"Ті, хто святкують голи в серіях, частіше перемагають". Спортивний психолог - про пенальті та майстер-клас Е.Мартінеса
Те, що сьогодні може чекати на "Шахтар".
Переклад інтерв'ю норвезького професора спортивної науки Гейра Жордета для CNN. Саме з його твітів "народився" попередній пост про Джордана Хендерсона.
Футбольний матч триває 90 хвилин, можливо, ще 30 у разі, якщо неодмінно має бути переможець. А якщо нічия навіть після цього, то доля гри вирішується у серії пенальті - чи не найбільш нервове явище в усьому спорті.
Для вболівальників це майже нестерпно: на ЧС у Катарі одна аргентинська вболівальниця почала неконтрольовано ридати, доки вона дивилася серію пенальті своєї збірної проти Нідерландів крізь свої пальці. Наприкінці вона виглядала людиною у відчаї. Емоційно вона була вихолощена, а сльози, які текли з її очей, були скоріше від полегшення, ніж від радості.
Для гравців, магнітуда подібних відчуттів разів в 10 більша. "Любов жорстока", каже анонімна цитата, "але не настільки, як серії пенальті".
Успіх чи провал визначають кар'єри, один простий удар з 11 метрів несе в собі вагу надії партнерів та міліонів фанатів. Як каже Карл Віггінс, "це наче душа гравця знаходиться у всіх на видноті впродовж цих кількох секунд".
Лише невелика частина людей скаже, що вони отримують задоволення від серій, але професор Гейр Жордет - виняток. Йому цих серій ніколи не буває досить.
"Серія пенальті - доволі дискомфортне явище", каже він CNN зі своєї дослідницької лабораторії в Осло, "це боляче, тому що тиск такий великий і, авжеж, наслідки невдачі такі серйозні. Пенальті, для мене, неймовірні!"
Професор Жордет працює у Норвезькій школі спортивної науки, де його спеціалізацією є виступи в умовах екстримального тиску. Він вивчає серії пенальті вже майже 20 років, проаналізував, більш, ніж 200 з них, що є близько 2000 ударів з позначки в сумі.
Він вивчив психологічну сторону цієї події, дослідив поведінку та динаміку учасників, та, проаналізувавши дані, виявив, що хід навіть найбільш драматичних серій пенальті команди можуть схиляти на свою користь, якщо знають, що робити.
"Головний фактор у серії пенальті - це везіння", сказав колись колишній голкіпер збірної Англії Пітер Шилтон. Але Жордет переконаний, що це ніколи не було "просто лотереєю".
Пенальті важливіші, ніж будь-коли
Межа між успіхом та невдачею у вирішальних матчах стає, здається, все тоншою, а разом з нею - і так само у серіях пенальті (де ця межа ще тонша), які визначають долі турнірів та нагород.
"Якщо ви їдете на великий турнір з бажанням перемогти", каже Жордет, "ви робите серйозну помилку, якщо ви не готуєтесь до пенальті".
У 2021-му і збірній Бразилії, і жіночі збірній Канади знадобилися пенальті на їхньому шляху до олімпійського золота у Токіо; того ж місяця Аргентина пройшла за пенальті перед своїм тріумфом на Копа Америка, а Італія саме таким чином перемогла у фіналі Євро на "Вемблі".
Наступного року ж відбувся просто якийсь зорепад вирішальних серій.
Почалось все з фіналу Кубку Африки у лютому і перемоги Сенегалу над Єгиптом. "Ліверпуль" виграв фінали обидвох внутрішніх кубків - обидва рази проти "Челсі" - саме у післяматчевих серіях. "Бетіс" та РБ "Лейпциг" таким же чином перемогли у фіналах своїх національних кубків. Так само вирішилась доля фіналу ЛЄ "Рейнджерс" - "Айнтрахт", а "Філадельфія Уніон" не забила жодного удару в серії проти ФК "Лос-Анджелес" у MLS Cup Final.
Своєрідна "пенальтійна вечірка" досягла своєї кульмінації в Катарі, де ми побачили рекордні п'ять серій у плей-оф, включно з фіналом.
Вже за декілька секунд після того, як пролунав фінальний свисток, Жордет може сказати, в якої з команд є перевага. Він зчитує цю інформацію, просто спостерігаючи за взаємодіями на полі.
"Тренер та штаб деяких команд перебувають ледь не в паніці, коли гра переходить у серію", пояснює Жордет. "Виглядає, наче вони гадки не мають, що робити. А в інших командах все вже погоджено до гри і тим паче уже перед самою серією".
Минулорічний фінал Кубку Англії був хорошим прикладом. За спостереженнями Жордета, Юрген Клопп чітко окреслив план та спокійно й душевно пояснив його кожному з гравців протягом 90 секунд після фінального свистка.
Час, що залишився, вони провели, невимушено перемовляючись та навіть сміючись. І лише за кілька хвилин після цього на вигляд напружений Томас Тухель підійшов до своїх гравців, все ще переглядаючи свої записи.
"Він пішов в середину кола [ймовірно, з гравців та штабу-прим.] ДО того, як мав остаточний план", відмічав тоді Жордет у треді Твіттера. "Тухель потім питає гравців щодо ударів, публічно і перед всією командою".
"З'являється багато групового тиску, коли речі робляться таким чином. Ймовірність чесних відповідей гравців падає, створюється додатковий стрес, який потім позначається й на подальшій серії".
Ефективна організація "Ліверпуля" дала їм змогу зайняти місця біля центрального кола, які були ближче до тренерських лав - з якої Клопп продовжував випромінювати "любов та тепло".
"Челсі" схибив з позначки двічі і "червоні" взяли трофей.
Майстер-клас у фіналі чемпіонату світу
Ніхто не в змозі впливати на перепетії серії пенальті більше, ніж голкіпер, який залучений у кожному ударі. Дослідження Жордета підтвердило, що воротарі не просто відбивають удари, вони також можуть мати позитивний вплив на партнерів та деструктивний - на суперників.
Останніми сезонами, 30-річний воротар Аргентини Еміліано Мартінес зарекомендував себе гейм-чейнджером у серіях, "Макіавеллі від футболу".
Жордет відмітив, що його психологічні витівки є справжнім кошмаром для опонентів. У серії в півфіналі Копа Америка-2021 він взяв удари відразу трьох колумбійських гравців, спантеличивши їх перед цим треш-током.
Оскільки через пандемію той матч відбувався за порожніх трибун, можна було чітко почути, що саме казав Мартінес. "Я можу сказати тобі, що ти нервуєш. Я знаю, куди ти збираєшся вдарити. Дивись і побачиш, як я тебе зараз зжеру. Запам'ятай, я збираюся тебе зжерти!"
Але саме у фіналі ЧС проти Франції Мартінес показав весь арсенал своїх експертних навичок.
Жордет стверджує, що він задав тон з самого початку, першим діставшись штрафного майданчика, наче як позначивши територію як "свою". "У Мартінеса був дуже проактивний підхід до всього", пояснює Жордет.
"Він створив свою власність у штрафному майданчику. Ініціював потискання рук з кількома першими французськими гравцями, які приходили виконувати удари". Така собі знезброювальна стратегія, яка зменшує запал опонента та робить його більш уразливим, коли він потім виконує удар.
Під час перших двох ударів Мартінес почав помірно розхитувати опонентів, закликаючи рефері перевірити, чи правильно встановлений м'яч. Таке втручання збентежить будь-якого виконавця, але це також було і про рефері - Еміліано намагався дізнатися, скільки той був готовий дозволити.
Жордет переконаний, що це дало швидко зайняти цю проактивну роль всього за два удари, щоб потім вже діяти "на повну потужність".
Мартінес відбив другий удар, від Кінгслі Комана, стрибнувши у правий нижній кут - і його святкування після цього було дуже енергійним.
Жордет відмічає, що зазвичай голкіпери не реагують на відбиті удари аж так бурхливо, але його дослідження показали, що святкування можуть впливати на подальші події.
"Ми виявили, на наше здивування, що виконавці, які активніше святкують вдалий удар, мають більший шанс бути наприкінці серії у команді, яка перемогла.
"За фактом, наступний виконавець у складі опонента хибить у 10-15% випадках, а наступний партнер забиває на 7-8% більше своїх ударів. Такі прояви святкування заразні".
На момент, коли третій французський гравець підходив до позначки, Мартінес вже знав, що йому зійде з рук практично все. Він схопив м'яч, повернувся спиною до рефері і попрямував до лінії воріт.
Орельєн Тчуамені мав дістатися до штрафного майданчика для найважливішого на той момент удару в його кар'єрі і бачити м'яч встановленим на позначці. Натомість він був в руках у Мартінеса, який жестами закликав аргентинських фанатів збільшити гучність.
Коли суддя почав вимагати, щоб Еміліано повернув "круглого", Мартінес покотив його під кутом 45 градусів, змусивши Тчуамені самого піти та взяти його. Жордет розрахував, що коли з довільних причин гравцю доводиться очікувати свого удару, ймовірність успіху падає на 20-30%.
Півзахисник "Реалу" вдарив низом у лівий кут і схибив.
У ту мить Мартінес уже розумів, що його партнери можуть зіткнутися з такою самою поведінкою Уго Льоріса. Тож він сам взяв м'яч та подав його Леандро Паредесу, коли той прямував з центра поля. Той свій удар реалізував - один з чотирьох вдалих аргентинських ударів.
За спроби подіставати четвертого виконавця від Франції, Рандаля Коло-Муані, Мартінес отримав попередження, але на той момент "злочин було уже скоєно" - і Аргентина перемогла 4:2.
"Дуже прораховано, креативно та добре виконано", підсумовує Жордет. "Але, безумовно, також дуже і дуже цинічно".
Мартінес не продемонстрував якихось докорів сумління за свою "цинічну" поведінку. Після фіналу він скаже: "Мені немає, що сказати про це. Я залишався спокійним впродовж серії і все пішло так, як ми хотіли".
"Все, про що я мріяв, було здобуто".
Вже після ЧС IFAB, яка відповідає за правила футболу, повідомила CNN, що вони розглядають можливість більш чітко прописати, що голкіпер може і не може робити перед ударами з пенальті.
Це може стосуватися відтягування моменту удару, торкання стійок, перекладини чи сітки воріт.
Втім серії пенальті не обов'язково мають бути такими негативними, іноді вони можуть вигравтися і з любов'ю.
Жордет відмічає, що коли гравець LAFC Крістіан Тельо [той самий, колись грав за "Барсу" - прим.] схибив перший удар серії проти "Філадельфії" у MLS Cup Final, деякі з партнерів зустріли його на зворотньому шляху до центру та супроводили назад до інших гравців.
"Таким чином ти ніби кажеш іншим, що навіть якщо ви не заб'єте, ви частина групи - що є саме тим меседжем, що хочеться передати під час післяматчевої серії".
"Лос-Анджелес" реалізував усі наступні удари та взяв кубок.
Сила нематеріального або привиди минулого
Деякі команди наче як насолоджуються атмосферою напруженості у серіях, в той час, як інші ледь не бояться.
Англія програла 7 з 10, у яких брала участь; а Нідерланди - 7 з 8. Поразка Іспанії проти Марокко цього ЧС стала їх четвертою невдачею в серіях на одних лише чемпіонатах світу.
Жордет побачив достатньо, щоб вірити у привидів. Він каже, що якщо твоя команда програла попередню серію, то в тебе - навіть, якщо ти тоді не грав - більший шанс схибити. І навпаки, "успіх породжує успіх".
Після поразки Чехословаччині зі знаменитим ударом Антоніно Паненки в фіналі Євро-1976, Німеччина виграла шість серій поспіль; Хорватія перемогла в останніх чотирьох, а Аргентина - в останніх трьох, вигравши під час цього і Копу, і ЧС.
Усе більше й більше команд приходять до думки, що розуміння психології післяматчевих серій є суттєвим елементом сучасної гри - і вже 20 професійних команд звернулись у консалтингову компанію Жордана по професійну допомогу.
"Я повністю переконаний, що у більш м'яких областях спортивної науки ще є багато чого, що доведеться відкрити", відкидаючи думку циніків, які стверджують, що розвиток навичок, відносини та психологія є важливими, однак не можуть бути виміряними.
"Я дійсно не згоден. Якщо ви знаєте, що шукати, ви можете виміряти багато з цих речей впродовж гри - і це те, над чим я працюю кожного дня. Вважаю, що на нас чекає якийсь великий прогрес у наступні роки".
Жордет знає про пенальті так багато, тому що він роками вивчав архіви, передивившись всі серії пенальті на ЧС, Євро та Копа Америка від 1976-го. Він мав бесіди з 25 гравцями, які брали там участь, а також тестував свої передбачення на практиці з 15 елітними командами.
"Мені подобаються серії пенальті", каже він. "Гадаю, це найвища драма у футболі".
При цьому, більшість нюансів, які він розповів щодо фіналу ЧС, не були б очевидні тим вболівальникам, які дивились гру по телевізору, оскільки транслятори зазвичай заповнюють ці проміжки між ударами повторами та крупними планами тренерів та фанатів.
"Деталі, які дійсно мають значення, побічна сюжетна лінія, можна реально помітити, якщо вам пощастило мати доступ до запису з окремої камери або ж у відео фанатів з трибун на YouTube".
"Режисери трансляцій не завжди є моїми друзями", завершує Жордет. "Тому що вони не дивляться туди, куди дивлюсь я".
Але зараз, коли команди починають розуміти значення всіх маленьких деталей у серіях, можливо, і транслятори змінять свій підхід на більш інноваційний. Найбільша спортивна драма відбувається у них просто під носом, а вони інколи навіть не помічають найкращих миттєвостей.
