В Яремчука хороші перспективи у «Валенсії»: навіщо він потрібен та хто конкуренти
Розібрали ситуацію українського нападника.
Перехід Романа Яремчука на правах оренди з «Брюгге» у «Валенсію» безсумнівно став найбільш неочікуваним трансфером, що пов’язаний з українцями, усього літнього вікна (можливо разом із переходом Сергія Сидорчука у «Вестерло»).
Інсайди та сам головний тренер команди Ронні Дейла натякали на те, що Роман залишиться в Бельгії на наступний сезон і намагатиметься повернути свою найкращу форму. 4 голи у двох матчах кваліфікації ЛК виглядали як підтвердження цих намірів.
Плани зруйнувала адміністрація «Валенсії», яка у звичному для себе дещо панічному ключі закривала значну прогалину в складі. І той факт, що Роман опинився в одному із найсильніших чемпіонатів світу, спонукає розібратись, куди саме потрапив український форвард та що його там чекає.
«Валенсії» був потрібен нападник саме профілю Яремчука. Кандидатуру Романа схвалив особисто Бараха
Перша річ, яка радує в контексті трансферу Яремчука – це орієнтованість клубу саме на нього. Так, за інсайдами українець був лише третьою опцією «кажанів», до якої вони звернулись після невдач із Рафою Міром та Рафаелем Борре. Втім, він все одно знаходився у шорт-листі і керівництво хотіло нападника саме такого профілю.
Також відомо, що Яремчука особисто схвалив головний тренер команди Рубен Бараха, який брав безпосередню участь у комплектуванні складу під час трансферного вікна.
Ці факти показують, що трансфер Яремчука – це не про «підібрали, що погано лежало та спихнули тренеру – нехай займається». Навпаки, в усіх сторін було досить чітке розуміння, чого вони хочуть, що має звільнити Романа від зайвих зовнішніх проблем в адаптації.
Зацікавленість у форварді саме типажу Яремчука обумовлена стилем «кажанів» за часів Барахи. А точніше навіть його відсутністю.
Легендарний півзахисник врятував свою рідну команду від вильоту у досить типовій для цього процесу манері – максимально спростивши налаштування та давши свободу лідерам. «Валенсія» компактно захищалась середнім блоком, ситуативно висуваючись у високий пресинг, вертикалізовувала гру та загострювала через індивідуальні прояви гравців групи атаки.
Наявність великого сильного форварда за такої моделі є дуже бажаною, адже дає змогу до необхідного рівня спрощувати побудову атак, закидуючи його довгими передачами в боротьбу. Мова тут йде як про вихід з оборони, так і про дії у фінальній третині. В минулому сезоні із цим завданням ситуативно, поки був доступний, порався Едінсон Кавані. Влітку ж вже віковий уругваєць вирішив відправитись ближче до своєї батьківщини у «Бока Хуніорс».
Безумовно, що Яремчук поступається навіть пізньому Кавані у відчутті часу і простору та вмінню знаходити м’яч в карному майданчику. Однак з іншого боку, Роман є куди більш мобільним і може бути набагато кориснішим саме як опорна одиниця. Тобто той, хто зможе зберегти м’яч в будь-якій частині поля та продовжити атаку за рахунок пасу або дриблінгу.
Не варто також забувати, що Яремчук має пристойну дистанційну швидкість і може добре втікати від опонентів на вільному просторі. Це також компонент, який не був доступний пізньому Кавані.
У Яремчука один реальний конкурент, який сильно відрізняється за типажем. Роман має отримати багато ігрового часу
За період своєї роботи в «Валенсії» Бараха продемонстрував, що є прихильником схеми 4-2-3-1 та її варіацій. Головне, щоб попереду був яскраво виражений форвард, на краях – вінгери, а під ними – креативний центральний півзахисник, роль якого за собою забронював Андре Алмейда.
І головним змінником Кавані по минулому сезону, який також розпочав з перших хвилин усі матчі поточного, був та є Уго Дуро. І по суті це єдиний реальний конкурент Яремчука по позиції. Так, у складі ще є молоді Мауро Домінгес та Альберто Марі, але в них майже відсутній досвід гри на найвищому рівні, а другий взагалі травмований. Тому розглядати їх серйозно наразі не варто.
Що стосується Дуро, то він є максимальною протилежністю Яремчука за типажем. Іспанець на 8 сантиметрів нижчий (186 проти 178), досить міцний та збитий, має хорошу ривкову швидкість. Головною сильною якістю Дуро є працелюбність. Він здатен давати великий об’єм роботи без м’яча і це стосується як гри в обороні, так і в атаці.
Уго є сильним пресингуючим нападником, ніколи не даючи розслаблятись своїм опонентам в моменти контролю м’яча та вміючи покривати в процесі значний простір. За останній календарний рік Дуро робив по 0.85 відбирання, що на 0.2 більше середнього показника по його позиції в топ-5 лігах.
Під час володіння Дуро корисний своїм великим об’ємом ривкової роботи, чим він постійно навантажує захист суперника. Часто адресатом передачі стає не сам Уго, а партнер, якому він створив простір своїм переміщенням.
Великою проблемою Дуро та власне причиною, чому він десь недобирає по ігровому часу, є його реалізація та поведінка в карному майданчику загалом. Тобто усе, що стосується власне завершення. Так у минулому сезоні Уго забив всього 1 гол при 4.4 очікуваних. Хоча поточну кампанію розпочав досить бадьоро, зробивши 1+1 в 4 матчах (стільки ж, скільки в 30 зустрічах минулого)
Саме в цьому компоненті Яремчук зобов’язаний стати апгрейдом. Так, ми добре знаємо, що останні пару сезонів сам Роман зовсім не виділявся високою результативністю та хорошою реалізацією. Втім, головним бомбардиром команди українець бути може, що він вдало демонстрував в тому ж «Генті». Гольові подвиги у кваліфікації ЛК виглядають як реалістичний тизер сезону, де Яремчук знаходить свою впевненість та знову починає багато забивати.
До того ж Роман має бути цінним кадром для «Валенсії» навіть без високої результативності. В команді просто немає гравців із його фізичними та технічними характеристиками, які при цьому є такими цінними для гри команди.
Так, є і компоненти, в яких українець поступається тому ж Дуро, як от інтенсивність та неперервність без м’яча і в окремих сценаріях з конкретними суперниками вибір може робитись на користь саме іспанця. Але, якщо дивитись на дистанцію сезону, то Яремчук за нормального розвитку подій має бути однозначним першим номером.
У Яремчука є всі дані, щоб заграти у «Валенсії». Бентежать його нестабільний психологічний стан та турбулентність клубу
Щоправда, причин, з яких події можуть почати розвиватись ненормально також вистачає. І це трохи бентежить.
Вони криються і в самому Яремчуку, який після переходу в «Бенфіку» вчергове підтвердив, що є вкрай психологічно нестійким гравцем. Роман досить легко втрачає впевненість у своїх силах, а щоб зібратись назад до купи потребує досить багато часу. Всього 6 результативних дій за весь минулий сезон є тому свідченням.
Знову таки, видається, що Яремчук буде отримувати свій час навіть, якщо знаходитиметься у посередній формі й не битиме бомбардирських рекордів. Але ж і вдалим період у «Валенсії» за такого сценарію називати буде важко.
Зіпсувати перебування українця в Іспанії можуть в внутрішньоклубні процеси. Зайвий раз розповідати про персону власника «кажанів» Пітера Ліма необхідності немає. За деякими деталями можете звернутись до цих матеріалів:
Достатньо буде лише нагадати, що з моменту придбання ним клубу у 2014 році, тут попрацювало 12 різних спеціалістів, а команда підіймалась вище восьмого місця у таблиці за підсумками сезону всього тричі.
До того ж в клубі досить давно не було забивного нападника. Останнім, хто набив більш менш пристойну кількість голів був Родріго у 2018-му, який відзначився 16 разів.
Коротше, обстановка в клубі не надто сприяє видатним індивідуальним перфомансам. Втім, у випадку Яремчука підстави сподіватись на найкраще все одно є.
Довбик – в «Жироні»: як українець впишеться в команду та чого чекати від дуету з Циганковим Фото: Valencia, Francisco Calabuig, Pablo Morano/Reuters, Manuel Queimadelos Alonso/Getty Images
