Коморські острови взяли тренера в клубі-ноунеймі, а той за 7 років вивів збірну на КАН – вперше в історії
Спочатку планували призначити іншого.
Спочатку планували призначити іншого.
10 січня на Кубку африканських націй вперше за свою історію зіграє збірна Коморських островів. Ще 9 років тому вона була 5-ю з кінця у рейтингу ФІФА серед збірних свого континенту, але 2014-го все змінилося після призначення головним тренером Аміра Абду.
Окрім того, що про його ігрову кар’єру не відомо взагалі нічого, тренерського досвіду на той час теж було, м’яко кажучи, небагато: сукупно чотири роки на чолі клубів «Бое-Бон-Енконтр», «Ажен» та «Антант Гольфеш-Сен-Поль д’Еспі». Для розуміння – останній зараз грає на 6-му рівні ієрархії французького футболу. Спочатку він мав піти помічником до Анрі Стамбулі (певний час керував «Марселем», «Лас-Пальмас», збірними Малі та Того та іншими командами). Однак той відмовився від запропонованої посади, тож її обійняв сам Абду.
Тоді ж він разом із федерацією узявся за підсилення рівня команди. Одразу ж було очевидно, що з самої держави, розкиданої на 4 віддалених островах та без жодної футбольної культури (до ФІФА приєдналися лише 2005-го, а в кожного острова свій чемпіонат), боєздатну команду не зібрати. Тож Абду звернувся до країни, звідки й сам приїхав – і, знаючи багатьох представників діаспори у Франції, зібрав збірну з тамтешніх гравців. Деяких доводилося вмовляти, для деяких взагалі новиною ставало саме існування збірної такої країни.
«Я дуже завдячую тренеру, адже своїми промовами він змусив мене хотіти грати за збірну», – зізнається нинішній капітан команди Ель-Фарду Бен-Набуан. Усього ж, за підрахунками сайту Comoros Football 269, з 2014-го лише 10 футболістів, які викликалися, росли на островах. I лише троє з них виходили в офіційних матчах. А в заявці на цей Кубок африканських націй жодного представника місцевого чемпіонату, зате 17 з 26 грають у Франції.
Вищезгаданий Бен-Набуан, до речі, виняток: його віднайшли у Греції. А зараз він грає за «Црвену Звезду», що робить його єдиним футболістом у збірній з єврокубковим досвідом. Навесні забивав «Мілану» в 1/16-й ЛЄ, де італійці пройшли лише за голами на виїзді.
Ця тактика спрацювала: у кожній кваліфікації КАН команда Абду здобувала все кращий і кращий результат. Відбір на КАН-2017 – лише 3 очки, але вони були здобуті завдяки першій в історії перемозі (над Ботсваною) у відборах континентального кубка взагалі. Відбір на КАН-2019 – 5 очок: перемога над Малаві та дві нічиї, з Камеруном та Марокко, які й вийшли з групи.
А відбір на цьогорічний турнір взагалі ставав тріумфальнім та рекордним із самого початку. Комори у першому ж турі на виїзді здолали Того, здобувши першу в історії збірної виїзну перемогу в офіційній зустрічі взагалі, і помстилися за виліт з кваліфікації до ЧС-2022.
За чотири дні після цього хлопці Абду створили щось неймовірне: удома відстояли нульову нічию з Єгиптом. Так, гості не взяли із собою Салаха, проте це не завадило 15 тисячам глядачів святкувати нічию з очевидним фаворитом відбору прямо на полі.
Далі – нічия і перемога над Кенією і 0:0 з тим же Того. Так гарантували історичний вихід на КАН.
Прогрес очевидний і в контексті рейтингу ФІФА. На момент призначення французького тренера Комори займали 198-е місце, випереджаючи серед збірних свого континенту лише Еритрею, Південний Судан, Сомалі та Джибуті. В останньому ж рейтингу команда – міцний середняк континенту загалом: займають 132-е місце. Історичний пік, 127-е місце, також було досягнуте за Абду.
На кубку КОСАФА у 2019 році, федерації південноафриканських збірних, Комори вперше в історії вийшли у чвертьфінал. Маленька, але приємна деталь, що також показує очевидний прогрес.
До речі, святкування вище – доказ того, що Абду справді виконує свою першочергову місію. Ще під час його призначення місцева федерація поставила мету, щоб футбол об’єднав географічно, політично та культурно розрізнену країну.
Один з лідерів збірної, 37-річний Наджим Абду (екс-капітан «Міллуолла»), розповідає, наскільки значний вплив зараз має футбол на архіпелазі: «Збірна ідеально зображає нашу країну і доводить, що в єдності – сила. Коли команда грає, усе зупиняється на архіпелазі. Матері, батьки, бабусі, дідусі, діти – абсолютно кожен вболіває за національну збірну й очікує, що ми зіграємо якнайкраще. Комори, може, й невелика країна, але наша любов до футболу – неймовірна».
Навряд на КАН Коморські острови покажуть щось надзвичайне: команда потрапила в одну групу з Марокко, Ганою та Габоном. Проте, зважаючи на регламент, навіть одна перемога може принести сенсацію. А якщо й ні – уся країна святкуватиме безвідносно кінцевого результату.
А що ж Амір Абду? Його у 2020 році запросили паралельно тренувати найтитулованіший клуб Мавританії – «Нуадібу». І, здається, йому є ще де творити історію й далі.
Фото: FIFA.com, Getty Images, DENOUR
