Помер Дітріх Матешиць. Він створив найпопулярніший енергетичний напій і розбудував найбільшу спортивну імперію у світі
«Ред Булл» надав крила «Формулі-1», багатьом молодим футболістам і не тільки.
Пізно уночі з 22 на 23 жовтня прийшла сумна звістка ‒ після довготривалої хвороби у віці 78 років помер співзасновник і співвласник концерну «Ред Булл» Дітріх Матешиць.
Він був доволі контраверсійною, але знаковою для світового спорту особистістю. Дехто сварив концерн за «штучні клуби», інші ж захоплювалися їхнім стрімким розвитком.
Що точно відомо ‒ масштаби цієї імперії осягнути важко.
Матешиць випадково дізнався про енергетичні напої, коли працював над зубною пастою, й створив свій. Так почалася імперія
Дітрих Матешиць був маркетологом. Розпочав свою кар'єру в Unilever, після чого перейшов до косметичної компанії Blendax ‒ яку невдовзі придбав ще один гігант Proctor&Gamble. Вже в її межах, зокрема, він працював над просуванням зубної пасти Blendax (нині компанія відома завдяки іншому бренду зубної пасти ‒ blend-a-med).
Власне, у ході робочої поїздки до Таїланду у 1982-му він познайомився із місцевим напоєм Krating Daeng ‒ той дивом врятував його від традиційної сонливості, відомої як джетлаг.
Матешиць протягом кількох років потому адаптовував разом з хіміками смак напою до західних смаків, унаслідок чого спільно із тайцем Чалео Ювідья й створив відомий енергетик Red Bull. При цьому 51% новоствореної компанії, яка почала його виготовляти, належив Ювідьї, Матешицю ‒ лише 49%.
Якщо ви раптом забули, як він виглядає
До речі, Krating Daeng продається у Таїланді досі за оригінальною рецептурою. Головна відмінність ‒ він містить на 33% менше кофеїну, аніж Red Bull.
«Ред Булл» довго працював над просто спонсорством ‒ а потім почав створювати власні команди. Це допомогло впізнаваності бренду
Матешиць як маркетолог розумів, що компанію треба активно просувати ‒ знайомити не лише із самим напоєм та його ефектами (хоча і «Ред Булл» надає кри-и-и-и-и-и-ила» навряд чи хтось забуде), а й загалом із впізнаваністю бренду.
Австрієць хотів, щоб напій асоціювався із фізичними та ментальними здібностями, притаманними спортсменам. Цим пояснюється засилля спонсорських контрактів в екстремальних та взагалі подієвих видах спорту ‒ авто/мото/велоспорт, серфінг, стрибки зі скелі, спідрайдинг, параглайдинг, паркур, скейтбординг і т.д. Перелік можна продовжувати довго.
Першою помітною участю було спонсорство команди «Формули-1» Sauber ‒ з 1995-го «Ред Буллу» належало 60% компанії. Це також був перший випадок, коли відома команда містила магічні слова «Ред Булл» у назві, утім, вони були лише приставкою до основної назви.
Успішною співпрацю навряд можна назвати ‒ 10-річна угода була припинена достроково через те, що на сезон-2001 команда взяла пілотом тоді ще молодого Кімі Райконнена, а не вихованця структури Гельмута Марко Енріке Бернольді, який був резервним пілотом команди у попередні два сезони. До речі, це та сама структура, яка нині перетворилася фактично на академію «Ред Булл» і випустила двох чемпіонів «Ф-1» ‒ Себастьяна Феттеля та Макса Ферстаппена.
Макс Ферстаппен
Розуміючи, що діла не буде, Матешиць вирішив поступово відходити від принципу спонсорства та створити власну команду у «Формулі-1». У листопаді 2004-го він викупив Jaguar Racing й не залишив від попередників ані сліду (це стане «фішкою» компанії).
«Ред Булл» у «Ф-1» доволі впевнено став однією з головних сил ‒ шість разів її гонщики ставали чемпіонами (4 рази Феттель та двічі Ферстаппен), поки що 4 Кубки конструкторів (нині йде за п'ятим). Як і заведено, команду супроводжують скандали щодо витрат ‒ прямо зараз обговорюється питання, чи не перевищила вона у 2022-му стелю витрат та які санкції можуть послідувати.
У 2005-му разом зі своїм другом та ексгонщиком «Ф-1» Герхардом Бергером він викупив італійську команду Minardi, перетворивши її на «юніорську» команду ‒ «Торро Россо», що в перекладі з італійської... «червоний бик», той самий «ред булл». Власне, у цій команді й обкатувалися головні таланти академії перед «підвищенням» в основну. З 2020-го вона носить назву AlphaTauri (модний бренд, що теж належить компанії) і позиціонується вже не як «юніорська», а «сестринська» команда.
Ще одна тенденція спортивної діяльності Матешиця ‒ він не боявся закривати команди, які не приносили результатів. Так, зокрема, сталося із кіберспортивною командою Red Bulls у League of Legends, командою в NASCAR, футбольним клубом «Ред Булл Гана» та іншими.
Нині ж імперія у найпотужніших видах спорту (не беручи до уваги паркури-серфінги) виглядає надпотужно:
У футболі «Ред Булл» не люблять трохи більше, ніж в інших сферах ‒ усе почалося з історії обману при придбанні «Зальцбурга»
Побачивши, що система у «Формулі-1» працює, Матешиць також переключився і на футбол. Почав із рідного Зальцбурга ‒ міста, де знаходиться штаб-квартира компанії.
«Ред Булл Зальцбург», щоправда, не був створеним з нуля. Компанія фактично поглинула місцеву «Аустрію», увівши в оману вболівальників. «На початку ми були дуже щасливі. Ми думали, що це просто новий спонсор на формі. Ми навіть не підозрювали, що вони хочуть створити новий клуб у вищому дивізіоні. Змінили кольори, назву, логотип – і почали з гасла: «Це новий клуб, історії немає». Для всіх справжніх уболівальників це стало остаточним знаком – цей клуб не має нічого спільного з «Аустрією», – зізнавався потім співзасновник відродженої «Аустрії» Давид Реттенбахер.
Подібне сталося й в МЛС у 2006-му із «МетроСтарс» ‒ але з огляду на американську традицію перепродажу франшиз не викликало обурення.
У Німеччині Матешиць був вже обережнішим. Перша спроба у 2006-му придбати лейпцизький «Заксен» (у це місто Дітріху порадив інвестувати Франц Бекенбауер) була заблокована Німецьким футбольним союзом ‒ якби угода була укладена, клуб би не отримав перепустку до Оберліги (тоді 4-й дивізіон).
Далі були різні невдалі спроби перекупити «Санкт-Паулі» (навіть попри те, що його вболівальники підтримали протестувальників проти купівлі «Аустрії»), «Фортуну» Дюссельдорф, «Мюнхен 1860», але усі вони або припинялися ще на етапі протестів, або Німецьким футбольним союзом.
Зрештою, у 2009-му з'явилася схема: знайти клуб в Оберлізі (тоді вже 5-й дивізіон – відповідно, Німецький футбольний союз вже не проводив ліцензування) та викупити місце в дивізіоні. Усе ж починати із Крайсклассе, 8-го дивізіону, було б надто довго.
Знайшли команду, яка на це погодилася, доволі швидко – «Маркранштадт» з містечка за 13 км від Лейпцига. Вони, як стверджується, продали своє місце за 350 тисяч євро, утім зберегли себе як фарм-клуб новоствореної команди «РБ Лейпциг». Для цього проробили ще одну схему: створили у сезоні 2009/10 одразу три дублюючих склади («РБ Лейпциг ІІ», «РБ Лейпциг ІІІ» та «РБ Лейпциг IV») та домовилися із клубом «Деліч», створивши цілу систему переходу. В сезоні 2010/11 «Деліч» став «РБ Лейпциг ІІ», його місце зайняв «Маркранштадт», сам «Деліч» зайняв місце свого дубля, а третю та четверту команди «РБ» замінили на другу та третю команди «Маркранштадта».
«РБ Лейпциг» у 3-й лізі
Ще однією поступкою, яку довелося зробити «Ред Буллу», була назва новоствореного клубу. Це, певне, єдине (крім AlphaTauri) спортивне утворення, що повністю належить компанії, але не містить у своїй назві слів «Ред Булл». «РБ» у назві розшифровується як RassenBallsport ‒ «спорт з м'ячем на траві». Хоча, звісно, усім зрозуміло що вони означають насправді.
Футбольна імперія (до якої належить 7 клубів, останнім став в'єтнамський «Хоангань Зялай») відома у першу чергу своєю щільною інтеграцією та потужною академією. Саме у цій системі розкрилися Ерлінг Голанд, Дайо Упамекано, Норді Мук'єле, Набі Кейта, Садьо Мане, Такумі Мінаміно та інші.
Утім, німецькі вболівальники та навіть клуби-конкуренти досі ставляться до цього з пересторогою ‒ адже це єдиний клуб, який відкрито забив на німецьку систему власності «50+1».
«Ред Булл» концентрується не лише на клубах, а й на змаганнях та окремих спортсменах. Спонсорують у тому числі трьох українців
Окрім клубів, Матешиць також спонсорував низку змагань (в основному в екстремальних видах спорту), деякі з яких започаткував сам. Також компанія викупила трасу «Формули-1» в австрійському Шпільберзі, яка вже не відповідала вимогам і застрягла у процесі реконструкції. «Ред Булл» очікувано перейменували її на Red Bull Ring й перевідкрили її у 2011-му. А з 2014-го туди з Гран-прі Австрії повернулася й «Формула-1».
Окремий акцент імперія Матешиця робить й на співпраці зі спортсменами. Цьому присвячений окремий розділ на сайті компанії, а повний перелік перевалює далеко за сотню.
Серед «щасливчиків» є й троє українців ‒ олімпійська чемпіонка Ріо-2016 з фехтування Ольга Харлан, срібна призерка ЧС з маунтінбайку Яна Беломоіна та паркурист-фріранер Олександр Тітаренко.
Історія останнього ‒ типова історія успіху в системі «Ред Булл». Не пройшовши відбір на турнір Red Bull Art of Motion, він усе одно туди поїхав, отримав можливість взяти участь та зрештою виграв його.
«Ред Булл» співпрацює і з низкою відомих та не дуже футболістів ‒ ринок в Індії великий, треба було теж завойовувати.
***
Майже вся спортивна структура «Ред Булл» трималася на ентузіазмі та зв'язках Дітріха Матешиця. Розуміючи свою хворобу, протягом останніх місяців він намагався домовитися про співпрацю основної команди із «Порше» ‒ щось, що втримало б гарантовано її на плаву.
Чи стане його смерть ударом по найбільш рекламній спортивній структурі світу ‒ лише належить дізнатися.
Фото: SVEN SIMON/Global Look Press, Zhang Xiaoyu/Global Look Press, imago sportfotodienst/Global Look Press, imago stock&people/Global Look Press
