Український футболіст переїхав до Ісландії. Це лише третій випадок в історії
Його клуб – колишній найпівнічніший чемпіон серед усіх клубів-чемпіонів своїх країн.
Його клуб – колишній найпівнічніший чемпіон.
4 квітня захисник «Маріуполя» Олексій Биков на правах оренди перейшов до ісландського «Акюрейрі». Незвичайний трансфер з огляду на те, що українські футболісти, які не встигли повернутися до України до 24 лютого, або просто підтримують форму десь в Туреччині, або їдуть за ігровою практикою у Казахстан чи ту ж Туреччину.
Хто він?
Биков – вихованець академії «Шахтаря» (несподівано, так). Однак до «Маріуполя» потрапив транзитом через «Олександрію», за яку грав лише за молодіжну та юніорську команди. Дебютував у дорослому футболі вже за «Маріуполь» у сезоні 2017/18 у матчі проти «Шахтаря», вперше вийшов в основі у півфіналі Кубка того ж сезону теж проти донеччан.
Наступного сезону Биков став основним гравцем команди, не відзначаючись надто видатною грою. А улітку минулого року пішов у однорічну оренду в болгарський «Локомотив». Щоправда, у грудні достроково її перервав і повернувся до «Маріуполя», з яким провів зимовий збір. Своє рішення тоді пояснив тим, що з болгарського клубу пішов головний інвестор і довелося б погоджуватися на удвічі меншу зарплатню.
У його активі також 9 матчів за молодіжну збірну України. Там у товариському матчі з однолітками з Північної Македонії він зробив асист через все поле на свого одноклубника Дмитра Топалова.
Що за клуб «Акюрейрі»?
«Акюрейрі» (скорочено «АК») – один із найдавніших клубів Ісландії. Навряд чи його можна назвати стабільно успішним, як місцеві гранди КР чи «Валюр». Ще 5 років тому новий клуб українця грав у другому за силою дивізіоні. Сам він розташований в однойменному містечку, яке є другим за величиною в країні після Рейкьявіка і найбільшим на півночі.
Головне досягнення «АК» в історії – чемпіонство у сезоні-1989, яке виграли з відривом у 2 очки у «Хафнарфьордура». Ті в останньому турі фактично подарували цей трофей «Акюрейрі», програвши аутсайдеру «Фількіру». Завдяки цьому аж до 2020 року вони залишалися географічно найпівнічнішим з усіх чемпіонів світу в історії, і лише два роки тому цей титул перейшов до норвезького «Буде-Глімта».
У єврокубках клуб брав участь тричі, усі три рази програвши у перших раундах різних турнірів. Минулий сезон-2021 можна назвати одним з найкращих в історії: зайняли 4 місце, відставши від єврокубкового третього лише на одне очко.
Хто з українців вже грав у Ісландії?
Биков – лише третій громадянин України в історії ісландського футболу. У 1993 році до «ІБВ Вестманнаейяр» приєднався з одеського СКА півзахисник Ігор Наконечний. Про свій досвід він розповів у інтерв’ю блогу Legioners UA на нашому сайті: «У команді провів пів сезону, зіграв 6-7 ігор. Як тільки ІБВ зрозуміли, що клуб не залишиться у вищій лізі, вони сказали, що більше не можуть тримати мене у команді. Можливо, думали, що до них приїхав якийсь Марадона, який витягне їх нагору».
Після нього неодноразово до Ісландії заїжджав інший українець Денис Ситнік. У 2010-2011 роках він виступав за той же ІБВ, пізніше також захищав кольори «Гріндавіка», «Троттура» та «Сельфосса». У свій перший сезон на полярному острові він боровся за звання найкращого бомбардира з Альвредом Фіннбогасоном, який пізніше пограв у Іспанії та Німеччині, а також з’їздив з Ісландією на Євро-2016 та ЧС-2018.
У своєму інтерв’ю Tribuna.com у 2014 році він так розповідав, як опинився в доволі екзотичній для українського футболіста країні:
«У мене був знайомий норвежець, який з футболом взагалі ніяк не пов’язаний і торгує живописом. Він своєю чергою дружив із італійським агентом, і той мені організував перегляд у Норвегії. Перегляд вийшов невдалий, я тренеру габаритами не підійшов.
Але там же інший агент переглядав когось для себе в Ісландію. Підходить до мене: «Поїдеш?» А я думаю: хіба ж там чемпіонат є? Я ніколи не думав, що вони в футбол грають! Але чому ні. Повернувся додому, купив квиток і полетів».
Фото: Денис Руденко/FootBoom, Legioners.com.ua
