А що було б, якби Шахтар програв Динамо?

Каштруout або Каштруstay...?

Пролог.

Луїш Каштру - один із найнеоднозначніших тренерів в історії донецького клубу. За майже півтора роки: виграв чемпіонат із рекордною відстанню від 2-го місця, був близький до виходу в плей-офф у ЛЧ, дійшов до півфіналу ЛЄ, підпускає молодих гравців до гри у стартовому складі. Наче усе як потрібно за стратегією донецького клубу. З іншого ж боку, програв найважливіший матч у групі ЛЧ Аталанті 0:3, почав повністю довіряти молодим лише завдяки/всупереч усієї ситуації з пандемією, програв 5:0 у півфіналі ЛЄ Інтеру (другий важливий матч у єврокубках та знову розгром), програв 2 СКУ та 1 КУ (вилетівши від Динамо ще на стадії 1/8), провальний старт УПЛ сезону 2020/2021.

Ось такі аргументи наводили ті, які захищали португальського тренера, і ось такі контраргументи надавали ті, хто хотів, аби вже цього літа Каштру було звільнено.

З усіма цими залізними аргументами "за" та "проти" можна погодитися. Все ж таки, були як позитивні, так і не дуже моменти за 16 місяців роботи коуча. Але моя особиста думка: навіть якби вчора Шахтар не переміг Динамо, Каштру заслуговує на те, аби залишитися тренером донецького клубу, принаймі, до кінця цього сезону, і ось чому.

1. Перший, хто несе відповідальність щодо відтермінування перебудови команди - Палкін і керівництво.

Усі завжди відзначали систему Шахтаря, побудовану ще за часів тренерства Луческу: йде футболіст, і йому одразу є заміна, але так було до 2014-2015 року, потім керівництво ШД призупинило витрату коштів на молодих талантів, сподіваючись на те, що Бернард, Феррейра, Фред, Фернандо, Нем, Марлос, Коваленко стануть лідерами нового етапу розвитку клубу. Як виявилося, Бернард "вистрілив" всього лише на 2 сезони, як і Феррейра. Нем, як і Фернандо(той, що номінальний опорник) - не вийшло зовсім. А з Коваленком у якийсь момент після приходу Фонсекі почався регрес. Усі розуміли, що після вдалого сезону в ЛЧ 2017/2018, таким гравцям як Тайсон, Фред, Бернард, Феррейра потрібно було йти на підвищення, але...

Як підсумок: Бернард пішов за безкоштовно, Феррейра – також(при тому, що за них у сумі заплатили понад 30 мільйонів євро в 2012, це не рахуючи з\п). Тайсон згодом просто почав грати через "не можу", постячи щоразу в Інстаграмі натяки на те, що хоче піти. Єдиного, кого змогли продати за добру суму - Фред. І єдиний, хто став лідером і поки що не пішов - Марлос.

Замість того, аби за 3 роки своєї роботи в Україні будувати нову команду, Фонсека грав футболістами, що були придбані ще за часів Луческу. А коли придбали Додо, Майкона, Тете, Соломона, Кайоде, то Паулу не дуже охоче їх ставив в стартовий склад.

Як на мене, ще у сезоні 2018/2019 потрібно було робити те, що почав робити зараз Каштру - давати дорогу молодим, думати про побудову нової оборони, яка вже як 2 роки "славиться" такими іграми як з Ман Сіті(6:0), Айнтрахтом(4: 1), Інтером(5:0), Аталантою(0:3), Боруссія М.(0:6). Як для команди, де ставлять завдання щороку грати у 1/8 ЛЧ - забагато розгромів, погодьтеся.

Тут Каштру взагалі ніяк не міг вплинути на те, що менеджмент Шахтаря "програв" кілька років, аби готувати заміну цілому поколінню футболістів (П'ятов, Степаненко, Марлос, Тайсон, Ісма, позиція форварда). Бо всі знають: в системі Шахтаря не тренер вирішує кого продавати /купувати.

2. Каштру вміє робити висновки після провальних матчів.

Відразу до пам'яті ‎приходить матч Ман Сіті - Шахтар (1:1). Після першого туру в ЛЧ, де "гірники" програли "клубу з Манчестера" 0:3 , всі відзначали, що Шахтар так і не навчився грати проти англійського гранда. І через деякий час на "Етіхад" приїжджає Шахтар без лідерів (Тайсона, Марлоса) і з молодими футболістами у стартовому складі (Тете, Соломон) і грає внічию, після якої будуть ще довго говорити про те, що донецький клуб був кращим і заслуговував на 3 залікові бали.

Можна згадати як Каштру прокачав команду вцілому у деяких аспектах гри(пресинг/оборона/гра на атаку) під час зимового періоду, коли вони були на дві голови кращі за Бенфіку (але, на жаль, виграли всього лишень 2:1 у першому матчі).

Куди ж без згадки про повністю провальний матч півфіналу з Інтером, і згодом (і знову ж таки, десь завдяки/всупереч ситуації з пандемією теж), як Шахтар не побоявся інакше грати з топ-командами Європи та набрати 4 очки у 2 матчах з Реалом та Інтером. І більш ніж упевнений, що після нещодавньої поразки від Борусії М. Каштру зробить висновки, і в Німеччині ми побачимо іншу гру та інший результат.

3. З усіма проблемами, які пов'язані з пандімією, клуб має дуже хороші результати.‎

У всіх топ-лігах Європи результати після літа 2020 року - просто нереальні. МЮ у чемпіонаті на 14!місці, у ЛЧ та ЛЄ дуже багато сенсацій. І все це пов'язано із тим, що клуби не мали вдосталь часу на міні-збори через дуже щільний графік чемпіонатів/збірних/єврокубки.

"Звичайно, це не добре для нас, зовсім не було часу для відпочинку. Після півфіналу відпочили один день, а вже через два граємо в наступному сезоні проти Колоса", - ось такий коментар Каштру і описує усе, що відбувається з серпня місяця. Фізично футболісти мали відновитися від дуже незвичного та складного сезону 2019/2020, а вийшло - що не вийшло відпочити психологічно/морально і треба одразу стартувати в новому сезоні.

Далі - невдалий старт в УПЛ і не забуваємо потім ще й поразки від Динамо(а точніше, від Луческу) у СКУ, що теж залишило відбиток у деяких ветеранів клубу(П'ятов, Патрік, Марлос, Тайсон, Кривцов, Степаненко).

Вдодаток до всього цього, перед самим початком ЛЧ клуб вразив коронавірус, і по суті, на матч із Реалом у стартовому складі вийшов дубль клубу, 90% з яких ніколи ще не грали у стартовому складі ЛЧ вцілому, а проти гранду рівня 13 перемог у Лізі Чемпіонів - тим паче. І зіграли так, що іспанським ЗМІ довелося писати прізвища футболістів українського клубу без помилок (для них це - щось нове). Потім був матч проти Інтера, де був інший Шахтар: закритий, дуже обережний, який, фактично, провів матч без атак проти команди, яка має найскладніший стиль гри в Європі, і результат 0:0. Так, не вендетта за 5:0, але теж позитив є, краще 1 заліковий бал, аніж торба м'ячів і "нуль" в таблиці.

4. Каштру вчиться перемагати/програвати із клубом, що ставить максимальні цілі.

Якщо подивитися біографію тренера-Каштру до роботи в Шахтарі, то можна зробити висновок: з таким резюме навряд чи його взяли б клуби з топ-5 ліг Європи, де керівництво ставить завдання боротьбу за медалі або ж за потрапляння у зону єврокубків.

1. тренував молодіжні команди Порту з 2014-2016

2. пропрацював півроку в Порту: ЛЧ клуб провалив, і нічого не виграв на внутрішній арені.

3. з 2016 працював у "Ріу Аві", "Віторія Гімарайнш", де надрезультатами теж не міг похвалитися.

За всю свою кар'єру жодного! виграного трофею. І аж тут з'являється Шахтар, де стоять наступні цілі: перемоги у всіх національних турнірах, + 1/8 ЛЧ щороку або ж півфінал/фінал ЛЄ у разі 3 місця в групі. Також, робота з молодими гравцями і виводити їх на новий рівень. І не забуваємо про красивий, видовищний, атакувальний футбол. А часу нема.

Для нього це теж виклик. Його взяли через відносно успішну роботу з молоддю (до речі, з Додо він перетинався вже в сезоні 2018/2019, тренуючи "Віторія Гімарайнш"), і досить успішною також в клібу є португальська система роботи тренерів, розпочата ще при Фонсеці.

Висновок:

Прочитавши цю статтю, хтось може вирішити, що я – адвокат Каштру. І це абсолютно не є правдою. Всі досягнення/провали на початку я описав і як виявляється, його є за що його як і хвалити, так і критикувати. Але кожна медаль має дві сторони. Каштру – це одна сторона медалі (відсутність досвіду в роботі клубу такого рівня), але й друга сторона – керівництво клубу, пандемія. Пригадуються мені, що у 2008 році, коли "гірники" мали жахливі результати, Мірчу Луческу, який зараз, як кажуть, "вже по той бік барикад", хотіли звільнити. Але не звільнили, йому дали шанс, в нього повірили, і румун віддячив за це клубу перемогою в Кубку УЕФА. Це не означає, що цього сезону буде перемога в ЛЧ/ЛЄ. На даний момент це майже неможливо, але те, що цьому тренеру потрібно дати шанс на побудову своєї команди - це факт.

Так, багато хто скаже, що якби не коронавірус - не побачили б ми голів Тете, Соломона у ворота Куртуа. Так, десь тут є правда в цьому, але підготувати молодих футболістів тактично, психологічно до матчу такого рівня - це теж левел тренера показує. Тепер головне, аби керівництво вірило у тренера і в його ідеї.

І дало йому час.

Далі - більше....

(фото: iSport.ua, Football.ua, footballua.tv, uaf.ua)