Україна-Ісландія. 2:1. МИ НА ЄВРО!
Футболісти зробили те, що повинні: вийшли і досягли результату!
Є такий вислів: переможців не судять. Він дуже гострослівний та небезпечний, якщо торкатися тем політики та світової історії. Але він дуже простий для футболу.
Ти можеш грати у далеко не найвидовищний футбол, але вигравати ЧЄ як Португалія у 2016 чи як Челсі Лігу Чемпіонів у 2012 році. А можеш грати у класний футбол і програвати фінал ЛЧ, як Ліверпуль у 2022 році, тому що на воротах Реала був Куртуа, який тягнув усе.
Те саме сьогодні стосується і України, яка вийшла на ЄВРО.
Ми не демонстрували протягом відбору стабільний та цікавий футбол. Ми витягували матчі далеко не топових збірних(Мальта, Північна Македонія). Ми не маємо поки що чіткого бачення того, яку збірну хоче бачити Ребров. Вона лише будується.
Так, наша мрія могла закінчитися на сірому стадіоні у Боснії при страшенно-поганій грі. Але ми вибороли.
І це - дуже важливий фактор. Що у цієї збірної, однієї з наймолодших і з найсильніших за усю історію українського футболу, є характер та воля до перемоги.
Яскравий доказ цьому: 4! вольові перемоги під керівником Реброва! Це рекорд збірної! У цієї збірної є характер - це те, чого не можна придбати та виправити на тактичних заняттях.
Мудрик, Судаков, Лунін, Трубін, Конопля, Забарний, Бражко, Циганков, Довбик, Миколенко - це все футболісти основи на роки вперед. Їм потрібен досвід гри на великих турнірах.
Також, окрім практичного питання, тут дуже важливе і фінансове - 9.5 мільйонів доларів йде на розвиток футболу. Шевченко, Ваш вихід, реформуйте футбол!
І ще одна, найважливіша причина, чому нам потрібне це ЄВРО: світ не має права забувати, що в Україні йде повномасштабна війна. Такі турніри світового масштабу - це чудова платформа для демонстарції того, що, незважаючи на війну - ми граємо, ми живемо, ми боремося, ми здобуваємо перемоги.
І робимо усе можливе, кожен від себе, аби наблизити нашу спільну головну Перемогу.
Футболісти - молодці. Ви виконали свою роботу.
