Як позбутись затримок у грі або чому 60 хвилин "чистого" часу не вирішать усіх проблем
Переклад матеріалу The Athletic.
Більшу частину другої половини ХХ століття про футбольні правила можна було сказати, що в них особливо не "втручалися". Косметичні зміни то там, то тут, однак не більше - про якісь драматичні нововведення протягом цілих десятиліть не йшлося.
Але нинішня ера - це час постійних змін, особливо з початком епохи VAR у футболі. Самі матчі аналізуються зараз під таким мікроскопом, що й увага до самих правил значно посилилася. Правило гри рукою продовжує бентежити футбольних вболівальників, а визначення офсайду - те, що колись було лакмусовим тестом "чи розумієшся ти на футболі?" - може завести в глухий кут навіть найбільш підкованого глядача.
Але що досі суттєво не змінилось, так це часові обмеження футбольних матчів. Раніше цього місяця [ймовірно, йдеться про січень, стаття була опублікована на початку лютого - прим.], IFAB прийняла рішення проти тестового випробування "чистого" часу - годинник мав би зупинятися щоразу, як м'яч був би поза грою. За цією пропозицією, мало бути два тайми по 30 хвилин. Здебільшого, це б означало збільшення ігрового часу, тому що в середньому в матчах АПЛ зараз м'яч перебуває в грі 55 хвилин. Що, хтось скаже, є ганебною ситуацією - і це має спонукати негайно затвердити чистий ігровий час, що би мали хоча б 60 хвилин реальної гри.
Але тут є два дискусійні моменти, які часто зливаються в один. Перший - чи дійсно 55 хвилин "чистої гри" це мало. Другий - чи варто нам приймати те, що матчі так відрзняються один від одного щодо тривалості.
***
По-перше, 55 хвилин ігрового часу не виглядають аж так обурливо. Хоч середній показник "час, коли м'яч у грі" й знизився за останнє десятиліття, але йдеться про незначне падіння на близько 90 секунд.
Крім того, майже в кожному спорті реальний ігровий час є мінімальним у порівнянні з тривалістю матчу. Ніхто не говорить про "скільки м'яч був у грі" щодо тенісу, до прикладу, хоча за оцінками м'яч літає від одного тенісиста до іншого всього 20% сукупного часу. Схожа ситуація з крикетом та бейсболом, де очікування набагато більше, ніж, власне, ударів по м'ячу. У цьому контексті той факт, що в футболі м'яч перебуває в грі близько 60% тривалості матчу, відчувається відносно позитивно.
Авжеж, ці порівняння не є повноцінними, оскільки футбольний матч грається конкретну кількість хвилин, а не конкретне число подач чи очкових процедур. Однак ми завжди знали, що годинник не зупиняється, коли м'яч покидає межі поля; і ми завжди знали, що ми не отримуємо 90 хвилин реального дійства за свої гроші. І в той час, коли більшість погоджується, що ігор занадто багато і що це загрожує гравцям травмами та вигорянням, варто задуматися щодо можливого впливу подовженням (по суті) матчів на приблизно 10%.
Якщо затягування часу вважається серйозною проблемою, то першим кроком у цьому напрямі мало б бути більше застосування суддями наявних у них важелів впливу.
Гравців мають попереджувати, щойно вони починають затягувати час - а не після того, як вони це робили весь другий тайм чи навіть довше. Правило 6 секунд має застосовуватись більш строго - у несподіваній перемозі жіночої команди "Ліверпуля" над опонентками з "Челсі" раніше цього сезону, голкіперка "червоних" Рейчел Лоус тримала м'яч 25 секунд без жодного втручання зі сторони рефері та навіть без скарг від суперниць. І, можливо, в компенсований час має враховувати призначені пенальті та штрафні, під час яких вибудовується стінка. Подібні ситуації часто відбирають більше хвилини перед поновленням гри.
Друга дискусія більш суттєва - це про "неоднаковість" тривалості різних матчів, яка може бути досить значною. Якщо подивитись на сезони АПЛ 20-21,21-22 та 22-23; 16 клубів, які брали участь у кожній з цих кампаній - що дозволяє мати для кожного клубу вибірку з понад 100 матчів - виявиться, що є відчутна різниця між середньою тривалістю матчу "Ман Сіті" (61 хвилина) та "Астон Вілли" (52 хвилини 45 секунд).
З цієї точки зору, 60 хвилин чистого ігрового часу виглядають більш доцільно.
Одна річ, яку варто зрозуміти, що "чистий ігровий час" це в першу чергу не про затягування часу (чи перевірки VAR - у цих випадках суддям кажуть потім компенсувати цей час), а про банальну якість - чи, якщо точніше, якість пасів. Графіка, яка порівнює ці 16 клубів за обома показниками ("скільки м'яч у грі" та точність передач), чудово це ілюструє:
Інший спосіб продемонструвати це - поглянути, скільки м'яч перебуває в грі у кожному з перших чотирьох дивізіонів англійського футболу. В АПЛ це близько 55 хвилин. В Чемпіоншипі показник падає до 52 хвилин 30 секунд, в Лізі 1 - ще до 50 хв 20 сек, і, нарешті, в Лізі 2 це 49 хв 39 сек. Про нижчі ліги часто кажуть, що там більш "справжній" і "чистий" футбол - що, можливо, і є правдою, однак самого футболу ви там отримуєте менше.
***
Що зазвичай залишають поза увагою з цією ідеєю чистого ігрового часу, так це те, що, з точки зору збереження часу, приємний оку футбольний матч це більше про постійний ритм, ніж про, власне, скільки м'яч перебував у грі. Команди не затягують час лише й винятково для того, щоб "згоріли" секунди на таймері; а й для того, щоб збити ритм у грі. З введенням чистого ігрового часу, такі спроби збивання ритму не тільки не зникнуть, а й навіть будуть більше заохочуватись - оскільки опоненти в такому разі не будуть страждати забраним у них ігровим часом. І також "стоп-старт" матчі неймовірно дратуюче дивитися.
Крім того, деякі подібні пропозиції також включають незалежного спостерігача за часом - НЕ рефері в полі - і роблять акцент на необхідності цього годинника чистого ігрового часу на стадіоні для проінформованості глядачів. Що буде складно досягти на нижчих рівнях, де суддів і так не вистачає і де всіляке оснащення є обмеженим. Поєдинки професійного футболу складають дуже малий відсоток від загальної кількості футбольних матчів, які грають. Колись FIFA прагнула до єдності правил на всіх рівнях, хоча в епоху VAR це, як виглядає, стало менш пріорітетним.
І в деяких випадках чистий ігровий час забере у нас "чистий футбол". У матчі "Ман Сіті" проти "Саутгемптона" цього сезону м'яч знаходився в грі 68 хвилин ігрового часу, а матчі між топ-клубами зазвичай знаходяться у топі списку "найдовших" матчів сезону. З урахуванням цього, так, є певне раціональне зерно у міркуваннях про 60 хвилин чистого ігрового часу, однак його недостатньо, щоб футбол відмовився від свого традиційного 90-хвилинного формату.
