Де зараз 11 головних відкриттів ЧС-2022 – Ливакович, Реграгі, Рамуш та інші
Рік потому.
18 грудня 2022-го перемогою збірної Аргентини у серії пенальті завершився чемпіонат світу. Ліонель Мессі ніби як «пройшов футбол» (МЛС тепер посперечається) і точно зібрав усю колекцію найтоповіших трофеїв, Кіліан Мбаппе вписав своє імʼя в історію хет-триком у фіналі.
Однак крім вже всесвітньо відомих імен турнір запалив ще кілька зірок на міжнародному топрівні. А ми поглянули, як після того вони провели 2023-й.
Гравці
Еміліано Мартінес (Аргентина)
Голкіпер збірної Аргентини вже за сейв наприкінці фіналу заслуговував максимального визнання, хоч і увесь турнір відіграв доволі пристойно. А його поведінка на полі нікого не залишала байдужим – хтось захоплювався її геніальністю, когось вона відверто дратувала (автор цього тексту належав до останньої категорії, скажемо прямо).
Після ЧС ходили чутки, що тоді ще нещодавно призначений в «Астон Віллу» Унаї Емері нібито теж був незадоволений поведінкою аргентинця і хотів його продати. Реальність виявилася протилежною – хоч і з ляпами час від часу, але Мартінес лишається важливою складовою поточної сенсації бірмінгемців в АПЛ.
Паралельно він ще й виграв звання найкращого голкіпера усього 2022-го за версією ФІФА та трофей Яшина від France Football, а також посів 15 місце у рейтингу «Золотого мʼяча» за сезон 2022/23.
Виправдав репутацію: так
Енцо Фернандес (Аргентина)
Лише за пів року до ЧС «Бенфіка» підписала Енцо Фернандеса, але ЧС, на якому молодий півзахисник видавав майстерклас за майстеркласом, прискорив трамплін до максимальних навіть за мірками продажів португальських клубів масштабів та швидкостей. І виграв звання найкращого молодого гравця турніру, звісно.
Вже у січні Тодд Боелі, який вирішив скупити усіх дітей, вибачте, таланти у футболі, захотів будь-що мати Енцо у «Челсі». Торги були важкі, ще й цей клятий фінансовий фейр-плей заважав, однак 121 млн євро «Бенфіка» усе-таки отримала.
Енцо став важливим гравцем «синіх», номінально та фінансово все ще топклубу, однак без очікуваного від таких сум та виступів на ЧС «вау-ефекту». Та й де тому «вау-ефекту», скажемо прямо, у нинішньому «Челсі» братися. Але аргентинцю лише 22 – усе ще попереду.
Виправдав репутацію: частково
Хуліан Альварес (Аргентина)
Про талант Альвареса було відомо ще до ЧС – не просто так він вже їхав у Катар у статусі футболіста «Ман Сіті». Однак Пеп Гвардіола тоді доволі обережно підпускав аргентинця до основи (лише один повний матч в АПЛ до ЧС), тож його зірка уперше по-справжньому засяяла саме на світовій першості. 4 голи (з 7 за збірну в карʼєрі!), з яких дубль у півфіналі та переможний Австралії, другий за цим показником в команді після Мессі – все ж інший рівень.
Вже в другій половині сезону 2022/23 Гвардіола частіше став йому довіряти, а цього року він став одним із лідерів у команді (100% матчів АПЛ в основі). На певному етапі навіть випереджав Ерлінґа Голанда за показниками ефективності в атаці – усе за рахунок того, що тепер став грати фактично у півзахисті.
Детальніше про його нову роль у «Ман Сіті» та як він у ній розкрився круто пояснював Дмитро Ватрас:
Виправдав репутацію: так
Доминик Ливакович (Хорватія)
Коли ви проходите грандів постійно в екстратаймах, то ваш голкіпер точно стане одним із героїв. Імʼя Доминика Ливаковича, який усю серйозну карʼєру провів у загребському «Динамо» та був відомий хіба фанатам Football Manager, нарешті дізнався увесь світ.
Ще під час ЧС його сватали у «Баварію» – десь тоді ж, памʼятаєте, Ноєр «дуже добре» відпочив на лижному турі. У клубі вирішили, що він не буде ідеальною заміною Мануелю. Двічі повʼязували його з «Реалом» – спочатку ще минулої зими нібито на заміну Луніну, а цього літа – вже на заміну травмованому Куртуа. Не зрослося. А нібито були ще «МЮ», «Ноттінгем Форест», «Вільярреал» нібито навіть контракт узгодив.
У підсумку Ливакович опинився у скромнішому «Фенербахче» – вже після того, як «Динамо» Загреб вилетіло з кваліфікації ЛЧ. 6 сухих матчів чемпіонату з 12 зіграних – це добре, але було і 6 пропущених від «Нордшелланда» в ЛК, і загалом Туреччина не АПЛ і навіть не Бундесліга.
Виправдав репутацію: ні
Мислав Оршич (Хорватія)
Його одноклубник по «Динамо» можливо був менш зірковим (і, можливо, найменш «яскравим» з усіх у цьому пості) – лише 1+2 у шести матчах. Але саме Оршич вирвав для Хорватії бронзову медаль, та ще й як це зробив!
У його біографії не було якихось значних шансів у топтурнірах (детальніше про нього рік тому розповідали за лінком вище), однак свій шанс він отримав – вже у січні поїхав в АПЛ рятувати «Саутгемптон» від вильоту.
Але шанс виявився дуже гучним словом для того, що з ним відбулося там. 5 матчів, 192 хвилини в усіх турнірах – з яких 6 безпосередньо в лізі. Не 600, не 60, ШІСТЬ. У клубі, який хапався за все, що можна, щоб якось врятуватися. У нападника, за якого виклали майже 6 млн євро. Тренери (в основному Рубен Сельєс) на питання про нього розповідали, що той «старанно працює» і що це їхнє рішення.
Улітку Оршич перебрався до «Трабзонспора», за який ще навіть не дебютував – порвав хрести наприкінці липня та повернеться не раніше лютого 2024-го.
Виправдав репутацію: ні
Софʼян Амрабат (Марокко)
Головна збірна-сенсація турніру, Марокко, залежала не лише від вже знаних зірок типу Хакіма Зієша чи Ашрафа Хакімі, а й від таких гравців, як опорник Софʼян Амрабат. Фабріціо Романо казав навіть, що Еммануель Макрон назвав його найкращим півзахисником турніру.
Одразу ж за ним вишикувалася черга: «ПСЖ», «Ліверпуль», «Тоттенгем», «Атлетіко», «Інтер» – однак «Фіорентина» відмовила усім. Зробила це, здається, недарма – все-таки дісталася фіналу Ліги конференцій та ще й кваліфікувалася знов у єврокубки, нехай і не без допомоги відсторонення «Юве».
Улітку ж боротьбу за Амрабата виграв «МЮ» – але вже йшлося не про суми в районі 40 млн євро, а лише про оренду за 9 млн євро з опцією викупу. Але сильно «дияволів» він не підсилив – ситуації особливо не псує відносно того, що було, однак все частіше йдуть розмови про те, що клуб не сильно хоче його лишати.
Виправдав репутацію: частково
Яссін Буну (Марокко)
Яссін Буну – вічне відкриття кожного сезону ще з часів його виступів за «Севілью». Але на ЧС він перевершив сам себе: повторив рекорд Олександра Шовковського у серії пенальті з Іспанією, вигравши її 3:0.
Узимку теж вишикувалася черга за марокканцем – та ж «Баварія», якій приписували чи не усіх воротарів світу, «Реал», «МЮ», «Астон Вілла». Однак тоді він лишився з «Севільєю», з якою виграв ще одну Лігу Європи – у серії пенальті з «Ромою», в якій пропустив лише раз. За підсумками сезону він посів 13 місце у рейтингу «Золотого мʼяча» – найвище серед воротарів.
А улітку втік із клубу, який без перерви занурюється у кризу – поїхав за саудівськими грошима в «Аль-Хілаль». 10 сухих матчів з 15 в лізі вражають, але це все ще лише Саудівська Аравія.
Виправдав репутацію: частково
Гонсалу Рамуш (Португалія)
Його зірка по-справжньому засяяла лиш в одному матчі, зате як! Роналду в запасі, його замінює молодий талант в 1/8-й у дебютному матчі в основі збірної, ще й оформлює хет-трик. Ще й асист віддав. Скільки рівнів.
«Бенфіка» не хотіла його відпускати окрім як за 100+-мільйонну клаусулу взимку, та й не зробила цього. А вже влітку прийшов «ПСЖ» – поки лише оренда, однак муситимуть заплатити щонайменше 65 млн євро опісля. Там поки справи так собі – 3+1 в 12 матчах Ліги 1, однак, як і у випадку з Енцо, у португальця все ще попереду.
Виправдав репутацію: частково
Чжо Гю Сон (Південна Корея)
Напевно, виняток у цьому переліку, адже Чжо Гю Сон у першу чергу завірусився під час ЧС через свою привабливу зовнішність – зовсім не за дубль за три хвилини головою. Хоча і свій момент на полі, коли він нібито послав Кріштіану Роналду в очному матчі, теж отримав.
Тоді він ще виступав за корейський «Чонбук», в якому і розпочав 2023-й, забивши 5 голів у 12 матчах місцевого чемпіонату. Однак вже в липні переїхав у данський «Мідтьюлланд» – і має там 8+2 у 16 матчах чемпіонату, таблицю якого клуб наразі очолює. Там він прямо зараз на третьому місці у бомбардирських перегонах.
Але підписників в інстаграмі в нього тепер лиш 2,2 млн – 100 тисяч за рік розгубив.
Виправдав репутацію: так
Тренери
ЧС-2022 витягнув у світовий інфопростір на щабель вище одразу двох маловідомих тренерів – їх обійти увагою ми теж не могли.
Валід Реграгі (Марокко)
«Марокканський Гвардіола» – так його назвав під час ЧС офіційний сайт ФІФА. Його внесок у сенсацію, яку створило Марокко, був неоціненний, а сам він став першим африканським тренером, який зайшов на ЧС настільки далеко. Нехай і без медалей.
На жаль, обійшлося майже без нагород – їх навіть чисто на рівні збірних позбирав Ліонель Скалоні. Хіба визнали найкращим африканським тренером 2023-го.
Бо ж з ним Марокко продовжило непогано грати і цьогоріч. Лише одна поразка (від Південної Африки у кваліфікації КАН), перемога у товариському матчі з Бразилією, власне вихід на КАН з першого місця і переможний початок у кваліфікації на ЧС-2026.
Ерве Ренар (Саудівська Аравія)
Ерве Ренар запамʼятався двома ознаками на ЧС: біла сорочка та перемога у першому турі над майбутніми чемпіонами світу. Хоч із групи Саудівській Аравії класу вийти все ж не вистачило.
Однак у 2023-му Ренар продовжив творити історію – у березні повернувся на батьківщину та очолив жіночу збірну Франції, яка лишилася без тренера після скандалу з попередньою тренеркою, під керівництвом якої відмовилися грати одразу кілька футболісток. Задача підготувати збірну до турніру на такому тлі була не з легких.
У підсумку Ренар став першим тренером в історії, який працював на двох чемпіонатах світу з футболу у проміжку в один рік, і другим – який взагалі працював і на чоловічому, і на жіночому (після екстренера збірної Канади Джона Гердмана). Тож водночас він став першим, кому вдалося на обох турнірах здобути перемогу.
Франція під його керівництвом дійшла до чвертьфіналу, де лиш у серії пенальті програла Австралії.
Фото: Heuler Andrey, Robert Michael, Mutsu Kawamori, Frank Hoermann, Sebastian EL-SAQQA, Markus Ulmer, David Klein, Lan Hongguang, Li Gang, Tom Weller/Global Look Press
