Збірна Ірану виступила проти режиму на тлі протестів у країні: сховали прапор під час гімну, лідери підтримують протестувальників
А федерація намагалася утаємничити товариські матчі в Австрії.
На тлі масових протестів в Ірані збірна країни провела в Австрії два спаринги – з Уругваєм та Сенегалом.
І, доволі неочікувано як для команди-представниці країни з авторитарним режимом, фактично підтримала протестувальників.
Поліція моралі забила до смерті дівчину за неправильно вдягнений хіджаб, режим увімкнув репресії у відповідь на збурення
Протести в Ірані розпочалися 16 вересня. Тоді 22-річна Махса Аміні померла в одній з лікарень Тегерана. The Guardian із посиланням на свідків пише, що Аміні побили у фургоні для затриманих, що й викликало народне невдоволення.
Жителі Ірану вийшли на вулиці. Жінки, зокрема, на знак солідарності демонстративно знімають свої хіджаби під час акцій, спалюють їх та зрізають своє довге волосся. А також бажають смерті диктатору аятоллі Алі Хаменеї.
Поліція у відповідь застосовує водомети та зброю. Група з прав людини в Ірані стверджує, що щонайменше 76 людей були вбиті станом на 27 вересня. Влада заявила про щонайменше 1200 арештів.
Причому іноді можуть напасти й удесятьох на одну протестувальницю.
На цьому тлі влада Ірану обмежує доступ населенню до інтернету – через це інформація звідти надходить зі значним запізненням. «Іран все ще перебуває в стані відключення інтернету/мобільного зв’язку, але деякі відео все ще виходять», – пояснюють у Центрі прав людини в Ірані, що розташований у Нью-Йорку.
Протести поки й не думають зупинятися.
Збірна Ірану підтримала протестувальників «мовчазним протестом»
На цьому тлі свої домашні товариські матчі у рамках підготовки до ЧС-2022, де Іран гратиме з Англією, США та Вельсом, провів в Австрії. З Уругваєм грали у містечку Санкт-Пельтен, зі Сенегалом - у Марії-Енцерсдорф.
Довкола першої зустрічі була ціла детективна історія. Федерація футболу Ірану до останнього приховувала час та місце початку матчу та заявляла, що його проведуть без глядачів. У відповідь на запит на акредитацію від журналістів ESPN федерація написала таке: «Нам дуже незручно, але ми вимушені повідомити вам, що запит на вхід на матч Іран - Уругвай для вас відхилений. Рішення було прийняте Федерацією футболу Ірану».
Федерація намагалася й не допустити проведення пресконференції головного тренера Карлуша Кейруша, однак з ініціативи португальця він усе ж поспілкувався із журналістами.
Зрештою, після втручання ФІФА та наполягань іранських журналістів, які знаходяться в Європі, на стадіон за кілька годин до матчу почали запускати вболівальників. Усього їх прийшло не більше 400, тож трибуни усе одно були майже порожні.
Однак без цензури не обійшлося: двох австрійська поліція вивела зі стадіону за плакат на підтримку Махси Аміні.
Між матчами не витримали й деякі гравці збірної. Найголосніше в інстаграмі висловився нападник Сердар Азмун, найкращий бомбардир в історії збірної серед чинних футболістів (і третій загалом):
«Правила національної збірної забороняють нам щось говорити до завершення нашого поточного тренувального збору, але я більше не можу терпіти та мовчати.
Якщо мене виключать з команди, то ця жертва не варта й однієї волосини з голови іранської жінки. Цей допис ні в якому разі не буде стертий.
Ганьба вам за те, як легко ви вбиваєте людей. Підтримую іранських жінок».
Утім, згодом Азмун видалив не лише цей пост, а й взагалі всі, залишивши лише дві історії.
На підтримку протестувальників публікації зробили також голкіпер збірної Аліреза Бейранванд, та захисник Маджид Хоссейні. Але вони (публікації) також невдовзі зникли. Утім, на їхню кар'єру в збірній принаймні поки що це не вплинуло: Хоссейні зіграв усі 90 хвилин матчу з Сенегалом, Азмун вийшов на заміну на 59-й та зрівняв рахунок. Бейранванд цілком міг стати жертвою бажання Кейруша до ротації чи мати ушкодження - він пішов з поля у матчі з Уругваєм ще на 63-й хвилині.
А на матчі із Сенегалом мовчазний протест влаштувала уся збірна: вийшла на виконання гімну в чорних куртках, закривши емблему федерації з прапором.
На підтримку протестувальників висловилася і головна легенда іранського футболу - Алі Даєї. Він звернувся до правлячого режиму: «Замість репресій, насильства та арештів іранського народу розв'яжіть його проблеми».
Через тиск ФІФА жінок на клубний футбол вперше допустили жінок лише у серпні 2022-го. Він став осередком боротьби за права
Із встановленням режиму аятолли в Ірані понад 40 років жінкам було заборонено відвідувати футбольні матчі. Їм доводилося ризикувати свободою та життям, перевдягаючись у чоловіків та приховуючи власну ідентичність, щоб проникнути на стадіон.
Цей бан на усі матчі зняли лише у серпні цього року – історичним став матч клубів «Естегляль» та «Мас Керман», на який прийшло близько 500 жінок. Хоч влада й заявляла, що зробила доступними для жінок 28 тисяч квитків, насправді придбати їх могли далеко не всі.
Таке рішення влади було спричинене тиском ФІФА після інциденту у квітні цього року, коли жінок, які хотіли прийти на матч відбору ЧС проти Лівану (на збірну їм можна було ходити з 2018-го) не пустили на матч та розігнали сльозогінним газом.
До Тегерану навіть приїжджав Джанні Інфантіно, щоб переконатися, що жінкам буде надано рівні права у цій царині. «ФІФА підтвердила свою тверду та чітку позицію, згідно з якою жінкам необхідно дозволити вільний доступ на футбольні матчі та що кількість жінок, які відвідують стадіони, повинна визначатися попитом, який вимірюється продажем квитків. Позиція ФІФА тверда і чітка: жінок потрібно пускати на футбольні стадіони в Ірані. На всі футбольні матчі», – йшлося у заяві ФІФА.
Жінки почали використовувати футбол як засіб протесту, хоч режим намагається цього не допускати. Часто плакати згадують Сахар Хоядарі – «блакитної дівчини». У 2019-му, щоб потрапити на матч улюбленого «Естегляля», вона перевдяглася у чоловіка. Її затримали за «недостатню прихильність ісламському дрескоду та супротив». А коли суд мав засудити її до 6-місячного ув“язнення (засідання перенесли, бо не було вільного судді), Хоядарі облила себе бензином та здійснила самоспалення.
Влада не допустила батьків та родичів дівчини на поховання та заборонила будь-яке його висвітлення у ЗМІ.
Тоді ця історія набула широкого розголосу – фанати навіть закликали ФІФА вчинити якісь дії, а футболістки жіночих команд в Європі вдягнули блакитні пов'язки на знак солідарності.
Але організації знадобилося три роки й ще одна гучна подія, щоб нарешті узятися за цю справу.
Історія Боснії та Герцеговини з 1990-х – кривавий розбрат трьох націй. Зараз знову є загроза розколу
Фото: globallookpress.com/Elmar Kremser/SVEN SIMON, Anke Waelischmiller/SVEN SIMON, Alireza Zeinali/Keystone Press Agency, Social Media/Keystone Press Agency, Rouzbeh Fouladi/Keystone Press Agency; REUTERS/Leonhard Foeger
