Росіцкі, Сеск, Джо Коул та інші. Ще 10 знакових гравців, які повертались до рідних клубів
Доповнення до матеріалу Tribuna.com.
Особливих претензій до редакційної добірки, насправді, немає, окрім однієї - вайбів Тодда Боулі. Бо "повернення до рідних клубів" у заголовку та Дрогба з Анрі в матеріалі - це дійсно, наче Боулі знов сказав, що Салах, Де Брюйне та Лукаку вихованці "Челсі". Ви точно не підпустили тоді Тодда до клавіатури?
Але фактично всі головні персонажі там є - однак, як і в будь-якій добірці, список можна доповнити. Саме цьому і присвячений цей матеріал. З кількома нюансами:
- тут герої повертаються до дійсно рідних клубів, а не головних у кар'єрі;
- "легендарні" з заголовку редакційного матеріалу варто змінити на "знакові". Все ж на статус легенд деякі з них не дотягують.
І, звісно, навіть цей список не буде вичерпним, бо це насправді більше не про вичерпність, а про те, кого згадав автор. Тож сміливо доповнюйте в коментарях.
***
Томаш Росіцкі, "Спарта", 2015
Враховуючи травматичність чеха, навіть трохи дивно, що він покинув "Арсенал" аж у 35 років. Повернення до рідного клубу теж пройшло під акомпанемент проблем зі здоров'ям. Лише один матч у першому сезоні, в якому він одразу вилетів до кінця кампанії; десь з десяток - у другому. Посеред сезону 17-18 Росіцкі оголосив про завершення кар'єри - саме через хронічні травми. Але за цей час, до речі, встиг перетнутися на полі з Русланом Ротанем.
Пітер Крауч, "Тоттенхэм", 2009
Пітер Крауч грав так багато де, що можна й заплутатися, який клуб є для нього рідним. А втім, це "Тоттенхем". Повернувся він до складу "шпор" у 28 років - це стало можливим завдяки Харрі Реднаппу, який незадовго до цього купив Пітера в "Портсмут", після чого перебрався на "Уайт Харт Лейн". Повернення протривало лише два роки, але Крауч встиг увійти в історію клубу - саме його гол вивіш ТТХ у першу для них Лігу чемпіонів. Саме його гол на "Сан-Сіро" вивів "шпор" у чвертьфінал у першому для них розіграші турніру.
Александр Фрай, "Базель", 2009
Для тих, хто раптом забув чи не знав, хто це, один факт: він міг забити у найголовнішому матчі в історії українского футболу. У поєдинку 1/8 фіналу ЧС-2006 його штрафний потрапив у перекладину. Враховуючи, наскільки "видовищною" була та гра, будь-який такий епізод міг стати вирішальним - адже перспективи суперника відігратися виглядали не надто вірогідними. На клубному рівні Фрай відомий, в першу чергу, за "Ренном" та "Боруссією" Д. Зокрема, забив у рурському дербі гол, який позбавив "Шальке" чемпіонства в 2007-у році. Після повернення до рідного "Базелю" теж не без досягнень: плей-оф ЛЧ та півфінал ЛЄ у складі швейцарського клубу. Хоча в цьому півфіналі він не зіграв, бо досить дивним чином завершим кар'єру прямо в квітні.
Тео Волкотт, "Саутгемптон", 2020
Кар'єра Тео Волкотта пішла вниз якось непомітно і дуже швидко. Ось він основний та ключовий гравець "Арсеналу", а ось він уже грає лише в Лізі Європи та переходить до "Евертону", а ось уже й "іриски" не проти нього позбутися. Саме на цьому етапі з'явився рідний для Тео "Саутгемптон", з якого він і переходив свого часу до "Арсеналу". В останньому сезоні запам'ятався голом, власне, на "Емірейтс", у матчі, який суттєво похитнув позиції "канонірів" у чемпіонських перегонах (3:3). Після вильоту "святих" вільний агент, хоча чутки активно сватали його до "Редінгу".
Мічу, "Реал Ов'єдо", 2016
Ті, хто не слідкував за АПЛ в сезоні 12-13 чи Ла Лігою 11-12, могли дізнатися про цього гравця хіба з добірок про "One-season-wonders" ("дива одного сезону"). Але ті, хто слідкував, навряд забув. 18 голів за "Суонсі" в АПЛ, багато голів на шляху до переможного для валійців Кубку Ліги, захват Сера Алекса Фергюсона, дійсно світла голова на полі. Але далі - травми. Через них він закінчив кар'єру всього в 31 рік. Останньою спробою реанімувати її були виступи в рідному "Ов'єдо" в Сегунді.
Сеск Фабрегас, "Барселона", 2011
Мабуть, найгучніший трансфер у всій добірці - тим паче, що відбувся на злеті, а не на спаді гравця. Сеска в ті роки завжди приваблювала перспектива повернення до рідної Каталонії, а також не зовсім влаштовувала амбітність "Арсеналу", хоч "каноніри" тоді зазвичай боролись за титул десь до березня, а сам Фабрегас був капітаном. Повернення на назвеш ані провальним, ані напрочуд успішним. Пізніше Сеск зізнавався, що для нього було б краще потрапити в "Барсу" трохи пізніше - коли вже почав потроху відходити від справ Хаві.
Оріоль Ромеу, "Барселона", 2023
Те, що Оріоль Ромеу вихованець "Барси", до цього літа знали хіба фани каталонського клубу, "Челсі" (бо саме звідти він приїхав до Лондону) чи ті, хто читав чи писав статтю про футболістів, які грали і в Гвардіоли, і в Моуріньо. Але це справді так - і його історія повернення чи не найдивніша серед усіх. Багато років у "Сотоні", перехід до "Жирони" - здавалось, що вище середняків його кар'єра вже не підніметься. Тим паче, що Оріолю вже перетнув 30-річний рубіж. Але Хаві є давнім прихильником центрального півзахисника, можливості "Барси" на трансферному ринку дещо обмежені - і все це в сукупності зробило це повернення реальністю.
Джо Коул, "Вест Хем", 2013
Яка потужна команда була у "Вест Хему" на початку нульових! Лемпард, Керрік, Джермейн Дефо, Пауло Ді Каніо, Джо Коул. Повернувся згодом лише останній. Перехід до "Ліверпулю" після закінчення контракту з "Челсі" виявився для Коула невдалим рішенням. Він навіть з'їздив звідти в досить екзотичну, як для англійців, оренду у французький "Лілль". Після чого хотів надати кар'єрі новий імпульс поверненням до рідного клубу. Емоційно це дійсно надихнуло Джо, що було помітно з його емоцій після перших голів, але видатним цей камбек також не назвеш. Поступово він втратив місце в основі і ВХЮ не продовжив з ним контракт, який сплив через півтора роки після повернення.
Аарон Ремсі, "Кардіфф", 2023
Саме повернення Ремсі до "Кардіффу" не назвеш неочікуваним, але неочікуваним є те, що все відбулось всього-навсього в 32 роки. Але задля цього він навіть розірвав контракт із "Ніццою". Та й пішов він до "Арсеналу" в дуже вже ранньому віці. А перед українцями в Аарона досі залишається один боржок. Бен Ладен, Каддафі, Жиріновський.. Ми чекаємо ще на одну істоту в цьому списку.
Мілан Барош, "Банік", 2017
Гравець, який найбільше відомий за виступами за збірну, хоча й був основним нападником "Ліверпулю" в переможній ЛЧ 04-05. Завершував кар'єру в рідному "Баніку". Але що примітно і що відрізняє Мілоша від інших героїв добірки - це було для нього не друге й навіть не третє, а ЧЕТВЕРТЕ пришестя до клубу. 1998-01, 2013, 2014-15 та 2017-20. Завершим кар'єру після посткарантинного догравання сезону 19-20.
***
Кого б додали?
P.S. Телеграм-канал/телеграм-дневник автора. Сегодня там много постов про Коллину и компенсированное время. А еще именно туда перенаправляет гипер-ссылка на кадр с Росицки и Ротанем в пражском дерби.
