Саудівська Аравія накупила зірок, але їхній чемпіонат усе одно не хочеться дивитися
Дмитро Клименко – про підсумок одного з основних явищ року у футболі.
2023-й точно не увійде до топу найцікавіших футбольних років у XXI столітті. Великих турнірів збірних не було, головний клубний трофей Європи виграв клуб, якому пророкували перемогу ще у вересні 2022-го, «Золотий м'яч» знову взяв Ліонель Мессі, але сил довго сперечатися з цим уже просто немає, а в топ-лігах лише «Наполі» здивував перемогою за підсумками сезону. Тому це той випадок, коли рік більше асоціюється з трансферами: Ліонеля Мессі в США та десятків зірок з-топ ліг до Саудівської Аравії.
Зараз хайп навколо цих двох тем вже стих, але з різних причин. У Штатах просто закінчився сезон, клуб Мессі закінчив свої виступи ще кілька місяців тому. А в Саудівській Аравії чемпіонат досі триває (підуть на перерву аж 30 грудня), але таке відчуття, що вони закінчили десь у вересні – якраз із закриттям трансферного вікна.
Скажу чесно – я не був одним із тих, хто плювався, читаючи новини про переходи зіркових футболістів до клубів із назвами, які розпочинаються на «Аль-». Це сучасні реалії: футболістам пропонують високі зарплати, вони погоджуються, окей, їхній вибір. І я кілька разів давав шанс Саудівській лізі зацікавити мене в ній, як би смішно і пафосно це не звучало. Але через кілька місяців все ж таки варто визнати – у нинішньому вигляді їхній чемпіонат приречений на невдачу у плані зростання популярності та масового залучення нової аудиторії.
Почнемо з того, що втручання саудівців у європейський трансферний ринок вийшло занадто вже різким. Майже рік тому перехід Кріштіану Роналду в «Аль-Наср» був розібраний під мікроскопом і смакувався не один тиждень. Було цікаво все – від історії його нового клубу до готелю, де оселився португалець зі своєю родиною. Так, тут велику роль відіграла і персона Роналду – легенди футболу, кожен крок якої завжди цікавий широкій аудиторії.
А що ми отримали влітку? Шквал чуток та офіційних оголошень про підписання все нових і нових зірок футболу з Європи. Вже десь на початку серпня почалась інформаційна каша – Фабіньо тепер одноклубник кого? Мареза, Бензема чи Милинковича-Савича? О, Садіо Мане та Роберто Фірміно возз'єдналися! А, стоп… це не той клуб. А коли Брозович встиг заскочити в «Аль-Наср»? У якийсь момент стало просто складно відслідковувати всі пересування, а тим більше спробувати запам'ятати, в формі якого кольору тепер гратимуть ці футболісти. Дійшло до того, що під кінець трансферного вікна переходи Лапорта чи Вейналдума вже не сприймалися з подивом.
Другий момент – суто візуальний. І мова не про те, що арени клубів саудівської ліги здебільшого досить скромні за розмірами та банальні за дизайном, найближчими роками там збудують багато величезних та блискучих об'єктів під ЧС-2034. Проблема в тому, що навіть попри десятки куплених у Європі зірок місцева публіка не поспішає заповнювати навіть 15-20-тисячні стадіони.
У топ-3 за відсотком заповнюваності трибун на домашніх матчах «Дамак», «Аль-Таавун» та «Аль-Наср». Але секрет перших двох простий – їхні арени вміщують лише по 5 тисяч. А клуб Роналду, незважаючи на третій показник, рідко збирає аншлаги на своєму 25-тисячному стадіоні, маючи середню кількість глядачів 19 874. Усі інші клуби ліги, починаючи з «Аль-Хілаля», демонструють менше 50% заповнюваності стадіонів. Матчі, на яких менше тисячі глядачів, – не така вже й рідкість для чемпіонату Саудівської Аравії. Восени в Англії сміялися з того, що Джордону Хендерсону довелося грати перед 696 глядачами.
У рекламних матеріалах, наданих міжнародним ЗМІ напередодні сезону 2023/24, керівництво саудівської ліги стверджувало, що «80% населення країни зараз залучено до футболу, або спостерігаючи за ним, або граючи в нього». Схоже, більшість із цих відсотків таки просто ганяють м'яч у дворі. Бувають візуально красиві матчі, як, наприклад, зустріч зіркових «Аль-Насра» та «Аль-Ахлі», але куди частіше, включаючи трансляції, виникає відчуття, що дивишся гру «Шахтаря» проти «Персеполіса» у зимове міжсезоння-2011 або якийсь поєдинок ЧС U17. Звичайно, примусово заганяти людей на стадіони – не найкращий вихід із ситуації, але й витрачати купу грошей на контракти зірок, заявляючи при цьому про 80-відсотковий інтерес населення до футболу, і бачити потім на 2/3 порожні трибуни – теж смішно.
Третьою проблемою саудівської ліги є відсутність відмінних рис у команд поза «великою четвіркою» («Аль-Наср», «Аль-Хілаль», «Аль-Ахлі» та «Аль-Іттіхад»). Практично весь бюджет, як кажуть, пішов на те, щоб заповнити склади цих команд, із чим теж трохи перестаралися, про що було написано вище. Так, ще ми знаємо, що є «Аль-Іттіфак» з Гендерсоном, Вейналдумом і Джеррардом. Окей, на тлі інших «сірих» команд ще виділяється «Дамак», але самі розумієте, чому.
Це складний момент, банальне та смішне рішення якого може полягати в тому, щоб просто прибрати з назв «Аль-». Але якщо серйозно, то саудівські клуби на кшталт «Аль-Фатеха», «Аль-Вакри», «Аль-Шабаба», «Аль-Духаїля», «Аль-Ухдуда» або «Аль-Шамаля» теж мають викликати хоч якийсь інтерес. Подивіться на європейські ліги – навіть «Ренн», «Сельта» чи «Лутон» викликають якісь асоціації. А в Саудівській Аравії – нуль прив'язок до більш ніж половини команд ліги. Ви, мабуть, навіть не помітили, що у цьому переліку «сірих» саудівських клубів насправді кожен другий – представник чемпіонату Катару.
Але є питання і до витрачання грошей на трансфери гравців. Якщо ви хочете зробити свій чемпіонат популярним, підписання Роналду, Неймара і Бензема – правильне рішення. Підписання Мареза, Мане, Брозовича, Митровича, Менді – марна трата грошей для досягнення такої мети. Ці гравці, звісно, значно посилять становище саудівських клубів на міжнародній арені і зроблять очні матчі своїх команд усередині «великої четвірки» більш легкими для перегляду. Але якщо дивитися тверезо, то зараз у чемпіонаті Саудівської Аравії є лише три великі зірки, на яких і тримається хоча якийсь інтерес до ліги. Заберіть звідти Кріш, Каріма та бразильця – мало кому буде цікавий матч «Аль-Іттіфака» Гендерсона проти «Аль-Ахлі» Фірміно. Якщо в цей час паралельно йде поєдинок «Астон Вілли» проти «Брайтона», то, швидше за все, вибір середньостатистичного вболівальника паде на гру не найбільш топових команд АПЛ.
Як доказ цьому – кількість переглядів на офіційному ютуб-каналі саудівської ліги. 3,8 тисячі переглядів у матчу зіркового «Аль-Ахлі» проти «Аль-Шабаба», історичний розгром «Аль-Хазема» 9:0 у виконанні «Аль-Хілаля» Невеша, Митровича, Милинковича-Савича (без Неймара) – 4,3 тисячі переглядів. Для розуміння: кілька тижнів тому «Бернлі» виклав на своєму каналі огляд поразки від «Вулвергемптона» (0:1) – і це відео переглянули 200 тисяч разів. Короткі нарізки красивих голів або курйозних моментів (та й бажано, щоб у виконанні когось відомого) у твіттері – єдиний зараз шлях саудівців, аби засвітити кадри зі свого чемпіонату для великої аудиторії футбольних уболівальників з усього світу.
Найдивніший пенальті в історії футболу: захисник доторкнувся м'яча, коли той був у руках в голкіпера
На даний момент складається відчуття, що в гонитві за тим, щоб встигнути реалізувати купу проектів у рамках програми Vision 2030, у саудівської влади просто не вистачило рук на те, щоб якісно та виважено підійти до питання популяризації футболу всередині країни та підвищення інтересу до нього у світі. Є набір не до кінця доопрацьованих та не до кінця реалізованих стратегій. Зараз здається, що чемпіонат Саудівської Аравії все-таки просто перетвориться на грошову лігу для зірок, яким за тридцять. І навіть підписання 21-річного Вейги чи 26-річного Невеша не виправляють ситуацію – цих гравців мало і вони просто йдуть із поля зору великого футболу.
Ну а якщо саудівці все ж таки вирішать продовжувати працювати тільки в тому ж дусі, то їм варто попрацювати над тим, щоб переконати Кріштіану Роналду грати до 45. Зараз тільки він змушує звертати увагу на місцеву лігу хоча б раз на тиждень (до речі, скоро у нас буде текст про його успіхи). Та й сам португалець, враховуючи його гонитву за 1000-м голом, навряд чи буде сильно проти пограти десь до 2030-го.
Фото: «Аль-Хілаль», «Аль-Наср», «Аль-Ахлі»
