У Гренландії вперше за три роки відбувся чемпіонат. Його розіграш тривав менше місяця
Основна частина – узагалі лише тиждень.
8-13 серпня у Гренландії відбувся фінальний етап місцевого чемпіонату. Це сталося уперше за три роки – у 2020 та 2021 роках його скасовували через пандемію коронавірусу (так, він був навіть там!)
• Кваліфікація стартувала 18 липня – менше, ніж за місяць до фіналу.
• Ексочільник Гренландської федерації футболу Фінн Мейнел так пояснював екстремально короткі строки: «У нас 17 міст, які розкинуті на площі у понад 2 мільйони квадратних кілометрів. Міста занадто далеко одне від одного. У нас немає доріг чи засобів пересування, окрім човнів чи повітряних засобів».
• Це справді так: відстань між адміністративною столицею, Нууком та Ілуліссатом, який приймав фінал змагань, становить 500 км – і подолати її можна лише літаком або на воді.
А відстань між найпівнічнішим учасником, «УБ-83» з Уппернавіка, та найпівденнішим, «Кіссавіарсук-33» з Какортока (клуб засновано у 1933-му, на хвилинку!), становить узагалі майже півтори тисячі кілометрів.
• «Відстань – це одна біда. Інша – ми арктична країна, що означає, що наше літо занадто коротке. Зазвичай, сніг тане у травні, а до вересня умови вже знову надважкі. Тож узимку ми граємо у футзал, а коли сніг тане – у футбол», – додає Мейнел.
• Тож зрозуміло, що формат складається з двох етапів. На першому, кваліфікаційному, між собою грають команди з кожної провінції. Цікаво, що кількість команд необмежена – можуть брати участь усі охочі.
Таким чином, наприклад, у муніципалітеті Сермерсоок змагалися одразу п'ять команд, тоді як у Куяллеку заявився лише вищезгаданий «Кіссавіарсук-33» й автоматично вийшов у фінали.
• Фінальну стадію приймав Ілуліссат – місто із населенням у 4670 людей (станом на 2020 рік). Це третє найбільше місто на острові. Виглядає доволі атмосферно.
• Не менш атмосферно виглядає й сам стадіон. До нещодавніх часів грали на ґрунті, однак незадовго до коронавірусу за підтримки Федерації футболу Данії та ФІФА забезпечили 13 найбільших міст майданчиками зі штучним газоном.
Примітка: фотографії з минулих років, оскільки свіжих знайти поки що не вдалося.
• Спитаєте, а де ж вболівальники? Усе просто: вони просто розташовуються на схилі обабіч стадіону.
• Сам розіграш фінальної стадії відбувається теж у два етапи. Спочатку по 4 команди грають на груповому етапі, після чого по дві найкращих команди з кожної групи грають у півфіналах і, зрештою, фінал.
• Смішне: майбутні віцечемпіони «Б-67» змогли прибути на турнір лише з десятьма гравцями – через перевантаженість літаків один з їхніх партнерів не зміг придбати квиток. Утім, свій матч відкриття вони виграли 7:0 навіть удесятьох, і зрештою дійшли до фіналу.
• У фіналі ж вони програли своїм головним суперникам і за сумісництвом клубу-господарю, «Нагдлунгуак-48». Усе вирішила серія пенальті: 6:5 на користь других.
Тепер у «Б-67» 13 чемпіонських титулів, у «Нагдлунгуака-48» – 12.
• За матчем стежив і головний тренер збірної Гренландії Мортен Рутк'єр. Він підтвердив, що використовує турнір для вибору гравців для збірної, яка зіграє у вересні у Туреччині зі збірною Косово. Це ще один крок для данської автономії, яка вже не один рік прагне визнання у ФІФА – але робитимуть це, найімовірніше, через Північну Америку.
Джерела: twitter/SweeperPod, paul_c_watson
Фото: twitter/SweeperPod, Education Images/Universal Images Group via Getty Images; b67