РФ вже рік грає спаринги – щоб не випасти з рейтингів ФІФА, вмикають дипломатію
А молодіжці організували турне по Бразилії.
Нове вікно збірних означатиме не лише потенційний розвʼязок долі України у відборі на Євро-2024. А ще й перший повністю пропущений на офіційному рівні турнір для збірної Росії.
Однак держава-агресорка не стоїть на місці – з кінця 2022-го і увесь 2023-й активно грає спаринги.
Географія матчів збірної РФ: в основному по Азії, привезли у Москву Онана та Мбемо (грає з Ярмолюком за «Брентфорд»)
За період 2022-2023 років збірна Росії провела 9 матчів і в наступне вікно проведе 10-й. Суперники – Таджикистан, Узбекистан, Іран, Ірак, Єгипет U-23 (два матчі), Катар, Камерун, Кенія та Куба.
Здебільшого росіяни грають на виїзді. Було лише три винятки:
• матч 26 березня з Іраком, який пройшов у Санкт-Петербурзі;
• матч 12 жовтня з Камеруном, який пройшов у Москві – у ньому взяли участь, зокрема, Бріан Мбемо з «Брентфорда», Венсан Абубакар з «Бешикташа», Андре Онана зʼїздив туди, щоб посидіти на лаві запасних, а голова федерації Самюель ЕтоʼО ще в серпні брав участь у благодійному матчі Game4Ukraine;
• матч 16 жовтня з Кенією, який пройшов у Туреччині в Антальї – на стадіоні «Мардан Спортс Комплекс», 7-тисячнику, який буквально є стадіоном на території місцевого готелю.
Якщо «профілювати» суперників, то, звісно, найбільше виділяється Камерун – гранд африканського футболу та постійний учасник ЧС. Окрім них, відзначити варто і Катар – господарів останнього ЧС.
А от з Кенією збірні «звела доля» – тамтешню федерацію у 2022-му на певний час ФІФА відсторонювала за втручання уряду в її діяльність, через що та випала з циклу відбору на Кубок африканських націй і теж грає лише товариські матчі.
Молодіжка теж не сидить на місці – провели ціле «турне по Бразилії». З купою звичних для Росії маніпуляцій
По світу їздить і молодіжна збірна Росії – але з дещо вужчим пулом суперників. За 2023-й, наприклад, у них є два матчі з однолітками з Білорусі, а також тамтешніми «Торпедо-БелАЗ» та мінським «Динамо».
Однак є й міжнародний успіх – «турне по Бразилії». У ньому команда зіграла чотири матчі – з командою академії СКА Бразилія, а також юнацькими командами «Палмейрас», «Сантус» та «Сан-Паулу».
Щоправда, факт, що ці команди були юнацькими, сайт РФС згадує «поміж іншим», видаючи інформацію так, ніби молодіжка Росії грала з основою цих клубів. Що не знімає, звісно, плями з клубів – просто смішно.
У деяких виданнях цей факт теж час від часу «забували».
Але у трансляціях пропаганда йшла ще далі – просто писала, що це були матчі Росія – Бразилія. Як тут не згадати, що схожим чином у 2009-му у Північній Кореї за збірну Бразилії видавали клуб з футбольних підвалів країни.
А як їм взагалі вдається знайти суперників? Усе це – ширша гра в дипломатію
Суперники збірної Росії – зазвичай невипадкові. Вони буквально організовуються не через переговори спортивних інституцій, а дипломатичним шляхом. Щонайменше – вищезгадане турне, про що головний тренер російської молодіжки говорить відкрито:
– Нас познайомили з людиною, яка організувала поїздку до Бразилії для нашого 2006 року.
– Хто ця людина?
– Давінір Кавальканте. Він підтримує зв'язок із нашим консулом у Сан-Паулу – Володимиром Токмаковим. Вони разом займалися організацією подорожі.
Але і з деякими іншими суперниками (особливо союзниками РФ, як, наприклад, Іран чи Таджикистан, де знаходиться найбільша російська закордонна військова база) простежується закономірність (збіги?) «дипломатична зустріч в Росії – матч незабаром»:
• 22 червня візит премʼєр-міністра Катару до Москви – матч 12 вересня;
• 28 липня візит президента Камеруну до Санкт-Петербурга – матч 12 жовтня;
• 29 травня візит міністра закордонних справ РФ Лаврова до Кенії – матч 16 жовтня;
• 4 вересня візит президента Туреччини у Сочі – РФ приймає Кенію саме у Туреччині 16 жовтня.
Крім того, щонайменше щодо Камеруну відомо, що поїздку збірної до Москви повністю профінансував РФС.
У РФ – дві основні мети: тримати рейтинг ФІФА та здобувати політичні преференції
Навіщо це все Росії? Є і спортивне, і політичне пояснення.
Спортивне – утримання місця у рейтингу ФІФА. У цей рейтинг входять, зокрема, і товариські матчі збірних, які відповідають певним критеріям (кількість замін – один з них), нехай і з одним з найменших коефіцієнтів. Враховуючи, що у Росії у цих матчах досі жодної поразки, якісь очки вони таки заробляють – і досі знаходяться на 39-му місці. Це вище, ніж Нігерія, Норвегія, Чехія, Камерун, і лиш на одне місце нижче за Туреччину.
Росія у рейтингу все-таки опускається (входили у 2022-й на 34 місці), однак тримає бодай якийсь рівень.
Є й інший нюанс – якби Росія не грала матчів, які відповідають критеріям входження в рейтинг ФІФА 4 роки поспіль, то країну б автоматично виключили з рейтингу взагалі.
Політичне – для того, щоб тримати свою команду «на видноті». Окрім того, у коментарі для The Athletic професор спортивної та геополітичної економіки у бізнес-школі SKEMA Саймон Чедвік також ствердив, що метою Росії та її матчів може бути розбалансування футбольної спільноти:
«Я бачу дії Росії як продовження зриву та розколу [у футболі], використання футболу для обслуговування інтересів Росії. Якщо ви подивитеся на Камерун, гра з Росією мала відбутися на початку року, але не відбулася. Після того відбувся великий державний візит президента Камеруну до Росії влітку. Результатом його я б бачив цей футбольний матч. Це ігри всередині ігор, ось що відбувається. Росія і Путін завжди дуже люблять грати в ігри всередині ігор.
Між Туреччиною і Росією існують особливі відносини. З одного боку, Туреччина є членом НАТО. Але з іншого боку, відносини між Анкарою і Москвою досить хороші.
Я тлумачу це не обов’язково як двох союзників, які бажають робити щось разом — з точки зору Росії, це можливість вбити клин між Туреччиною та Заходом, тому що це неминуче супроводжується деякими делікатними моментами та суперечками. Це кидає виклик УЄФА та Європі – бачити Туреччину поруч із Росією таким чином. Це більш геополітично провокаційно, ніж просто гра збірної Росії перед російськими туристами в Анталії.
Російські мотиви, як правило, злоякісні. Немає відчуття доброзичливості чи комерційних можливостей. У цій грі в Туреччині є злісний мотив».
Фото: Maksim Konstantinov/Global Look Press
