«Фенербахче» більше заслужив пройти далі. «Динамо» витягнули Бущан та Юксек
Розбираємо гру в Стамбулі.
Якщо в матчах трапляються вилучення, то найбільш доречним способом їхнього сприйняття є поділ подій на полі на «до» та «після», адже досить часто ці умовні відтинки суттєво відрізняються за змістом.
Матч «Фенербахче» – «Динамо» винятком не став.
До вилучення
Перед матчем були очікування, що Луческу вдасться до деяких змін, в тому числі й в стартовому складі. Зокрема, був певний сенс у розміні Попова на Сироту.
Однак Містер виявився максимально консервативним та, вірогідно, впевненим у своїх рішеннях на першу зустріч і не вніс жодних поправок ні у стартовий склад, ні в ігровий план.
«Динамо» розташувалось тим же середнім блоком у 4-4-1-1, де Буяльський знаходився трошки нижче за Бєсєдіна та часто спускався у глиб для допомоги своїм партнерам:
Атакувальні наміри турків також не зазнали особливих змін: «Фенер» прагнув витягти киян повище та знайти простір за їхніми спинами.
Втім була інша корекція, яку Жезуш застосував у порівнянні з матчем в Лодзі. Це збільшена сміливість та агресія під час тиску без м’яча (як у пресингу, так і в контрпресингу). Саме цей нюанс більшою мірою і ламав творчу гру «Динамо» аж до вилучення.
При позиційному розташуванні інколи використовувалась максимально грізна модель, де флангові гравці атаки (тут – Россі та Валенсія) грають з центральними захисниками, а центральний (тут – Кінг) – заважає воротареві, тінню перекриваючи пас на опорника.
Після втрат же «канарки» були готові накривати динамівців групами по кілька гравців, при цьому активно вступаючи у відбір.
Тут видно, як в оточенні Шапаренка опинилось одразу 5 гравців стамбульської команди.
З рештою, така агресивність і зіграє злий жарт з «Фенером» в другому таймі.
При цьому не можна сказати, що «Динамо» тотально пливло під тиском господарів. Декілька цікавих розіграшів від воріт у киян пройшло, але майже всі вони закінчувались до того, як Баїндір міг відчути якусь напругу.
Першим (і, по суті, єдиним) небезпечним випадом був забіг Циганкова на 31 хвилині. Там пресинг «канарок» вдалось пройди завдяки традиційному закиданню на Бєсєдіна, який зумів виграти боротьбу на горі.
Саме тоді можна було побачити, що в разі успішного відрізання перших ліній пресингу далі виникає 50 метрів незайнятого ніким поля, по якому можна просто бігти до воріт суперника. На жаль, достатньо вдало проходити ці лінії майже не вдавалось.
Смілива гра без м’яча стала і ключовим джерелом моментів для господарів. Візуально більшість небезпеки біля воріт Бущана виникала саме після втрат м’яча киянами. Щоправда, якщо в першому матчі з цих моментів реально гострих було два, то в другому – в рази більше.
Так зародився епізод із незарахованим голом, коли гоп-стоп на фланзі влаштували Циганкову:
Остання ситуація вимагає згадати про ще одного посібника загрози воротам динамівців. Мова про Дениса Попова. Його персональна дуель з Енером Валенсією, здається, вже встигла стати мемом. У вищезазначеному епізоді захисник зробив усе, від себе залежне, щоб турки таки відкрили рахунок: спочатку невдало зайняв позицію, а потім неточно вибив м’яч у підкаті.
Ще був штрафний удар, після якого в стійку влучив Кахведжі. Саме незграбні рухи руками Попова у боротьбі з Валенсією призвели до фолу. Еквадорець продовжив бити в Дениса і в другому таймі. У самому його дебюті Валенсія розхитав захисника та ледь не поцілив у дальню дев’ятку.
Отже, можна зрозуміти, що до 53 хвилини справи у «Динамо» були досить кепськими (11:1 по ударах в бік воріт). Але у потрібний момент на авансцену вийшов Юксек, котрий грубо скосив Буяльського в центрі, забувши про своє попередження.
Очевидно, що після появи чисельної більшості в одної з команд, малюнок гри мав змінитись.
Після вилучення
Через зменшення кількісного складу «Фенербахче» очікувано почав поводитись стриманіше, завдяки чому кияни отримали набагато більше свободи. Скористались біло-сині нею моментально. Гол прийшов всього за 3 хвилини після вилучення.
У результативній атаці було добре видно розгубленість стамбульців, які просто не знали, куди кидатись та що перекривати:
- навіть натяку на тиск не було в Шапаренка, котрий отримував перший пас від Бущана;
- забагато вільного простору залишили на фланзі Дубінчаку;
- одного в опорній зоні залишили Буяльського, котрий міг спокійно відіграти на Циганкова на правому фланзі;
Після голу здавалось, що «Динамо» досить спокійно зможе засушити гру, можливо забивши ще один. Не завадив цим планам навіть пенальті, що виник абсолютно на рівному місті. Тут знову можна передати привіт Попову. Щоправда, вже на пару з Забарним, котрий досить дивно оцінив траєкторію польоту м’яча та просто до нього не дострибнув.
Вчергове п’яті точки захисників зміг прикрити Бущан, котрий напевне провів один із найбільш натхненних матчів свого життя. На жаль, перфоманс Георгія дещо зіпсувала відверто жахлива гра на виході при пропущеному голі. Однак за це голкіпера киян точно не хочеться журити, враховуючи решту порятунків.
Власне, після 11-метрового й аж до гола Салаї, на полі відбувалось мало чого цікавого. «Динамо» із допустимим ступенем успішності доводило зустріч до перемоги, періодично роблячи небезпечні підходи до воріт турків, котрі навіть кілька разів закінчувались ударами.
Однак тут варто віддати належне «канаркам», котрі максимально міцно зачепились за найбільш доступне джерело моментів у їхній ситуації – стандартні положення. Турки змогли нанести 5 (проти тих же 5 в «Динамо») ударів після вилучення і 3 з них були після стандартів. Останній же дав «Фенеру» можливість пролонгувати матч ще на пів години.
Проте на екстратайм ресурсу в стамбульців майже не залишилось і небезпечні моменти в киян стали виникати все частіше. Тільки один Забарний мав двічі виводити киян вперед до гола Караваєва.
Результативна атака динамівців була побудована на стандартних симптомах команди, що грає доданий час в меншості. «Фенербахче» до того моменту вже сидів максимально глибоко, а нестача людей на полі так само не дозволяла перекрити достатню кількість вільних зон:
- тому ми знову побачили необтяженого тиском Шапаренка на початку атаки;
- досить вільного (тепер вже) Вівчаренка на лівому фланзі;
- та не менш вільного Караваєва на правому, котрий завершив переможну атаку.
Вражає той факт, що навіть в такій ситуації стамбульці все одно змогли знайти свій момент. І, ну а як же, знову зі стандарту. Тільки тепер з ауту, що заслуховує окремих компліментів їхній підготовці. Але Бущан зміг відпрацювати за ДСТУ і в цьому епізоді.
Висновки
Якщо скласти всі 210 хвилин матчу, то більшу їх частину мав кращий вигляд і створив більше небезпечних моментів (і просто моментів) «Фенербахче». Тому по грі перемога саме підопічних Жезуша була б більш справедливою.
Втім і «Динамо» весь цей час знаходилось десь поряд, не допускаючи ситуацій, коли контроль над грою втрачається зовсім. Нехай іноді це було реально виключно завдяки надзусиллям Бущана. В такому режимі кияни змогли дочекатись моменту, коли результат матчу опинився у їхніх руках, чим зуміли, нехай і з деяким скрипом, скористатись.
Саме вилучення при нормальному сценарії не мало б статись, адже тренери як правило здатні тримати під контролем темп та ступінь агресії своєї команди. Однак чекати такої хиби в колективі, який працює зі своїм тренером кілька місяців, можна було. Та і в Жезуша після першої жовтої було вдосталь часу вплинути на манеру гри Юксека або навіть замінити його.
Тому катастрофічної несправедливості в цьому проході точно немає. Головне, щоб Луческу та хлопці зробили правильні висновки та встигли набрати ігровий тонус до матчів зі «Штурмом», які навряд будуть набагато легшими.
Більше матеріалів в телеграм-каналі автора.
Фото: скріншоти Setanta Sports. «Динамо»
