Чому Лунін ніколи не стане першим номером «Реала»
Мрії Андрія та реальність – дві різні площини.
Цей текст був опублікований на Tribuna.com наприкінці січня, коли у медіа з'явилася нова порція чуток щодо майбутнього українського голкіпера Андрія Луніна у «Реалі».
Після чергового не дуже вдалого матчу (Лунін пропустив чотири від «Жирони», підміняючи Тібо Куртуа у матчі, в якому суперник завдав п'ять ударів у площину воріт команди Карло Анчелотті) викладені у ньому тези знову стають дуже актуальними.
***
Один із постійних серіалів на Tribuna.com – це новини про майбутнє Андрія Луніна у мадридському «Реалі». Нову серію виклали у мережу, коли українець не потрапив у стартовий склад на матч Кубка Іспанії проти «Атлетико».
У цій серії сценаристи постаралися намішати цікавий коктейль: і начебто свіжа образа Луніна, бо про рішення дізнався не особисто, а на пресконференції; і туманні натяки від дружини Андрія – звісно, в інстаграмі; і кульмінація у вигляді новини, що Лунін збирається остаточно піти з «Реала», якщо влітку тренером залишиться Анчелотті.
Фух, видихнули. Ми не знаємо, коли вийде наступний епізод (може, ближче до літа), але тепер є привід знову обговорити побачене. Бо з розв’язкою сторони тягнуть, як у першому-другому сезоні «Друзів» – спочатку Росс не міг освідчитися у коханні Рейчел, а потім навпаки, Рейчел ходила навколо Росса без фінального слова.
Так і у випадку «Реала» та Луніна – жодна зі сторін не хоче вголос проговорити вже очевидну для глядачів сентенцію. І радше повторить сюжетний хід з орендами, ніж прояснить ситуацію. Але реальність проста і вже винесена у заголовок: Лунін не здатен стати першим воротарем «Реала».
Як мінімум у короткостроковій перспективі 3-5-7 років, але найпевніше вже ніколи. І для цього є і ігрові, і – що навіть головніше – неігрові причини.
Ігрові причини: Лунін не стягує рівень гри ногами та роль «ліберо»
Якось у ході розмови з автором каналу про європейський футбол Андрієм Сеньківим зачепили тему, чому майже ніхто не сприймає Уго Льоріса легендою з такою потужною кар’єрою у збірній Франції. Окрім очевидного «бо він у «Тоттенгемі» є структурніша та складніша проблема: гра на виходах та гра в пас.
Якщо б можна було перенести Льоріса в умови двадцятирічної давнини, то у світі початку 2000-х він би котувався значно вище. Тоді подекуди класним голкіпером вважався Фаб’єн Бартез, то і у Уго було б більше шансів стати легендою. Від голкіпера не очікували ідеальної гри ногами і частих виходів за межі штрафного майданчика. На все це закривали очі, особливо якщо добре граєш на лінії і не стаєш хлопчиком для биття у власній воротарській.
Але футбол топового рівня і топових футбольних клубів занадто сильно змінився з 2003 року, щоб ігнорувати зовнішні обставини.
Мануель Нойер показав на цьому рівні голкіпера, який може однаково класно грати у пас та виконувати роль «ліберо» – страхувати власних захисників далеко за межами штрафного майданчика. Ці дві ролі спочатку були додатковими, але з часом увійшли в топ-3 основних.
Зараз 2023 рік і топовим клубам потрібні голкіпери, які класно володіють як мінімум двома вміннями з трьох: гра на лінії, гра в пас та високі виходи з воріт.
Втім, ви і самі це розумієте.
Тому якщо брати систему, яка вибудована у сьогоднішньому «Реалі», то команді Анчелотті (а раніше і Зідана) насамперед потрібен кіпер, який має набір якостей, що дозволяє йому розташовуватися вище та підстраховувати своїх захисників у випадку швидких контратак. Тобто «ліберо» насамперед – і екстраординарна гра на лінії воріт як необхідний додаток.
Але головне запитання – чи підходить під цей стиль Лунін? На лінії воріт він не сильно гірший за Куртуа (і це варто сприймати як комплімент, бо порівняння ведеться з голкіпером, який увійшов в топ-10 останнього голосування за «Золотий м’яч»).
За двома іншими ролями Лунін – гравець поки що сильно нижче посереднього у порівнянні з колегами з топ-5 ліг.
Українцю значно комфортніше ближче до воріт – і це проблема для теперішнього «Реала». Немає нічого дивного, що у матчі з «Атлетіко» Анчелотті, який і сам переживає за власне майбутнє у клубі, обрав саме Куртуа. Проти суперника, який традиційно закривається на своїй половині поля заради гострих контратак для балансу захисту потрібен воротар з контролем простору навколо власного штрафного майданчика.
У Луніна є значні проблеми з грою під пресингом від суперника. Це проявлялося навіть у матчі проти скромного «Касареньо». Для прикладу, один з моментів, де не надто вдала передача поставила Луніна перед вибором під тиском двох суперників:
Зробити точну передачу на такому полі у один-два дотика без обрізки точно не просто. Але це вимога до кіпера клубу топ-рівня. І Анчелотті точно побачив, куди у цьому моменті Андрій направив м’яч. На трибуни:
Подібні проблеми повторюються з неприємною періодичністю – інколи через дивний прийом м’яча, який заганяє Луніна в кут і дає шанс гравцям суперника. Так було і з «Барселоною»:
Інколи виходить пас супернику в один дотик – це ми бачили у матчі збірної проти Ірландії:
Будуть праві ті читачі, які скажуть, що не зовсім коректно порівнювати рівень Луніна у 23 роки з рівнем Куртуа у 30 після «Атлетіко» та «Челсі, і що треба почекати. Проте у тренера, від якого вимагається перемога у кожному матчі та кожному турнірі, немає часу чекати на прогрес молодого воротаря. Такі самі проблеми у Луніна були і рік тому, і два, і п’ять. І одна справа для «Реала» підмінити головного голкіпера у разі травми/дискваліфікації на декілька матчів, а інша – йти у сезоні з голкіпером, який досі не пристосований до рівня гри топклубу.
Позиція воротаря занадто специфічна і занадто важлива для команди, щоб ігнорувати такі маленькі деталі. І великі клуби не ігнорують – про що буде наступний розділ.
Неігрові причини: топклубу набагато легше одразу купити готового голкіпера
Позиція голкіпера особлива не лише на футбольному полі, але і у інших процесах. До них застосовуються зовсім інші статистичні метрики для скаутів, розподілення на основного та другого воротаря зовсім не схоже на подібні розподілення для польових гравців, а на трансферному ринку завжди є голкіпери під ваш стиль гри. Аби був гаманець грошей.
І остання історія якраз напряму стосується Луніна. Купити готового воротаря завжди значно легше, ніж його підготувати. І чим статусніший клуб, тим менше винятків з цього правила. Якщо брати найбільші клуби світу – їх наразі майже не існує.
Як це було у «Реалі»
За останні 20 років у «Реалі» було всього три основні голкіпера, які б тримали цей статус понад один сезон – Ікер Касільяс, Кейлор Навас та Тібо Куртуа. Ікер ще встиг скористатися своїм моментом на кордоні тисячоліть, але з того часу політика «Реала» щодо власних талантів стала значно жорсткішою.
Коли з Касільясом вирішили прощатися, то йому на заміну взяли Кейлора Наваса, який провів неймовірний чемпіонат світу 2014 року. Костариканець сезон відсидів у запасі, але йому вже також не треба було прогресувати як Луніну. Він дочекався, коли Ікер піде, і зайняв своє місце у воротах.
Але мала сума за нього (10 мільйонів євро) не давали спокою Пересу, який волів бачити у воротах дорогого та елітного воротаря. Таким став Тібо Куртуа у серпні 2018 року за 35 мільйонів євро. І навіть якщо тренерський штаб тоді був задоволений Навасом, він все ж був вимушений давати Куртуа все більше ігрового часу. Бельгієць став основним навіть попри тиск власних трибун, які вважали Кейлора героєм клубу.
Був ще четвертий воротар трохи поза цього рівняння. Дієго Лопес зміг вибороти конкуренцію у Касільяса у одному сезоні, але пізніше його безкоштовно відпустили в «Мілан», після чого кар’єра вже не була настільки статусною («Еспаньол», «Райо Вальєкано»).
Всі ці історії – це приклади для Луніна, як у «Реалі» ведуться справи з голкіперами. Заміну для основних голкіперів там шукають лише тоді, коли вони перестають відповідати силі команди (Касільяс) або бажанням власника (Навас). І гравці, які прийшли на заміну, стали основними у межах 1-2 сезонів після переходу. Не пізніше.
Як це було у інших топклубах
Найбільш показовий момент стався з «Баварією» взимку. Ми про цю ситуацію писали у окремому тексті:
У мюнхенського клубу було декілька варіантів: повернути з оренди 26-річного Нюбеля (воротаря, якого брали як «наступника Нойера»), довіритися Свену Ульрайху (багаторічному другому номеру команди) або шукати голкіпера на стороні.
«Баварія» вирішила, що доступні гравці на трансферному ринку краще підходять для команди у боротьбі за титул та ЛЧ, ніж два внутрішні варіанти. І навіть нахабно за копійчані 8 мільйонів євро забрала у Гладбаха Яна Зоммера – воротаря з топ-20 чи навіть топ-10 світу. А тепер уявіть себе на місці Нюбеля, який думав, що рано чи пізно він замінить Нойера, чи Ульрайха, для якого це точно був останній шанс пограти у основі мюнхенців.
Найлогічніше тут слово – розчарування.
Можна пригадати іншу повчальну історію – з нашумівшим Еміліано Мартінесом. Він отримав шанс після травми Бернда Лено у «Арсеналі» і, здавалося, вхопився у нього двома руками.
Фактично завдяки йому «каноніри» виграли Кубок Англії у 2020 році, але навіть подібний перфоманс не допоміг аргентинцю залишитися у клубі основним. Другим бути не захотів – і зробив правильно, бо зараз поступово перетворився на одного з найвидовищніших голкіперів світу.
Але зробив це у середняку «Астон Віллі», а не у клубі з «аурою топовості», яка попри всі невдалі результати залишалася у «Арсенала».
Якщо поглянути на голкіперів топклубів (тих, що традиційно такими вважаються), то ніхто з них не приходив у команду у якості другого голкіпера з перспективою у менше ніж 10 матчів за сезон. Або одразу дорогі трансфери у основу, або конкуренція за місце у основі з першого ж сезону (Облак-Мойя, Тер Стеген-Браво, Шченсний-Буффон).
Навіть у одразу основних голкіперів могли бути різні історії. Як і довіра не зовсім досвідченому Де Хеа від Фергюсона в «МЮ», так і буст, який отримав «Ліверпуль» від Аліссона після страждань з Міньйоле та Каріусом.
Але жодного власного таланту з академії на цій позиції чи жодного голкіпера, який спочатку пройшов шлях постійних оренд. Навіщо, якщо серед середняків топ-5 чи талантів з менших футбольних країн завжди буде вибір? І вибір настільки великий, що деякі класні голкіпери так ніколи і не отримають шансу у топклубі. Взяти, наприклад, Каспера Шмейхеля, який після десятиліття у «Лестері» пішов догравати у Францію, хоча за рівнем гри був топом в АПЛ значний відрізок часу.
***
Тому, якщо Лунін дійсно відмовився від пропозиції «Аякса», як про це говорить преса, – це було максимально невдале та недалекоглядне рішення. Бо з точки зору «Реала» Лунін – прекрасний голкіпер на підміну. Але ніколи не більше.
Буде ще одною помилкою, якщо Андрій зараз до завершення трансферного вікна перейде у нову оренду – «Ов’єдо» чи будь-який інший клуб – зі сподіванням, що знову повернеться в «Реал» і буде боротися з Куртуа.
Треба якнайшвидше приймати реальність і зрозуміти, що сьогодні у «Реалі» у Луніна немає майбутнього як основного голкіпера. Або залишайся другим голкіпером і не ображайся (і пора забути вже про оренди), або шукай собі значно простіший клуб, бо шлях у топклуб поки що закритий.
Поки що – Луніну всього 23 роки. Якщо він проявить себе у середняку топліги і виправить свої основні проблеми, то шанси повернутися у еліту все ще будуть.
Але вже не у «Реал». У цього серіала занадто низькі рейтинги для спінофа.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Globallookpress.com/Irina R. Hipolito/Keystone Press Agency, Jacek Prondzynski/Fotopyk, x99/ZUMAPRESS.com, Frank Hoermann/SVEN SIMON
