Топ-5 спортсменок незалежної України, чий пік кар'єри настав після народження дитини
Кому з наших відомих атлеток вдалося гармонічно поєднати материнство та спорт високих досягнень?
«Не блог, а якийсь дитячий садок! Автор то казочку вигадає, то мультики показує…» – приблизно такі думки можуть виникнути у людини, що вирішила прочитати мої попередні конкурсні дописи.
«Дитсадок, так дитсадок!» – відповім я в такому разі. І щоб не відступати від генеральної лінії, продовжу креативити в тому ж напрямку.
***
Далеко не кожна спортсменка високого рівня наважується піти в декретну відпустку у розпал власної кар'єри. Ризиків вистачає: якщо фізичні кондиції ще можна відновити і поліпшити, то один-два роки, витрачені на повернення оптимальної форми, з великою імовірністю будуть викреслені з відносно короткої змагальної біографії. Однак, є у нас героїні, яких не налякали потенційні труднощі, і які власним прикладом довели, що вдало поєднувати материнство та спорт високих досягнень – цілком реально. Про них далі у статті.
5. Ірина Ліщинська (біг 1500 м)
Цілеспрямованість Ірини викликає повагу. Судячи з її розповіді, поява першої доньки незадовго до Олімпіади-2000 (ліцензія на яку була в кишені!) стала дещо несподіваною для подружжя і особливо – для тренера, який в підсумку відвернувся від спортсменки.
Але відступати від наміченого шляху Ліщинська не збиралася. Віра в себе, щоденна кропітка робота – і мрія врешті-решт стала реальністю.
Основні досягнення
До декрету
- Золото ЧЄ U-23 (1997)
- Золото Універсіади (1997)
Після декрету (2000, 24 роки)
- Срібло ЧС-2007
- Срібло ОІ-2008
4. Олена Цигиця (гандбол)
Олена була однією з ключових фігур тієї легендарної збірної початку 2000-х. Час для поповнення родини був обраний дуже вдало – рівно за рік до старту ЧЄ-2000, з якого, власне, й почалася красива історія. Зарядившись материнською енергією, наша півсередня швидко відновила кондиції та підійшла до турніру у відмінній формі.
48 закинутих м’ячів у 7 поєдинках (2 місце у заліку бомбардирів), у тому числі фантастичні ШІСТНАДЦЯТЬ голів у півфіналі проти Росії. Шкода лише, що гольовий ліміт у той день було майже вичерпано – на фінал, який ми програли в овертаймі угоркам, лишилося зовсім мало.
Далі був успішний ЧС-2003, що дозволив здобути путівку на ОІ, і знаменитий бронзовий виступ в Афінах. Клубна кар’єра теж пішла у правильному напрямку – фінал ЛЧ є тому підтвердженням.
До речі, син Олени добре знайомий тим, хто стежить за українською баскетбольною Суперлігою. Звати його Андрій Войналович, сьогодні він є гравцем Київ-Баскету і вже встиг дебютувати за дорослу збірну. Чи зуміє хоча б наблизитися до маминих успіхів? Усе ще попереду.
Основні досягнення
До декрету:
- Срібло ЧУ («Спартак» Київ, 1998, 1999)
- Дебют за збірну
Після декрету (1999, 24 роки)
- Срібло ЧЄ-2000, друге місце у заліку бомбардирів
- 4 місце на ЧС-2003
- Бронза ОІ-2004
- Найкраща ліва півсередня ЧЄ-2000 та ЧС-2003
- Перемога в Кубку Кубків («Мотор», 2001)
- Фінал ЛЧ («Кометал» Македонія, 2005)
3. Валентина Шевченко (лижні перегони)
Валентина – живий символ українського лижного спорту і, прямо скажемо, єдина, хто в XXI столітті тримав його на плаву. Видатний професіоналізм та неймовірна любов до своєї справи дозволили їй змагатися на високому рівні більше двох десятиліть.
Пауза в довгій кар'єрі припала на передолімпійський сезон 2000/01. Можливо, саме народження сина і стало в ній переломним моментом. Шевченко повернулася на дистанцію сильнішою і вже за кілька років видала свій найкращий сезон. Ну а медаль ЧС, завойована вже тоді, коли Валентина пройшла свій пік, стала приємним сюрпризом.
Основні досягнення
До декрету:
- Найвище місце в загальному заліку КС – 17
- Найвищі місця в особистих гонках ЧС – 6, 11, 12
- Найвищі місця в особистих гонках ОІ – 11, 14, 19
Після декрету (2001, 25 років):
- 3 місце в загальному заліку КС (2004)
- Малий кришталевий глобус у заліку дистанційних гонок (2004)
- Бронза ЧС-2009 (гонка на 30 км)
- Найвищі місця в особистих гонках ОІ – 5, 7, 9
- 14 подіумів в особистих гонках КС (4 перемоги)
2. Оксана Хвостенко (біатлон)
Оксана у своїх перших сезонах на рівні Кубка Світу зірок з неба не хапала. Медалі здобувалися переважно на другорядних змаганнях на кшталт Універсіади або ЧЄ. Певною мірою авансом виглядало на цьому тлі сенсаційне естафетне срібло ЧС – якраз перед декретною відпусткою.
Пауза у виступах пішла на користь. Якісний ривок у функціональній підготовці дозволив Хвостенко стати лідером збірної у непростий період зміни поколінь, а після блискучого ЧС-2008 – не побоюся цього слова, повноправною легендою українського біатлону.
Основні досягнення
До декрету:
- Універсіада – 4 медалі (1999, 2003)
- ЧЄ – 3 медалі (1999, 2001, 2002)
- Срібло ЧС-2003 (естафета)
- Найвище місце в загальному заліку КС – 38
- Найвищі місця в особистих гонках КС/ЧС – 10, 12, 13
Після декрету (2004, 26 років):
- Дві бронзи ЧС-2008 (спринт, індивідуальна гонка)
- Срібло ЧС-2008 (естафета)
- Три подіуми (1, 2, 3 місця) в особистих гонках КС (2006, 2007)
- Найвище місце в загальному заліку КС – 9 (2007)
- 2 місце у заліку мас-стартів (2007)
1. Ольга Саладуха (потрійний стрибок)
Ольга не пасла задніх у першій половині своєї довгої спортивної кар'єри, стабільно потрапляючи до топ-десятки на головних стартах. Однак, до подіуму поки що вдавалося дострибнути лише на двох Універсіадах.
Народження доньки стало потужним імпульсом для швидкого прогресу, і в наступні декілька років майбутній депутат забезпечила собі місце у залі слави українського спорту.
Основні досягнення
До декрету:
- Золото Універсіади-2007
- 4 місце на ЧЄ-2004
- 7 місце на ЧС-2007
- 9 місце на ОІ-2008
- Особистий рекорд – 14,84 м
Після декрету (2009, 26 років):
- Золото ЧС-2011, бронза ЧС-2013
- Бронза ОІ-2012
- Золото ЧЄ-2010, ЧЄ-2012, ЧЄ-2014
- Особистий рекорд – 14,99 м
Неоднозначний бонус. Людмила Блонська (семиборство)
Уродженка Сімферополя могла би претендувати навіть на перше місце даного рейтингу, оскільки встановила дуже рідкісне, а можливо, й унікальне для українського спорту досягнення: здобула медаль світової першості у статусі мами двох дітей (срібло ЧС-2007). Поправте, якщо помиляюся, але здається, ніхто з наших атлеток (принаймі, в олімпійських видах) за три десятиліття незалежності не зумів повторити цей трюк.
А вже наступного року в Пекіні Людмила на пару з Наталією Добринською подарувала нам справжнє свято, організувавши переможний український дубль в олімпійському змаганні семиборок!
… Та на жаль, тривало воно лише добу, поки не надійшла новина про позитивний допінг-тест Блонської. Оскільки подібний випадок став другим у кар’єрі, то вердикт був суворим – довічна дискваліфікація.
Тож, підсумуємо. Окрім дорогоцінної нагороди ЧС (яка наразі залишається законною), на рахунку спортсменки також є серйозні репутаційні втрати. Ну а коли я прочитав, що після анексії Криму Людмила не просто отримала російський паспорт, а ще й вступила в Putin Team – думки про включення її до основного рейтингу розлетілися як дим…