Подальше перебування Кейна в «Тоттенгемі» – гаяння часу. Перехід в «МЮ» – найлогічніший варіант
Дмитро Литвинов – про те, кого нагадує доля бомбардира.
У серпні 2021-го Гаррі Кейн пропустив кілька тренувань «Тоттенгема». Англійська преса сприйняла це як доказ того, що капітан клубу та збірної вимагає трансферу чи бодай якихось змін. Тоді нічого не відбулося, хоча «Ман Сіті», за чутками, був готовий викласти 100 мільйонів фунтів за гравця. Сам футболіст згодом запевнив, що залишається профі, а пропуск тренувань був викликаний суто з обережності після повернення Кейна з відпочинку.
На той момент в гравця залишалося 3 роки чинного контракту. Зараз – один. І, чесно кажучи, для футболіста такого рівня нема жодного сенсу залишатися в «Тоттенгемі». Він віддав цьому клубу все, що міг (і навіть більше). Чимало й отримав, це теж вірно. Але продовжувати перебування тут буде дуже дивно. Звісно, Гаррі може відпрацювати тут той рік контракту, що залишився, але що це дасть йому?
Ще один сезон примарної боротьби за четвірку? Примарної, бо не помітно, щоб «шпори» мали потенціал обійти наступного сезону хоча б ті 5 клубів з 7, що випереджають їх у таблиці за підсумками АПЛ- 2022/23. Навіть «Ліверпуль» з жахливим за мірками останніх років сезоном випереджає їх вже на 5 очок за втраченими. «Ньюкасл» зростає і як команда, і як проект, стаючи більш привабливим місцем призначення для тих, хто пару років тому сюди й оком б не кинув. «Юнайтед» оговтався від турбулентності, що була на початку сезону, тепер має всі можливості для того, аби боротися за щось більш серйозне у найближчому майбутньому.
Про «Арсенал» та «Сіті» годі й казати – і навіть якщо заспокоювати себе, що «каноніри» можуть й не видати другий настільки класний сезон поспіль, то наскільки їм треба відкотитися, аби сусіди по Північному Лондону мали шанси випередити команду Артети? А є ж ще «Челсі», котрий, певно, не буде настільки безідейним наступного сезону. Особливо, якщо туди прийде колишній тренер Кейна Почеттіно.
Але навіть якщо уявити, що «шпори» повернуться до топ-4 – чи буде це достатньою мотивацією для Кейна, аби залишитися? Він, звісно, заб’є ще 2-3 десятки голів за сезон, трохи збільшивши свій відрив від усіх потенційних переслідувачів в переліку найкращих бомбардирів у історії «Тоттенгема». Але важко повірити, що гравцю такого калібру не хочеться бодай раз у кар’єрі дійсно поборотися за чемпіонство.
Із ким йому боротися за цей титул зараз? Мова навіть не про партнерів, а про тренера. Нагельсманну та Луїсу Енріке, про яких зараз активно пишуть як про головних претендентів, яким би генієм не вважався перший та яким би досвідом не володів другий, все одно знадобиться час на адаптацію до нової ліги. Та нових реалій клубу, в яких ніхто не буде казати «Кого вам ще придбати?». Час – те, що буде у тренерів, але те, чого вже не так багато у гравця, якому 30 і який ще не був чемпіоном.
Звісно, Кейн вже був й другим у 2017-му, й третім за рік до та за рік після того, але скільки часу у тих сезонах «шпори» реально претендували на титул? Навіть у 2016-му, коли провалилися взагалі всі фаворити, «Лестер» тримав команду Гаррі на відстані, а та наприкінці примудрилася ще й «Арсенал» пропустити уперед. Тоді можна було тішити себе думкою, що кістяк команди ще молодий, набуде досвіду і ось тоді... Насправді, так і сталося – кістяк подорослішав й отримав досвід, от тільки конкуренти теж на місці не стояли. І тому навіть в сезоні, коли «Тоттенгем» вийшов у фінал Ліги чемпіонів, шансів на титул у нього не було й близько.
Відтоді ситуація кращою не стала. Той відомий мем про кількість трофеїв, що була у Кейна, коли він вперше з’явився у складі, та зараз, де вся відмінність – у наявності титулу переможців Audi Cup, з’явився не на порожньому місці. Дисонанс між рівнем гри, який багато років демонструє Кейн, та його трофейними здобутками, засмучує. Зрештою, ми ж кажемо не про яскравих, але за великим рахунком місцевих героїв, геніїв місця, на кшталт Метта Ле Тіссьє, а про людину, яка претендує на дійсно історичні досягнення. Гаррі вже найкращий бомбардир у історії «Тоттенгема» та збірної, до аналогічного досягнення в АПЛ йому залишилося 52 голи – й нема сумнівів, що якщо не втрутяться травми, то й ця позначка буде підкорена.
Питання лише де.
Даніель Леві ніколи не був відомий зайвою сентиментальністю. Один з найбільш жорстких переговорників АПЛ розуміє, що влітку матиме останній шанс якось заробити на Кейні. І навіть зараз знайдуться охочі викласти за Гаррі нехай не 100, але 50-60 мільйонів точно. Чи будуть вони зайвими для клубу? Ні. Звісно, вирішуватиме Леві не сам – його часто помилково називають власником клубу, забуваючи про те, що контрольний пакет акцій «шпор» належить зовсім іншій людині – Джо Льюїсу. Той у свої 86 років не те щоб не переймається долею «шпор», але його цілком влаштовують «шпори» як актив. А активи мають приносити гроші, з цим все просто. І коли вже наступного сезону майже звичних доходів від Ліги чемпіонів не буде, то чому б не компенсувати це завдяки трансферу гравця, на котрого є попит?
І попит буде.
Зараз стає все більше порівнянь ситуації, в якій опинився Гаррі, з тією, що склалася у Робіна ван Персі влітку 2012-го. Голландець забив тоді 30 голів в АПЛ, його було визнано найкращим гравцем сезону за всіма можливими версіями – журналістів, футболістів, вболівальників. Але у нього залишався рік до завершення контракту, а «Арсенал» хоч і фінішував 3-м, вище, ніж зараз буде одвічний суперник, але відстав від другого місця на 15 очок, а від першого – на 19.
Зрештою ван Персі хотіли обидві команди, що були вище, але Венгер вирішив не відпускати його до чемпіонів з «Сіті», бо був ще ображений після скандальних трансферів Насрі та Кліші. Пощастило віце-чемпіонам з «Юнайтед» – і ван Персі вже за рік привів команду Алекса Фергюсона до титулу переможців АПЛ.
Історія не унікальна – подібне траплялося і до, і після того трансферу. Особисто мені ситуація з потенційним переходом Кейна більше нагадує трансфер Батістути з «Фіорентини» до «Роми». «Вовки» у сезоні-1999/00 фінішували лише на рядок вище «фіалок» (6 проти 7). Аргентинець у тому розіграші побив клубний рекорд за кількістю забитих голів (нікого не нагадує?), але шансів на титул у Флоренції просто не було. А був геніальний крок Капелло та спортдира тієї «Роми» Бальдіні, які злили знайомому журналісту інфу про переговори щодо трансферу.
Газета опублікувала новину, а коли президент «вовків» Сенсі спробував сказати, що так ми ще ні про що не домовилися, то реакція фанів, які чекали Скудетто з 1983-го, фактично не залишила йому вибору. Ті 36 мільйонів євро, які виклали тоді за 31-річного форварда, якщо враховувати інфляцію, будуть навіть більшою сумою, ніж згадані вище потенційні 50-60, що може отримати «Тоттенгем». Але, як і у випадку з ван Персі, трансфер приніс моментальний результат: «Рома» стала чемпіоном.
Впевнений, що й аргентинець тоді, і англієць зараз точно проміняли б половину своїх голів у складі команд, котрі залишали, на хоча б одне золото чемпіонату. Батістуті було ні холодно, ні спекотно від того, що у сезоні 1999/00 Серію А, найбагатшу лігу світу, розривав і виграв у результаті гонку капоканоньєре молодий термінатор-новачок чемпіонату, назвемо його Андрій Ш. Приблизно так само і Кейну ні холодно, ні спекотно від того, що зараз АПЛ, найбагатшу лігу світу, розриває і виграє в результаті гонку бомбардирів молодий термінатор-новачок чемпіонату. Кейн спокійно сприйме хоч 50 голів Голанда наступного року, якщо сам він заб’є 25, але виграє золото.
Титули – це те, що рано чи пізно починає хотіти навіть найвірніший і люблячий клуб гравець. Історія з великою вигаданою реплікою «Де твоя медаль АПЛ?» тому так і поширилася, що виглядала максимально правдоподібною. Не тільки тому, що її нібито почув Джеррард, а й тому, що «сказав» її той самий ван Персі, який чекав стільки років на цей титул в «Арсеналі».
Історія повторюється не двічі, і не тричі, і вже зовсім точно не обов’язково як фарс чи трагедія. Команда, що проверне трансфер Кейна влітку, отримає надзвичайний буст до результатів. І якщо дивитися на потенційних претендентів, то виглядає так, що найлогічнішим кандидатом виглядає той самий «Юнайтед», який колись спокусив і ван Персі.
У «Челсі» забагато люду та замало ідеології, навіть якщо туди прийде Почеттіно. У «Ліверпулі» після трансферів Дарвіна та Гакпо навіть забагато форвардів (і, швидше за все, не буде Ліги чемпіонів). У «Сіті» є Голанд та Альварес, цього, схоже, достатньо, аби вирішити проблему з нападниками років на 6-7 вперед. У «Ньюкаслі» починає забивати Ісак, котрий багато пропустив, та й клуб вже показав, що не буде переплачувати у стилі того ж Боелі. Про «Арсенал» можна не думати, скільки б не публікували дитяче фото Гаррі у футболці «канонірів».
За кордоном, куди англійські суперзірки історично мало їдуть в останні років 20, теж не знайдеться чимало бажаючих. У «Реалі» є Бензема (і десь там жевріє приїзд Ендріка), у «Барселони» Левандовські (і бажання повернути Мессі, ще на одного коштовного гравця грошей не буде), у Італії просто не стане грошей на Кейна. Могли б втрутитися «Баварія» та «ПСЖ», але перша після невдалого трансферу Мане тричі подумає перед тим, як знову вкладатися у 30-річних зірок АПЛ, а у Парижі на позиції центрфорварда вже є Мбаппе. Брати Кейна, аби Кіліан знову грав на фланзі – не те рішення, яке чекаєш від клубу, котрий фактично віддав ключові рішення на відкуп самому французу.
Тому «Манчестер Юнайтед» виглядає максимально логічним претендентом. Результативність Решфорда після відходу Роналду – приємний бонус, але центрфорвард тут все одно потрібен. Не паліатив у вигляді Вегхорста, не людина, що фізично не витримує 90 хвилин і доступна лише півсезону, як Марсіяль, а хтось, хто готовий давати результат одразу. Бо за всього таланту того ж Решфорда, потенціалу Санчо, Антоні та Гарначо, але мати людину, для якої 25+ голів за сезон є нормою – це зовсім інша справа. Еріксен може чимало про це розповісти партнерам по середній лінії у «Юнайтед».
«Дияволи» мають гроші, досить міцний склад, хорошого тренера і 10-річну відсутність титулу чемпіона. Не 17 років, як у «Роми» в 2000-му, але теж непогано (або погано, якщо ви вболіваєте за манкуніанців). Так, їх можуть бентежити спогади, що після першого сезону той же ван Персі (як, до речі, й Батистута) почав грати гірше. Робін після 26 голів у чемпіонському сезоні забив 12 та 10 у двох наступних, Габріель після 20 у чемпіонському мав 6 та 6 голів відповідно, причому останні 2 з них забивав уже у складі «Інтера», куди його сплавили в оренду взимку 2003-го.
Але Кейн виглядає достатньо універсальним гравцем, щоб не боятися спаду. Навіть з втратою швидкості, що рано чи пізно станеться, він все ще залишається класним асистентом. Втім, навіть якщо він видасть лише один класний сезон, але поверне чемпіонство до червоної частини Манчестеру, хіба цей титул не коштуватиме того?
– What did it cost?
– Everything
Фото: Paul Terry/Global Look Press, Phil Duncan/Global Look Press, Jason Brown/Global Look Press
