Судакова хочуть «Ювентус», «Челсі», «Арсенал», «Бенфіка» та «Брайтон»: куди йому краще перейти
Оцінюємо шанси Георгія в кожному з клубів.
Після переходу в топові чемпіонати Віктора Циганкова, Артема Довбика та Анатолія Трубіна, наступним в списку на підвищення серед українців став Георгій Судаков.
Статус одного з найкращих гравців УПЛ, топові виступи на рівні ЛЧ, потужне молодіжне Євро та впевнене місце в старті збірної України породили чутки про інтерес до Судакова одразу кількох потужних європейських клубів. Спочатку розлетівся інсайд La Gazzetta Dello Sport, що за українською вісімкою активно стежить «Ювентус», а нещодавно Ніколо Скіра додав до списку ще «Арсенал», «Бенфіку», «Брайтон» та «Челсі».
На цьому фоні й стало цікаво спробувати розібратись, де саме в Судакова найбільше шансів себе проявити.
Судаков – креативна вісімка з правильною трудовою етикою
Детально про сильні сторони півзахисника «Шахтаря» можна прочитати у свіжому матеріалі Дмитра Ватраса:
Якщо коротко, Судаков – топ по роботі між лініями. Він вміє знаходити там простір під передачу, може самотужки протягнути м’яч, загострити як через удар, так і через пас.
Георгій з гігантським відривом лідирує у «Шахтарі» за кількістю точних передач у фінальну третину в ЛЧ – 19 (в Азарова, Степаненка та Ракицького – по 8) та за просуваючими передачами – 21 (в Азарова – 12). Судаков також виконав найбільше дій, що призвели до удару – 12 і йде другим після Азарова за передачами під удар (6). Це показники на рівні топ-20 серед усіх гравців турніру і півзахисник «Шахтаря» був найкращим або одним із найкращих за ними й минулого сезону.
При цьому Судаков зовсім не обділений працелюбністю та має правильну трудову етику, що прослідковується в його діях і на полі, і за його межами. Георгій вже має репутацію людини, яка може висловлювати свої думки прямо, без надлишку пафосу та формалізованості. Місцями в словах півзахисника навіть відчувається певна самовпевненість, але насправді це радше здатність адекватно оцінити та проаналізувати ситуацію.
У цьому можна пересвідчитись, ознайомившись з інтерв’ю, яке він у вересні давав Ірині Козюпі:
Щоб зрозуміти, в яких умовах Судакову працювати найкомфортніше та якому тренерському підходу він надає перевагу, можна також звернутись до його висловлювань. У своєму останньому інтерв’ю він чимало говорив про досвід роботи з різними тренерами. Найбільш яскраво Георгій порівняв Марино Пушича та Патріка ван Леувен: «За 15 хвилин з Пушичем зрозуміли більше, ніж за 3 місяці до цього».
Окрім того, що це просто дотепно, слова Судакова дають зрозуміти, що він більше симпатизує системному підходу, коли тренер має чітке бачення футболу та здатен ґрунтовно донести його своїм гравцям. Відчувається готовність Георгія до роботи зі спеціалістами типу того ж Де Дзербі, Почеттіно або Гвардіоли, які готові ледве не за руку водити гравця по полю, показуючи правильне розташування в залежності від положення м’яча та партнерів.
Та сама ідея прослідковується і в характеристиці Судаковим Сергія Реброва й Андрія Шевченка, де півзахисник виділяє максимальну включеність у тренувальний процес першого та відносно помірний вплив на його становлення як гравця другого.
Тобто теоретично Судакову може бути комфортно в різних ігрових системах. Важливо, щоб вони не були надто примітивними з точки зору побудови позиційних атак, як при ван Леувені. І бажано, щоб значна частка уваги приділялась саме контролю м’яча, адже найсильніші сторони Судакова пов’язані саме з цим компонентом гри.
І так чи інакше усі команди, з яким українця пов’язують чутки, відповідають цим критеріям і стилістично він міг би комфортно себе почувати у кожній із них. Однак як завжди є певні нюанси.
Судаков міг би урізноманітнити півзахист «Ювентуса». Бентежать консерватизм Аллегрі та талановита місцева молодь
Мабуть, перше, що спадає на думку, коли дивишся на Судакова крізь призму інтересу «Ювентуса» – це щось на кшталт «В Аллегрі він не виживе». Массіміліано добре відомий своїм консервативним баченням футболу та пропагуванням ідей, в основі яких лежить спрощення гри із перекладанням більших повноважень на гравців. В цю концепцію так само вкладається і максимальна обережність та навіть певна нелюбов до інтеграції у склад молодих виконавців, що в контексті українського півзахисника є особливо бентежним.
Втім, італійського майстра аж ніяк не можна віднести до когорти спеціалістів типу Клаудіо Раньєрі, Роя Ходжсона чи Юрія Калитвинцева. Макс – це скоріше ранній Жозе Моурінью, який вмів та любив готуватись під конкретного суперника, спритно жонглюючи гравцями та їхніми ролями в залежності від конкретних вимог.
Реалії ж, в яких знаходиться «Ювентус», як і будь-який гранд будь-якого чемпіонату, такі, що без адекватного позиційного футболу заїхати кудись далеко буде надзвичайно проблематично. Аллегрі першого пришестя в «Юве» подібно до Жозе вдавалось компенсувати цей компонент шляхом класно організованої оборони та вдалого поєднання топових виконавців. Пізньому Массіміліано знаходити цей баланс вдавалось набагато гірше, що неодноразово провокувало в медіа обговорення питання доречності його перебування на посаді.
Якісний злет в поточному сезоні пов’язаний з ідеологічно досить радикальним кроком – Аллегрі запросив у свій штаб учня Де Дзербі Франческо Маньянеллі. Безпосереднім результатом роботи 39-річного спеціаліста стало зростання швидкості та інтенсивності роботи гравців «Ювентуса» у фінальній третині як з м’ячем, так і без нього. Мова про високий пресинг, контрпресинг, а також динамічний пошук вільних зон для відкривання та передач. Раніше туринцям всього цього критично не вистачало.
Цей «Юве» максимально цінить виконавців, які здатні давати великий об’єм та неперервність. Навряд Судаков готовий вписатись в цю систему прямо зараз, але в нього точно є всі передумови для того, щоб до неї адаптуватись та стати важливою її частиною в недалекому майбутньому. Тим більше, що базова трійка півзахисників «старої сеньйори» у вигляді Локателлі, Рабйо та Маккенні – це куди більше про фізичну потужність, ніж про магію. Український півзахисник міг би її розбавити та трохи зсунути співвідношення в інший бік.
Щоправда, тут одразу впадає у вічі інший стримуючи фактор. В Турині є своя талановита молодь, яка за потреби заповнює нестачу креативу в центральній лінії. Мова про Фабіо Міретті та Ніколо Фаджолі. Знайти достатню кількість ігрового часу в усьому цьому різномаїтті ще й українському півзахиснику може бути проблематично.
На користь Судакова тут грає все ще не до кінця визначений статус молодих італійських півзахисників в команді, на що в тому числі сильно вплинув свіжий беттінговий скандал однією із головних дійових осіб якого є якраз Фаджолі.
З решти варіантів найцікавіше виглядає «Брайтон». В інших клубах зависока конкуренція
Якщо проглянути склади усіх інших клубів, то в очі одразу кидається серйозна укомплектованість ліній півзахисту.
🔹 «Челсі» витратив чимало коштів на підсилення ланки влітку. До того ж найближчим по ролі до Судакова Конор Галлахер старший за Георгія всього на рік і на нього робиться очевидна ставка. Іншу ж креативну роль у півзахисті виконує ще молодший та куплений за великі гроші у «Ман Сіті» Коул Палмер.
Так, гравця конкретно функціоналу українця у лондонців наразі немає і він міг би стати корисним для «Челсі» саме своїм вмінням знаходити простір між лініями, просувати м’яч та загострювати біля меж карного майданчика. Однак для самого Судакова цей варіант взагалі не виглядає надійним саме через ризик стати тим одним із цілої купи півзахисників, які періодично отримують свій шанс із визначеними перспективами.
🔹 В «Арсеналі» ситуація загалом набагато стабільніша, але й конкуренція також куди більш жорстка. На відміну від сусідів, склад «канонірів» сповнений різними креативними півзахисниками. Тут місце в старті далеко не завжди знаходять не тільки все ще молоді й талановиті Еміл Сміт-Роу і Фабіу Вієйра, а й куплений за гігантські гроші Кай Гаверц.
До того ж останнім часом Мікел Артета віддає перевагу трійці Жоржиньйо - Райс - Едеґор, в якій є чіткий розподіл обов’язків і де роль, яка найбільше пасувала б українцю, віддана лідеру та одному з найкращих гравців команди Едеґору. Пробувати лізти в цю м’ясорубку за місце на полі у найбільш конкурентний чемпіонату у віці Судакова видається не надто обачною ідеєю.
🔹 В «Бенфіці» є куди простіший чемпіонат, зручна ігрова модель і порівняно нижчий рівень виконавців, що виглядає привабливо. Втім, навіть тут, якщо зібрати усіх близьких по ролі півзахисників до купи, не зрозуміло, ким можна пожертвувати заради Судакова.
Є Жоау Маріу, який минулого сезону тільки у чемпіонаті забив 17 голів, є суперперспективний 19-річний Жоау Невеш, який цього сезону отримує все більше ігрового часу та 22-річний Оркун Кекчю, куплений минулого літа у «Феєнорда» за 25 млн євро, який своїми сильними сторонами ледь не дублює українця та вже завоював місце в основі.
🔹 В «Брайтоні» півзахисників також вистачає. Клуб влітку цілеспрямовано поглиблював склад під єврокубки. Однак тут усе куди цікавіше саме в плані перспективи.
Так, наприклад, Паскалю Гроссу, Адаму Лаллані та Джеймсу Мілнеру на трьох 104 роки. Якщо другі два дійсно в клубі здебільшого для довжини лавки, то перший фактична легенда та один із ключових гравців епохи Де Дзербі. І ці позиції однозначно потребують омолодження. Судаков зі своїм широким діапазоном атакувальних навичок та працьовитістю добре вписується у цю стилістичну лінійку.
Що важливо, українець міг би привнести в «Брайтон» і нове поєднання якостей. У грі «чайок» із радикальним ухилом в короткий розіграш від воротаря особливо цінною навичкою є стійкість до пресингу. Вона помітно виділяється у більшості гравців півзахисту команди. Судаков же поєднує її із просуванням м’яча на дриблінгу, вмінням віддати гостру передачу, а також хорошим ударом, що якісно виділяє якого серед решти колег по амплуа. Знаходження ж перелічених ветеранів дало б Георгію час на спокійну підготовку до того, щоб стати заміною для цих гравців у майбутньому.
Вдалій адаптації та теоретичному успіху має безумовно посприяти й сам Де Дзербі, який добре знайомий із Судаковим, і якому Георгій віддавав належне, коли говорив про своє становлення як гравця. Возз'єднання з італійцем могло б стати для Судакова чимось на кшталт переходу на наступний курс університету, де той самий добре знайомий та класний викладач після алгебри став викладати вищу математику.
Судаков вже безумовно досяг того рівня, коли він повноцінно здатен конкурувати із найкращими гравцями найсильніших чемпіонатів. Тому видається, що йому б вистачило таланту та класу так чи інакше проявити себе в кожній із цих команд. Однак, якщо говорити про найбільш сприятливі умови, то «Брайтон» помітно виділяється із всього переліку.
Трохи більш спірний, але все ще непоганий вигляд має варіант із «Ювентусом». Втім, у Турин слід їхати із максимально чітким розумінням своєї ролі у проєкті та потенційної кількості ігрового часу.
Фото: «Шахтар», Reuters, Sassuolo, Steve Bardens
