7 головних команд-сенсацій в історії чемпіонатів світу
Марокко допомогло оновити список.
Насамперед – трохи про те, як складався цей список. По-перше, звичайно, в ньому могло бути більше 7 команд: 10, 15 або початкові, складені за швидкими прикидками, 22. Теж хороше число, футбольне, але ви б закінчили читати цей матеріал ближче до фінального свистку Шимона Марчиняка в неділю, тому вольовим рішенням було вирішено залишити 7 збірних. Зрештою, 7 – число удачі, а які сенсації без удачі?
Другим фактором, котрий зробив список трохи меншим, стало потрапляння збірної до топ-8. Так, були команди, які наробили шуму, але не дійшли до цієї стадії – скажімо, Коста-Ріка-1990 або Алжир-1982, який взагалі не вийшов з групи. Але, знову ж таки, десь треба було сказати «досить». Важливим показником був рівень суперників, яких вдалося подолати, а також їхня кількість. Це ставило в дещо нерівні умови збірні з різних епох, коли була різна кількість стадій турніру, але що вже тут вдієш.
Брався до уваги й загальний рівень розвитку футболу в країні на момент успіху та трохи після нього, а також клуби, за які виступали гравці збірної. Скажімо, збірна Нідерландів вперше на чемпіонаті світу зіграла у 1974 році – і одразу вийшла у фінал. Але вважати це несподіванкою при складі, нашпигованому переможцями Кубка чемпіонів у складі «Феєноорда» та «Аякса» – даруйте. І як продовження цієї думки – у збірних мали бути відсутні суперзірки, які створювали б хоч якісь очікування від збірної. За цим критерієм не пройшла Болгарія-1994 з Христо Стоїчковим, що вже побував у трійці «Золотого м'яча», а також Вельс-1958 з Джоном Чарльзом, який тричі поспіль у другій половині 1950-х потрапляв у топ-5 тієї ж франсфутболівської нагороди.
Не потрапили до списку, але були до цього дуже близькими (вважайте, ті, хто був би в десятці): Північна Ірландія-1958 (чвертьфінал), Перу-1970 (чвертьфінал), Сенегал-2002 (чвертьфінал). Втім, ніхто не заважає вам скласти свій список та поділитися ним у коментарях чи в блогах.
7. Куба-1938
Чого досягли: чвертьфіналу.
Як потрапили до списку. Дива з Кубою розпочалися ще на етапі потрапляння на турнір. Справа в тому, що всі 6 її суперників з відбору вирішили знятися. Ні, річ не в якомусь принциповому відношенні до Куби, як потім бувало у відборах на чемпіонат світу з Ізраїлем, з яким відмовлялися грати інші команди. Просто збірні прикинули бюджет закокеанської подорожі до Франції, яка приймала той турнір, і вирішили, що ну його – гроші можна й ефективніше витратити. Історія, до речі, торкнулася не лише представників Північної та Центральної Америк, а й Америки Південної, від якої на турнір поїхали лише бразильці.
У Куби цих самих грошей було не те, щоб було дуже багато, але країна якраз поступово відходила від наслідків Великої депресії, тому вирішили, що коли ще такий шанс надасть себе показати й інших подивитися. Вирушили без особливих надій на успіх і отримали суперники в першому раунді Румунію. Команду не те щоб суперсильну, але котра за рік до того, наприклад, зіграла внічию зі шведами, майбутніми півфіналістами ЧС-1938, і чехами, срібними призерами ЧС-1934. На сам турнір румуни, щоправда, теж потрапили без відбору: Єгипет, з яким їх звело жеребкування, відмовився їхати на матч до Бухареста через Рамадан.
І ось матч у Тулузі стартував, минуло 10 хвилин, 20, 30, голів не було. Глядачі потрохи стали підтримувати андердога, хоч румуни перед початком гри й привітали фанів, розгорнувши французький прапор. Втім, на 35-й хвилині румуни все ж таки відкрили рахунок. І збиралися спокійно піти на перерву, коли отримали гол у роздягальню від 25-річного Ектора Сокорро. У другому таймі румунам знову ніяк не вдавалося забити, а на 69-й хвилині пролунав грім: Куба вийшла вперед. Румуни зовсім зневірилися вже, але на 88-й хвилині зрівняли рахунок. У в овертаймі ситуація повторилася: знову першими відзначилися остров'яни, стараннями того ж таки Сокорро – і знову румуни зрівняли рахунок.
Серій пенальті тоді ще не винайшли, тому призначили перегравання за 4 дні, у тій же Тулузі.
Румуни поміняли 6 гравців, і це спочатку дало результат: кубинці програли перший тайм 0:1. Але після перерви зібралися – і забили двічі! Причому зрівняв рахунок той самий Сокорро. Усього за збірну у нього 5 голів у 9 матчах – і 3 з них припали на той чемпіонат світу. Глядачі проводжали кубинців оплесками, а румуни так і не могли отямитися.
На жаль, на ще один подвиг кубинців не вистачило – через 3 дні в Антібі вони «проковтнули» одразу 8 голів від шведів, які не стали повторювати помилок попередників і вже в першому таймі відзначилися чотири рази. Самі ж кубинці казали, що почували себе чудово, але дощ, який розпочався під час гри, зіпсував їм усі плани.
Факт. Перед першим матчем Александру Севулеску румунський тренер-селекціонер (він відповідав за вибір складу, а його колега Костянтин Редулеску безпосередньо тренував гравців і керував ними по ходу матчу, бедлам був той ще) подивився на тренування кубинців і дав прогноз, що його співвітчизники винесуть суперника в 7 голів. Мовляв, кубинці навіть тренувалися у чоботах. А воротар Чира після цього ділився враженнями про те, як йому подобається французьке пиво, яке на смак краще за румунську воду. От і отримали.
Чому не вище. І через результат чвертьфіналу, який зіпсував враження від попередніх подвигів, і тому, що для влучення у вісімку знадобилося вибити всього одного, не найбільш потужного, суперника.
6. Коста-Ріка-2014
Чого досягли: чвертьфіналу.
Як потрапили до списку. Найсвіжіша, після Марокко, команда у цій добірці. Напевно, перипетії чемпіонату в Бразилії ще пам'ятні багатьом, але нагадаю, що костариканцям випала супергрупа з Італією, Англією та Уругваєм – і з цієї групи вони вийшли з першого місця, не програвши жодного разу!
Уругвай спокійно виграв перший тайм завдяки м'ячу Кавані з пенальті, але після перерви пропустив подвійний удар у підборіддя на 54-й і 57-й хвилинах, коли відзначилися Кемпбелл і Дуарте, а наприкінці Коста-Ріці вдався контрольний постріл стараннями Уреньї. Після цього італійці мали б відповідально підійти до матчу з андердогами, але вийшли на перший тайм розслабленими та пропустили гол у роздягальню від Руїса, який так і не змогли відіграти. А в третьому турі матч з Англією не приніс голів – і не сказати, щоб суперник, який вже втратив шанси зіграти у плей-оф, виглядав краще за костаріканців. 1 удар у площину воріт Наваса – не найбільший урожай.
У 1/8-й Коста-Ріка вже до того бувала (у 1990-му), але цього разу перевершила досягнення. Греки взагалі нічого не могли вдіяти із суперником 91 хвилину, поки Папастотопулос нарешті не забив. Ось тільки цей м'яч приніс лише путівку до овертайму, оскільки до того ж Руїс вивів латиноамериканців уперед. Дуже похмурі півгодини голів не принесли, а серії пенальті Навас потягнув удар Гекаса.
Чвертьфінал перетворився на одне велике шоу Кейлора, який відбив 8 ударів у площину воріт – і якби ван Гал не надурив костаріканців, випустивши на серію пенальті зовсім не експерта у них Крула, то могла статися мегасенсація.
Факт. Тренер костаріканців Хорхе Луїс Пінто ввів для гравців заборону на секс під час групового етапу, але пообіцяв скасувати його, якщо команда вийде до плей-оф. Якщо ви подумали, що Пінто – типовий латиноамериканський тренер-мотиватор, то ні: людина вела власний сайт про тактику для «чайників», де попунктно розбирала стратегію відомих команд у класичних матчах і те, якими принципами вони керувалися.
Чому не вище. Тому що Луї ван Гал – один із найхитріших тренерів в історії. І ще тому, що вище або ті, хто був у четвірці, або ті, хто дивував ще сильніше в плані гри.
5. Чилі-1962
Чого досягли: 3-го місця
Як потрапили до списку. Сам по собі вихід господарів чемпіонату світу у півфінал – не фокус. За 22 мундіалі таке траплялося 13 разів, а на момент турніру-1962 – 4 рази з 5. Але чилійці, мабуть, другий за весь час за несподіваністю «гість» півфіналу з-поміж країн-господарок турнірів (перша за цим показником команда ще з'явиться у цьому тексті). Чилійці на той момент грали у фінальних частинах двох ЧС, що пройшли в Південній Америці, усі інші або ігнорували, або були нездатні пройти відбір. Плюс команда грала на тлі дикої відповідальності за витрати на турнір: у 1960 році Чилі постраждав від одного з найпотужніших землетрусів в історії, кожна копійка була на рахунку і дорогий турнір багато хто пропонував віддати комусь ще.
Не віддали – і були винагороджені за це. Вже після двох турів команда забезпечила собі вихід далі, обігравши Швейцарію 3:1 та Італію 2:0. Італійці були дуже незадоволені суддівством матчу, який увійшов в історію як «Битва в Сантьяго». Тренер Рієра завів чилійських футболістів читанням італійських газет, які писали, що країну можна описати лише чотирма словами: «недоїдання, неграмотність, алкоголізм, злидні». Перший фол стався на 10-й секунді, перше вилучення (у італійців) – на 8-й, друге (у них же) – на 41-й. У другому таймі чилійці у всіх сенсах добили суперників, що грали вдев'ятьох.
Поразка від ФРН у третьому турі не зіпсувала настрій гравцям – вони вже стали національними героями. А потім закріпили статус, перемігши у чвертьфіналі чинних переможців першого Кубка Європи – збірну СРСР. На дальні удари Ліонеля Санчеса та Еладіо Рохаса радянські гравці змогли відповісти лише одним голом, а голкіпера Яшина зробили винуватцем поразки, після чого він ледь не завершив кар'єру.
У півфіналі чилійці програли бразильцям, але гідно – програвали 0:2, забили, програвали 1:3, забили, лише на останній гол суперника не знайшли відповіді. Натомість довели Гаррінчу, який відзначився дублем: після чергового фолу на ньому Маноел дав копняка супернику і був вилучений. Дисциплінарна комісія ФІФА вирішила, що це була груба суддівська помилка, правого крайнього допустили до фіналу і бразильці стали бікампеонами. Але й Чилі не залишилося у програші – у матчі за бронзу команда обіграла югославів завдяки єдиному м'ячу того ж Рохаса на 90-й хвилині.
Факт. На англійця Кена Астона, який судив гру чилійців з італійцями, той матч та труднощі перекладу під час нього вплинули так сильно, що за кілька років саме він вигадав ідею показувати картки різних кольорів, щоб донести свої рішення футболістам. А тоді, у 1962-му гравця «Торіно» Джорджо Ферріні, котрого Астон попросив залишити поле, довелося 10 хвилин виводити зі стадіону, залучаючи поліцію, тому що футболіст ніяк не хотів погоджуватися з рішенням рефері, вдаючи, що не розуміє того.
Чому не вище. Бо надто значимим був суддівський чинник на тому турнірі: чилійцям систематично дозволяли, вибачте, п***ити суперників. У футбол вони, звичайно, теж грати вміли, але як би виступили без суддівської підтримки залишається тільки гадати.
4. Камерун-1990
Чого досягли: чвертьфіналу.
Як потрапили до списку. Напевно, головна африканська сенсація в історії чемпіонатів світу, якщо брати до уваги лише співвідношення результату та того, що було відомо про команду до турніру. Все ж таки і Марокко зараз, і Гана-2010 з Мунтарі, Аппіа та Асамоа були набагато більш відомі. Так, у тому числі завдяки новій інформаційній епосі, але ж у Камеруну 1990-го і справді практично не було зірок.
Хіба що воротар «Еспаньола» Томас Нконо, який грав із командою у фіналі Кубка УЄФА і брав медалі Прімери, та ветеран Роже Мілла, який визнавався найкращим футболістом Африки ще у 1976-му. Але на той момент форвард догравав у свої 38 на Реюньоні в команді, у якої й статті в українській Вікіпедії немає. А так – 11 людей із заявки виступали у чемпіонаті Камеруну. І ось з усім цим хазяйством «неприборкані леви» дісталися чвертьфіналу і були там за 7 хвилин від півфіналу.
Вже у першій грі вони нокаутували чинних чемпіонів світу аргентинців, відбившись у першому таймі, а у другому між двома отриманими червоними картками змогли забити у ворота суперника. Далі були перемога над румунами завдяки двом голам Мілли, що вийшов на заміну, і дивний матч з СРСР. Потім багато говорили, що радянський тренер камерунців Непомнящий отримав вказівку зі Спорткомітету допомогти команді Лобановського набити різницю голів, щоб дати тим шанс посісти 3 місце в групі. Перемога 4:0 не допомогла – у паралельній грі Аргентина з Румунією зіграли внічию, що влаштувало обох суперників. У 1/8 фіналу Мілла ще раз геніально вийшов на заміну, забивши в овертаймі колумбійському піжону Ігіті двічі, тож гол наприкінці вже не рятував південноамериканців. «Він хотів обвести мене? Обвести Мілла? Серйозно?», – казав потім ветеран.
А потім був чвертьфінал, де програли у першому таймі, але на 65-й хвилині вели в рахунку 2:1.
Факт. Непомнящий згодом розповідав, що перед чвертьфіналом представники Федерації футболу Камеруну зізналися, що грошей на те, щоб сплатити за перебування збірної в Італії, якщо вона вийде в четвірку, у них просто немає. Голи, які вивели їх до півфіналу, англійці зусиллями Лінекера забили з пенальті, що відносяться, скажімо так, до категорії не обов'язкових. Збіг?
Чому не вище. Тому що все ж таки не змогли дотиснути Англію. Але й те, що було – дуже круто.
3. Південна Корея-2002
Чого досягли: 4-го місця.
Як потрапили до списку. Та сама ще одна історія, в якій сенсаційний виступ команди-господарки переплетено за допомогою арбітрів. На відміну від Чилі-1962 Південна Корея не змогла отримати медалі, але знаходиться вище, тому що пройшла більше стадій у плей-оф, а також всіма правдами і неправдами залишила не при справі одразу 3 топ-збірні.
Розім'ялися корейці на поляках, які у кваліфікації залишили за спиною Україну. Виграш 2:0 був абсолютно справедливим, як і нічия із США 1:1, причому корейці ще й не забили пенальті (цілком обґрунтований, так). А потім розпочався фестиваль виносу фаворитів за допомогою суддів. 1:0 у вирішальному матчі проти Португалії з вилученням форварда суперників Пінту вже на 27-й хвилині – раз. 2:1 проти Італії у 1/8-й зі скасованим чистим «золотим» голом Томмазі та вилученням Тотті після падіння у штрафному майданчику суперника – два. Перемога по пенальті над Іспанією у чвертьфіналі після двох скасованих м'ячів іспанців – три. Якісь окремі рішення можна було заперечувати, але загальний тренд проглядався досить ясно.
При цьому Гусу Хіддінку дійсно вдалося створити симпатичну граючу команду – і в півфіналі Оліверу Кану довелося попрацювати, рятуючи команду від пропущених голів. Але без допомоги рефері забити не вдалося, та й потім у матчі за бронзу поступилися Туреччині 2:3 без зайвої драми. Чому тут не Туреччина? Тому що тій і подвигів по сітці робити не доводилося – кому мали програти (бразильцям), тим програли. Хто був під силу (Японія, Сенегал та корейці) – тих збірна з кістяком із переможців Кубка УЄФА та Суперкубка обіграла. Похвальна, але не героїчна стабільність.
Факт. У 2011 році еквадорський рефері Байрон Морено, який працював на матчі Південна Корея – Італія, був спійманий у США на спробі провезти в країну 4,5 кілограма героїну. Тюремний термін знайшов героя на 9 років пізніше, ніж було б на думку італійців.
Чому не вище. Тому що були команди, які вразили сильніше та без зайвої допомоги суддів.
2. КНДР-1966
Чого досягли: чвертьфіналу.
Як потрапили до списку. Спочатку скористалися масовим протестом проти схеми відбору. ФІФА вирішила, що 1 путівки на країни Азії, Африки і Австралії, що приєдналася до них, вистачить з головою. Африканці відмовилися брати участь у відборі на таких умовах (а ПАР, яка була готова, усунула за апартеїд сама ФІФА), від Азії, крім КНДР, у відборі хотіли взяти участь тільки сусіди з Південної Кореї, але відмовилися, дізнавшись, що відбір вирішили провести не в Японії, а в Камбоджі. А з Австралією, що залишилася, КНДР впоралася, винісши у двох матчах із загальним рахунком 9:2.
В Англію, де проходив фінальний турнір, вони прибули у статусі найзагадковішої команди турніру. Не в плані результатів – тут-то всі їм заздалегідь записали три «баранки», адже в суперниках були потужні команди СРСР та Італії, а також чилійці, що блиснули за 4 роки до того. Британська преса гадала, скільки серед членів делегації офіцерів корейських спецслужб, чи привезли гості турніру із собою собак, чи дозволять організатори виконання гімну КНДР, адже цю країну Сполучене Королівство не визнавало – коротше кажучи, обговорювала важливі питання, як і належить британській пресі.
У першому матчі турніру збірна СРСР, виправдовуючи очікування, просто рознесла корейців із рахунком 3:0. У другій грі чилійці повели у рахунку після пенальті, заробленого в першому таймі, але наприкінці навала азіатської команди принесла їй успіх. А у третій зустрічі пролунав грім: єдиний м'яч за 90 хвилин був на рахунок північнокорейського форварда Пак Ду Іка, який на 42-й хвилині забив у ворота Енріко Альбертозі.
У тому матчі, окрім Альбертозі, у стартовому складі італійців вийшло ще 5 людей, які через 2 роки стануть чемпіонами Європи, у тому числі суперзіркові лідери «Інтера» та «Мілана» Маццола та Рівера. Ці самі «Мілан» та «Інтер» брали Кубок європейських чемпіонів з 1963 по 1965 роки – тож ступінь несподіванки можете уявити. А у чвертьфіналі вже не менш зірковий Ейсебіо та його Португалія за підсумками перших 25 хвилин горіли 0:3 аутсайдеру.
Але зібралися – і до кінця тайму Ейсебіо забив двічі, а після перерви додав ще стільки. Гол Аугушту в кінці завершив казку «Чхолліми», але команда все одно увійшла в історію.
Факт. Після того турніру про секрети успіху та подальшу долю корейців ходило безліч чуток. Мій улюблений – про те, що енергійність команди пояснюється тим, що у перерві у футболки стартового складу просто переодягають запасних гравців – мовляв, один чорт ніхто цих гравців в обличчя не знає. Старий добрий відвертий шовінізм, зараз таке рідко зустрінеш.
Чому не вище. По тому ж співвідношенню «очікування/результат», звичайно, це найдивовижніша збірна ЧС в історії. І якби вони після Італії вибили Португалію, то були б лідерами списку. Але не вибили – раз, не пройшли жодної стадії плей-оф – два. А «три» полягає в тому, що з одного боку ми і справді добре знаємо більшість гравців збірної Марокко – і це створює ілюзію того, що не так само й несподівано все: ось там люди з «Севільї», «ПСЖ», «Фіорентини» та «Челсі».
Але ж і тренери команд-суперниць знають цих людей, тож можуть набагато краще підготуватися до суперника, ніж італійці у 1966-му. І якщо команда, незважаючи на всю цю підготовку до себе, все ж таки доходить до топ-4, то це заслуговує на більший респект, ніж навіть найдивовижніший прорив в епоху, коли ЕОМ займали кілька шаф.
1. Марокко-2022
Чого досягли: першого для африканських команд потрапляння до півфіналу чемпіонату світу. Медалей? Дізнаємося вже незабаром.
Як потрапили до списку. Та ви самі все бачили, що тут нагадувати. Еден Азар тепер може замислитися над тим, аби не поспішати йти зі збірної – виявилося, що бельгійці грали в групі з двома майбутніми півфіналістами турніру. Але якщо без жартів, коли після матчів з тобою залишаються без роботи тренери збірних Бельгії, Іспанії та Португалії, то це вже говорить про екстраординарність досягнення.
Факт. Просто нагадаю, що тренер марокканців Валід Реграгі прийшов до цієї збірної у вересні. Нагадування тим, хто вважає, що хорошому тренеру обов'язково потрібні десятиліття роботи з командою, щоби дати результат.
Чому не вище. Вище нікуди. Принаймні у найближчі 4 роки.
Фото: Global Look Press, Robert Michael/Global Look Press
