«Стосунки з Ребровим – важливий крок, щоб я прийшов в УАФ». Перше інтерв'ю Шевченка після призначення
Прийшов до Романа Бебеха на «Бомбардир».
Андрій Шевченко прийшов до Романа Бебеха на ютубканал «Бомбардир» та дав перше велике інтерв'ю після призначення на посаду президента УАФ:
Ми розшифрували головне з розмови для тих, кому зручніше читати, а не дивитись.
Про мову
– Це, напевно, буде перше ваше велике інтервʼю українською. Мені було цікаво запитати: ви знаєте українську, англійську, італійську, вдома ви спілкуєтеся англійською, правильно?
– Так. У сімейному колі англійська, італійська. З дружиною ми, коли треба щось, щоб діти не знали, італійською. Хоча вони вже все розуміють.
– Діти італійської не знають?
– Ні.
– Колись Галліані сказав про ваш перехід в «Челсі», що англійська перемогла над італійською. Знаєте цю історію?
– Знаю цю історію, це було давно. Мій старший син, який навчається зараз, якраз вивчає українську мову і українську історію.
– В дитинстві, ви розповідали, що українською спілкувалися.
– Так, спілкувався дуже активно. Потім, коли переїхав в Італію, стало важче, бо італійська і українська – вони мелодичні, і інколи мені просто хочеться дібрати італійське слово. Навіть зараз буває. Тому в мене бувають такі моменти, коли я десь знаю слово, але в мене воно може вискочити англійською чи італійською. Тому я розумію, що розмовляю українською, а потім раз – і чогось мені італійське слово. Треба їх швидко знайти, замінити якось. Таке інколи буває.
Про те, чому вирішив стати футбольним функціонером
– Коли вперше у вас виникла думка, що ви можете очолити весь український футбол? Я хочу повернутися трошки назад, у 15 січня 2022 року, ще до повномасштабного вторгнення, коли ви пішли з «Дженоа», Зеленський написав твіт: «Андрій Миколайович, Шева. Не лише вся наша країна, а й уся Європа знає, на яку гру здатна команда під твоїм керівництвом». Там ще епітети позитивні для вас, і в кінці: «Найсильніше тебе люблять в Україні. Тому повертайся працювати додому». Є люди, які говорять, що це було своєрідне запрошення для вас.
– Я памʼятаю цей пост. Він сказав «повертайся працювати в Україну», я думаю, більше як футбольний тренер. Тому я кілька місяців тому дуже сильно задумався над можливістю стати футбольним функціонером, і це було дуже тяжке рішення. Я дуже думав про це, я розумію, які виклики переді мною, яка відповідальність стоїть. Але час рухатися вперед, рішення прийнято, тому будемо працювати.
– Сказали, що багато друзів вам кажуть, що для чого ти йдеш, дуже важка ситуація...
– Так, люди розуміють, в якій ситуації ми, де український футбол. Ще раз – для мене дуже важливо було бачити перспективи. Я бачу, що ми можемо зробити зараз ті речі, які допоможуть розвитку українського футболу. Просто зараз дуже важливо, щоб ми їх зробили.
– У цьому залі ви презентували 9 пунктів вашої програми: прозорість, цифровізація, підготовка фахівців, розвиток збірних, співпраця з клубами, реформа арбітражу, посттравматичне відновлення, ефективний маркетинг, міжнародна співпраця. Це 9 напрямів важливих, на які ви робите акцент. І я бачу, що ви стараєтеся не давати обіцянок великих. Говорите, що ви розберетеся і будете працювати, щоб покращити український футбол. Мало гучних заголовків від вас іде.
– Я не бачу сенсу в нашій сьогоднішній ситуації давати якісь гучні речі. По-перше, те, що я бачу, що дуже сильно нам може допомогти – це, як я сказав, диджиталізація, це прозорість. І коли буде прозорість, ми можемо повернути маркетинг і міжнародну підтримку.
– Коли ви пішли на тренерські курси, памʼятаю цей момент, після них вас почали питати про вашу політичну карʼєру. Ви тоді сказали, що більше не підете в політику, що це була помилка. Однак нинішню вашу роль можна трактувати як політичну, оскільки навіть ситуація: ви приходите, тільки балотуєтеся на посаду президента, і «Ворскла» вже виходить з колективних членів Полтавщини, хоча ви нічого ще не зробили, щоб люди так реагували. Я бачу тут лише політичний підтекст, бо власники, обставини. Ви розумієте, що ви заходите у непросту політичну структуру?
– Ще раз: я не хочу мати жодного відношення до політики. Це футбольна справа. Я прийшов сюди, щоб зробити все, що я можу, по цих пунктах, які ми проговорювали. Я хочу допомогти. Це дуже важливий для мене момент, який мене мотивує та рухає вперед.
Я вважаю, що у нас є дуже гарне уявлення, щоб національна команда розвивалася у правильному напрямку. Я бачу, що якщо ми зараз проведемо правильні зміни, то ми зможемо стабілізувати у футболі той провал. Ми повинні зробити це зараз. І не тільки робити так, щоб його стабілізувати, а робити ті кроки, які допоможуть йому розвиватися.
Якщо ми зможемо знайти нашу талановиту молодь, яка виїхала через війну, і зараз в Європі вже мають статус, якщо ми їх повернемо, щоб вони грали за національну команду, це буде дуже велика справа. Якщо ми зробимо асоціацію прозорою, щоб повернути довіру, щоб спонсори прийшли, щоб меценати, міжнародні партнери повірили у те, що вони можуть допомагати, інвестувати. Тому будемо рухатися у цьому напрямку. Футбол не тільки має виживати, а має розвиватися. Це основні цілі.
Про Павелка
– Ви на конгресі говорили про аудит. І багато розмов про попередника. Я розумію, ви можете не захотіти про це говорити, але що між вами сталось? Був чемпіонат Європи, чвертьфінал, ви в Римі, на дуже високу стадію зайшли, і потім пішли в моменті. Де поламалося?
– Ромо, я все сказав на пресконференції.
– Ви самі не знаєте?
– Ми ж тоді... Це закрита тема. Все, ми рухаємося вперед.
Про методологію дитячого футболу
– Усі знають, у який футбол грає Іспанія, Італія, особлива стилістика в Ісландії. Чи буде якась програма, методологія, в який футбол буде прагнути грати Україна під вашим керівництвом?
– По-перше, цю методологію треба розробити. Я думаю, у кожної країни є своя специфіка. Я думаю, що буде правильно, якщо, розробляючи методологію, ми залучимо наших фахівців. Бо є специфіка роботи з дитячим футболом.
Я кажу про методологію дитячого футболу. Бо у нас є головний тренер, Сергій Ребров, який відповідає за усю вертикаль, i U-21, i 17, i 16, там вже є фахівці, які працюють. Там є вже своя методологія, напрацювання, над якими вони працюють.
Ми будемо говорити зараз про методологію, яка запрацювала для юнацького футболу, починаючи з 6 років і до, скажімо, 12-14 років, коли йде перехід у більш дорослий футбол. Це різні методології, вони не можуть працювати, бо треба прописати цю методологію спочатку для юнацького футболу. І, як я вже сказав, треба залучити наших фахівців, бо у нас є своя специфіка.
Дуже важливо знати, з якого по який вік треба розвивати техніку. З якого по який вік можна давати якісь навантаження, треба їх давати чи ні. З якого по який вік можна більше звертати увагу на результат. Це такі важливі кроки більше для молоді, для її психології.
Коли ти працюєш за якоюсь методологією, то ти знаєш, що вона завжди дасть результат. А там вже, як ми кажемо, інструменти, які ти будеш підбирати. Якщо ти розвиваєш техніку, то у тебе будуть 20-30 способів для того, щоб це робити. Але треба розуміти, коли, як ти над нею працюєш. Прописати таку методологію – це дуже важливо перш за все для дитячого футболу.
Про Реброва
– Ви сказали про Сергія Реброва. Вболівальники завжди з ностальгією згадують вашу зв'язку в «Динамо», які клуби ви крошили в Лізі чемпіонів. Зараз ви будете працювати разом. З одного боку, це дуже круто, що дві такі серйозні людини залучаються до організації українського футболу. З іншого боку, виходить, що ви президент, а він віцепрезидент і головний тренер, і як витримати цю субординацію? Сергій Станіславович, ви вже сказали, буде відповідати за інститут збірних. Водночас у вашому «Мілані» був приклад: Мальдіні – технічний директор, Гаттузо – головний тренер, а потім, як я чув, вони дещо посварились. Футбол – це така штука, де треба давати результат, і дуже важко знайти цей баланс. Ви вже говорили, як ви будете тримати цей баланс?
– Думаю, що у нас достатній досвід наших відносин. Я знаю Сергія буквально з 15-16 років. Я знаю, як він працює. Він знає мій характер. Я дуже вдячний йому за те, що він прийшов у збірну, став головним тренером. Це для мене був один з головних козирів, щоб повернутися і працювати президентом асоціації, бо знайти такого фахівця як він… Думаю, в Україні [таких] немає.
У нас є люди з досвідом, є дуже гарні спеціалісти, але у Сергія є досвід роботи за кордоном, у нього є своє бачення. Він дуже класно комунікує з гравцями як менеджер – ми його так і називаємо. Бо це не тільки фахівець, тренер – це менеджер, який може побудувати вертикаль, який знає, як працювати як менеджер, який біля себе створює групу людей, які будуть допомогати йому в цьому. І для мене наші стосунки – це дуже важливий крок, щоб я прийшов і працював в асоціації.
Про юних українських футболістів за кордоном
– На конгресі ви порушували важливу тему: того, що наші діти роз'їхалися по всьому світу через повномасштабну війну, через обстріли. І багато дуже талановитих дітей. Вони і в Італії потрібні, і в Англії, в Німеччині у топакадеміях. Ви сказали, що думаєте над тим, як не втратити цих дітей, бо через кілька років їм вже будуть пропонувати контракти. Цей шлях вже пройшла збірна Хорватії. Розкажіть, які у вас є ідеї? Як втримати цих дітей, щоб вони були пов'язані з нами і не хотіли грати за інші збірні, хоча вони й знаходяться в інших країнах?
– Якщо вони вже почали тренуватися в таких академіях, то дуже важливо, щоб вони продовжували свій шлях як талановиті гравці, досягли професіональних клубів і закріпилися там. І дуже важливо, щоб протягом цього шляху ми знайшли контакт з ними, з їхніми батьками, щоб, наприклад, навіть наші гравці національної команди, дзвонили, спілкувалися, щоб вони розповідали про національну команду, щоб гравець, який зараз в U-команді, знав про свою Батьківщину, знав про нашу збірну, і щоб у нього було бажання та мрія. Мрія грати за національну команду. І цей контакт ми повинні зробити.
Зараз якраз ми займаємося тим, щоб зробити групу людей, яка буде шукати цих талантів. Наприклад, я вже знаю одного зі скаутів в Англії. Я з ним вже спілкуюсь, і він вже дав мені пару імен хлопців, які переїхали ще до війни, але вже мають британський паспорт. Вони рухаються до підписання своїх перших професійних контрактів. Це буде дуже добре для нас, якщо ми зможемо поговорити з ними і запросити, щоб вони грали в національній команді.
– Ви назвали прізвище Бобана. Це ваш товариш по «Мілану». Наскільки я розумію, він допомагав впроваджувати цю програму у Хорватії. У них дуже багато прикладів. Зокрема, Ракитич, який виріс не у Хорватії, але грав за збірну. Як це у них працювало? Це як у нас, наприклад, Мудрик дзвонив би молодим пацанам і казав: «давайте до нас»?
– Я спілкувався зі Звоні, він розповів, що вони створили такий кол-центр. У них була дуже гарна система скаутів. Вони працювали в Австралії, у Штатах, в Іспанії. Вони знаходили цих молодих талантів, і одразу шукали близькі стосунки з їх батьками. Я знаю цю історію про Ракитича, коли йому дзвонили колишні гравці національної команди. Наскільки я знаю, така практика у них була.
Будемо розмовляти з нашими хлопцями. У мене немає ніяких питань до цього. Думаю, вони будуть із задоволенням це робити. Вони, мабуть, вже роблять. Якщо той самий Мудрик буде знати, що десь в академії «Челсі» є наш український хлопець, який живе в Англії, то, я думаю, що він буде його підтримувати та все зробить, щоб він повернувся та грав за національну команду.
Про сина
– Є один дуже цікавий футболіст. Він грає за «Вотфорд», за молодіжну команду. Його звати Крістіан, прізвище – Шевченко. За яку збірну він буде грати? На Transermarkt написано, що він може грати за збірні України, США, Англії та Польщі.
– За Польщу я не знаю. За ці країни він може грати. Його повинні викликати, щоб він зіграв за якусь країну. Він повинен показувати свій рівень. Якщо він показуватиме рівень команди, яка його покличе, думаю, він приїде та буде грати.
– Якого рівня цей футболіст?
– Звичайно, якщо у нього буде рівень національної команди, то він гратиме за Україну. Він повинен показати свій рівень. Зараз йому 17 років. Якщо він закріпиться у «Вотфорді» та буде грати, якщо його подивляться фахівці наших національних команд U-17 чи U-19, якщо вони запросять його, то він приїде.
– На нього неймовірний тиск через прізвище Шевченко?
– На нього великий тиск. Він дуже любить футбол. В нього є характер. Розумію, що йому непросто. Він закоханий у футбол, я це бачу. Я бачу його великий ентузіазм. Якщо в нього буде все виходити, то нехай він рухається в цьому напрямку.
Про ставлення сім'ї до його рішення
– Як сім'я поставилась до вашого рішення?
– На другий день повномасштабної війни я прийняв для себе дуже важливе рішення – що я буду допомогати своїй країні. Моя сім'я це знає. З перших днів я поруч з Україною. Перші місяці – це були виступи на телебаченні, поїздки по наших країнах-партнерах, які нам допомагають, щоб висловити ті проблеми, ті бачення про війну, як бачить український народ. Потім я став працювати як амбасадор United24.
Були дуже гарні проєкти на підтримку України. Ці проєкти були зроблені через спорт. Ми зробили дуже гарний матч у Лондоні. Дуже багато було зроблено заходів. Було багато перемовин про допомогу. Вся ця робота велась протягом двох років. Я планую стати на цей шлях і зробити все, щоб допомогти українському футболу розвиватися.
– В якому стані український футбол? Мені здається, що і репутація погана, і війна дуже сильно вплинула. Як би ви оцінили?
– Ми розуміємо, що дуже важливо повернути цю репутацію. Особливо перед усіма вболівальниками. Щоб це зробити, потрібно зробити повністю прозору модель роботи.
– Хто для вас менеджер, з якого ви можете брати приклад?
– Таких імен дуже багато. Я грав у тому ж «Мілані», коли там працював Адріано Галліані. Це людина, яка побудувала «Мілан». Дуже успішна людна. Я знаю дуже багато таких футбольних менеджерів, які правильно побудували вертикаль, побудували команду, і вона працює.
Про Харків
– На старті вашої промови ви говорили, що Харків для вас особливе місто. Ви сюди й збірну привозили. Багатьох дивувало, що ви так любите Харків, що там збірна базувалась.
– Так і було. Це було улюблене місце. У нас тут була база. Ми тоді жили в готелі у Юри Сапронова. Був стадіон, на якому ми тренувались. Я знаю, що його розбомбили. Для мене приїхати сюди – це дуже важливо. Дуже гарні спогади. Скільки матчів провели тут, яка підтримка була завжди.
Грати у Львові, грати у Харкові для національної команди – це була дуже гарна підтримка. У Києві це традиційно, там такий стадіон. У Одесі теж класний. Але Харків, вийти на цей стадіон – це…
Думаю, що ці зустрічі, які ми робимо, дуже важливі. Важливо почути людей, поспілкуватися з ними. Ми проговорили дуже важливі питання: що ми можемо зробити, яке бачення у людей. Ми все вислухали, все запишемо, і я це буду розказувати у своїй програмі.
– Що турбує людей у регіонах? Я спілкувався з представником Донецького регіону, у них проходять бойові дії, змагання проводити не можна. Ви приходите, напевно, у найважчий час для українського футболу і берете на себе дуже важку ношу.
– Це зрозуміло. Ми всі живемо в такий час, дуже відповідальний час для нашої країни. І ми повинні не тільки дивитись, як ми можемо не тільки зберегти український футбол, а й зробити все, щоб він розвивався в умовах війни.
Про тренерську кар'єру
– Ви ставите на паузу тренерську кар'єру, чи це назавжди? Чи повернетесь ви до тренерства? Знаю, що у вас були пропозиції під час повномасштабної війни.
– Так, було багато пропозицій. Але для мене не було іншого рішення, я не розглядав їх, бо знав, що я можу бути потрібен. Для мене дуже важливо, бо в мене родина тут, я виріс в Україні. Україна для мене дуже багато значить.
Зараз це зовсім інша робота для мене. Я хочу сконцентруватися тільки на роботі президента УАФ, бо це дуже відповідальна робота. Треба все зробити, щоб ті 9 пунктів, які ми запропонували, втілилися у життя. Там є дуже важливі пункти.
Якщо ми зробимо діджиталізацю, то я переконаний, що вона дуже допоможе. Ми хочемо зробити таку асоціацію, щоб люди розуміли, щоб розуміли спонсори, що їй можна довіряти. Тоді буде інше ставлення до асоціації. Це допоможе і в роботі з маркетингом, в роботі зі спонсорами. А якщо ми зможемо підняти роботу зі спонсорами, і люди будуть довіряти, то кошти підуть на розвиток дитячого футболу, буде більше програм. Той таки міжнародний досвід, ті ж практики, які допоможуть нам залучати спонсорів.
Треба створити прозору систему, щоб вони знали, що кошти йдуть сюди, і вони будуть витрачені на дитячий футбол, на допомогу національній чи молодіжній команді, на футзал або на жіночу збірну. Жіночий футбол для нас буде дуже важливим.
– Після цього реально буде повернутися?
– Я навіть не розглядаю це, зараз в мене є робота, я повинен її робити. Я тільки почав. Це другий день, а ти мене вже питаєш за тренерське майбутнє.
Про прозорість у роботі УАФ
– Як ви бачите прозорість? Ви хочете опублікувати звіти, куди йдуть гроші. Ви ж не можете опублікувати всі зарплати, бо це приватна інформація.
– Так, це приватна інформація. Все буде робитись «вбілу». Якщо платиться зарплата, то платяться податки, показується, куди будуть йти кошти, як вони були використані. Кожен рік робляться звіти. Ми їх будемо робити. Головне, щоб спонсори знали, щоб люди знали, що кошти, які були витрачені на асоціацію, були використані правильно.
Про Межейка
– На конгресі ви дали почесного члена пану Межейку, представнику футбольної організації Запоріжжя. Багато років у футболі, але справа у тому, що у нього є доведене звинувачення, що він є одним з організаторів розгону запорізького Євромайдану. І вам почали ставити запитання, чому ви його відзначаєте як особливого члена української футбольної сім'ї.
– Ром, це мої перші кроки. Я розберусь з ситуацією.
– Окей, чекаємо тоді. Подивимось.
Про ФІФА та УЄФА
– Президент ФІФА Джанні Інфантіно одним з перших привітав вас з обранням на посаду голови УАФ. Ви їздили у 2022 році на чемпіонат світу і спілкувались з ним. Чи уявляють взагалі ці світові організації, що відбувається в Україні, як розвивається футбол? В Україні була велика дискусія з приводу того, чому вони не захотіли поставити звернення президента Зеленського перед фіналом ЧС-2022.
– По-перше, вони моніторять, вони знають про всю ситуацію в Україні, але це дуже великі ризики для них, бо вони не хочуть втручатись в цій ситуації, коли йде війна.
Ми проводимо чемпіонат, у нас проходять змагання. Ми бачимо, що міжнародні ігри і єврокубки ми не можемо грати в Україні. Коли проводиться чемпіонат тут – це дуже великі ризики для них, і вони не будуть втручатися. Це вже наш ризик.
І те, що стосується чемпіонату в Катарі – ми можемо подивитись і Лігу чемпіонів, і фінали – ніхто не хоче теж цих ризиків, політичних промов. Ми повинні робити все, щоб нас чули. Ми повинні розмовляти з ними, доводити нашу правду.
4 місяці тому президент УЄФА Чеферін говорив про повернення російських команд. Я якраз про це говорив зараз. Я давав інтерв'ю Sky Sports і запросив їх. Я говорив, що якщо ви приймаєте рішення про повернення, то перед цим я запрошую вас в Україну. Приїдьте і подивіться. Війна не закінчилась. Приїдьте, подивіться, а потім приймайте рішення. Тому я запросив їх приїхати до України, до Києва.
– Росія постійно намагається через «турніри легенд» у Москві просувати тезу, що нічого не відбувається, що все нормально. Зараз вони знову планують турнір, озвучують якихось зірок. Наприклад, Трибуна набрала Себастьяна Фрея, і він сказав, що не поїде в Москву, бо Шевченко – його друг, і він не може так вчинити.
Але на матчі Game4Ukraine був Вільям Галлас, і він там само може поїхати в Москву. Це незрозуміло. Я так розумію, на Game4Ukraine люди приїхали під ваше ім'я, і вони не до кінця розуміють, що відбувається.
– Рома, ми повинні доводити нашу правду. Ніхто крім нас цього робити не буде. Ми повинні кожен день працювати над цим. Там люди приймають свої рішення. У них своє життя, свої справи. Якщо ми не будемо шукати якийсь зв'язок з ними, то нас взагалі забудуть. Навіть зараз.
Коли розмовляєш, наприклад, з італійцями, то там більше немає ніякої інформації про війну в Україні. Це у нас кожен день ця війна. У нас літають бомби, гинуть діти, гинуть люди… А у них ніхто навіть не знає, чи не закінчилась війна.
Хтось думає, що там іде реконструкція, там все нормально. Так світ працює. Якщо ми не будемо доводити, не будемо говорити про це… У нас дуже мало спікерів, які мають вагу. У Росії набагато більший капітал в цьому, вони проводять дуже сильну інформаційну політику. Це теж інформаційна війна, яку ми повинні вести далі.
Про спілкування з військовими
– Ви багато спілкуєтесь з фанатами, з військовими. Наскільки ви стежите, наскільки залучені у цю історію?
– Дійсно, у мене багато друзів, які зараз воюють на передку. Я спілкуюсь з ними, мені надається вся інформація. Це вже моя особиста історія. Я не люблю багато говорити про це. Так, я знаю практично про все, і я розумію, що без них, без хлопців і дівчат, які стоять на передовій і захищають нас, не було б і того, що зараз у нас є.
Про обстріли поруч з його будинком
– Ви сказали, що вже потрапляли в ситуації в Києві, коли обстріли були серйозні – у вас у будинку вилетіли вікна?
– Так, там з будинком поруч. Це ж вже не вперше – таких ситуацій за 2 роки було.
– Вас не лякає? Ви з Лондона приїжджаєте в країну, яка воює. Коли на матч до вас приїжджав – там все спокійно, люди живуть, інше життя.
– Рома, я вже зробив свій вибір, я ж сказав, що зробив цей вибір через три, два дні після початку повномасштабної війни. Правильно сказати, що війна почалася у 2014 році, це так. Ну повномасштабна війна – це було 2 роки тому. Я сказав, що допомагатиму, розмовлятиму, розповідатиму, хочу бути голосом, щоб розказувати правду, що є в Україні.
Після мого першого приїзду та спілкування з друзями, військовими, які якраз стоять на першій лінії – зрозумів, що це треба робити постійно.
– Якою має бути переможна картинка Шевченка-президента? Що це має бути на фініші?
– По-перше, я хотів би, щоб ті задачі, які ми поставили перед собою, були виконані. Це буде дуже добре. Це буде дуже класний розвиток українського футболу. Ну і, звичайно, мені б хотілось, щоб був четвертий «Золотий м'яч» в Україні. Думаю, що про це мріють всі вболівальники. У мене є така надія, що ми побачимо його.
Бліц
– Коти чи собаки?
– Собаки.
– Найнеочікуваніше привітання з новою посадою ви отримали від кого?
– Мої друзі десь в Америці мені подзвонили. Ми давно не бачились. Привітали мене. І туди дійшла інформація.
– Книжка, яка найбільше вплинула на вас в житті?
– Айн Ренд, «Джерело».
– Хто з українців робить найкращу музику?
– Слава Вакарчук.
– Найважливіша постать в історії України?
– Тарас Шевченко.
– Світова постать, яка є прикладом для вас?
– З дитинства – це Нельсон Мандела.
– Ваш улюблений фільм?
– The Last Dance, однозначно.
– Кого ви вважаєте своїм найкращим другом і чому?
– Сім'я, дружина, діти, мама, сестра.
– Соцмережа, у якій проводите найбільше часу?
– Інстаграм.
– Улюблений гол в кар'єрі?
– Проти Росії.
– Що ви зробите першим після нашої перемоги?
– Однозначно буду плакати. Не знаю, які ці сльози будуть. Сльози подяки людям, які загинули.
