«Якщо Франц про все подбає, з нами нічого не трапиться». Колонка Лама про Беккенбауера
Шана легендарній особистості, що випереджала час.
Чемпіон світу та турнірний директор Євро-2024 Філіпп Лам аналізує футбольні теми та обговорює їхнє стратегічне значення для суспільства, економіки та політики.
Серія колонок «Погляди футболіста» записана журналістом видання Zeit Online Олівером Фрічем та публікується в різних європейських країнах як вітальний жест усьому континенту. В Україні їх можна читати ексклюзивно на сайті Tribuna.com.
***
Рік починається дуже сумно. Помер Франц Беккенбауер. Він дав німецькому футболу більше, ніж будь-хто інший, і втілив свою країну з найкращої сторони. З розумом, харизмою, досвідом, чарівністю та оптимізмом. Світ схиляється перед цим сяючим світлом – і я схиляюся разом з ним.
Франц Беккенбауер завжди викликав у нас, співвітчизників, величезну довіру. Спочатку як гравець, потім як тренер і, зрештою, як людина, яка стоїть за літньою казкою. Усі завжди були впевнені: якщо Франц про все подбає, з нами нічого не трапиться.
На жаль, я не бачив його у якості футболіста. Востаннє він був на полі незадовго до мого народження. Але я усвідомлював, з якою пошаною про нього говорив мій батько. І коли я пізніше переглянув старі записи шістдесятих і сімдесятих років (деякі з них все ще чорно-білі), я відразу помітив дещо: все було набагато повільніше, ніж сьогодні. Гравці довго возилися із м'ячем. Лише другим-третім дотиком віддавали передачу.
Усі, окрім одного з них. Франц завжди доставляв м'яч туди, куди хотів. Футбол, у який він грав, став загальноприйнятим через багато років. Він був немов людина з майбутнього.
Добре пам’ятаю його штрафний удар за «Баварію» – як він після прямого розбігу ударом зовнішньою частиною стопи перекинув стінку та поклав м'яч у верхній кут воріт. Цей гол, мабуть, здався дивом для всіх, хто його бачив у той час.
Дивитися на 1:44.
Франц Беккенбауер з безпрецедентною легкістю втілив цей прогрес, цю технічну інновацію. І він був не лише елегантнішим за інших, він мав інше уявлення про футбол і командну гру. Він став зразком для наслідування для багатьох поколінь.
Кайзер модернізував футбол, прискорив його, зробив красивішим. Я не можу пригадати нікого іншого, хто мав такий же вплив на гру.
Коли в 1990 році Німеччина стала чемпіоном світу під керівництвом Беккенбауера, шестирічний я був прикутий до телевізора. Думаю, я дивився кожну гру того ЧС. Пам'ятаю переможний пенальті у виконанні Енді Бреме. І зачіску керівника команди, який розважав своїми жартами всю країну.
Він був тренером, який так багато працював, але водночас його мати переживала за нього, «тому що Франц був такий худий». Він знав, як правильно звертатися до своїх футболістів: «Geht’s raus und spielt’s Fußball!» («Виходьте на поле і грайте у футбол!»).
Він максимально заряджав усіх, тому що завжди було зрозуміло: у Франца нічого не може піти не так.
У 2006 році, коли у Німеччині стартував чемпіонат світу, я сам був на футбольному полі. Гол, який я забив у матчі проти Коста-Ріки, є одним із найяскравіших моментів у моїй кар'єрі. Можливість зіграти на ЧС у рідній країні – безцінний подарунок. Зв'язок із публікою та близькість до вболівальників завжди наповнювали мене впевненістю. Досвід 2006-го провів мене через усю кар’єру. Це також змусило мене усвідомити свою відповідальність як футболіста.
Та літня казка змінила усю Німеччину. Нація, яка звикла дивитися на себе дуже критично, раптом усвідомила свої прекрасні сторони. Подивитися в дзеркало їй допомогла вільно граюча національна команда. Вболівальники побачили те, що сподобалося їм усім. Футбол допоміг Німеччині розпізнати себе.
Ми усі знаємо, що на чемпіонаті світу 2006 року були зроблені помилки. Але у випадку з Беккенбауером помилок не було. Роботу його життя для німецького футболу та країни неможливо переоцінити. Літня казка була б неможлива без президента оргкомітету Франца Беккенбауера.
Ще один турнір має відбутися у Німеччині вже цього літа. Часи змінилися, світ переживає безліч криз. Ми повинні адаптуватися, зміцнити нашу спільноту та знову навчитися цінувати Європу та всі її досягнення. Для цього потрібен новий поштовх.
Європа може це зробити, її народ на це здатний. А футбол як культурне надбання є частиною європейського громадянського суспільства. Оскільки гра об’єднує весь світ, вона може створити солідарність і об’єднати людей через кордони. Про це свідчать численні меседжі з усіх країн світу, які відреагували на смерть Кайзера.
Євро-2024 має посилити нашу згуртованість та європейську ідею. Щоб спорт досяг цього, йому потрібні справжні особистості, які випромінюють задоволення, гордість та оптимізм. Франц Беккенбауер завжди так робив. Це його спадщина.
Фото: Adam Davy/PA Images
