Що вимагає фінансовий фейр-плей у топлігах та в УЄФА
Збірка фінансових правил.
Різноманітні фінансові правила та їх порушення – одна з головних тем у футболі останнім часом. З «Евертона» зняли 10 очок (і можуть зняти ще 10), «Барселона» щовікна бореться за реєстрацію гравців, «Ювентус» залишився без єврокубків – лише найгучніші випадки, коли клуби карали за фінансові порушення.
А що взагалі вимагає цей чарівний «фінансовий фейр-плей»? Як його правильно називати?
Спробували розібратися.
УЄФА стала першою організацією, яка ввела фінансовий фейр-плей – і після змін, які набрали чинності у червні 2022-го, називає його «правила фінансової стабільності». Тобто термін ФФП лишився лише у народному вжитку – в документах УЄФА його вже нема.
Що передбачають ці правила?
1. Вимоги щодо платоспроможності. Це пункт щодо недопустимості прострочення виплат іншим клубам, гравцям, тренерам, податковим органам та УЄФА. Усі виплати, які повинні бути здійснені до 30 червня, 30 вересня та 31 грудня ліцензійного року, повинні бути закриті відповідно до 15 липня, 15 жовтня та 15 січня.
А якщо їх прострочити на понад 90 днів, то Орган з фінансового контролю клубів УЄФА вважатиме це обтяжливою обставиною при розгляді справи.
2. Вимоги щодо стабільності. Це вимога щодо «нульового балансу», або ж відповідності релевантних витрат релевантним доходам (що це таке, пояснювали тут). УЄФА дозволяє перевищення таких збитків у 5 млн євро за звітний період. Окрім того, допустиме відхилення, яке повинно бути покрите власниками на кінець звітного трирічного періоду, складає 60 млн євро.
Допустиме відхилення може бути додатково збільшено понад 60 мільйонів євро на суму до 10 мільйонів євро за кожен звітний період періоду моніторингу для клубів, які демонструють хороший фінансовий стан.
3. Вимоги щодо контролю за витратами. Витрати на гравців та персонал не повинні перевищувати 70% від суми операційного доходу та доходу від трансферів. Обраховується це за двома періодами: за останній календарний рік та за останні три роки станом на 31 грудня.
Вводиться ця планка поступово – 90% у сезоні 2023/24, 80% у сезоні 2024/25, і 70% лише з сезону 2025/26.
Якщо ж перевищення цієї планки – то запроваджено систему штрафів:
- доплатити 10% - 25% – якщо порушення вперше і не перевищує 10%;
- 25% - 50% – якщо порушення вдруге і не перевищує 10% або вперше і між 10% та 20%;
- 50% - 75% – якщо втретє і не перевищує 10%, або вдруге і між 10% і 20%, або вперше і між 20% та 30%;
- 75% - 100% – якщо вчетверте і не перевищує 10%, або втретє і між 10% і 20%, або вдруге і між 20% та 30%, або вперше і понад 30%.
Але в кожній з топліг є свої нюанси.
Про фінансові правила АПЛ, яких почали боятися навіть багаті після покарання «Евертону», говорять нині чи не найбільше. Офіційно вони називаються Правилами прибутку та сталого розвитку (Profit and Sustainability Rules, PSR).
Базове правило просте – клуби за звітний трирічний період не можуть мати загальні збитки більші за 105 млн фунтів. Причому у витрати не враховуються ті, які йдуть на загальний розвиток клубу – інвестиції в академію і розвиток молоді, інфраструктуру, жіночий футбол, громадські проблеми. Вважається, що ці витрати розвивають футбол в країні загалом – тож марно карати клуби за них.
Число у 105 млн фунтів пояснюється попередніми фінансовими правилами УЄФА. Тоді організація, як і зараз, дозволяла за трирічний період 5 млн євро збитків і ще 30, якщо їх покриє власник клубу.
В АПЛ просто округлили і розширили ці межі – 105 млн фунтів за трирічний період якраз становить приблизно по 35 млн фунтів збитків за сезон. Зробили це для того, щоб клуби, які не беруть участі в єврокубках, мали більше простору для інвестицій для підвищення конкурентоздатності.
Фінансові правила Ла Ліги теж доволі часто потрапляли у заголовки новин – через постковідні страждання «Барселони». Фактично вони полягають у такій собі «стелі зарплат». Працює він наступним чином.
Залежно від прозвітованого лізі бюджету клубу, ліга вираховує йому певний ліміт для реєстрації зарплат гравців та амортизації трансферів гравців. Вираховують його, віднімаючи від доходу клубу частину витрат та боргові зобовʼязання – щоб у клубу були і кошти на операційну діяльність, і безпосередньо на зарплати. Якщо ж клуб перевищує ліміт або не виконує правила, ліга має право накласти низку економічних покарань або відправити клуб у нижчу лігу.
Якщо ж клуб перевищує ліміт, то йому обмежують можливість реєструвати нових гравців у заявці. Щоб це зробити, клуб має знайти додаткові джерела «надзвичайного прибутку» через спонсорство, інвестиції чи продаж гравців. Хто сказав «важелі»?
Коли таких надходжень понад 5% від загального балансу клубу, то третину з цих грошей можна використати як «розширення ліміту» на зарплати та амортизацію трансферів – щоб зареєструвати нових футболістів. Якщо менше ніж 5% – то лише чверть цих надходжень.
Фінансові правила у Бундеслізі визначаються і застосовуються у процесі ліцензування клубів на сезон.
Вони полягають у тому, щоб клуб не мав прострочених боргів іншим клубам та своїм працівникам до 31 березня та до 31 жовтня.
Окрім того, клуби повинні подавати щорічні фінансові звіти, а також аудиторський аналіз щодо фінансової ситуації в клубі. У разі загрози існуванню клубу або значних збитків ліга спочатку розглядає, як можна її усунути – і накладає на клуб певні умови для того, щоб уникнути цього.
Загалом особливих обмежень на клуби накладати не доводиться – через правило «50+1», яке фактично унеможливлює одноосібне володіння клубом, і, відповідно, доволі обережне та далекоглядне управління ними. Майже завжди працює, якщо ваш клуб не «Шальке».
Фінансові правила у Серії А ґрунтуються на трьох коефіцієнтах.
1. Індекс ліквідності – співвідношення наявних активів до наявних боргових зобовʼязань. У сезоні 2023/24 допустиме значення для клубів Серії А – 0.6 (дуже умовно 3 млн євро активів при 5 млн євро боргів). Вже наступного сезону допустимий індекс буде 0.7, через сезон і надалі – 0.8.
Його використовують для того, щоб визначити будь-які фінансові нестачі в клубі.
2. Індекс боргів – співвідношення суми боргових зобовʼязань (з яких віднімають суму наявних активів) до доходів клубу. Допустиме значення – 1.2 (дуже умовно 6 млн євро боргів при 5 млн євро прибутку).
3. Індекс вартості працівників. Нарешті про зарплати – він вираховується за співвідношенням витрат на робочу силу до доходів клубу. У витрати на робочу силу входять: зарплати персоналу (гравців, тренерів та інших), амортизація трансферів, виплати агентам.
Допустиме значення – 0.8 (грубо кажучи, зарплати не можуть перевищувати 80% доходів), з сезону 2025/26 планку понизять до 0.7, щоб відповідати нормам УЄФА.
Перевищення 2 і 3 індексів призведе до необхідності покрити не лише нестачу, визначену індексом ліквідності, а на 15% більше. Якщо ж клуб цього не робить – трансферний бан, який можна послабити або зняти, продавши інших футболістів (і, відповідно, заробивши цим гроші).
У Лізі 1 фінансові правила прописані у документах, що регулюють роботу органу контролю за ними – Національного директорату контролю за менеджментом (DNCG).
Основне фінансове правило у Франції привʼязане до суми зарплат футболістів та головного тренера та амортизації трансферів. Вони сумарно не можуть перевищувати 70% «доступних доходів» – передбачених у бюджеті операційних доходів, а також доходи від продажу гравців, оренд, комісій, платежів солідарності, компенсацій за тренування та подібних виплат.
Ще одне правило – щоб наявний у клубі грошовий капітал не перевищував суму боргових зобовʼязань.
З покарань за порушення – також вимоги налагодити ситуацію, трансферні бани, у категоричних випадках можливе пониження у класі.
Фото: АПЛ, Panoramic, Andrew Yates, RHR-FOTO, Roberto Bregani, Ricardo Larreina/Global Look Press
