Вперед, Мішки? Бог - мій пастух? Що за написи були учора на стадіоні Вест Бромвіча

Учора Вест Бромвічу не вистачило лише трішки до головної сенсації туру, проте те, що відбувалося на полі, відвернуло увагу від ще однієї цікавинки на трибунах – двох, на перший погляд, непримітних висловів. Можете быть несогласны розібралися у тому, куди іти мішкам, чому Бог – пастух та до чого тут, врешті-решт, Вест Бромвіч.

Ці вислови напряму пов’язані із фанатами на трибунах: перший – це звичайна фанатська кричалка, другий – перший рядок пісні, яку фанати співають після кожного забитого голу. Щоправда, за обома стоїть досить цікава історія.

Come on, you Baggies!

Не треба бути генієм перекладу, щоб зрозуміти, як ця фраза звучатиме українською. Принаймні її перші три слова. Адже четверте – Baggies (в однині baggie) – дослівно перекладається як мішок, лантушок, пузо, черево. Оксфордський словник британської англійської дає таке тлумачення слова baggie: маленький поліетиленовий пакет, що використовується для збереження бутербродів і т. д. Здається, все ще нічого не зрозуміло.

Тоді варто дати слово офіційному історику Вест Бромвіч Альбіон Тоні Метьюзу, якого цитує сайт одного з фанатських угруповань Вест Бромвіча baggies.com:

«Більшість людей вважають, що ВБА прозвали Baggies через мішкуваті шорти, які вони носили в період слави на рубежі століть (19-го та 20-го – прим.), але такі шорти носили багато років до того, як фанати почали називати свою команду цим прізвиськом».

Отже, хоч теорія і виглядає більш-менш правдоподібною через власну очевидність, незрозуміло, чому лише в певний момент почали називати Вест Бром таким чином. Метьюз розповідає ще одну історію, більш схожу на правду:

«У 1900 році команда оселилася на «Хоторні». У перші дні «Хоторн» мав лише два входи, по одному за кожною брамою. У дні матчів контролери збирали гроші з відвідувачів на обох кінцях стадіону і потім у супроводі поліції йшли по краях поля до центральної лінії, де під стендом знаходився їхній невеличкий офіс. Гроші за вхід, переважно зібрані монетами, становили значну суму, тому їх носили у великих мішках. Невдовзі якийсь дивак у натовпі перших рядів головної трибуни почав кричати при їх появі «йдуть люди з мішками!» (“here come the bag men!”), і це переросло у скандування “here come the baggies!”, даючи команді неофіційний псевдонім».

Повністю ж вираз Come on, you Baggies – звичайна фанатська кричалка, яку можна легко пояснити тим, що Вест Бромвіч нерідко має проблеми на футбольному полі.

The Lord Is My Shepherd

Цей вираз – перший рядок Псалому 23 з перекладу Біблії англійською мовою. Українською цей Псалом звучить так (переклад І. Огієнка):

• Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,
• на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
• Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
• Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
• Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!
• Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

Здається, також немає якогось очевидного зв’язку із змістом Псалому та Вест Бромвічем. Довгий час самі фанати, співаючи перші два рядки Псалому після кожного забитого Вест Бромвічем голу, не знали його справжнього походження: вважалося, що вперше це сталося у виїзному матчі проти Астон Вілли у неділю, 27 січня 1974 року.

Тоді матчі у неділю зазвичай не гралися, проте цей довелося перенести через страйки шахтарів у Бірмінгемі. У відповідь фанати гостей нібито насмішливо заспівали цю пісню. Проте дуже мало тодішніх вболівальників пам’ятають, щоб ця пісня взагалі звучала на тому матчі.

Іншу історію розповів два роки тому місцевому виданню Express and Star тоді 63-річний вболівальник Кейт Вайт. Зокрема, він сказав, що вперше він заспівав Псалом 23 десь у 1976 році, замінивши Бога на… Джонні Гайлза.

Заради справедливості, варто зазначити, що на той час Джон Гайлз суміщав посади гравця і головного тренера збірної Ірландії та гравця і головного тренера Вест Бромвіча (неймовірна відданість роботі). На своїй посаді в клубі він вивів його у вищу лігу якраз у 1976 році.

Вайт додав, що коли Гайлз залишив клуб, фанати, серед яких на той час вже розповсюдилася ця пісня, просто замінили перший рядок на оригінальний. Пісня невдовзі зникла з радарів, проте у дев'яностих, одночасно із відносними успіхами команди, повернулася і остаточно закріпилася як гімн у фанатських колах. Варто зазначити, що цю версію походження пісні підтвердив виданню ще як мінімум один тодішній фанат Вест Брому.

Проте існує ще одна, доволі смішна, версія появи пісні у якості неофіційного гімну клубу: нібито група фанатів, їдучи автобусом на гру, знайшла там книгу із піснями-гімнами і почала співати усі підряд. Тим, що сподобався, і був Псалом 23.

Учора фанати тричі заспівали би The Lord Is My Shepherd, якби не пандемія. Приємно, що в епоху комерціалізації клуб, хоч і розміщує додаткову рекламу на трибунах, віддає данину фанатським традиціям.