11 пам’ятних моментів кар’єри Реброва-гравця у збірній України
Дмитро Литвинов ностальгує і чекає на звитяги Реброва-тренера.
Перш за все – чому 11? Не лише через футбольність числа, а через банальний факт: саме у футболці з цим номером Сергій Ребров провів свої найкращі матчі за збірну України. І зрештою це не той випадок, де якось довелося витягувати перелік, аби досягти потрібної кількості. Отже, головне, що треба пам’ятати із виступів Сергія Станіславовича у головній команді країни.
Досі залишається наймолодшим дебютантом в історії збірної
Збірна США на початку 1990-х проводила надзвичайно велику кількість спарингів у межах підготовки до домашньої першості світу. Американці поставилися до справи серйозно і за один лише 1992-й провели 21 гру. Одна з них і стала другою в історії збірної України, котру за океан повіз в якості головного тренера Віктор Прокопенко.
Знаний фахівець вирішив залучити до команди й зовсім молодого Реброва. І це не був якийсь там завеликий аванс – зрештою у першому чемпіонаті України, що вже встиг закінчитися, форвард «Шахтаря» забив 10 голів, поділивши з Іваном Гецком звання третього бомбардира сезону (при цьому у Гецка 6 м’ячів було з пенальті, а у Сергія – 0).
Матч йшов до нульової нічиєї, коли Прокопенко на 76-й хвилині випустив дебютанта замість Сергія Ковальця. Втім, тоді дебютантом було стати нескладно, до цього був лише той самий матч з Угорщиною, а от інший показник Реброва досі є рекордним. 18 років та 24 дні, в такому віці дебютував Сергій – і це досі ніхто не зміг перевершити з українських футболістів. Тодішній 14-й номер збірної був активним у відведені йому хвилини, але забити ані йому, ані комусь ще з команди не вдалося.
Американське турне 1993-го і пауза у 3 роки
За рік Ребров знову опинився в американській поїздці, але грав вже не лише із США, а й з Мексикою. Цього разу тренером був Олег Базилевич, котрий мав завдання готувати команду до старту у першому її відборі. Він підійшов до справи з ентузіазмом й інтенсивно перевіряв всіх, хто був здатен бодай стояти на прямих ногах та хоча б іноді потрапляти по м’ячу.
Виходило не так вже й погано, якщо відкинути іронію – розгледіти талант у гравцях для людини, котра разом з Валерієм Лобановським виграла все ще можна, не було проблемою. Проблемою було побудувати робочі стосунки з цими та іншими людьми, але це вже тема для іншої розмови. А тоді Ребров зіграв у 3 матчах: з США, потім з Мексикою, а потім знову з США, де навіть вийшов у старті. Американців двічі обіграли, мексиканцям програли, але сам Ребров не відзначився чимось дивовижним.
Примітними ті виступи робить те, що було далі – пауза, після якої наступного разу гравець «Динамо» зіграв за головну збірну лише в 1996-му. Десь завадили конфлікти Базилевича та «Динамо» (так, десь це вже було), десь – те, що сам Ребров трохи відійшов у тінь на клубному рівні. 5, 2, 8, 9 – це не перелік лотерейних номерів, а кількість голів гравця за домінуючу в чемпіонаті команду в перші 4 роки Сергія у Києві. А головне – він був дуже потрібен молодіжній збірній, котра рубилася за вихід на молодіжне Євро й де підібрався дуже потужний склад.
Дебютний гол Північній Ірландії за 4 роки після дебюту у збірній
Картинка, як Орбу під коментар Журахівського віддає пас Скрипнику, а той навішує на Реброва, котрий гасить «свічку» ударом головою, досі легко згадується в пам’яті (ВІДЕО). У тому числі й тому, що потім її активно використовували у заставці каналу «Інтер», що тоді показував матчі збірної.
Між тим, той гол став першим для Реброва за збірну, і прийшов він восени 1996-го, коли з моменту дебюту минуло понад чотири роки. Прийшов дуже вчасно – то був дебют збірної у відборі на чемпіонат світу у складній групі: чинні чемпіони Європи німці, зіркові португальці з поколінням Луїша Фігу, Руя Кошти та інших зірок європейського рівня. Одразу вдалося показати, що втрачати очки із кимось меншим за згадану пару фаворитів Україна не планує.
Те, що «плани» потім трохи не вдалося виконати – це вже інше питання. Але тоді гол вселяв упевненість у світлому майбутньому, що неодмінно закінчиться казковою подорожжю на поля Франції влітку 1998-го. Майже так і вийшло. І якби Ребров ще у домашній грі з німцями влучив за рахунку 0:0 не у стійку воріт Андреаса Кепке на останній хвилині…. Але у тому циклі, крім гола північноірландцям, він обмежився парою м’ячів албанцям, що принесли дві мінімальні перемоги. Теж непогано.
Єдиний дубль за збірну – у ворота Грузії в 1998-му
Довелося побувати на тій грі, що принесла збірній на той момент найбільшу перемогу в її історії – 4:0 з Грузією в Києві. Найбільшу не за статусом, звісно – тут вікторія над португальцями 1996-го на той момент була поза конкуренцією, але за різницею в рахунку. Перевершить цей показник збірна лише у 2006-му, коли накидає одразу 6 м’ячів азербайджанцям.
Перемога була потрібна – за місяць до того у спарингу поступилися вдома полякам, гри не було. Перемога над грузинами виявилася непоганим заспокійливим, а Ребров котрий спочатку вже на 53-й секунді непогано приклався з правої, а потім «підхарчувався» рикошетом, виявився найбільш ефективним «лікарем» (ВІДЕО).
Забив вирішальний гол росіянам у найбільш емоційній перемозі в історії
Так, на момент призначення пенальті, котрий сам форвард й заробив (а заодно – й червону для поціновувача «снікерсів» Харіна), Україна вже вела в рахунку 2:1. Але зрештою встигла навіть у більшості пропустити, тому саме третій гол Реброва (вже у ворота в майбутньому його наступника у «Ференцвароші» Черчесова) й став переможним (ВІДЕО).
Не варто пояснювати, що значила та перемога. Це був вечір, коли гуляв весь Київ та вся країна. Зазначу лише одне – Ребров у тій грі остаточно закріпив за собою імідж майстра вирішальних голів. На той момент він забивав у 6 матчах за збірну – і всі шесть ігор команда виграла, а голи нападника ставали переможними у всіх шести зустрічах (Північна Ірландія, двічі Албанія, Грузія, спаринг з Молдовою, ну й от).
Саме голи Реброва, як килимок у хаті Чувака з «Великого Лебовського», задавали тон усьому старту відборів тих років. А якщо згадати, що саме його гол приніс «Динамо» пам’ятну перемогу над «Спартаком» з тим же рахунком 3:2… Майстер. Людина із залізними нервами – і як же зараз йому вже як тренеру потрібен буде свій Ребров у збірній.
Встиг побути найкращим бомбардиром в історії збірної
Власне Ребров й зараз четвертий з 15 голами за збірну. Але в якийсь момент здавалося, що цих голів може бути значно більше. У червні 1999-го Ребров забив Андоррі свій дев'ятий м’яч за збірну й обігнав Тімерлана Гусейнова, котрий був лідером до цього. У тому відборі Ребров взагалі став найкращим бомбардиром всього циклу в нашій команді. Після голу росіянам він по разу відзначився у воротах андоррців, поклав пенальті (знову переможний!) ісландцям, забив словенцям у тому сніговому кошмарі. Між всім цим ще був гол болгарам у спарингу.
1999-й Ребров завершував із показником у 11 забитих голів. Для порівняння: у Шевченка було вісім. Але наступного року Шевченко заб’є одразу п'ять і на тлі «мовчання» нещодавнього партнера вийде вперед, а потім з кожним роком нарощуватиме відрив. Реброва випередять Ярмоленко та Коноплянка, напевно обійдуть Яремчук та Циганков, але от бути лідерами реєстру бомбардирів збірної їм навряд чи вдасться.
Грав на позиції хавбека у збірній до того, як почав це робити у клубах
Все почалося ще зі складу, котрий Сабо бачив основним у тому самому відборі Євро-2000. Йожеф Йожефович номінально ставив у основу трьох форвардів, але за фактом роль звичного нападника там грав лише стовп Скаченко. Не надто технічний, але з вмінням підіграти партнерам, десь зачепитися за м’яч, протиснути суперника. Більш мобільні та технічні Шевченко з Ребровим атакували більше з глибини, намагаючись вриватися у вільні зони, що залишали втомлені Скаченком оборонці.
Згодом, вже за періоду роботи Лобановського, а потім й Буряка, на позицію ударного форварда висунувся Шевченко. Він грав там у «Мілані», за нього казав конвеєр голів, а Ребров та хтось інший (інколи Воробей, інколи Воронін) мали працювати з глибини. Ребров ніколи не вважався конфліктним гравцем – у сенсі, що завжди намагався виконувати тактичні завдання – тому для нього така альтруїстична роль виглядала нормальною.
Наскільки це вплинуло на те, що згодом й у клубах («Вест Гемі» та «Фенербахче» насамперед, а потім й «Динамо» з «Рубіном») почали відсувати глибше? Навряд чи це було саме свідомо запозичено зі збірної України – зрештою не такі блискучі у неї були результати. А от втрата швидкості при цьому зі збереженням бачення поля та вміння пробити здалеку виглядали нормальним стартовим пакетом вмінь, аби спробувати довірити Реброву позицію атакувального хавбека.
Під час спаду кар’єри мав паузу без голів у 3 роки
Так, не першу, як ми вже пам’ятаємо з 1992-96 років, але все ж тоді три роки футболіста просто не викликали до збірної. А от далі ніби й грав регулярно, а забив з 2000-го до 2005-го всього два голи, при чому перерва між м’ячем грузинам (от хто вже був зручним суперником) у спарингу 2002-го і до гола Сербії і Чорногорії (тоді це була одна країна) 2005-го затягнулася.
Частково справа у все тій же зміні позиції, частково – у кризі на клубному рівні, де відверто не вдавалося знайти «свій» клуб. Нерідко у таких ситуаціях збірна стає якраз місцем, де можна відвести душу, але не в цьому випадку. Втім, завершення безгольової серії вийшло ефектним: у грі за бронзові нагороди Меморіалу Лобановського Реброва випустили на поле на 60-й хвилині, а забив він вже на 61-й, увірвавшись на ударну позицію з глибини поля. Символічний гол у тому сенсі, що він якраз став засвідченням остаточної трансформації гравця.
Майже не грав у легендарному відборі на ЧС-2006
Олег Блохін на початку своєї роботи в збірній активно залучав Реброва. Чотири зустрічі в першій половині 2004-го – але все це були спаринги. А коли почався відбір, то виявилося, що є в Блохіна кращі, на його думку, кандидати для місця у складі. 0 офіційних матчів у Реброва у 2004-му, 1 – у 2005-му. Дали пограти проти грузинів, але цього разу він не забив – й, можливо, був близьким, аби Блохін остаточно на ньому поставив хрест.
Втім, влітку 2005-го Ребров вирішив, що настав час повертатися додому – й зробив це доволі ефектно. Зрештою саме його визнають найкращим гравцем сезону в УПЛ і згодом навіть сам Сергій казатиме, що, напевно, десь на Блохіна вплинув тиск громадськості та клубу. А сам гравець вже й був готовий до того, що його не візьмуть на перший для України чемпіонат світу.
Забив найкращий гол України на чемпіонатах світу
Але його взяли. І у Німеччині саме Реброву вдався найбільш ефектний удар з тих, що призвели до голів збірної України у ворота суперників. Потужний удар здалеку у ворота Саудівської Аравії – і рахунок стає 2:0.
Так, гол Русола став історичним, але саме гол Реброва вбив інтригу остаточно. Майстер вирішальних голів залишається майстром навіть коли до цього його мало хто бачив у основі. Але Блохіну треба було щось робити зі складом команди, котра дебютувала з 0:4 – й логічно, що він довірив місце в основі команди людині з міцними нервами.
Забив пенальті Швейцарії, а потім розповів, що грав із мікронадривом
Останній прояв відсутності тих самих нервів – знову ж контрольний удар, що добиває суперника, котрий стався у серії пенальті зі Швейцарією. Так, швейцарці не забивали й допомагали Олександру Шовковському йти до рекорду, котрий неможливо перевершити, лише повторити. Втім, й в України все почалося з промаху Шевченка. Але після влучної паненки Артема Мілевського дуже треба було збільшити перевагу в рахунку – й Сергію це вдалося.
Він поїхав на той турнір із мікронадривом, на уколах. Зміг допомогти у критичний момент з саудами, потім з Тунісом. Сил на те, аби грати в основі зі швейцарцями не було, але й там вийшов у потрібний момент і вплинув на результат.
Не було його лише з Іспанією та Італією. А чи таке вже співпадіння, що саме в цих матчах збірна розсипалася? Так, клас суперників, звісно, був вищим, та все ж: коли мова йде про нюанси, що відділяють просто поразку від поразки крупної, на такі «співпадіння» не можна не звертати уваги..
Останній матч зіграв у тому ж 2006-му у 32 роки
Навряд чи сам Ребров після настільки вдалих камео на чемпіонаті світу планував, що стартовий матч у новому кваліфікаційному циклі стане для нього останнім. Але вийшло саме так – він вийшов у основі проти своїх улюблених грузинів та пішов з поля на 56-й хвилині, рахунок був 1:1. Суперника вдалося дотиснути – 3:2, але далі вже було без Сергія, якому було лише 32.
Далі десь були травми, через які він почав грати менше і в «Динамо», десь недовіра Блохіна, чиїм улюбленцем Реброва важко було назвати, десь небажання вже Михайличенка кликати ветерана, хоча той після від’їзду з Києва ще грав на непоганому рівні у «Рубіні», котрому двічі допоміг стати чемпіоном і принаймні в першому сезоні був одним з лідерів команди.
***
75 матчів за збірну України (поки замикає топ-10), 15 голів (поки 4-й), беззаперечний статус легенди збірної – і все одно відчуття, що можна було очікувати від гравця такого рівня, розумного, рішучого, з ударом та пасом, з міцними нервами, ще більшого. Часто кажуть, що Ребров згаяв багато часу у клубах з погано вибудованою грою, але коли дивишся на його кар’єру в збірній, то думаєш, що й тут могло бути ще більше і краще.
Перерва в 3 роки вже на старті, вимоги підлаштовуватися під інших, неготовність тренерів робити ставку саме на Реброва – і якщо навіть з усім цим він у топах за кількістю ігор та голів, то який же в нього насправді був потенціал?
Може як тренер зробить ще більше?
