Українець Бондарев прорвався в академію «Вільямс» – і вже мріє про місце у боліді «Формули»
Діана Бестужева поговорила з ним – про академію, страшну аварію та як переживає тиск.
Ви дивилися мультик «Тачки»? Так, отой з Блискавкою Маккуїн. Олександр Бондарев побачив його у три роки й так захопився, що тепер має шанси стати першим українським гонщиком «Формули-1».
Головна автогоночна серія досі не може похвалитися жодним українцем. У вересні стало відомо, що 14-річний український гонщик став членом молодіжної програми команди «Вільямс» – і переоцінити таке дійсно важко. Наші пілоти і раніше робили спроби у формульних серіях, навіть вигравали в гонці «Ф-4», але поки що Олександр підібрався найближче. І це не дивлячись на те, що досі виступав лише в картингу.
Тільки за останній рік Бондарев встиг стати чемпіоном Європи серед юніорів та очолити офіційний рейтинг найкращих картингістів світу від Міжнародної автомобільної федерації. Та почалося все у п’ять років з першої поїздки в карті, потім хлопець встиг:
– стати наймолодшим чемпіоном України в історії;
– переїхати з Києва будувати кар’єру до Європи;
– порозривати в головних картингових змаганнях світу WSK;
– виграти Кубок Центральної та Східної Європи.
Нарешті у цьому році: академія команди «Формули-1», запрошення до «Преми», яка є найкращою командою молодших серій, через яку пройшли чи не всі новачки, які в останні роки приходять в головні гонки.
Мене якось спитали – чи дійсно він настільки талановитий гонщик. Талановитий. Безперечно. Проте відверто і чесно – «Ф-1» це зовсім не двадцять головних талантів планети. Це двадцять найсильніших характерів. Тож важливо зрозуміти, чи є у людини характер.
«Моя нога, мабуть, ніколи не стане такою, як до аварії, та головне – в мене є нога, що давить на педаль»
Перераховувати перемоги гонщика можна довго, ще довше думати над тим, які перемоги у нього попереду, але історії успіху не бувають цілісними без перешкод. У 2022 році на другому етапі Чемпіонату Європи в Іспанії 13-річний Олександр потрапив в серйозну аварію.
«Я їхав восьмим, прагнучи потрапити на подіум. Карт суперника, росіянина Дмитра Матвеєва, наїхав на мій передній бампер і далі переїхав мене по спині та шолому. Мій карт розвернуло посеред траси на 180 градусів в сторону зустрічного руху інших картів пелетону.
Один з пілотів на жаль не зміг об’їхати, як це зробили попередні сім пілотів, що призвело до лобового зіткнення двох картів. Гонку було зупинено, мені надали медичну допомогу», – розповідає пілот.
Першу операцію хлопцю було зроблено в той же день у найближчому до треку госпіталі. За два місяці було ще 10 операцій. Як згадує Олександр, найважчими були гоночні вікенди, в яких він не міг узяти участь, проте спостерігав, аналізував суперників та уявляв, як би вчинив на їхньому місці.
Спортивну форму втрачати не хотілося, тому вже в лікарні картингіст адаптував свої тренування. В основному це були вправи на тренування верхньої частини тіла. 3 місяці в лікарні, 3 місяці реабілітації – і вже через пів року він знову був на треку. «Ходити міг тільки кульгаючи, та на педалі давив як треба. Я кожного дня намагався прискорити своє повернення на трек, бо життя без перегонів виявилось надзвичайно нудним та беззмістовним».
Після таких аварій треба багато сміливості, щоб знов сісти у карт. Але завершувати займатися гонками він і не думав:
«Я пам‘ятаю свій перший день тренувань після аварії в листопаді минулого року. Я зробив перше коло, а потім зупинився через сильні болі в нозі через вібрацію карту. Відпочив і виїхав знову, зробивши вже 10 кіл. До кінця дня я вже зміг повернутися у нормальний темп тренувань, долаючи біль. Жага до швидкості і перегонів після такої довгої паузи була більшою за все інше».
«Не можу сказати, що моя нога стала такою, як до аварії, навіть через півтора року з моменту аварії, і вже, мабуть, ніколи не стане. Але я вже адаптувався і звик до неї, продовжуючи реабілітацію і відновлення навіть зараз з найкращими спеціалістами з усього світу. Та головне, що в мене є нога, що давить на педаль».
Важливою опорою протягом всієї кар’єри для хлопця є родина. Батьки зробили все для розвитку кар’єри сина в Україні, а коли прийшов час – вийти на новий рівень і в Європі.
Чи не страшно після таких аварій відпускати дитину назад на трек? Сам гонщик розповідає про це так: «Мої батьки це не просто глядачі на трибуні під час перегонів. Ми з ними разом йдемо до найвищої цілі, кожного дня наближаючи її.
Та найголовніше це те, що вони довіряють мені і спокійні за мене, знаючи що вони доклали найбільших зусиль в першу чергу у мою підготовку, тренування, навчання, тому спостерігають за перегонами з іншої точки зору, сприймаючи мене як професіонала своєї справи та вболіваючи за мене»
«Мені не подобається бути аутсайдером ні в чому»
«Це може виглядати досить нереально через дуже щільний графік перегонів і тренувань, але я учень міжнародної школи в Італії та намагаюсь бути вправним і успішним у навчанні також. Мені не подобається бути аутсайдером ні в чому. До речі, школа виклала публікацію про мене в Інстаграм, де написала, що я чемпіон в усьому – від картингового треку до шкільної кімнати.
Планую закінчити школу, отримати диплом і мати змогу вступити до вишу, коли буде змога. Поза перегонами я звичайна дитина, яка любить проводити час з друзями, робить домашні завдання і лінується, коли є час».
«Я знав, що до мене придивлялись і інші академії. «Вільямс» зробили найкращу пропозицію»
Новина про приєднання українця до академії команди «Формули-1» не стала чимось неочікуваним, принаймні для людей, які слідкували за успіхами гонщика. Я з нетерпінням чекала, щоб дізнатися, скоріше – яка саме це буде команда. Програми підтримки пілотів у команд головних гонок досить різні, але у всіх їх одна ціль – виростити собі чемпіона.
«Вільямс» має репутацію не тільки дуже професійної, але й дуже сімейної команди. Вони піклуються, навчають, виховують і підтримують своїх пілотів. Саме тому це дуже здорове середовище для зростання, де всі працюють на одну ціль. Їх дуже поважають за це.
Вони ретельно придивляються до пілотів на етапі вибору, але коли обирають – вкладаються в них на 100 відсотків у всьому. Я знаю, що я наймолодший пілот, яким вони опікувались за всю історію існування команди. Це дуже надихає», – розповідає Олександр.
І дійсно, на відміну від академії, до прикладу, «Ред Булл», де знаходяться десятки гонщиків, «Вільямс» може похвалитися тим, що більшість їх гонщиків добираються до «Ф-1» так чи інакше.
«Я знав, що до мене придивлялись і інші академії, мені приємно, що всі перемоги в цьому році не лишились непоміченими. Мій менеджер Кріс Гарфілд повідомив мені, що «Вільямс» зробили найкращу пропозицію, я дуже зрадів, що з наші бажання збіглися і ми йдемо в одному напрямку»
Наразі гонщик розпочав виступи новій старшій категорії в картингу OK. Першим турніром стали дві фінальні гонки сезону WSK Final Cup, а далі не пілота чекає міжсезоння, де плануватиметься наступний рік.
«Зі своєї сторони – я мрію вже про болід «Ф-4», але, на жаль, вік поки ще не дозволяє. Дуже чекаю на своє 15-річчя»
«Це що, клон Рассела, але з нормальним голосом?»
У «Формулі-1» юний гонщик є шанувальником команди «Мерседес» та Льюїса Гемілтона, які в роки домінації Ферстаппена переживають не найкращі часи. Проте пілот вважає, що Льюїс ще декілька років зможе нас радувати перемогами і зовсім не зневажає суперників:
«Поважаю «Ред Булл» за ту роботу, яку вони провели, щоб мати найшвидшу машину. А швидка машина плюс талановитий і підготовлений пілот – це завжди успіх».
Відразу після оголошення новини про приєднання українця до такої потужної академії на нього звернули увагу і іноземні фани. Та перше, що вони помітили – велику схожість з пілотом «Ф-1» Джорджем Расселом, навіть встигли охрестити меншою копією. «Це що, клон Рассела, але з нормальним голосом?», – з’явилося від іноземних фанів у коментарях.
«Так, я бачив це. Я помітив це ще раніше за усіх на деяких з моїх фото. Не маю нічого проти порівнянь, але хочеться досягти такого рівня, коли когось зі мною вже будуть порівнювати».
В українському інфополі на Олександра дійсно великі надії, але чотирнадцятирічний хлопець досить мудро до цього ставиться:
«Ви знаєте, що наразі всього 51 академія «Ф-1» у світі? Серед усіх картингістів, пілотів болідів, взагалі усіх пілотів світу? До того ж я ще й перший українець, що зміг дійти до цього рівня у 14 років. Так, в це важко повірити, іноді навіть мені, але саме це було моєю метою, і я радий, що на цьому етапі я зміг бути поміченим академією.
І так, звичайно, я відчуваю тиск, бо очікування від академійців надвеликі у всіх, іноді він впливає на мене. Це велика відповідальність, але вона свідома. І головне – що я займаюсь своєю улюбленою справою, про яку мріяв з раннього дитинства. Мене підтримують, в мене вірять і в мене відкрилися найкращі перспективи на майбутнє. Про що ще можна мріяти?».
Особливо хотілось би виділити те, як Олександр з гідністю представляє нашу країну за кордоном. Український прапор на міжнародних подіумах найкращих змагань світу майоріє завдяки йому. Хлопець брав участь у благодійному заїзді #RaceForUkraine.
«Найбільше, що переповнює мене щастям і гордістю – що все більше українців і українських прапорів з‘являється серед учасників перегонів на різних рівнях та у категоріях пілотів. Кожна перемога українця – це перемога України.
Я чув, що про мене говорять як про пілота, що своїми успіхами у картингу і контрактом з академією «Ф-1», дав надію і віру в те, що це можливо, що молодим пілотам картингу варто докладати усіх зусиль. Для мене це найбільша нагорода. Я буду продовжувати рухатись вперед, щоб приносити славу і визнання незламності і сили українців у всьому світі».
Фото: інстаграм pilot.bondarev, «Вільямс»
