«Уніон» – головна сенсація початку сезону. Йдуть першими, маючи один з найнижчих xG в Бундеслізі
Як їм це вдається.
Де ми точно не очікували якоїсь сенсації на старті сезону, так це в Німеччині. А маємо їх там аж дві. 1 – перша не «Баварія». 2 – першим йде доволі скромний берлінський «Уніон».
Клуб став відомим ще з моменту підвищення у Бундеслігу у 2019-му – завдяки своїм яскравим фанатам. Ті не дуже й хотіли цього підвищення (боялися втрати клубом самобутності), однак про цю ж самобутність дізналися усі – наприклад, вже всесвітньо відому історію про побудову стадіону.
Їм вдалося одразу ж закріпитися в еліті (11 місце в сезоні 2019/20), далі вийти до Ліги конференцій (сьомі у 2020/21) та Ліги Європи (п'яті у 2021/22).
Тепер вони – єдина команда Бундесліги, яка ще досі не програвала. Розбираємося, як їм це вдалося.
Що там взагалі коїться: прибили «Шальке», шокували «Лейпциг» та «Баварію»
Одним з аргументів, чому так сталося, є календар. «Уніону» дещо пощастило із суперниками – з тих, у кого вони виграли, лише «Кельн» знаходиться у верхній частині таблиці (і то 9-й).
Але неможливо не відзначити, що в календарі також було два матчі із клубами-учасниками ЛЧ – «Лейпцигом» та «Баварією». В них берлінці взяли 4 очки з 6, також не програвши.
Далі календар буде ще важчий та інтенсивніший, особливо з врахуванням ЛЄ, де команда також бере участь. Найзагрозливіше виглядає набір з чотирьох матчів підряд із «Брагою», «Боруссією» М, «Юніоном» С-Ж та «Баєром» за два тижні.
Влітку продали лідера атаки в «Ноттінгем» за 20 млн. На виручені кошти підписали кількох гравців в основу
Берлінці влітку продали свій головний актив – нападника Тайво Авонії (15 голів у Бундеслізі у 21/22) у «Ноттінгем Форест» за 20,5 млн євро. Також безкоштовно відпустили кількох важливих гравців – півзахисника Грішу Премеля у «Гоффенгайм» та воротаря Андреаса Люте у «Кайзерслаутерн».
Однак лише грошей за Авонії було достатньо, щоб підсилитися на всіх фронтах (крім воротарського – там грає Фредерік Реннов, який непогано себе зарекомендував під час травми Люте минулого сезону).
(ор - оренда, в/а - вільний агент, н/д - нема даних, усі суми в млн євро)
Головне придбання – форвард Джордан Пефок. В його активі вже 3+2 у 6 матчах, зокрема – гол+пас «Лейпцигу», які принесли перемогу. Ви, можливо, пам'ятаєте його за офіційним прізвищем Siebatcheu (з різними варіаціями написання – від правильного Сібачо до комічного С'єбатьшо), яке, до речі, досі офіційно використовується лігою. У грудні 2021-го «Дженоа» тоді ще Шевченка хотів його підписати – але закінчилося це тим, що в Генуї не виявилося ні Пефока, ні Шевченка.
Також можна відзначити непоганого півзахисника Мортена Торсбю з «Сампдорії», доволі непоганого португальського захисника Діогу Лейте (27 матчів в основі за «Брагу» минулого сезону) та цілу низку маловідомих молодих гравців.
Останнє – ще й знак, що тренер Урс Фішер намагається провести зміну поколінь. Склад у команди доволі віковий (середній вік 27,4 року, вищий лише у «Бохума» – 29,4), при цьому середній вік новачків – 23,8 року. Так, це все ще високий показник, але минулоріч він перевалював за 30.
Але найбільшим відкриттям став гравець з внутрішнього резерву – Шералдо Беккер. Сурінамський форвард фантастично розпочав цю кампанію, зробивши 6+4 в 7 матчах Бундесліги. Так, це вже стільки ж, скільки він зробив у чемпіонаті за 28 матчів минулого сезону. Ще й до всього йде першим у списку бомбардирів чемпіонату.
«Уніон» мало володіє м'ячем та 15-й в лізі за xG – навіть виграли 6:1, програвши за очікуваними голами. Як їм це вдається
Якщо ви колись мріяли знайти команду, чиї атаки рідкісні, але близькі до ідеалу, то вам саме у східний Берлін. «Уніон» взагалі за статистикою не атакувальна команда:
• 15-ті за xG – лише 7,31 (при 15 забитих);
• 13-ті за кількістю ударів – лише 82;
• 16-ті за володінням м'ячем – у середньому 42,1%;
• 15-ті за дотиками до м'яча у штрафному суперника – 98;
• 16-ті за кількістю передач – у середньому за матч 311,15, з них у фінальну третину – в середньому лише 44,8;
• 16-ті за точністю передач – лише 78,1%.
Апофеозом став матч проти «Шальке», де команда виграла 6:1 з володінням м'ячем 40,1% та xG 1,33 (у гельзенкірхенців – 1,91).
Урс Фішер ідеально усвідомлює, що його команді не вдасться володіти м'ячем довго – й свідомо будує гру так, щоб максимально користатися своїми нагодами. Те, що так відбувається, теж підтверджує статистика: команда забиває гол приблизно кожним 5-6 ударом.
В атаці грають за схемою 3-5-2 з опорником Рані Хедірою (так, брат Самі Хедіри, який грав за «Герту») та зв'язкою Пефок-Беккер в атаці.
Гольові атаки зазвичай відбуваються за двома сценаріями. Перший – захисники із залученням воротаря та опорника (найчастіше Хедіра) чекають, поки з'являться вільні зони у нападників. Далі дивимося на прикладі переможного м'яча у матчі з «Кельном» (хоч це й був автогол):
Реннов вибиває м'яч самотужки.
Але не бездумно – він чітко приземляється аж на межі фінальної третини, у цьому випадку, у Пефока.
Той відпасовує Беккеру, який пробиває – і м'яч рикошетом від захисника суперника (у цьому випадку) влітає у ворота.
Епізод в динаміці:
Другий спосіб – атака через фланги. Гравці роблять усе, щоб м'яч опинився або в Рюерсона/Гіссельмана (Фішер активно використовує обох), або капітана Тріммеля – який у свої 35 років проводить чи не найкращі свої сезони.
Далі або ж на фланг зміщується хтось із пари Беккер/Пефок (інший залишається в штрафному, щоб замикати), або ж сам вінгбек подає у штрафний чи зміщується в центр. Ось кілька різних прикладів:
Габерер віддає м'яч Гіссельману, той далі передає м'яч Беккеру, який теж змістився вліво і подав на Пефока;
Беккер сам вибиває м'яч на Гіссельмана, який протягнув м'яч і віддав його назад у штрафний майданчик, де Шералдо сам і забив;
Один з захисників віддав м'яч Рюерсону, який протащив м'яч до штрафної й дав можливість Беккеру пробити.
Утім, головне у цьому – не бездумна шаблонність, а й здатність відмовитися, коли треба. Так, «Лейпцигу» обидва голи забили, просувавши м'яч саме через центр поля. Але на авансцені все одно була зв'язка Беккер-Пефок.
При цьому коли суперник дає можливість грати більш вдумливо, а не бігати туди-назад (ідеальний приклад – «Шальке»), то розташування команди часом взагалі перетворюється на 3-1-6 – центральні півзахисники та вінгбеки максимально зміщуються в атаку.
Також команда історично активно використовує стандарти – два голи були забиті після кутових, ще два – після подач зі штрафних. За їхнє виконання в клубі зазвичай відповідає капітан Тріммель – на його рахунку вже два асисти цього сезону.
Окремої уваги заслуговує те, що при мінімальному володінні м'ячем команда не лише багато забиває, а й мало пропускає – лише 4 голи, найменше в лізі. І, що важливіше, не дає супернику створити великих загроз – xGA склав лише 6,9 (третій показник в лізі).
Усе завдяки кільком факторам. По-перше, при втраті м'яча вінгбеки, які з м'ячем фактично формують атакувальну ланку, одразу ж долучаються до трійки ЦЗ – далеко не вища математика.
По-друге, команда в найкращих традиціях мадридського «Атлетіко» просто не дає грати супернику. За кількістю фолів вони перші в Бундеслізі, у топ-10 порушників чемпіонату одразу три гравці берлінців – Рані Хедіра (15), Джордан Пефок та Діогу Лейте (по 13). Але особливої загрози це їм не створює: більшість порушень відбуваються задалеко і вони не є якимись серйозними – у команди лише 6 жовтих карток (найменше в лізі) та жодного вилучення.
При обороні також команда максимально швидко насичує простір за лінією м'яча, створюючи чисельну перевагу. Залучається до цього і пара нападників: один знаходиться у позиції, щоб перехопити подачу чи пас, інший – поруч, щоб одразу ж понестися в контратаку.
Інфографіка The Mastermindsite
Подібним чином «Уніон» грає незалежно від виконавців: у такому стилі команда вийшла у перший же сезон Урса Фішера на чолі в еліту, так само вона грає й далі.
Головний біль «Уніона» – єврокубки. Команда за два сезони в групі ЛК/ЛЄ виграла лише 2 рази за 8 матчів
Усі захоплення берлінцями доволі швидко зупиняються в єврокубках. Минулого сезону, після повернення (грали в Кубку УЄФА 2001/02 та Кубку Інтертото 67/68 і 86/87), на стадії групового етапу змогли здолати лише «Маккабі» Хайфу – це досі єдині перемоги команди на євроарені.
Однак якщо торік усе ще можна було списати на ворожий стадіон (через невідповідність «Ан дер Альтен Ферстерай» вимогам УЄФА домашні матчі грали на домашній арені «Герти» «Олімпіаштадіоні»), то цього року вже так не вийде – домашню «фортецю» вже допустили до змагань.
Ймовірно, головною причиною невдач клубу є непризвичаєність команди до режиму постійної гри у 2 матчі на тиждень (попри це, «Уніон» торік довго боровся навіть за топ-4 ліги) та подібність ігрового стилю з суперниками. І «Славія», і «Феєнорд», і «Брага» з «Юніоном» самі не проти віддати м'яч супернику – що доволі спантеличує берлінців.
Зрештою, цьогоріч підводить ще й реалізація – обидві поразки були мінімальними у доволі рівній грі.
А от чи зможе «Уніон» не тільки нарешті здивувати в єврокубках, а й витримати свій темп для боротьби за місце в ЛЧ (чому б і ні?). Період перед ЧС покаже, наскільки їхня тактика витримає це випробування.
Але постежити за цим точно буде цікаво.
Фото: globallookpress.com/IMAGO/Matthias Koch, IMAGO/O.Behrendt, IMAGO/Sebastian Räppold/Matthias
