Великий перфоманс Рикуна: випив дві склянки горілки до матчу, забив, грав форварда та опорника одночасно
А дві геніальні передачі запоров Венглінський.
Від редакції: 6 травня Олександру Рикуну виповнилось 45 років. З цього приводу ми підіймаємо текст про найкращий матч в кар“єрі легендарного українського плеймейкера.
Одне з найбільших розчарувань українського футболу – це нереалізований талант Олександра Рикуна.
У його кар'єрі було три тренери з приголомшливим даром мотивації. І Микола Павлов, і Євген Кучеревський, і Мирон Маркевич могли достукатися будь-якого футболіста. Окрім Рикуна.
Павлов розповідав, що кодував Рикуна у Маріуполі, але той постійно зривався. Маркевич дзвонив Павлову та питав, як контролювати Олександра між матчами. А потім той звалився з вікна готелю після чергової п'янки. Кучеревський постійно розмовляв з Олександром. Просив, сердився, але ставив до складу, поки той тримав себе в руках. Вже потім, коли алкоголь почав перемагати, тренер «Дніпра» навіть сварився з Блохіним – мовляв, навіщо викликати Рикуна до збірної, якщо з ним уже було зрозуміло?
«Це талант. Але є особливості, – розповідав Олександр Ярославський. – Якби не було особливостей – був би Зіданом».
«Тримав би себе в руках – був би рівень Кака, – упевнений і Максим Калініченко. – Навіть невідповідний пас Рик обробляв так, що м'яч прилипав до ноги».
«Рикун міг дозволити собі зайвого, але завжди виходив і свої дві гольові передачі віддавав, – згадував Ігор Шуховцев. – Якби він потрапив до Європи, то став би найкращим плеймейкером Старого Світу».
Рикун та алкоголь – це дві взаємопов'язані історії українського футболу. Але зазвичай Олександр вживав після матчів, у яких виступав. 2004-го півзахисник забив переможний гол «Шахтарю» на останніх хвилинах матчу, а за кілька годин його повністю п’яним у центрі міста бачила приблизно половина мешканців району. Але вболівальники просто любили футболіста і прощали йому багато чого.
Іноді навіть значно більше звичайного.
Перед матчем із «Брюгге» Рикун випив горілки. За легендою – цілий графін, але сам Олександр говорить про дві склянки
У випадку з Рикуном більшість історій про нього – це народний фольклор та легенди, які можуть передаватися з покоління до покоління. Наприклад, відео, як Олександр наполегливо ухиляється від тренувань на базі «Металіста»:
«Рикун бачив усе поле ідеально. Єдине, що йому не вистачало – наполегливості у роботі, – згадував Олександр Грицай. – На тренуваннях він взагалі не перенапружувався. Рикун завжди казав: «Нехай тренується той, хто не вміє».
Приблизно таке саме ставлення було і на полі: Рикун особливо не бігав, діяв ощадливо і майже ніколи не стрибав у підкатах. У матчі із «Сарагосою» всій команді довелося у перерві поміняти футболки, бо грали на відвертому болоті. Усім, крім Рикуна, на футболці якого не було жодної цятки.
Але всі недоліки компенсувалися грою на полі. Одна з найзнаменитіших історій пов'язана зі збірною, коли він вийшов у матчі проти Туреччини на заміну. За неповні двадцять хвилин Олександр встиг віддати дві розкішні передачі на Андрія Шевченка. Головному футболісту України згодом навіть приписали фразу: «А чого його раніше до збірної не кликали?» – «Так режим порушує» – «Якщо він і далі такі паси роздаватиме, я йому сам наливатиму».
Але це скоріше байка, ніж реальний випадок. А ось 2004-го перед найважливішим матчем у єврокубках для «Дніпра» зірки остаточно зійшлися.
Історія замовчує, чому Рикун вирішив відвідати азербайджанське кафе біля «Метеора» за кілька годин до гри із «Брюгге». Кажуть, Олександр був чимось засмучений, тому одразу замовив собі графин горілки, яку не поспішаючи і випив із задумливим виглядом. Через роки Рикуна запитали, чи це правда, а він взяв і майже зізнався: «Не було ніякого графина. Ось дві склянки горілки було. Але не факт, що саме перед грою».
В той день Рикун зайшов у роздягальню з невеликим запахом. Але Кучеревський промовчав (або не помітив) і відправив футболістів розминатися на мороз. Жовтень, сильний вітер і глибокий вечір – це мало теоретично привести Олександра до тями.
Рикун потрапив у стартовий склад, – і повернення в остаточну норму припало вже на сам матч.
Перший тайм – абсолютна феєрія Рикуна. Удар через себе, фінти та найважливіший гол на останніх хвилинах
У середині нульових у Кубку УЄФА був дивний формат груп: п'ять команд грали одна з одною по матчу (вдома чи на виїзді – вирішувало жеребкування), після чого в раунд плей-офф виходило одразу три команди. «Дніпро» потрапив до групи до «Сарагоси», «Аустрії», «Утрехта» та «Брюгге». І перший матч для українців був проти якраз бельгійців, які вважалися головними суперниками за вихід до плей-офф.
«Нічого страшного, що до початку матчу нас не вважали фаворитами у цьому протистоянні, – говорив Євген Кучеревський. – Я просто сказав хлопцям: нехай кожен зіграє так, як уміє». «Дніпро» на той час вже звик до єврокубків: рік тому на «Метеорі» вони зуміли розгромити сильний тоді «Гамбург», а потім на тоненького вилетіли від «Марселя» з Дрогба у складі.
На матч із «Брюгге» вийшов майже оптимальний склад – не вистачало лише Матюхіна та Ротаня, які вилетіли через травми:
Позиція Рикуна на схемі вийшла цілком умовною. Кучеревський дав йому повну свободу, тому іноді Олександр опинявся на місці опорника і починав атаки, іноді ставав другим форвардом у пару до Венглінського, часто з'являвся то на правому, то на лівому фланзі. І все це – практично пішки. Рикун встигав знаходити потрібне місце для себе, поки решта команди відбивалася від «Брюгге» біля свого штрафного майданчика.
Вже на другій хвилині матчу розпочалася магія. Рикун, протягнувши м'яч по діагоналі, дав точну передачу вперед, змістився у штрафний майданчик і на відскоку не придумав нічого кращого, ніж ударити через себе. Вийшло не надто страшно, і бельгійці загрозу не оцінили. Даремно:
Тут і далі - жміть на скріншоти для перегляду GIF
Через роки Олександр говорив, що він не мав жодних фінтів в арсеналі та обігрував рідко. Але до середини першого тайму проти Брюгге він вже перевиконав норму і встиг дуже сильно зіпсувати нерви захисникам суперника. Елегантно прийняв і розвернувся:
Залишив у дурнях одразу трьох суперників:
Замість прийому – гарно витяг на себе гравця та пропустив м'яч на нападника:
Якщо ви думаєте що Рикун приймав м’яч кострубато, то так, ви маєте рацію. Але він все одно встигав зорієнтуватися, обіграти суперника і одразу віддати передачу вперед:
На 30-й хвилині показали головного тренера «Брюгге» Трона Солльєда. Він активно щось жестикулював своїм гравцям – як виявилося, норвежець вимагав грати з Рикуном жорсткіше, не давати йому зробити більше одного дотику. Але вже за дві хвилини Олександр показав, що йому однаково. Вистачило однієї миті, щоб вивести Венглинського віч-на-віч із голкіпером:
Ще на стартових хвилинах матчу Венглінський забив один м'яч. Після цього «Дніпро» сів у глуху оборону, яка розсипалася наприкінці – «Брюгге» забив два швидкі голи та розраховував піти на перерву з перевагою в рахунку. Але то був тайм Олександра Рикуна. Біля чужого штрафного майданчика він двічі повторив той самий рух (!), чим остаточно заплутав бельгійців, після чого спокійно пробив у нижній ближній кут.
2:2. Хтось, налийте Рикуну ще.
У другому таймі Рикун втомився, але все одно був головною фігурою на полі. Відпрацював усі 90 хвилин, а після матчу знову поїхав гуляти
У другому таймі взагалі сталося небачене. Рикун у початкові десять хвилин почав пресингувати та робити ривки до чужого штрафного, показавши свої наміри – лише перемога.
Але втома швидко далася взнаки, і вже до 60-ї хвилини довелося відмовитися від безладного руху по всьому полю. До третього голу «Дніпра» Рикун остаточно змістився ближче до опорної зони, намагаючись щоразу запустити Венглинського чи Костишина у відрив. Після деяких невдалих спроб вийшла ще одна геніальна передача:
Венглинський знову не зміг реалізувати вихід віч-на-віч. «Рикун – дуже розумна людина, – через роки розповідав Олег. – Я його добре відчував, знав, у яку точку він віддaсть передачу. Мені залишалося лише правильно відкритися. Кучеревський мене ще цькував: «Ти 90 хвилин стоїш і куриш, а потім тобі Рикун віддає передачу». На це я відповідав, що потрібно правильно відкритися, навіщо бігати 120 хвилин?»
«Саня – це був шедевр. Чоловік із заплющеними очима віддавав. Це плеймейкер №1, – згадував Назаренко. – Йому було дано. Може, йому було не дуже дано бігати і відбирати м'ячі, але в атаці він був кращим. Міг спиною паси віддавати. Рикун був би й зараз топ-футболістом. Рано чи пізно час змусив його робити якусь роботу. Не можна сказати, що він взагалі не відбирав, але в атаці він був набагато сильніший»
Через 30 секунд після зіпсованого моменту Венглинський забив у своєму улюбленому стилі (порівняйте з голом «Гамбургу» рік тому). Після швидкого розіграшу кутового від – кого б ви могли подумати – Рикуна:
Цю перевагу господарі вже не віддали. Після фінального свистка футболісти «Дніпра» радісно обіймалися в центрі поля, а Рикун одразу пішов у роздягальню – йому терміново потрібен був гарячий душ. Основну увагу прийняв на себе Венглинський, який отримував привітання і від партнерів, і від тренера суперників. Солльєд у підтрибунці навіть упустив: «Я краще пішки піду до Утрехту, ніж ще раз полечу в Україну».
Дніпряни виграли ту групу Кубка УЄФА з 9 очками, програвши лише в матчі «Сарагосі», який нічого не означав, в останньому турі. А матч із «Брюгге» став найкращим для Рикуна у «Дніпрі». До приходу Протасова, проблем з алкоголем, що посилилися, і відходу до «Металіста» залишалося трохи більше року.
***
Наприкінці 2004-го газета «Команда» влаштувала традиційне опитування серед футболістів та тренерів на найкращого футболіста чемпіонату України. Із серйозним відривом переміг Олександр Рикун, для якого той рік став піком його кар'єри. І він став єдиним, хто не дав традиційного інтерв'ю переможцю – з пресою він завжди був у напружених стосунках.
Недолік інформації завжди породжував ще більше чуток та історій.
Ще одна легенда: глибокої ночі після матчу з «Брюгге» Рикун знову випиватиме у великій компанії вболівальників, яка допізна святкувала біля стадіону. У ті миті ніхто не шкодував, що Рикун – не професіонал до мозку кісток. А Олександр навряд чи колись шкодував, що вибрав свій шлях. Він сам собі все доводив на футбольному полі. А більшого йому й не треба було.
Це настільки унікальний гравець, що його однаково обожнюють як фанати «Дніпра», так і фанати «Металіста». Здається, легендою можна стати навіть без стабільної історії успіху.
