Таврія і Ліга Чемпіонів. Історія відносин

Зазвичай наслідком сенсації в українському футболі стає потрапляння якоїсь футбольної одиниці не в свою систему координат. Цього діла було не багато, але так в 1999 році зусиллями бездоганних тактичних дій Йожефа Йожефовича, на Євро-2000 поїхала збірна Словенії, в складі котрої номер відбували два з половиною футболісти і самовпевнений  тренер Сречко Катанец. Вісім років до того, вміння бути вправним після подачі кутового дозволило Сергію Шевченко зробити його Таврію першим чемпіоном України і разом з медалями (як пізніше скаже Головко – на них наче цвяхом було зрізане привітання  динамівців) і сотнею тисяч карбованців, отримати путівку до першого розіграшу Ліги Чемпіонів.  Розіграшу вперше з групами і дуже експериментального.

Якщо про подвиг “лижників” на засніженому Олімпійському і нами і ними вже складено не один десяток майже пародій на “Рейне із Кастамере”, то про пригоди Таврії по європейським аренам середньої якості, пересічному глядачу не доводилося слухати майже нічого. Напевно, під перемогу Динамо планувався не тільки святковий концерт у Львові після фінального матчу, але й весь наступний сезон чемпіонської ліги. 

Таврія закривала старий і починала новий сезон все ще по радянському – з купою узбеків та киргизів в стартовому складі. Хоча, чого там тявкати даремно, якщо б не азіати – не бачити б Сімферополю європейських баталій, як би кумедно це не звучало. 

Чемпіонат 92-93 років взяв старт в середині серпня, за три дні до важкого польоту кримчан до Дубліну. Саме тому федерація започаткувала добру традицію, а саме перекроїти календар для зручності єврокубкового представника – так свій матч першого туру проти Зорі чемпіони провели аж в листопаді того року. До ЛЧ ж хлопці Заяєва підготувалися шляхом аж 2-денного(!!!) збору в Хіхоні, де відіграли спаринги з Вітесом і місцевим Спортингом. Мені все ж цікаво - як протягом двох днів можна на серйозному рівні відбігати два спаринги? Економія на початку 90-их років творила з спортсменами дива.

В попередньому раунді команді Анатолія Заяєва довелося грати з Шелбурном. Варіант, відверто кажучи, геть кепський. І справа зовсім не в силі суперника, справа в довготривалому і коштовному перельоті в Ірландію. Всього в попередньому раунді брали старт 8 команд розбитих на 4 пари. Це були представники не дуже футбольних країн Європи чи то дуже молодих. Окрім українсько-ірландського протистояння Маккабі Тель-Авів грало проти мальтійської Валлетти, фарерський КІ з латвійським Сконто, а Олімпія Любляна з талліннською Нормою. Європейський ногометний бомонд поки що відпочивав, їх час підійде через місяць.

19 серпня 1992 року на поляні Толка Парк все що було раніше - вмить стало лірикою . Перший український представник в Лізі Чемпіонів буцнув м’яча на неохайній ірландській поляні. Знайомство з суперником відбувалося по ходу матчу, бо ж як згодом стане відомо зі слів Олександра Головко – жодної інформації про Шелбурн Таврія не отримала. Жодних відеозаписів, жодних характеристик гравців, ну взагалі нічого. Базових знань для підготовки до суперника не було, і навіть не знаю, чи варто тут говорити про дилетантське відношення до футболу з боку керівництва чи про реалії тих часів. Я в тих часах не був, отож краще взагалі промовчу. Та про що не можна промовчати так це про рівень ірландської ліги. Безперечно, він був низьким. Ось і на Євро-1988 Ірландія була єдиною збірною, що не мала в складі представників рідного чемпіонату (левова частка грали в Англії), а Шелбурн навіть в середовищі не дуже вмілих ірландців знаходився не в топі. Чемпіонство сезону 91/92 стало першим за 30 років!

Уявляю собі ту гру між Шелбурном і Таврією геть поганою, такою, що позбавлена будь якої думки. В сучасних реаліях УПЛ прийнято хвалити більшість команд за бажання, але сварити за конструктив, точніше за відсутність такого. Так от ті кінцеві 0-0 напевно й відображали теперішні матчі УПЛ в кращих традиціях. Бий біжи, розбавлена неймовірно красивими верховими дуелями молодого Головко і мужніх ірландців.

Вже за тиждень багаж було наповнено корисною інформацією, а умови для ірландців створені катастрофічні. Таврія явно працювала на прохід далі і це не сподобалося тренеру Шелбурна Пату Бйорну, що колись по молодості навіть на 3 сезони їздив грати за Лестер. Розгніваний ірландський коуч бідкався, що його команда була позбавлена елементарних, але вкрай потрібних для підготовки речей – нормальної можливості потренуватися, харчування і питної води. Додайте до цього важкий переліт і ми навряд чи отримаємо картину класного футболу навіть в другому матчі. Та Таврії цього вистачило, команда Анатолія Заяєва скористалася слабкістю суперника(може десь і спланованою) і знищила його в перші 15 хвилин. 

Початок поклав Сергій Шевченко, вже на 10 хвилині той рвав і метав, заколотивши банку в ворота ірландських гостей. Шевченко зачаровував неймовірною самовіддачею, наче йому хтось сказав, що в разі поганої гри доведеться повернути пилосос, подарований за перемогу над Динамо. Чи то можливо 11 тисяч на трибунах Локомотиву так завели?

5 хвилин по тому крутий гол поклав узбек Толят Шейхаметов.  Да, не знаю як телеканал Євроспорт цей гол побачив, але побачивши - назвав кращим в попередньому раунді. Ірландці відповіли лише одного разу і тому вищезгадані люди можуть не тільки розповідати внукам про голи в Лізі Чемпіонів, а й хвалитися проходом в, так би мовити, основну стадію – перший раунд. 

Це вже серйозно, хтось би навіть подумав, що це зовсім інший турнір. Тут суперниками кримчан могли бути Лідс, Штутгарт, Марсель, Мілан, Барселона, Порту, ПСВ - набір команд, що у їх бігунків у паспорті пише “футболіст”. Однак Джанні Інфантіно ( мені хочеться думати, що його лисина і на початку 90-их була символом жеребкування) витягнув для нас доволі сприятливий варіант в обличчі швейцарського Сьйона. Та сприятливий він був хіба що в наших реаліях. Якщо ж серйозний європейський клуб залучив би свою розвідку і проаналізував той Сьйон, то недовго перераховуючи кадри дійшов би висновку – не пощастило. Таврія ж взагалі йшла на страту.

Сьйон вперше виграв чемпіонат, як і Таврія, але коли минулої осені кримська команда ще бігала в першій лізі радянського союзу, швейцарці вже на рівних билися в 1/8 кубку володарів кубків з голландським Феєнордом. Вилітали по пенальті, теж по добрій швейцарській традиції. 

Коли Таврія грала з Сьйоном, то паралельно Рой Ходжсон, тодішній тренер збірної Швейцарії, починав свій успішний відбірковий цикл на Чемпіонат Світу в США. Влітку 94-го він повезе туди одразу 6 гравців з складу суперників кримчан . Четверо захисників Сьйона, що стримували випади Гудименка і Шевченка, складуть кістяк захисту своєї батьківщини через якихось два роки. 

Ліберо Ален Гейгер взагалі буде капітаном збірної, а його взаємодія і з центрбеком Домініком Херром здивує Америку.  Марк Хоттігер  грав справа в захисті проти Таврії і гратиме влітку 94-го у Ходжсона, та так успішно, що після мундіалю заробить на контракт в Ньюкаслі. Іван Кентен цементував захист на протилежному фланзі як проти Таврії, так і на полях США. В АПЛ він не піде, обере успішний виступ вдома за Цюріх.

Ви тільки уявіть собі всю цю масштабність - проти Таврії вийшла грати захисна ланка збірної Швейцарії на Чемпіонаті Світу 1994! А ще ж був воротар Штефан Леман – безперечний номер один у Сйьоні, але запасний у Ходжсона, і форвард  Себастьян Фурньє, щоправда це вже більше із розряду “вічно молодий і вічно гідний авансів”. Баночником був, короче. 

Відволікаємось від корінних швейцарців і переходимо до бразильців. В півзахисті кидається в очі брат Рональдінью, про котрого станом на осінь 1992-го року знала лише його мама. Може Роберто де Аcсіс Морейро агент і хороший, та окрім Сьйона заграти йому ніде не судилося. Хлопець поїздив по різним лігам, а в ендшпілі навіть дійшов до пляжного футболу. Можливо, забивав Філімонову.

Куди більше можна писати про Туліо Маравілью. Дійсно феномена, майбутній провал котрого я так і не можу зрозуміти.  Хлопець в 20 років розриває всіх в Бразилії у складі клубу Гояс і прогнозовано отримує запрошення до Європи, транзитом через Швейцарію мітить в топ-ліги. За два сезони швидкісний форвард своїм на тій землі так і не став, 19 голів – показник відверто посередній, тому замість топ ліги Туліо повертається в Бразилію і… знову починає творити дива вже в складі Ботафого. Кладе три десятки м’ячів в сезоні, стає чемпіоном і заробляє собі місце в збірній Бразилії на Копа Америка 1995. Там в третьому турі голом Туліо було довершено розгром Колумбії, а в фіналі відкрито рахунок у грі з Уругваєм. Бразилія не змогла виграти і справа дійшла до пенальті, де промах Туліо виявився фатальним…

Фатальним не тільки в турнірі, а й житті. Кар’єра  дивовижним чином пішла на спад, а під кінець перетворилася на цирк. Гравець 20 років вештався між бразильською Серією А, нижчими лігами,  і регіональними змаганнями, стабільно забивав у кожному з клубів, іноді за сезон змінюючи їх тричі. 

Та це буде потім, трішки пізніше. В 1992-му році Туліо все ще мітив топ-клуби Європи, навряд чи уявляючи настільки драматичний поворот своєї біографії. У Сьйона ж був надійний воротар, надпотужний захист, котрий дуже любив Рой Ходжсон, і двійко вмілих і талановитих бразильців, що не забували про реалізацію гольових моментів. Думаю, цей колектив знищив би навіть київське Динамо.

Стад Турбійон прийняв обидві команди 16 вересня. Таврія встигла зіграти чотири матчі в чемпіонаті України і показати посередній результат – дві перемоги та дві поразки, але Динамо і Дніпру. Заяєв робив пріоритетом Лігу Чемпіонів, але кардинально нового підходу до вивчення суперника запровадити не міг. Гравці знову ж таки виходили перед вісімкою тисяч швейцарських вболівальників так і не розуміючи з ким будуть грати. Але різницю в класі між Сьйоном та ірландськими попередниками, я думаю, відчули одразу. На 17 хвилині забивав чи не найбільш успішний зі складу Сьйону гравець - правий оборонець Марк Хоттігер. 

Можливо, Заяєв, зрозумівши клас господарів і припаркував би надалі автобуса, цілком вмілого автобуса. Все ж Таврія тоді грала у 5 захисників і він мав у своєму розпорядженні класних руйнівників – підростаючого таланта Головка і литовця Вишняускаса, однак крахом всіх сподівань стало вилучення голкіпера на 20 хвилині матчу. Олег Колесов тоді підвів команду, а зараз працює тренером в чемпіонаті Криму. Напевно, відбуваючи покарання. Замінивший його росіянин Гулєнков ще тричі виймав круглого після голів бразильців – двічі Туліо Маравілья і одного разу братан Рональдінью. Вже в самому кінці гри гол престижу вдався все тому ж легендарному Сергію Шевченко, з пенальті, щоправда.

Таврія не пройшла перевірку швейцарсько-бразильським легіоном і матч відповіді мав статус якогось товарняка. Однак Заяєв випустив основу, як основою вийшли й імениті гості. Якщо Фалькао в Росію не поїде, то Туліо із задоволенням приїздив до нас. Щоправда, радості від його чергового дублю мало хто на трибунах отримав. Хитрий бразильський парубок взагалі забивав в турнірі тільки Таврії, і цього йому вистачило щоб з чотирма голами увійти в когорту кращий бомбардирів сезону чемпіонської ліги. Побачили десять тисяч кримчан і черговий гол з пенальті від Сергія Шевченка. Герой львівського побиття Динамо і щасливий власник пилососу однозначно міг занести собі ту в актив – три голи, всього на один менше ніж у Туліо. За таке в Англії йому би вже дали лицаря. Завершився єврокубковий сезон Таврії під акомпанемент голу від блискучого центрбека Херра.

Таврія таки припинила змагання, виконавши, напевно, завдання максимум.  Головко отримав перший досвід виступу в Лізі Чемпіонів і він йому безперечно знадобився, коли вже через 7 років довелося пробиватися до півфіналу, розштовхуючи Рауля і Фернандо Мор’єнтеса. Оце прогрес у людини, я розумію. Та Головко, напевно, виключення з правил. Зірка знайшла себе в золотому поколінні динамівців, а ось його партнери так нічого більш значущого ніж перший раунд  Ліги Чемпіонів 1992/1993 і не досягли. А чого досягли самі бразильські швейцарці і швейцарські бразильці?  Гідно вилетіли від Порту і не змогли зайти в групу. В домашньому матчі станом на 80-хвилину т вели 2-0, але пропустили вкінці і завершили 2-2. На Ештадіо дас Антас Порту їх вже не шкодувало, 4-0.

Зрештою, то були хороші футбольні часи.