Частковий воєнний стан та надагресивна рекламна кампанія у Києві: пам'ятаєте матч "Шахтаря" з "Ліоном" у 2018-му?
"Більше, ніж фінал".
Сьогодні в формально домашньому матчі проти "Лейпцига" розклад для "Шахтаря" дуже простий і зрозумілий: перемога відправляє донеччан у плей-офф Ліги чемпіонів; поразка - у плей-офф Ліги Європи.
Цілком очевидно, що це абсолютно не унікальна ситуація, у тому числі і для "гірників". Однак зараз хочеться згадати саме груповий турнір 2018-го року і поєдинок проти "Ліона". Бо там була не тільки необхідність перемагати команду з топ-чемпіонату у заключному турі, а й втручання часткового воєнного стану в країні та безпрецедентна рекламна кампанія. Так, зараз про це можна вже було забути, але ми з вами бачили воєнний стан в Україні не тільки, починаючи з 24-го лютого.
Що сталося? Цитати з УП та Вікіпедії: "25 листопада 2018-го року проти корабля ВМС ЗС України під час виходу з Керченської протоки катери Прикордонної служби ФСБ РФ застосували зброю. Того ж дня було скликане екстрене засідання РНБО, на якому ухвалено рішення запропонувати Президенту Порошенку ввести воєнний стан на 60 діб. Для запровадження воєнного стану в країні спікер Андрій Парубій скликав позачергове засідання ВРУ в понеділок 26 листопада о 16:00".
Де і на скільки ввели воєнний стан? В результаті ввели не на всій території України, а лише у 10-ти областях, та не на 60, а "всього" на 30 діб. 10 областей тут вибирались за простим критерієм: кордон з рф, Придністров'ям або вихід до моря. Скорочений термін ухвалили серед іншого, щоб не зашкодити передвиборній компанії до майбутніх президентських виборів. Для контексту поста ж важливо, що воєнний стан ввели у Харківській області.
Як це вплинуло на футбол? Очікувано і неочікувано водночас. Очікувано тому, що УЄФА цілком зрозуміло заборонила грати у Харкові - а саме там тоді проводив свої домашні матчі "Шахтар" і саме там мала відбутись їх вирішальна зустріч з "Ліоном". Неочікувано ж тому, що також керівний орган європейського футболу заборонив "Ворсклі" приймати в Полтаві "Арсенал". Хоча в Полтаві воєнного стану не було.
Але мотивацією виступило те, що "гармаші" початково мали прилітати саме до харківскього аеропорту, звідки потім добиратись до Полтави. Щоправда, офіційно УЄФА послалась на "непевну обстановку з точки зори безпеки в регіоні". На їх виправдання ж можна сказати, що в них дійсно було мало часу на прийняття рішення,бо матч мав відбутися всього через три дні після введення війського стану. На полтавцям - саме людям, а не футболістам - було особливо образливо, бо приїзд "Арсеналу" мав стати однією з головних подій осені в Полтаві.
Які були розклади у групі "Шахтаря"? Перед останнім туром стан речей у групі був наступний: "Ман Сіті" - 10 очок, "Ліон" - 7, "Шахтар" - 5, "Хоффенхайм" - 3. Саме того року "Шахтар" програв на "Етіхаді" 6:0, але у тій групі майже ніхто ні в кого не вигравав (а грав внічию), тому команда Паулу Фонсеки до останнього туру зберігала шанси на прохід. Треба було "просто" обіграти вдома "Ліон".
У "гірників" було всього 8 днів на підготовку. Тут йдеться саме про організаційну складову, а не футбольну. 3 грудня УЄФА виніс цілком очікуване рішення, що грати з "Ліоном" в Харкові не можна. По суті, у "Шахтаря" був вибір між Києвом та Львовом і 4 грудня було оголошено, що французську команду приймуть 12-го числа на НСК "Олімпійський".
Два матчі на НСК за два дні та Суркіс. З цим переносом пов'язана ще одна цікава деталь - в результаті на НСК відбулось два матчі впродовж 24 годин. В середу зіграли "Шахтар" з "Ліоном", а в четвер у Лізі Європи "Динамо" приймало "Яблонець". Зрозуміло, що подібне не могло статися без згоди Ігоря Суркіса. Чому ж він тоді був не проти того, щоб газон НСК "вбили" перед матчем його команди? Все просто: "Динамо" тоді гарантувало собі в ЛЄ все і навіть перше місце, тож матч з "Яблонцем" жодного значення не мав.
"Більше, ніж фінал" - надагресивна рекламна кампанія. Але повернімося до "Шахтаря" та його підготовки до матчу. Це в період пандемії матчі "гірників" у Києві стали звичною справою, але тоді це був чи не перший домашній матч подібного ґатунку у столиці для донецької команди. І сприймалося це відверто неоднозначно. І в цій ситуації "Шахтар" чи то аби дошкулити "Динамо", чи то просто щоб забезпечити максимальну підтримку на вирішальному матчі - а ймовірніше за все, і те, і те - але провернув дійсно грандіозну рекламну кампанію у такий стислий термін. Хто тоді мешкав у Києві, має пригадати - афіші та оголошення були всюди: на радіо, на торгових центрах, у метро. Такому міг би позаздрити навіть Андрій Пальчевський.
Гаслом же кампанії піар-служба "Шахтаря" тоді вибрала "Більше, ніж фінал". Якраз того року Київ вже прийняв фінал Ліги чемпіонів і придумав для себе наступний жарт: "На фінал ЛЧ потрапити не вдалося, так хоч на більше, ніж фіналі, побуваю".
Кампанія дала результат - і в плані відвідуваності, і в плані прибутку. В результаті на матч прийшло майже 39 тисяч - і це незважаючи на жахливу погоду в той день. На той момент за відвідуваністю це поступалося всього двум матчам "Динамо" у столиці того сезону - Класичному проти, власне, "Шахтаря" та матчу кваліфікації ЛЧ з "Аяксом". Промо-кампанія, безумовно, зіграла свою роль, але наскільки - важко сказати. Бо якщо не рахувати фінал, то на той момент Київ не бачив матчів основної стадії ЛЧ вже два роки. А тут - дійсно вирішальний матч та можливість повболівати. Або ж за українську команду, або ж проти принципового суперника - тут вже кожен інтерпретував по-своєму.
Щодо прибутку, то тут залишається орієнтуватися на інсайди\роздуми Сергія Болотнікова в "ТаТоТаке" після тієї зустрічі. Якщо коротко, то на рекламу ШД витратив близько мільйона гривень (приблизна оцінка зверху), а на заробив близько восьми - от і прибуток. Якщо не коротко, то от відео з тайм-кодом:
"Шахтар", вам тут не раді". Як вже було згадано вище, це вперше "Шахтар" грав у Києві в якості господарів у настільки важливому матчі. І це сприймалося неоднозначно. Настільки неоднозначно, що частина вболівальників ДК перед матчем влаштувала цілу акцію протесту - а саме розгорнутий плакат "Шахтар", вам тут не раді" перед стартовим свистком:
Щодо стадіону під час матчу, то тут він розділився на дві частини - були й ті, хто підтримував "Шахтар", були й ті, хто вболівав проти донеччан. Пропорції вже не пригадаю, але навколо мене були люди обох типів. Особисто я був тоді за "Ліон", бо хотів "Шахтар" - "Челсі" в 1\16 ЛЄ, але вболівав я неактивно - без кричалок і всього такого. Хоча враховуючи температуру - мабуть, дарма.
Сам матч - заслужений прохід "Ліона". "Шахтар" виграв перший тайм, а інтрига зберігалася до останніх хвилин, але в реальності ці подробиці дещо лестять "гірникам". Загалом "Ліон" володів серйозную перевагою і точно ніяк не заслуговував програти той поєдинок - гол чемпіона світу Фекіра у другому таймі виглядав більш, ніж логічно.
Серед іншого варто згадати гол Мораеса - він тоді забив на "Олімпійському" вперше з моменту свого переходу з "Динамо".
Наслідки. Воєнний стан тоді так і обмежився 30 днями, тож далі "Шахтар" знову грав єврокубкові матчі в Харкові. Повноцінний переїзд в Київ відбувся вже під час COVID-ї паузи приблизно через півтора року. Наскільки на те рішення вплинув цей одиничний випадок, сказати важко, але навряд це варто записувати в наслідки матчу з "Ліоном".
В безпосередні наслідки, мабуть, можна записати лише те, що "Динамо" почало хоч трохи працювати в плані реклами і закликів прийти на стадіон. Принаймні, у лютому під час дуелі з "Олімпіакосом" подібні плакати вже можна було побачити в метро.
***
Загалом, це дуже своєрідні спогади - і дивно згадувати свої відносно спокійні відчуття тоді (під час часткового воєнного стану), враховуючи, що ми з вами переживаємо зараз. Ну а історія навряд повториться. По-перше, тому що "Шахтарем" в Києві вже нікого не здивуєш. По-друге, тому що наступний домашній матч в ЛЧ в Україні "гірники" мають провести в Донецьку. Принаймні, інших варіантів, здається, немає.
