Що таке футбол в Палестині: два чемпіонати, збірна з трофеєм, академія імені Блаттера
Та як уживаються з Ізраїлем.
Tribuna.com продовжує цикл розповідей про футбол у державах з диктаторським режимом та просто екзотичних країнах. Раніше ми вже розповідали про КНДР, Туркменістан і Китай.
На тлі поновлення активної фази війни між Ізраїлем та ХАМАС вирішили продовжити цикл. Але не розповіддю про Ізраїль – там європейський глядач і так має мінімальне уявлення, а «Зорі» навіть грати у Лізі конференцій з «Маккабі» Тель-Авів цієї осені (тим паче чому там так багато «Маккабі» та «Хапоелів», ми вже розповідали).
Зануримося у світ футболу Палестини – він теж офіційно визнається ФІФА.
Місцева федерація, очолювана соратником Арафата, є членом ФІФА та АФК. Ізраїль має на її території кілька клубів
Отже, інституціоналізований футбол у Палестині бере свій початок ще у 1928-му – тоді була заснована Мандатна Палестинська футбольна федерація, коли території ще були під Британією. Ця збірна навіть брала участь у відборі на ЧС-1934 та ЧС-1938. Однак у цієї федерації є нюанс – її заснували євреї. Тож із заснуванням держави Ізраїль у 1948-му ця федерація змінила назву на Ізраїльську футбольну асоціацію.
Араби ж сформували свою першу Палестинську футбольну асоціацію у 1962-му, і з 1974-го вона входила у своє перше обʼєднання – Спілку арабських футбольних асоціацій (це та, чию «Лігу чемпіонів» вигравав Роналду). З ФІФА та навіть АФК довелося почекати – в обидві організації Палестину включили повноцінно лише у 1998 році.
Тож думка, що «трансфер» Ізраїля в УЄФА саме через включення Палестини – хибна. Ізраїль справді був членом АФК, але лиш до 1974-го. Тоді країну виключили звідти під тиском мусульманських та арабських країн – так, через питання Палестини, але не «під» її включення до себе. Ізраїль став членом УЄФА лиш у 1992-му.
До речі, федерація Ізраїлю теж критикується через Палестину – вона включає у свою футбольну піраміду клуби, які розташовуються у ізраїльських поселеннях Західного берега Йордану. Деякі правозахисники це називають порушенням правил ФІФА, які не дозволяють клубам однієї асоціації грати внутрішні змагання на території іншої (Палестини), та що ці клуби забороняють жителям Палестини відвідувати їхні матчі. ФІФА, утім, це турбує так само як і гра російських клубів у Криму – ніяк.
У федерації Палестини – ще й доволі своєрідний керівник. Джибріл Раджуб очолює її, а також Національний олімпійський комітет Палестини, з 2008-го безперервно (бачите – Павелку ще є куди рости). Проти Ізраїлю воював ледь не все життя – ще у 1970-му, коли йому було 17, його увʼязнили довічно за кинуту гранату в ізраїльський військовий автобус. У вʼязниці він став одним з лідерів спротиву, зрештою його обміняли на полонених, після чого ще кілька разів арештовували, в підсумку депортувавши до Лівану.
Звідти він перебрався до Тунісу, де познайомився з лідером ФАТХ Ясіром Арафатом і наблизився до нього. Той у 1994-му призначив Раджуба головою Превентивних сил безпеки, які нинішній глава футболу очолював аж до 2002-го. Нині ж Раджуб, окрім спортивних посад, ще й посідає посаду головного секретаря ФАТХ, яка нині є політичною партією. Як там ФІФА каже, «спорт поза політикою»?
Сама ж федерація також займається суспільно-політичною діяльністю – на своєму сайті має окремий розділ «Злочини Ізраїлю». Остання новина датується червнем 2023-го – про розстріл гравця клубу «Турмус Айя» Омара Абу Аль-Катіна ізраїльськими поселенцями. У березні-квітні розділ активно розповідав про атаку ізраїльтян на фінал Кубка Абу Аммар – тоді (ймовірно) збройні сили Ізраїлю атакували стадіон димовими шашками та гумовими кулями.
Палестинську федерацію доволі серйозно любив експрезидент ФІФА Зепп Блаттер. У 2008-му він приїздив на відкриття тамтешнього стадіону, пізніше закликав Ізраїль полегшити обмеження на виїзд для палестинських футболістів. А футбольна академія при асоціації у місті Рамалла має його імʼя.
Саме в контексті Палестини та спроб Блаттера примирити її з Ізраїлем через «матч дружби» та тиск на владу держав із футболом повʼязували його бажання отримати Нобелівську премію миру.
У Палестині є дві паралельні піраміди. За клуби на Західному березі грають громадяни Ізраїлю, країна організовує й жіночий чемпіонат
Особливість футбольної системи Палестини – те, що асоціація організовує паралельно два фактично незалежних одне від одного чемпіонати. Так, Західний берег Йордану та Сектор Гази мають окремі ліги, окремі кубки, донедавна – навіть суперкубки.
Причому обидва чемпіонати називаються Палестинська футбольна ліга – але мають дві окремі групи, не повʼязані між собою. Коли цікаво, то в Секторі Гази, де змагання до 2012-го частенько переривалися через бойові дії, а про ранні не вся інформація є доступною, найтитулованішим клубом за перемогами в лізі вважають «Хадамат Рафах», другим за титулами – «Шабаб Рафах». Обидва – зі стародавнього міста Рафах, яке після деокупації Синайського півострова Ізраїлем було поділене навпіл між Єгиптом та Палестиною. Його палестинське населення нині переважно складають біженці.
Гравці «Хадамат Рафах» святкують перемогу в матчі проти «Аль-Ахлі Газа», вересень 2023-го
На Західний березі ж найтитулованіший у чемпіонаті – «Шабаб Аль-Халіль» (5 чемпіонств), другий – «Хілаль Аль-Кудс». Перший – з міста Хеврон, Аль-Халіль – його арабська назва. Воно вважається «другим за святістю» після Єрусалима, а його стародавня частина є обʼєктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Аль-Кудс – арабська назва Єрусалиму, який додаткового представлення не потребує.
Окрім того, з 2011-го Палестинська асоціація проводить власний жіночий чемпіонат. Хоча, судячи з доступної інформації, змагання доволі нестабільні – постійно змінюються і формат, і склад учасників. Про континентальні кубки взагалі не йдеться – в Азії у жіночому кубку усього змагаються 8 клубів.
В чоловічих же азійських континентальних змаганнях Палестина представлена мало – перед початком сезону йшла 31-ю у загальних рейтингах, тож не мала представництва у Лізі чемпіонів, і лише два клуби – в Кубку АФК. Причому вийти туди можуть лише клуби зі Західний берега – Сектор Гази грає у своє задоволення. Там «Шабаб Аль-Халіль» програв ще у кваліфікації, а от «Джабаль Аль-Мукабер», дебютант турніру, потрапив одразу в групу – за два тури здобув перемогу 1:0 та поразку 0:4 і поки йде останнім в групі.
Ці два клуби, до речі, єдині, які доступні на Transfermarkt. «Джабаль Аль-Мукабер» портал навіть оцінює сукупно у 2,31 млн євро, у «Шабаб Аль-Халілі» більшість футболістів без оцінок. Що впадає в очі – що обох клубах є по гравцю з громадянством Ізраїлю. У «Джабалі» це воротар Рамі Хамаді, вихованець «Маккабі Нетанья», який потім грав у Палестині – і звідки навіть ненадовго вертався до Ізраїлю («Бней Сахнін» – єдиний арабський футбольний клуб в ізраїльській футбольній системі).
У «Шабабі» Transfermarkt вказує, що Хасан Манна, інформації про якого у відкритих джерелах геть обмаль, теж має громадянство Ізраїлю.
А тим часом у Першій лізі Західний берега грає клуб «Алькувату Альфілістяніяту», що в перекладі буквально означає «Збройні сили Палестини». Справи йдуть кепсько – 10 місце зараз, ризик вилетіти в Другу лігу, зате лого клубу – відповідне.
Після початку бойових дій змагання у Секторі Гази та на Західний березі були призупинені.
Збірна Палестини має трофей (!) та двічі грала в Кубку Азії, у листопаді має приймати Австралію у відборі на ЧС
Як і кожна асоціація-член ФІФА, Палестина має свою збірну. Команду умовно можна віднести до категорії світових середняків – у рейтингу ФІФА вона зараз йде 97-ю з 207, між Киргизстаном та Тринідадом і Тобаго.
Успіхів вона хапала небагато – найбільшим її досягненням та єдиною перемогою у міжнародному турнірі є перше місце у Кубку виклику АФК 2014 року. Це був спеціальний турнір конфедерації для збірних слабших країн, де переможець здобував путівку на Кубок Азії. Турнір, до речі, проводили на Мальдівах!
Дебют на Кубку Азії у 2015-му вийшов невдалим – три матчі, три поразки, лише один забитий гол, аж 11 пропущених. Єдина інша участь (у 2019-му) залишає ще більше змішаних почуттів для тамтешніх вболівальників – дві нічиїх (з Сирією та Йорданією), лише три пропущених, третє місце в групі. Але нуль (!) забитих голів – лише вони та Ємен у тому турнірі не змогли забити. У січні-лютому 2024-го мають зіграти на Кубку Азії 2023 – гратимуть у групі з Іраном, ОАЕ та Гонконгом.
Тернистий відбір на ЧС Палестині не вдавалося пройти – навіть дійти до його останньої третьої стадії.
Щодо домашніх матчів, то за кожної нагоди Палестина намагається їх проводити у себе – що не завжди вдається через питання безпеки. Останній матч там команда поки провела у жовтні 2019-го – проти Саудівської Аравії у відборі на ЧС-2022 та Кубок Азії-2023.
Наступний домашній матч, який федерація на сайті поки планує провести якраз на «Файсал Аль-Хусейні», проти збірної Австралії у відборі на ЧС-2026. Гра має відбутися 21 листопада.
У це вікно збірних Палестина мала брати участь у товариському турнірі Мердеки, який організовує федерація Малайзії. Однак через бойові дії, розпочаті ХАМАСом, та жорстокість Ізраїлю у відповідь, команда не змогла виїхати – хоч робила спроби це зробити бодай потайки. «Один гравець сказав Football Palestine, що через події не міг знайти таксі, яке б захотіло доставити його до Єрихону, щоб перетнути кордон. Інший гравець зі Старого міста Єрусалима не зміг покинути свій будинок через групи поселенців, які блукали вулицями в пошуках арабів для побиття», – йдеться у місцевих ЗМІ.
