Боси «Челсі» знову зіграли в Football Manager: заборона на трансфери після 25 років, роздутий склад. Це халтура
Час вертатися у реальний футбол.
«Челсі» без жодних сумнівів був найхайповішим клубом на трансферному ринку влітку (як і минулих як мінімум двох вікон).
Просто знову погляньте на ці цифри та кількість підписань.
Але за всією грошовою величчю не видно найголовнішого – адекватної стратегії, за якою б ці трансфери ставали логічним продовженням сталого розвитку клубу.
***
Простий приклад.
«Челсі» у міжсезонні довго шукав гравця на позицію атакувального хавбека. Ще на початку літа через виліт його команди з АПЛ доступним на ринку став гравець збірної Англії з великим досвідом та вже сталим високим рівнем. Але «Челсі» навіть не розглядало його кандидатуру, щоб майже через три місяці у останній момент узяти за більшу суму недосвідченого гравця з клубу-конкурента.
Так, «Челсі» не захотів йти за Джеймсом Меддісоном, щоб підписати Коула Палмера з його 19 матчами в АПЛ у кар’єрі. Що дивно, яким би він талантом не був.
І головна тут причина, чому «Челсі» не пішов за Джеймсом. Це не потенціал гравця, не його поточні вміння, не якісь особливості характеру чи труднощі взаємодії з тренерами. Просто Меддісону не пощастило народитися у 1996-му, а не 1997 році.
Бо у «Челсі» влітку діяла заборона на трансфери гравців віком понад 25 років. А Меддісону, який фантастично розпочав сезон у «Тоттенгемі», уже 26. Це може виглядати логічним лише у світі Football Manager, де не хочеться грати ветеранами, а хочеться розвивати молодих вундеркіндів з величезним потенціалом.
Це навіть може бути непоганою стратегією, якщо вундеркіндів два-три-п’ять на всю команду. Але якщо більше 10, як в «Челсі»?
У реальному світі крім молодості та потенціалу ще треба гравці, які можуть взяти на себе відповідальність на полі у важкі моменти. Останній матч з «Ноттінгем Форест» показав, що у складі «Челсі» таких гравців поки що рівно двоє – Рахім Стерлінг (багаторазовий чемпіон Англії з десятками матчів за збірну) та Енцо Фернандес (чинний чемпіон світу). Але двох гравців замало, тому не дивно, що на останніх хвилинах майже не було реальних можливостей відігратися.
Коли Ніклас Джексон в один з рідкісних моментів промахнувся з вигідної позиції, фанати «Ноттінгема» заспівали:
«Гей, яка ж марна трата грошей».
***
Ще один приклад хаосу в «Челсі» – це історія з Малангом Сарром. Центральний захисник минулий сезон провів в оренді у «Монако» і влітку повернувся у лондонський клуб.
І, схоже, десь зник у лабіринтах всередині «Челсі». Коли Маурісіо Почеттіно спитали про гравця після перемоги над «Лутоном», стався симптоматичний діалог:
– Я хотів би запитати про двох гравців, які зникли. Маланг Сарр був в оренді минулого сезону...
– Хто?
– Маланг Сарр. І що трапилося з Джеймі Каммінгом, який грав у першому матчі влітку проти «Рексгема»?
– Маланг Сарр і Джеймі, так… Я не знаю, що я можу сказати вам. Ви здивували мене, наче вдарили по обличчю.
З цих відповідей добре зрозуміло, що Почеттіно на цих гравців не розраховує. Їм обидвом 24 роки, вони вже далеко не юніори – який сенс тоді тримати в команді?
Але коли трансферне вікно закрилося, а туман розвіявся, то обидва гравці так і залишилися в «Челсі». Роздутий склад був проблемою минулого сезону. Ми всі пам’ятаємо, як згідно інсайдам Михайлу Мудрику одного разу не вистачило місця у роздягальні, щоб перевдягнутися.
І чи вирішена ця проблема? Проста математика: прийшло 17 (!) нових гравців, зараз у складі основної команди знову знаходиться 30 футболістів. Так, є кілька серйозних травм, але рано чи пізно ті гравці зможуть повернутися на поле – але чи повернуться з такою кількістю партнерів?
***
Дивно, що «Челсі» бере одразу декількох молодих вінгерів, щоб потім на тій позиції грав Бен Чілвелл.
Дивно, що основним голкіпером «Челсі» взяли гравця, який програв конкуренцію у «Брайтоні» навесні.
Дивно, що понад 200 мільйонів євро витратили на центр поля – не найкритичнішу позицію.
Таких дивно багато – Тодд Боелі та інші боси «Челсі» воліють думати про проєкт, який можна вибудувати у майбутньому, але теперішнє не чіпають зайвий раз. Але без правильного фундаменту навіть найамбіційніші мрії стають халтурою.
У 1995-му великий капітан «Ліверпуля» Алан Гансен сказав, що нічого не можна виграти молодняком, коли говорив про той самий «МЮ» Алекса Фергюсона. Жорстко помилився, цитату розібрали на меми, але тоді в Манчестері це була не просто молода команда – це була група гравців, які знали одне одного заледве не з дитинства. І тренер, авторитету якого було достатньо, щоб їх направити у правильному шляху (і захистити від керівництва у випадку проблем).
У «Челсі» такого немає і близько – цій роздутій у всіх сенсах групі гравців прийдеться у режимі реального часу зігруватися, знайомитися, знаходити перетини співіснування. Почеттіно тільки у пошуках методів, як з цим впоратися – хаотичні зміни схем тому тільки підтвердження. Якщо оптимістично, то притирання може зайняти місяці, і навряд з таким бекграундом можна буде мріяти про зону ЛЧ.
Якщо песимістично – то цьому «Челсі» не вистачить і сезону. Але чи стане тоді нервів босам лондонського клубу, щоб зачекати і не розпочати новий масований розпродаж та скупку талантів з усього світу? Де ця межа, яку вже не можна буде перетнути?
У такий Football Manager можна грати хоч кожного сезону. Шкода буде тільки тих талантів, які не витримають настільки потужний тиск і втратять свій шанс.
Такі у цьому поки що неконтрольованому хаосі точно будуть.
Фото: АПЛ, «Челсі»
