Чому обмін тренерами між «Баварією» та «МЮ» пішов би всім на користь
Цікавий варіант від Дмитра Литвинова.
Літо 2024 року буде просто божевільним у плані тренерської міграції у топклубах. «Ліверпуль», «Баварія», «Мілан» точно змінять керманича, до них можуть доєднатися «Манчестер Юнайтед» і «Наполі», «Челсі» й «Жирона», «Лаціо» та «Севілья». А ще можна згадати ромашку Хаві у «Барселоні», зарахувати до топів, наприклад, «Вест Гем» з «Брайтоном», а потім й додати до цього коктейлю ще потенційні зміни у збірних за підсумками Євро. Там хіба що Дешам і Тедеско повинні будуть зовсім неймовірно провалитися, щоб їх прибрали, та Мартінес, напевно, за будь-якого результату отримає право попрацювати зі збірною вже без Кріштіану.
І от на тлі всього цього безумства в останні тижні активно курсує новина про те, що «Баварія» та «Манчестер Юнайтед» були б не проти обмінятися тренерами. І тен Гаґ, і Тухель нібито цікаві поточним клубам один одного – й така зміна цілком реальна. Звісно, мова не йде про прямий обмін, котрого можна було б чекати, коли б мова йшлася про якусь американську замкнену лігу, але й без того подібний крок був би настільки нестандартним – так одразу й не згадаєш аналог – що пригорнув би до себе велику увагу.
Й знаєте що? Таке рішення й справді, як видається, пішло б на користь усім.
Чому це був би плюс для «МЮ»
Тухель – теж доволі жорсткий тренер, тому на перший погляд може здатися, що й йому буде важко в Манчестері, де гравці були так незадоволені методами роботи тен Гаґа. Але у нього є одна відмінність від нідерландця: він просто значно краще дає результат – і хоча б тому буде користуватися більшою повагою з боку роздягальні. Фактично цей сезон в «Баварії» – перший, де команда Томаса виступила нижче сподівань. До того ж він витискав більше очікуваного із кожної зі своїх команд – від «Майнца» до «Челсі».
Так, його робота останніми роками вписується у доволі специфічний шаблон: прийшов – побудував доволі простий, але ефективний футбол – дав результат – посварився з керівництвом клубу/гравцями – пішов. Але новому керівництву «Юнайтед» перші три стадії зараз важливіші за те, що буде далі. Бо треба швидко дати вболівальникам розуміння того, що клуб на вірному шляху. З тен Гаґом та антирекордами цього сезону такого розуміння, впевненості у завтрашньому дні, не буде навіть якщо якимось дивом здолають галасливих сусідів у фіналі Кубка Англії.
Плюс суто психологічно Джим Реткліфф, до відання якого перейшов спортивний блок в клубі, й котрий ставить своїх людей на ключові посади, видається доволі схожою на Тухеля людиною. Відкритий, жорсткий, часто емоційний, знає як досягати свого, йдучи найшвидшим шляхом. Звісно, таке призначення може піти не на користь, якщо два жорстких керівники не порозуміються, але, здається, що тут можна на березі домовитися, як обійти всі підводні камені.
Чому це був би плюс для тен Гаґа
У Мюнхені він вже працював – й працював добре. Керував другою командою клубу за часів Гвардіоли й вражав своєю тактичною підготовкою навіть босів клубу, котрі вже звикли до аналогічного підходу Пепа. Розвивав молодих, але вміло працював й з тими, хто вже, як здавалося, зупинився у розвитку: скажімо, найліпшим бомбардиром команди раптом став Тобіас Швайнштайгер, брат Бастіана. Тобіасу було вже за 30, він вважався кимось на кшталт баскетбольних Танасіса чи Костаса Адетокумбо: перебуває у клубі, аби брату-зірці було краще.
Сам Ерік пішов за два роки, але не тому, що не виконав завдання (обидва рази зупинялися в кроці від виходу у третю ліги), а тому, що отримав можливість працювати на вищому рівні. Зараз, за умови повернення, йому не треба було б адаптуватися зайвий раз до нової країни, більш-менш зрозумілим був би й побут, а головне – відпало б чимало завдань, котрими доводилося займатися в Англії.
У клубі було б пару гравців, на чий авторитет можна було б спиратися – Нойер та Мюллер пам’ятають Еріка ще за гвардіолівськими часами, але головне тут не пам’ять, а те, що ця пара може сказати будь-якому футболісту, що йому треба робити – й тому доведеться погодитися. Це живі носії того самого чемпіонського ДНК, котре вже розмилося в «Юнайтед», де такого рівня авторитету нема ні в кого, навіть у тих, хто, як Каземіро та Варан, виграв все за межами клубу. Допоміг би й де Лігт, котрого сам тен Гаґ зробив зіркою у «Аяксі».
Тен Гаґ міг би будувати проактивний футбол, для котрого не має достатніх ресурсів в Манчестері – й за яким так засумували гравці «Баварії» за цей рік, коли в ситуаціях, де раніше йшли б за 5-6 голами, зупинялися на парі в кращому випадку. Були винятки, але загальна картина того, що футбол «Баварії» потьмянів, є доволі чіткою.
Чому це був би плюс для «Баварії»
По-перше, головні обличчя клубу Хеннес та Румменігге вже непогано знайомі з ним. «Баварія» – це родинний клуб, де дуже цінується мюнхенське минуле, навіть якщо воно тривало пару років, як-от у випадку тен Гаґа. По-друге, черги бажаючих посісти місце тренера рекордмайстера відверто нема. Докотилися вже до того, що Хулену Лопетегі більше хочеться проявити себе з «Вест Хемом», ніж їхати до Мюнхена. Першочергові варіанти Алонсо та Нагельсман відпали, за ними вирішив «Та ну його, якось стрьомно» й Ральф Рангнік, потрібен хтось не з лякливих.
Тен Гаґ у цьому сенсі виглядає пристойним варіантом. Йому треба виправляти репутацію після цього сезону в «Юнайтед», вийде – чудово. Не вийде – можна буде сказати «Ми зробили, що могли» й за рік знову піти щонайменше за тим же Хабі, коли вже той перевірить себе у Лізі чемпіонів з Леверкузеном. При цьому стеля очікувань після фіаско в цьому сезоні буде не такою високою – вже саме повернення чемпіонства виглядатиме нормальним таким кроком вперед. А Ліга чемпіонів – ну, як впаде в руки, то відмовлятися ніхто не буде.
Плюс у тен Гаґа й справді непогане резюме. Навіть в «Юнайтед», котрий зараз здається проклятим, він минулого сезону дав цілком прийнятний результат. Дав навіть в умовах розірваного через катарський ЧС сезону та на тлі низки скандалів, головний з котрих закінчився прощанням з Роналду. Маючи у своєму розпорядженні гравців, котрі краще підходять для омріяної ним гри першим номером, він може бути успішним й тут. Бонус для керівництва «Баварії» – те, що вони виглядатимуть в цій ситуації вдвічі переможцями, бо й повірили у «свого», й зробили це не в найбільш очевидній ситуації.
Чому це був би плюс для Тухеля
Томас не приховує, що в Англії йому працювати було комфортно. Топовий рівень футболу, конкурентний чемпіонат, можливість проявити себе – і йшов він з «Челсі» не через те, що раптом став гірше тренувати. Новим власникам була потрібна своя людина, ще й більш контрольована, ніж Томас – так буває. Й не повинно скасовувати успіхів, котрих він досягнув у Лондоні.
Повернутися до «Юнайтед» – це і виклик в сьогоденні (підняти клуб з поточної боротьби за Лігу Європи), і виклик в історичному масштабі (стати першим, хто зробить «МЮ» чемпіоном після відходу Фергюсона). При цьому власники клубу готові витрачатися. А ще готові послухати думку нового тренера з того, хто має залишитися. В «Юнайтед» цього сезону лише в АПЛ виходило 30 польових гравців (й тільки один воротар, єдиний та неповторний Андре Онана). Це дуже багато, за будь-якими мірками. Але Тухелю краще мати таку проблему з відсівом непотрібних, ніж, як у «Баварії» – плакатися, що не отримує від клубу потрібних гравців. Чого-чого, а от гравців у «МЮ» не бракує.
Плюс, коли ми вже казали про те, що тен Гаґу буде на кого спертися у потенційному новому-старому клубі, то не слід забувати, що й у Тухеля в «МЮ» є старий знайомий. Мейсон Маунт, в котрого клуб добре вклався минулого літа, у Томаса грав значно краще, ніж у тен Гаґа. Якщо Тухель зможе реанімувати його, а ще, наприклад, а ще, наприклад, Каземіро, котрого дуже просив влітку придбати у «Баварію», та Варана, котрого запрошував у «Челсі», то гірше від цього нікому не стане. А ще, можливо, тренер зміг би якраз відійти від звичного шаблону, описаного вище й в якому з ним може конкурувати лише Конте, й спробувати себе у будівництві команди. У «Юнайтед» він може знайти місце, де нарешті затримається на кілька років – боси вважають, що коли вже запрошувати зміну для тен Гаґа, то не тимчасового тренера.
***
Звісно, вистачає й контраргументів до ідеї такого обміну. Це й сумніви у здатності Тухеля виконувати саме таку роль «довгострокового» керманича, й питання по тому, як тен Гаґ здатний впоратися з тиском, якщо щось піде не так, й зрештою споконвічні намагання «Баварії» та «Манчестер Юнайтед» запрошувати до себе тих, хто перемагає тут й зараз, з цим цього сезону не склалося ані в Тухеля, ані в тен Гаґа.
Але гірше, ніж зараз, точно не буде. А краще – може бути. Тухель на тлі того, що точно будуть перебудовуватися «Ліверпуль» й «Тоттенгем», а у «Челсі», схоже, триватиме хаос, зі своєю здатністю давати буст в результатах одразу, ой як може бути актуальним для «МЮ», котрий не може дозволити собі другий поспіль сезон без ЛЧ. А тен Гаґ для «Баварії» стане таким «тихим» кроком, як кажуть шахісти – вийде, то буде чудово, не вийде – алгоритм відомий.
