня обчистив Хамхинську бібліотеку та виніс звідти 36 цінних корейсько-англійських словників.
Відчайдух перетнув кордон і дістався на «американський» південь, де продав 7 словників та оплатив квартиру в Сеулі на цілий рік. Згодом до Хон Док Йона переїхала родина, а він пробився у медичний університет. Тамтешня студентська команда потребувала голкіпера і просто не могла відмовити екстравагантному мужчині, що здійснив стільки сейвів на зелених галявинах Хамхина.
Позиція воротаря не надто шанувалася у той суворий час. Корейським дівчатам подобалися офіцери і прудконогі форварди, а не сутулий Хон Док Йон в окулярах і армійських рукавицях. Він точно не був секс-символом, але грав на воротах, як справжній мужик.
Цей мужик миттєво переріс студентський футбол і почав виступати у вищій лізі. Вже в 1947 році він потрапив до списку обраних та поїхав у міжнародне турне в Шанхай. Це було вкрай важливим перформансом, бо переконало взяти його резервним голкіпером на Олімпіаду.
«35 сейвів за гру. Де ви таке бачили раніше?» На Олімпіаді Хон Док Йон скористався своїм шансом, але його успішну кар’єру перервала Корейська війна
В Азії є популярною ідіома: «У врожайний рік бідняк виглядає ще біднішим». Вона добре характеризувала приїзд корейської збірної на Олімпіаду-1948. Бо поки більшість учасників чарували тактичними новинками і післявоєнними селебрітіс, Південна Корея виділялася хіба футбольним екіпіруванням початку ХХ століття.
Хон Док Йон летів у Лондон лише резервістом. Він вперше покинув рідний півострів, щоб подивитися матчі з трибун і привезти базових сувенірів, коли такі роздаватимуть безкоштовно. Британія вразила корейця, але ще більше вразили новини наступного дня.
«Ми відпрацьовували стандарти, коли основний воротар невдало приземлився і травмував спину. Лікар одразу дав знати, що треба награвати мене. Я не був слабкий духом, але ця новина підкосила ноги. Я не спав цілу ніч, а перед грою блював від хвилювання».
Зрештою, він вчасно опанував себе і став стіною. Корейці здолали Мексику 5:3 і пробилися у чвертьфінал, що стало головною сенсацією попереднього етапу: «Провідний представник КОНКАКАФ програв збірній з неіснуючої країни», – писали іспаномовні ЗМІ.
В 1/4-й проти Швеції очікувався камбек основного голкіпера. Чха Сун Чонг вилікував спину, але миттєво підхопив інший недуг. Після перемоги над Мексикою лікар Кореї купив пляшку віскі і розлив між керівництвом збірної. Потім розбавив метиловий спирт і почастував головних авторитетів серед гравців. Для кожного з них турнір добіг кінця.
Хон Док Йон знову отримав шанс і чудово ним скористався. Та Швеція виграла Олімпіаду і бронзу на наступному ЧС, але в очному матчі на «Селгерст Парк» корейський кіпер здійснив 35 сейвів і став окрасою поразки 0:12. Британський коментатор кричав в радіоефірі: «35 сейвів за гру. Де ви таке бачили раніше?»
Після повернення додому збірники-солдати отримали нові звання, а Хон Док Йон – запрошення від багатого клубу «Чосон Текстиль». Там він і зустрів страшний наступ КНДР влітку 1950 року.
Після жорстоких оборонних боїв лінія фронту вирівнялася і лежала біля Сеула, який 4 рази переходив з рук у руки. Хон Док Йон був мобілізований у «тероборону». Він зводив укріплення, копав траншеї і вивозив поранених з «нуля». Його спогади красномовні: «Найстрашніше почалося, коли у війну вступили китайці. Вони були озброєні радянськими «катюшами» і рівняли з землею все довкола».
З переходом війни у позиційну, Хон Док Йон пішов працювати на фабрику. Мир 1953 року він зустрів там же. У зруйнованому місті і без особливих думок про футбол.
Південна Корея несподівано заявилася у відбір ЧС-1954 і потрапила на Японію. Керівник збірної погрожував втопити футболістів за поразку, а бабуся Хон Док Йона просила прибити окупантів
В січні 1954 року Хон Док Йон продовжував працювати на фабриці і паралельно грав за «Чосон» у турнірах сумнівної якості.
Азійський футбол у цей час переживав кризу, бо тамтешня конфедерація навіть не зібрала команди на відбір до чемпіонату світу. Чан Кайші і Мао Цзедун відмовилися виставити Китай – і все йшло до того, що Японія кваліфікується без боротьби.
Ці плани зрушив несподіваний кейс з Південної Кореї. Президент Лі Син Ман піддався вмовлянню американців і визнав, що участь у відборі продемонструє швидкі темпи відновлення країни. Одного сніжного дня він зібрав у обшарпаному кабінеті юрбу з 20 футболістів. Серед них був і Хон Док Йон.
«Президент був дуже жорстким. Він провів довгу лекцію про остогидлих японців, про важливість участі у чемпіонаті світу. Потім слово взяв керівник футбольної федерації. Той був менш балакучим, але прямо сказав, що в разі поразки ми, найімовірніше, потонемо в морі».
Ризик був високим. Та збірна складалася з вчорашніх ветеранів війни, дехто з яких не грав у футбол декілька років. Складнощів додало і те, що обидва матчі відбору мали відбутися в Японії, бо Лі Син Ман заборонив видати візи «японським окупантам».
Шансів у Кореї було небагато, але Хон Док Йон черпав сили у бажанні помститися: «В останню ніч перед виїздом я мав розмову з бабусею. Вона відклала мені 4 варених яйця в дорогу, потім довго плакала, розповідала про роки в японській в’язниці і зрештою попросила прибити окупантів».
На початку березня корейці прибули до Японії та одразу зіткнулися з тиском. Продавці відмовляли їм у обслуговуванні на ринку, а федерація заборонила тренуватися на стадіоні і відправила до спортзалу. Він знадобився вже і самим японцям, коли злива у день матчу перетворила поле на суцільну багнюку.
Різниця у технічності була нівельована. Корейці зреагували вірно і закружляли японців у брудних танцях 5:1. Все було настільки в одні ворота, що Хон Док Йон майже не мав роботи. Його час прийшов вже у другій грі, коли божественними сейвами довелося рятувати 2:2 на більш сухому полі.
Після матчу тренер японців впав на коліна і бився головою об землю в пориві істерики. А Південна Корея святкувала. В Сеулі збірників зустрічало стільки людей, що їх впору було переплутати з чергою за американську гуманітарку.
«Відмовтесь від участі, якщо гратиме Пушкаш». Хон Док Йон пропустив 16 голів за 2 матчі ЧС, але здійснив більше 20 сейвів у грі з «Араньчапат» і мочився кров’ю після неї
Валіза Хон Док Йона у Швейцарію була невелика: футбольна форма, бутси, локшина на довгу дорогу і декілька паличок від морозива. Після важких матчів кіпер прив’язував їх до пальця і залишав на ніч, щоб хоч трохи вирівняти в потрібну сторону.
Південна Корея тим часом потрапила в групу з ФРН, Туреччиною та Угорщиною, однак за регламентом повинна була зіграти тільки 2 тури – проти турків та «Араньчапат». Про останніх Хон Док Йон чув немало.
«За місяць до старту турніру наш тренер Кім Йон Сік почав розбирати суперників. Він знав, що Угорщина їздила на «кубок комуністів» і розтрощила там Північну Корею. Тренер зв’язався з одним футболістом КНДР і розпитав деталі. У відповідь той прислав листа зі співчуттями – і порадив відмовитися від матчу, особливо якщо гратиме Пушкаш».
Однак проблеми корейців почалися задовго до того, як з м’ячем опинився «галопуючий майор». Адміністратори не второпали, що квитками до Європи треба зайнятися заздалегідь – і збірна діставалася з купою пересадок. Маршрут Сеул-Токіо-Бангкок-Колката-Рим-Цюрих зайняв 6 діб, а один переліт було здійснено на літаку повітряних сил США.
«Воїни Теджу» прибули у Швейцарію всього за 2 дні до гри з Угорщиною. «Араньчапат» розгромили Англію 7:1 декілька тижнів тому і довели безпрограшну серію до 39 матчів. Здобуття ними Кубка Жуля Ріме оцінювалося коефіцієнтом 1.2.
Матч проти «золотої команди» Хон Док Йон пам’ятав до самої смерті: «Перші 20 хвилин все було нормально, ми відбивалися і навіть вирішили піти в атаку. Аж раптом угорці увімкнули швидкості і удари посипалися з жахливою інтенсивністю».
Шандор Кочиш оформив того дня хет-трик, Пушкаш – дубль. Його удари ще довго снилися корейському кіперу: «Ви не уявляєте, якої сили вони були. Звук від потрапляння м’яча у сітку нагадував звук від гупання кувалдою об бетон».
По перерві три гравці Південної Кореї покинули поле через судоми. Темп матчу знищив їх, а важкий від дощу м’яч нищив Хон Док Йона: «Я не пам’ятаю, скільки сейвів було. Десь 20, може 25. Але на останніх хвилинах я вже вибивав м’яча подалі на трибуни, щоб потягнути час. М’яч був лише один і поки його знаходили – минала хвилина».
Угорщина перемогла 9:0, чим засмутила свого тренера Густава Шебеша. Коуч кричав: «Ви виграли лише 9:0 у країни, яка існує рік?». В той же час оглядачі писали, що після матчу Хон Док Йон впав як мокра губка. Насправді все було гірше. Корейський кіпер ледь дихав через потужні удари у ребра, а потім цілий вечір мочився кров’ю.
Що не завадило йому вже за декілька днів зупиняти атаки турків: «На матч у Женеву поїхав майже резервний склад, адже основа злягла після зустрічі з угорцями. Але тренер наказав мені грати, бо геть не хотілося отримати розгром з двозначним рахунком».
Двозначного рахунку не сталося. Хон Док Йон виглядав як пізній Тері Савчук, але його сейви вберегли поразку 0:7. Вражені швейцарці почали приносити до корейського готелю втішні листи і гуманітарну допомогу.
Корея ж поверталася додому з багажем 0:16, що трохи вбило футбольну ейфорію минулих місяців. Хон Док Йон вже не відвідував президентську резиденцію, не бачив святкуючий натовп, але разом з партнерами добився значно більшого.
«Коли ми їхали на турнір – корейські діти гралися на вулицях у «війну». Коли ми повернулися – вони грали у футбол».
