Довбик – в «Жироні»: як українець впишеться в команду та чого чекати від дуету з Циганковим
Конкуренти та стилістична сумісність.
Від редакції: Артем Довбик дебютував за «Жирону» - забивши через 8 хвилин після виходу на заміну з асиста Циганкова. Ми підіймаємо текст про українського форварда, який був присвячений його переходу в іспанський клуб.
Іспанська «Жирона» офіційно повідомила про трансфер форварда «Дніпра-1» та збірної України Артема Довбика – один з найбільш очікуваних переходів наших футболістів останніх років.
«Жирона» не значилась в переліку клубів, які могли бути потенційно зацікавленими в послугах Довбика, що публікувався в рамках одного з матеріалів цього блогу. Великою мірою це було обумовлено фактором невизначеності долі найкращого бомбардира команди в минулому сезоні Валентіна Кастельяноса та власне очікуваннями, що на Довбика більше претендуватимуть команди дещо іншої стилістичної направленості.
Тим цікавіше стає розібратись, наскільки саме «Жирона» пасує сильним та слабким сторонам українського форварда.
Довбик має стати найдорожчим трансфером в історії клубу. Артема беруть як однозначну першу опцію на позицію
Перше речення підзаголовка звучить набагато гучніше, ніж відображає реальне положення справ. За різними інсайдами за Довбика «Жирона» викладе близько 7 млн євро (порівну «Дніпру-1» та «Мідттьюлланду»), що в актуальних реаліях цифра просто таки мізерна. Та навіть її виявилось достатньо, щоб встановити новий рекорд. Каталонці, в силу свого статусу, ніколи в історії не відзначались серйозними витратами на трансферному ринку, підбираючи здебільшого те, що погано лежить або про що мало хто знає.
Так в списку найдорожчих придбань, який пропонує Transfermarkt, можна побачити прізвища Оріоля Ромеу, Янхеля Еррери, Хоана Мохіки, Марка Муньєси та Віктора Циганкова. За усіх цих добродіїв «Жирона» в різний час виклала суми близько 5 млн євро. Тобто тиску від формального статусу «найдорожчого гравця в історії» на Довбика не має бути приблизно ніякого.
Інша справа, що на Артема конкретно робиться ставка як на 100% головну опцію тут і зараз. І цей тягар йому доведеться виносити.
Так, в клубі наразі ще числяться два центральні форварди – це 36-річна легенда Крістіан Стуані та 21-річний Пау Віктор, що повернувся з оренди із команди третього дивізіону.
Стуані наразі є надійним та якісним бекапом. Цю роль він закріпив за собою в минулому сезоні, забивши 9 голів при 8 матчах в основі та трохи більше як 1000 зіграних хвилин. Цифри показують, що уругваєць все ще здатен видавати якісні відрізки, але максимально обмежені у часі. Зміна його статусу в команді може бути пов’язана лише із повним провалом адаптації Довбика.
Що стосується Віктора, то він скоріше за все знову відправиться в оренду, адже 13 результативних дій за «Сабадель» ледве виглядають достатнім аргументом для того, щоб одразу застрибувати на рівень Ла Ліги.
Довбик має добре вписатись у стиль «Жирони». Українець повинен розширити роль, яку виконував Кастельянос
Якщо ж все з адаптацією Довбика піде добре, то жиронці повинні досить швидко забути про втрату Кастельяноса. До аргентинця, виходячи з його ролі, було дві головні вимоги: активно чіплятись за м’ячі після вертикальних передач та якісно завершувати атаки в межах карного майданчика. Про це говорять 13 забитих голів з 11 очікуваних, 40% виграних єдиноборств в атаці та 42% – повітряних єдиноборств.
Довбик в теорії також має закрити ці потреби, втім питання ефективності в дечому наразі залишається відкритим. Українець по минулому сезону вигравав трохи менш як 30% єдиноборств в атаці, хоча і їхній об’єм був буквально у двічі більшим (приблизно 12 проти 6 в середньому). Повітряні дуелі в Артема так само просідають – 36% на трохи більше як трьох спробах в середньому (Кастельянос мав свій високий відсоток на більше як 4.5 спробах).
Однак тут доречно чекати покращення показників за рахунок системи та якості партнерів. Якщо подивитись на цифри Валентіна в «Нью-Йорку», то вони схожі на Довбикові – 30% виграних єдиноборств в атаці на 8 спробах.
Куди більш важливими та показовими є якості, які український форвард зможе привнести у гру своєї нової команди. І тут мова в першу чергу про куди ширший арсенал навичок у підігруванні. Кастельянос за своєю суттю нападник досить сильно прив’язаний до карного майданчику та такий, що намагається обмежуватись мінімальною кількістю дотиків. Довбик же більше схильний до того, щоб спускатись в глиб, тягти м’яч, розганяти атаки та інколи навіть вигадувати складні передачі.
Так аргентинець за минулий сезон має 0 асистів (при менш як двох очікуваних) та менше ніж одну передачу під удар в середньому за два матчі. В той час як українець зробив 5 результативних пасів та виконував майже по 2 передачі під удар в середньому за матч. Різниця надзвичайно відчутна.
Так само як і в кількості та відсотку обіграшей. Довбик робив в середньому по 3 спроби, з яких успішних було понад 60%. Кастельянос – 2, з яких проходило менше половини.
Добре візуалізують стилістичну відмінність між нападниками теплові карти. По ним видно, наскільки прикутим до карного майданчика є Кастельянос і навпаки – наскільки широко в межах зони за його межами діє Довбик.
Все це має стати дуже доречним для «Жирони», яка полюбляє гру в короткий пас та націлену вертикалізацію атак. З українцем напад каталонців може розкритись ще сильніше, отримавши нові варіанти розвитку. За рахунок техніки та навичок в підігруванні Артем зможе стягувати на себе більше уваги та розкривати партнерів по команді, не забуваючи при цьому про основні обов’язки. Ймовірно саме це поєднання якостей викликало інтерес до Довбика особисто в Мічела. Головний тренер жиронців мав побачити цю здатність команди спрогресувати разом з українцем на вістрі.
При цьому не варто забувати, що Довбик у своєму арсеналі має навички, які дозволяють йому створювати та вирішувати епізоди буквально самотужки. Це і вже згаданий дриблінг у поєднанні із силою та швидкістю. А також удар, яким однаково не надто виділявся Кастельянос. Артем здатен класно пробити здалеку та має у своєму активі вже кілька голів прямими ударами зі штрафних.
У грі в обороні також вбачається певний апгрейд. Довбик має додати дисципліни в першій лінії пресингу каталонців, які роблять велику ставку саме на цей елемент. Кастельянос, будучи в усіх аспектах запальним та динамічним, часто руйнував систему необачними викиданнями та фолами. Український нападник, наприклад, вигравав в середньому вдвічі менше єдиноборств в обороні, ніж Валентин по минулому сезону (1.6 проти 3.3). Але разом з тим і трохи менше порушував правила (1.2 фоли проти 1.4). Різниця ж зароблених жовтих карток виглядає взагалі дико. В минулому сезоні Довбик заробив їх всього дві, а Кастельянос – 14 (!).
Взаємодія Довбика і Циганкова
Той факт, що Довбик та Циганков провели разом менше десятка матчів (з них помітні спільні хвилини були лише під час останньої міжнародної паузи) не дає робити глибокі та ґрунтовні висновки стосовно їхньої взаємодії на полі. Втім, певні фрагменти в купі із розумінням сильних сторін обох гравців, дозволяють очікувати від них деяких конкретних спільних елементів.
Так Довбик та Циганков мають добре взаємодіяти на короткій відстані із мінімальною кількістю дотиків. Обидва схильні до такої манери гри та мають достатній рівень техніки, щоб втілювати її в життя. Тобто різного роду стіночок та забігань на межі карного майданчика або епізодів на зразок цього із матчу проти Мальти очікувати можна:
Однаково Циганков має стати для Довбика важливим джерелом передач під забігання. Тут майже ідеально накладається схильність та вміння Артема знаходити та виконувати подібні ривки й здатність Віктора нагороджувати їх необхідними за якістю передачами. Виглядати це може приблизно таким чином:
Ну і те, що знаходиться на поверхні, – це подачі. Циганков вже встиг закріпити за собою право виконувати стандартні положення та загалом дуже якісно завантажує м’яч у карний майданчик. Довбик зі своєю антропометрією має стати хорошим адресатом для таких пасів. Певне настороження викликає вже згаданий не видатний відсоток виграних повітряних дуелей в Артема. Втім, в нових умовах ця ситуація може змінитись, плюс нападник наприкінці минулої кампанії забив чимало голів саме головою.
Окремо важливим є те, що цей процес створення моментів має бути двостороннім. Артем полюбляє стягувати на себе увагу та знаходити партнерів гострими передачами, про що мова йшла вище. Циганков же є надзвичайно розумним гравцем з точки зору відчуття часу та простору – він здатен знаходити моменти для ривків та вчасно відкриватись у вільних зонах під пас, плюс на топовому рівні вміє завершувати атаки. В оптимальному сценарії таке накладання навичок українців може створити з них вбивчу зв'язку.
І уявити, наприклад, щоб Довбик вчинив як Кастельянос в епізоді з матчу проти «Барселони», який, мабуть, досі сидить в головах в українських вболівальників, дуже важко.
Якраз навпаки, в товариському поєдинку проти Німеччини ми побачили підтвердження того, що Артем в подібних ситуаціях легко готовий ділитися, і ділитися конкретно з Циганковим:
Фото: «Дніпро-1», Wyscout, MIGUEL RIOPA/AFP, Markus Gilliar – GES Sportfoto/Getty Images, Sergio Ruiz / Pressinphoto / Icon Sport
