Вернидуб будує у «Кривбасі» «мужиків v2.0»: ефективний футбол, син у штабі, монстри Дібанго та Бескоровайний
Детально про одного з лідерів сезону УПЛ.
В УПЛ з’явилася ще одна команда, яка виступає вище очікувань (принаймні на старті сезону) та виділяється на тлі багатьох інших колективів – «Кривбас» Юрія Вернидуба.
Отримати цей статус криворіжці могли раніше, але постійно було відчуття, що чогось зовсім трохи не вистачає – десь результату, як наприкінці весни у боротьбі за єврокубки, десь хорошої гри.
У кампанії 2023/24 вдалося відновити баланс та змусити вболівальників вдаватися до аналогій з «мужиками» луганської «Зорі» багаторічної давності.
І хоч сам Вернидуб просив називати їх «козаками», від схожості у двох його командах нікуди не втекти.
Загалом весь проєкт «Кривбаса» зараз справляє хороше враження: робота над інфраструктурою, розвиток на дитячо-юнацькому та жіночому рівнях, активна діяльність у медіапросторі тощо.
Ми ж розберемо виключно футбольну складову в основній команді, яка після 0:1 з «Олександрією» видала серію з 6 матчів без поразок (4 перемоги та 2 нічиїх). І станом на цю мить вийшла на 2-ге місце у таблиці, поступаючись «Шахтарю» трьома очками.
«Кривбас» повністю видозмінився з виходом в УПЛ – Вернидубу спочатку було складно, навіть говорив про відставку
Кривий Ріг повернувся в УПЛ за підсумками незавершеного розіграшу першої ліги – до повномасштабного вторгнення РФ «Кривбас» йшов другим після «Металіста», маючи велику перевагу над третім місцем.
Тоді команду очолював Олександр Бабич – він прийшов у жовтні на заміну Геннадію Приходьку, провів 9 матчів до зими (6 перемог та 3 нічиїх) та, судячи з коментарів у травні 2022-го, був налаштований готувати колектив до нового сезону.
Втім, у керівництва були інші плани – як на тренера, так і, відповідно, на футболістів. Клуб припинив співпрацю з Бабичем та призначив Вернидуба, який повернувся в Україну. Повернувся, нагадаємо, ще 26 лютого, а 27-го мобілізувався (згодом – вступив до артилерійської дивізії). Одразу після початку вторгнення, маючи на той момент чинний контракт з молдавським «Шерифом», який грав з «Брагою» в 1/16 фіналу Ліги Європи. Тобто тоді, коли ніхто не знав, що буде далі.
Ближче до літа ситуація стала зрозумілішою, зокрема з можливим відновленням змагань. Вернидуб допустив повернення до роботи саме в Україні у випадку наявності хорошої пропозиції. І вона поступила від президента «Кривбаса» Костянтина Караманіца.
Наказом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного тренера перевели до Кривого Рогу для подальшого проходження військової служби, щоб, як йшлося у листі Міністерства оборони, «у вільний від виконання службових обов’язків час надавати необхідну методичну допомогу тренерському колективу в підготовці спортсменів до змагань за умови дотримання законодавства про працю».
Під нового коуча почали збирати склад – тоді у першій лізі взагалі була неприємна ситуація, адже велика кількість футболістів не приїхали з-за кордону.
Клуб підійшов до цього процесу радикально. Ще влітку 2022-го колектив сильно видозмінився, а сьогодні залишилося тільки 5 виконавців, які були з криворіжцями восени 2021-го.
На старті сезону обрана «Кривбасом» стратегія здавалася неефективною – не перемогли в жодному з перших 7 матчів (3 нічиїх та 4 поразки), а Вернидуб почав говорити про потенційну відставку:
💬 «Це сьома моя післяматчева пресконференція. Й, знаєте, я вже сюди ходити не хочу. Нема бажання приходити та коментувати матч. Про що говорити… Якщо команда не може забити, не може виграти. Важко. Не можу це зрозуміти. У мене вже таке відчуття, що тут два варіанти, чому так. Певно, тут перший варіант – поганий тренер.
Час щось змінювати у цьому житті. Всю команду не зміниш, може треба змінити тренера. От така пропозиція… Можливо, не заслуговую. Мені легше було їздити на фронт й там допомагати. А тут… Тут поки важко. Поки не можу зрозуміти, з чим це повʼязано».
Вже цього року він підтвердив, що все дійсно йшло до завершення роботи:
💬 «Слід подякувати президенту клубу, який усе це терпів. Так, думки про відставку були. Хотів піти після виїзного матчу з «Олександрією» (0:2). Бачив, що ми хоч і працюємо, але нічого не виходить. Я просто не міг зрозуміти: «Чому?». Дякую керівництву клубу, яке мене підтримало – і ми потихеньку досягли того, чого хотіли».
«Кривбас» потужно спрацював на ринку, а також усвідомив фішку з африканськими легіонерами
За три трансферних вікна Вернидуб запросив у «Кривбас» три десятки нових гравців:
У переліку немає Кліма Приходька (був у структурах «Шахтаря» та «Динамо») та Богдана Сарнавського, який вже пішов – обидва перебували в оренді перед повномасштабним вторгненням, але потім підписали повноцінні контракти.
Робота «Кривбаса» на ринку дуже нагадує сейв у Football Manager, коли у слабкій/середній команді хочеться максимально швидко змінити склад. Однак у випадку криворіжців треба враховувати контекст, який робить настільки масштабну перебудову аргументованою – війна.
«Кривбас» спрацював добре, зміг:
➡️ виграти конкуренцію та домовитись про перехід якісних українців – Дениса Бескоровайного, Максима Луньова та Володимира Якімця;
➡️ знайти гравців у першій лізі – Владислава Семотюка та Андрія Понєдєльніка;
➡️ взяти в оренду перспективних киян та гірників – Назара Волошина (розкрився у Вернидуба) та Артура Микитишина;
➡️ підібрати тих, хто пішов з інших клубів УПЛ – Андрія Кліщука, Дениса Устименка, Тимура Стецькова;
➡️ розбавити все це досвідом – до Кривого Рогу повернулися Віталій Вернидуб та Дмитро Хомченовський, сезон відіграли Євген Опанасенко та Євген Банада.
Знайшлося місце також легіонерам. До свого екстренера по «Шерифу» приїхав боснієць Ріфет Капич, на якому клуб за рік заробив 500+ тисяч євро, продавши у «Валмієру».
Проте найголовніше – «Кривбас» швидше за інших зрозумів, де варто шукати гравців. Поки хтось скаржиться на відмови іноземців, криворіжці запрошують новачків з регіонів, де війна футболістів лякає не так сильно. Це балканські країни (на заміну Капичу взяли хорвата Хрвоє Ілича) та Африка.
Кейс 21-річного фулбека Івана Дібанго, про перформанси якого йтиметься пізніше, доводить, що це може бути вдала стратегія. У минулому сезоні до «Кривбаса» приїхали Даніель Соса (25-річний форвард збірної Нігеру) та вінгер Жан-Морель По (26-річний івуарієць, який через різні проблеми взагалі не грав, але на тренуваннях заслужив на повноцінний контракт після терміну оренди).
Влітку цього року прийшов 26-річний опорний хавбек збірної Руанди Джихад Бізімана, а у вересні клуб оголосив про підписання двох ганців: 19-річного форварда Прінса Аду та 23-річного центрбека Конаду Ядома (у якого 7 матчів за дорослу збірну).
З інших трансферів: Олег Кожушко з «Олександрії» та Юрій Вакулко з «Риги», динамівці Віктор Блізніченко (оренда) та Денис Кузик. «Кривбас» ще хотів Єгора Твердохліба з «Миная», але не домовився щодо фінансів.
У штабі тепер тандем Вернидубів – Віталій відповідає за оборонні дії та контроль емоцій батька
У «Кривбаса» є унікальна історія – у штабі Вернидуба працює його син Віталій, який після минулого сезону завершив ігрову кар’єру у віці 35 років. В його обов’язки входить робота з обороною, а також він виступає як «посередник» між командою та тренерами.
Однак у нього є ще одна цікава функція – заспокоювати батька, коли у того здають нерви під час матчів.
Для вболівальників емоційна поведінка Вернидуба-старшого – не дивина. Та що там, якщо у своєму ж першому матчі на посаді коуча «Кривбаса» він вліз у скандал:
Це повторювалося неодноразово, зазвичай навіть за ідентичним сценарієм – публічні звинувачення на адресу арбітрів (тут, тут, тут та тут) та згодом вибачення за перехід межі.
Новий сезон розпочався так само – у матчі 1-го туру проти «Олександрії» (0:1) у криворіжців знову було багато питань до суддів, на тлі чого виник мініконфлікт зі штабом Руслана Ротаня:
Вернидуб на старті чемпіонату заявляв, що арбітри «знущаються», та що «з таким з таким суддівством ми можемо докотитися до того, що скоро будуть морди бити прямо на полі».
Втім, останнім часом візуально став стриманішим. На це є дві причини. Перша – команда має хороші результати, а отже якісь помилки рефері не стають ключовими. Друга – батька тепер «контролює» Віталій, заспокоюючи у технічній зоні.
Це доволі регулярна практика, яка потрапляє в телетрансляції, як от проти «Олександрії» – Вернидуб-молодший відтягував Вернидуба-старшого від лави запасних суперника:
Або з «Оболонню» (0:0), коли застеріг від нового конфлікту з суддями.
Козирі нових «мужиків»: організованість, витривалість та контратаки, а клеймо «битися-боротися» – трохи перебільшення
Вернидуб-тренер – це завжди швидше про прямолінійний футбол, ніж про щось сучасне комбінаційне. Так було у «Зорі», так було у «Шерифі», так є у «Кривбасі».
Часто стиль його команд сприймається як негативне «битися-боротися», але насправді це дещо більше та складніше. Принаймні, допоки не трапляються ігри зі схожим за ідеологією суперником. Наприклад, як нульова нічия з «Оболонню», на яку було важко дивитись. Це єдиний матч «Кривбаса» у сезоні, де він наніс менше 13 ударів – аж цілих 6.
Якщо оцінювати на дистанції, то точно не можна сказати, що пріоритетна ставка Вернидуба – це «битися» та «боротися». Так, без цих елементів його футбол неможливий, але на перший план виходять інші чесноти.
Перш ніж перейдемо до них, поглянемо на несподівану статистику, від якої треба відштовхуватись:
Отже, які висновки звідси:
▶️ «Кривбас» мало вступає у єдиноборства у порівнянні з всією лігою;
▶️ «Кривбас» у завершальних стадіях атак діє не бездумно – це точно не про абиякий підхід до чужих воріт з обов‘язковим абияким ударом, про що свідчить середня дистанція спроб;
▶️ «Кривбас» не лупить лонгболи та шукає складніші варіанти для створення гостроти, про що свідчить середня дистанція пасів.
При цьому є цифри, які створюють парадокс. Наприклад, у середньому криворіжці виконують по 3.31 передачі на одне володіння – менше лише у «Миная», «Оболоні» та «Колоса». Також у середньому команда виконує 338 пасів – це 11-й показник ліги.
Як тоді у цьому розібратися? Пояснення криється у трьох наступних тенденціях:
▶️ «Кривбас» – найактивніша команда чемпіонату у третій зоні (відбори, підбори, спроби тиску);
▶️ «Кривбас» у середньому віддає вперед 125.84 паса, це більше, ніж «Шахтар», а загалом 4-й показник в УПЛ;
▶️ У «Кривбаса» за 7 матчів назбиралося 777 володінь – більше, ніж у «Шахтаря» та стільки ж, як в «Олександрії».
Секрет – в інтенсивності роботи у різних фазах гри, зокрема у момент перехоплення м‘яча. Ознака тих самих «мужиків».
Криворіжці готові ризикувати та одразу грати вперед, бо усвідомлюють, що можуть витримувати темп та у разі втрати знову миттєво вступати у відбір. А ця гра вперед – не банальні довгі передачі, а швидкі середні/короткі паси, нехай часто й у боротьбу.
Ше один важливий фактор – у пресингу команда не діє проактивно, тобто не летить у суперника (за інтенсивністю таких дій далеко від лідерів). Навпаки – просто насичує зону та позиційно перекриває усі шляхи постачання.
Цими нелегкими у виконанні задумами прямолінійність «Кривбаса» відрізняється від прямолінійності інших команд, перегляд матчів яких за відчуттями є нуднішими.
Команда Вернидуба натомість користується підбором виконавців під високі швидкості та витривалість, завдяки чому тисне впродовж усіх 90 хвилин та створює моменти (переважно з флангів, кроси/простріли). Таким чином у період з 75-ту по 90-ту хвилину було забито 4 голи (більше лише у «Полісся»).
«Кривбас», до речі, зараз лідер УПЛ за xG – 13.9 (знову переважають «Шахтар), але не всі клуби провели 7 матчів (у «Динамо» 13.0 за 4 гри).
Наочно ж система виглядає так:
1. Високе розташування у спробах тиску (з вичікуванням, а не з активною грою у м‘яч), витримка ритму «вперед-назад»
Перекриття шляхів на чужій половині:
Насичення зони в останній третині:
Перебудова в оборону після спроб тиску (тут – за 15 секунд):
2. Швидкі контратаки
Введення м’яча голкіпером, просування хавбека, середній пас на фланг та подача із заробленим кутовим, на все – 12 секунд:
Перехоплення, обіграш на фланзі, пас у відрив нападнику та передача під удар на лінію карного, на все – 10 секунд:
У команди крутий захист: монстри Бескоровайний та Дібанго, перекваліфіковані Стецьков і Понєдєльнік, надійний Кліщук
Єдина ланка, яка у «Кривбасі» майже не зазнає ротації – четвірка захисників.
Все тому, що до них, як й до голкіпера Кліщука та опорника Бізімана, немає претензій. Ні щодо білд-апу (в руандійця 86.6% точних передач у третю зону, 2-й найкращий відсоток в УПЛ), ні щодо дотримання моделі грі, ні щодо безпосередньо захисних обов’язків.
Кліщук у воротах часто виручає, коли того потребує ситуація – по 2.77 сейви за матч, по 0.29 зупинених xG (більше лише в Олега Мозіля з «Металіста 1925»), загалом за 7 турів вже врятував від 2.2 очікуваних голів.
Звичайно, роботи все ж не так багато, як у інших голкіперів, це заслуга оборонців:
Пункт про другі тайми – знову про «мужиків» та готовність тримати темп до кінця, коли опоненти підсідають.
Що стосується індивідуальних перформансів, то тут у кожного унікальна історія.
Бескоровайний забив вже 3 голи – усі після розіграшів стандартів другим темпом
Якщо поглянути у статистику, то «Кривбас» не в топі за гостротою з кутових – 39 розіграшів, 5 ударів, xG 1.10, 1 гол. Не надто вражає.
Проте черговий парадокс – загалом 5 з 13 своїх м’ячів криворіжці забили після стандартів, просто не з прямих розіграшів. 4 рази це траплялося після атак другим темпом, бо Вернидуб дає вказівку залишатися попереду та очікувати на повторну подачу.
Бескоровайний у сезоні відзначився тричі – і кожен з його голів став наслідком ще однієї передачі в карний після невдало виконаного кутового/штрафного:
⚽️ проти ЛНЗ (ВІДЕО);
⚽️ проти «Шахтаря» (ВІДЕО);
⚽️ проти «Вереса» (ВІДЕО).
Одного разу за таким сценарієм забивав Хомченовський – теж проти «Шахтаря» (ВІДЕО). Тому роботу над стандартами заносимо в актив штабу Вернидуба.
Стецьков та Понєдєльнік перекваліфіковані – це не їхні рідні позиції
У парі центрбеків за креатив відповідає Стецьков. Не треба дивуватись, що у нього гірші цифри, ніж у Бескоровайного – 66.2% точності пасів в білд-апі проти 87.2% в останніх 5 турах. Все тому, що Данило рідко ризикує, а Тимур – регулярно намагається видати ось такі передачі:
Іноді це призводить до голів – одна з діагоналей Стецькова цього сезону закінчилася асистом на Задераку у матчі з ЛНЗ (ВІДЕО):
Звідки у Стецькова такі вміння? Відповідь у тому, що він є профільним фулбеком – там грав в «Олександрії», а у центр його перевели після трансферу у «Кривбас».
Далеко не номінальним фулбеком є Понєдєльнік – для нього це нова роль, яку знайшов штаб Вернидуба, бо за «Гірник-Спорт» у першій лізі грав справа у півзахисті.
Дібанго – головна зірка. Розриває абсолютно всіх
Найбільша загадка – як криворіжцям вдалося знайти Дібанго. У березні 2021-го він опинився у білоруській «Іслочі», покинувши рідний чемпіонат Камеруну. За 2 сезони провів 49 матчів, в яких зробив 14 результативних дій (5+9).
Якимось чином це не привернуло увагу хороших клубів, тому у серпні 2022-го Іван поїхав в Естонію до «Левадії», за яку жодного разу не зіграв – бо у вересні його орендував «Кривбас». Цього літа термін продовжили, але з правом викупу, яким клуб очевидно скористається, маючи хороші шанси вигідно відбити витрати у майбутньому.
Попри проблеми, які є у Дібанго з позиціюванням у захисті, він все одно претендує на звання найкращого фулбека ліги. Цупкий, витривалий, агресивний, а найголовніше – небезпечний біля чужих воріт.
Іван віддав 3 асисти у сезоні, ділить перше місце за цим показником з Віталієм Буяльським:
🅰️ проти «Зорі» (ВІДЕО, тут атаку ще одним класним закиданням розпочав Стецьков);
Водночас він лідер серед флангових захисників за відборами та підборами, 7-й загалом за поверненнями у контрпресингу, виграє 70% єдиноборств в обороні та робить мінімум 5 перехоплень за матч.
Окрім цього, Дібанго не боїться йти у дриблінг – і виходить переможцем у 64% випадків. Для УПЛ – максимально яскрава особистість (просто глянтьте це міні-інтерв’ю) та гравець, заради якого хочеться вмикати матчі «Кривбаса».
У нападі виділяється Задерака – він у топі УПЛ за атакувальними діями
У півзахисті та атаці за персоналіями скупіше. Ілич частково замінив Капича за функціями, хоча діє трохи глибше, але не за впливом. Зліва в атаці стабільне місце в основі має Хомченовський, коли не травмований, а на гібридній позиції під форвардом ротація – Луньов або Вакулко. У центральному трикутнику також виходить Приходько (частіше за інших запасних).
З нападниками у Вернидуба невизначеність – допоки знову травмований Соса, там по черзі грають Кожушко та Дебелко.
І виходить, що головна зброя – правий вінгер Задерака. Однак він цілком заслужив, щоб окремо акцентувати увагу на його грі. Максим не тільки є лідером атаки «Кривбаса», а за деякими ключовими метриками взагалі створює конкуренцію у всій лізі.
За xA, xG та ключовими передачами суперниками Максима є динамівці – Буяльський, Андрій Ярмоленко та Владислав Ванат. Це багато про що говорить. Ну і варто підкреслити, що Задерака встигає не лише креативити, але і відпрацьовувати в системі – зокрема ефективно діяти в пресингу, про що свідчить лідерство за підборами та відборами у третій зоні.
Бонус: проти «Колоса» вінгер поклав випадковий з помилкою голкіпера, але видовищний гол з нульового кута (ВІДЕО).
«Кривбасу» для максимально високих цілей поки не вистачає класу та яскравого лідера попереду
Відкрити такого ефективного системного гравця, як Задерака – це, звісно, добре. Однак є відчуття, що цьому «Кривбасу» явно не вистачає якогось яскравого лідера попереду – такі у Вернидуба постійно були у попередніх командах.
Лідера, який умовно в матчі з «Оболонню» (0:0) міг би взяти ініціативу на себе та самотужки зробити різницю на полі, як її на фланзі робить захисник Дібанго.
У цієї теми є одразу кілька похідних, одна з яких – враження від перегляду матчів. Можливо, частково саме через відсутність яскравих атакувальних виконавців перформанси «Кривбаса» багатьом іноді здаються не надто привабливими, хоча, як було продемонстровано вище, стиль Вернидуба не є чимось примітивним.
***
«Головне – не спіймати зірочку, а працювати далі у тому ж дусі, як працювали. І навіть більше», – слова Вернидуба після перемоги над «Колосом» (3:0), в яких закладена істина щодо сподівань на якісь серйозні досягнення.
У суботу «Кривбас» зіграє з «Ворсклою» – з суперником, який грає у футбол та дає це робити іншим (що довела зустріч з «Динамо»), а отже це потенційно комфортне середовище для продовження серії криворіжців.
До речі, Вернидуб та його команда поки успішно відстоюють прогноз єдиної представниці Tribuna.com Іри Козюпи у наших зіркових передбаченнях на сезон, де вона пророкувала «Кривбасу» та «Чорноморцю» боротьбу за єврокубки, а то й за третє місце.
Фото: «Кривбас», інфографіка Tribuna.com, скриншоти трансляцій MEGOGO
