Довгі аути недооцінені. Вкидати одразу до штрафного вдвічі вигідніше
Переклад матеріалу The Athletic про доволі неочікуванні результати дослідження вкидань з-за бокової.
Близько чотирьох разів за матч кожна команда робить невелику, але дурницю.
Суперник вибиває м'яч за межі поля в останній чверті поля, біля свого штрафного майданчика. У команди, яка атакує, з'являється можливість повернути м'яч у гру з-за бокової лінії.
У цей момент вони всього в 14 метрах від чужого штрафного майданчика. Правила гри дозволяють використовувати руки, щоб скерувати м'яч у довільному напрямку, куди вони захочуть.
Однак найчастіше виявляється, що команда в атаці, знаходячись поблизу штрафного майданчика, вкидає м'яч... не в штрафний майданчик. Це, з усією повагою, поганий вибір.
Просто. Вкидайте. М'яч. До штрафного.
Аут одразу до штафного з більшою ймовірністю призведе до голу - і не тільки одразу, а й протягом наступних 30 секунд. А цього часу вже більш, ніж достатньо, щоб усі ці команди з відпрацьованим володінням вкинули м'яч ближньому, перепасувались та спробували створити іншу [в порівнянні з довгим аутом - прим.], вишуканішу можливість забити.
Цифри кажуть, що короткі аути все ще недостатньо ефективні. Вам може це не подобатись з естетичної точки зору, однак сильні, дальні кидки до штрафного просто краще. І розрив навіть не мінімальний.
За останні чотири сезони, короткі аути в фінальній чверті поля дають в середньому 0,010 xG за наступні 30 секунд. Тобто, що вони "мають" давати 10 голів за кожні 1000 таких вкидань. Аути одразу до штрафного у два (і навіть трохи більше) рази цінніші - в середньому 0,022 xG за одну спробу.
Побоювання контратак, які можуть послідувати після дальніх вкидань? Дарма. Короткий аут у фінальній чверті поля призводить до голу команди суперників впродовж наступних 30 секунд всього два на кожні 1000 разів. Вкидання одразу до штрафного збільшує цей показник до трьох разів (на кожні 1000). Отож, додатковий ризик від дального вкидання одразу до штрафного, на порядок менший за можливу вигоду.
За всіма лігами, рівнями та сезонами цифри дещо варіюються, але головне правило залишається незмінним: вкидання до штрафного близько в два рази вигідніше, ніж короткий розіграш з ближнім з тієї ж частини поля. З дальніми аутами вдвічі веселіше.
Що звертає на себе увагу в контексті цих середніх показників за лігами, що більше всіх дальніх вкидань роблять не ті, хто знаходяться на вершині таблиці. Це такі команди, як "Брентфорд", який є восьмою в лізі за таким показником, як "очікувані голи за матч без урахування пенальті". Але стосовно "очікуваних голів після аутів" вони впевнено лідирують в АПЛ вже другий сезон.
У чому їхній секрет? Все просто: вони вкидають м'яч у штрафний.
Власник "бджілок", Меттью Бенхам є професійним азартним гравцем, який нажив свої статки на пошуку дрібних переваг. Коли він почав інвестувати в футбол, то виявив, що один з "найдешевших" способів покращити свою різницю м'ячів - ци отримати максимальний "вихлоп" із стандартних положень.
Спочатку його датський клуб "Міттьюланді", а потім і "Брентфорд", прокладали свій рух таблицею вгору не в останню чергу завдяки голам зі стандартів, включаючи довгі аути.
Ви можете побачити результати подібних тренувань, переглянувши гол, який "бджоли" забили в грудні "Вест Хему" саме після вкидання з-за бокової:
Матіас Йенсен розпочинає свій розбіг перед тим, як запустити м'яч далеко аж на межу воротарського майданчика. Центральний захисник "Брентфорда" Етан Піннок, сповна користуючись тим, що після аутів офсайдів немає, рухається до м'яча від лінії воріт, робить скидку в напрямку від воріт, над лінією оборони "Вест Хема", яка вже встигла відійти до воріт, якраз під набігання Крістіана Норгарда, який отримав вільний простір для свого удару.
Це досконала заготовка. Той факт, що вона не спрацювала цілковито і гол стався тільки після добивання Айвана Тонея, насправді, лише підтверджує, що вкидання до штрафного - хороша ідея. Ви не робите це в сподіванні, що все піде винятково за планом. Ви відправляєте м'яч кудись близько до воріт, де гравці починають боротьбу, м'яч відскакує неочікувано; і схрещуєте пальці, що щось піде не так ... чи, точніше, так для вас.
У середньому менше, ніж половина, голів після дальніх вкидань припадають на перші п'ять секунд після, власне, самого вкидання (в АПЛ, аути до штрафного приносять 0,008 xG впродовж наступних п'яти секунд, однак за тридцять цей показник зростає до 0,022). Справжню цінність становлять добивання, підбори та атаки другою хвилею, доки захист все ще дезорагнізований.
Але щоб створити цю дезорганізацію, вам потрібен гравець, який, власне, може докинути м'яч до штрафного майданчика. Одна з причин, чому команди не застосовують довгі аути частіше - безпосередньо фізична складність завдання докинути м'яч так далеко.
Не кожен склад може похвалитися Рорі Делапом, а вкидати м'яч на 40 метрів - занадто специфічна навичка, щоб гравців шукали саме заради неї.
"Набагато, набагато краще взяти гравця, який вже гарно вкидує і потім відпрацювати з ним техніку аутів", каже тренер з аутів Томас Гроннемарк, який працював і в "Міттьюланді", і в "Брентфорді". "Я навчаю не лише тактиці аутів, а й техніці". Він каже, що деякі нескладні технічні пристосування допомагають збільшити довжину кидків у більшості гравців від 5 до 15 метрів - а цього вже достатньо, щоб доставити м'яч до небезпечної зони.
Інша причина, чому деякі клуби не вкидають м'яч до штрафного, у тому, що вони вважають, що в них немає таранного гравця, який би міг після таких аутів забити. До кінця незрозуміло, наскільки це важливо, враховуючи всю важливість підборів, добивань та атак другою хвилею, але це може бути більше самонавіюванням з боку команд, які не будуть думати двічі перед тим, як подати м'яча до штрафного під час кутових на тих самих гравців.
Висновок у тому, що багато команд навіть не намагаються застосовувати довгі аути в достатній мірі, щоб дізнатися, як це може команді допомогти. "Це непогана ідея для будь-кого, це хороша ідея для значної частини команд", каже спеціаліст з даних Майк Імбурджіо. "Недостатньо клубів випробовують нові речі".
Загалом, втім, перевага очевидна. Згідно із моделлю змішаних ефектів на результати команд, реальний очікуваний гольовий показник після аутів НЕ до штрафного у команд АПЛ цього сезону дорівнює 0,008 xG. За оцінками цієї моделі, вкидання одразу до штрафного додає ще 0,008 - тобто пітверджує тезу про "вдвічі вигідніше".
Це зовсім невеличка перевага, як для аспекту гри, який трапляється не так вже й часто. Якщо середньостатистична команда АПЛ буде відправляти кожен зі своїх 180 "атакувальних" аутів у сезоні до штрафного майданчика суперників, це їй дасть, то вона може очікувати додатково всього 1,44 голів у порівнянні зі, скажімо, "Вулвз" (які не зробили жодного дальнього вкидання цього сезону).
Однак у лізі, де одне очко різниці може коштувати мільйони, навіть півтора голи мають значення. Це просто вибір тактики. Це безкоштовно. Все, чим треба поступитися - своєю гордістю.
Тож уперед, починайте розбіг та вкидуйте м'яча до цього бісового штрафного.
Яке ваше враження після прочитання, чого тут більше: маніпуляцій, недомовок чи дійсно істини? Діліться думками в коментарях.
