Чому ЧС треба було розширювати до 64 команд
Євген Ванжа пропонує радикальну реформу фінальної частини чемпіонату світу.
Євген Ванжа пропонує радикальну реформу.
Одразу зазначу, що не вважаю пропоновану мною формулу проведення турніру ідеальною. Якби це залежало від мене, я б залишив варіант з 32 збірними, але трохи розширив би представництво Європи у ньому. Проте це не виглядає можливим. Через жагу ФІФА до грошей мундіаль у Катарі стане останнім з такою кількістю учасників, на ЧС-2026 буде вже 48 команд. Повернення до старої системи, впевнений, не буде – історія подібних випадків ще не знала. І не для того світова федерація футболу шукала спосіб більше заробити, щоб потім від цього відмовитись
Заради розширення довелось придумати потворну формулу групового турніру – 16 груп по 3 команди, що тільки підкреслює неприродність змін. Інакше як «чорті-що і збоку бантик» назвати це важко. Ну що ж, розширювати – так розширювати. Але давайте спробуємо повернути головному футбольному змаганню світу більш-менш нормальний вигляд.
«Красива» сітка змагань можлива при кількості команд, яка відповідає відомій арифметичній послідовності: 2, 4 8, 16, 32… Допустимим можна назвати варіант з 24 учасниками, який зараз застосовується на Євро, але й він не позбавлений недоліків, та і повернення до нього на чемпіонатах світу (було і таке в історії ЧС) вже неможливе. А от що можливо – продовжити послідовність і дописати ще одну цифру – 64. На чемпіонаті світу мають грати 64 команди.
У фінальній частині – 16 груп по 4 команди, дві з яких виходять у плей-оф. А далі – стандартна схема з матчами на виліт.
Цілком розумію, що на перший погляд це може здатися фантазією автора чи просто маячнею. Спробую пояснити, чому це не просто можливо, але й необхідно, а також як це можна зробити.
Де грати?
Найперше питання: а хто зможе прийняти такий гігантський турнір? Яка країна? Навіть з 48 учасниками це питання постає дуже гостро, не кажучи вже про 64. Цілком можливо, що жодна країна не здатна на таке. Але цю проблему можна вирішити.
Пам’ятаєте Євро-2020? Матчі проходили по всій Європі. Думаю, що цей досвід можна використати. Звичайно, при такій формулі про таке поняття, як «країна-господар чемпіонату світу» ми забудемо. Турнір почергово проходитиме в різних частинах світу. Наприклад, один чемпіонат прийме Європа, інший – Північна та Південна Америки, після цього – Азія. Африка через кліматичні умови та недостатньо розвинену інфраструктуру, на жаль, навряд зможе це зробити.
Але можливі виключення. Наприклад, коли більшість матчів пройде у Європі, якусь частину турніру можна провести у ПАР, адже у цієї країни є досвід проведення ЧС, необхідна інфраструктура, підходящий клімат, а часовий пояс не відрізняється від європейського. До того ж, це можливість знову почути солодкий шум вувузел. Жартую, звісно.
Розподіл квот
УЄФА – 24 (23) квоти
На мій погляд, європейські команди зараз отримують несправедливо мало путівок на чемпіонат світу, цю ситуацію необхідно виправляти. Впевнений, що за такої формули Європа заслуговує як мінімум стільки ж місць, скільки зараз є учасників на Євро. І це піде на користь турніру, бо відповідає спортивному принципу.
З іншого боку, не виключаю, що ФІФА буде важко відмовитись від спокуси дати хоч одну пряму путівку Океанії. Цілком ймовірно, що відбудеться це саме за рахунок квот УЄФА, яких в будь-якому випадку найбільше.
КОНМЕБОЛ – 9 прямих квот + 1 команда у міжконтинентальному плей-оф
За великим рахунком, відбір у Південній Америці можна було б взагалі скасувати і допустити всі 10 команд. Але чи справедливо це, щоб з невеликої (хоч і дуже потужної) конфедерації на чемпіонат світу виходили абсолютно всі? Щоб, скажімо, Болівія та Венесуела отримували свої перепустки без боротьби? Та й самі команди надовго залишаться без офіційних матчів. Пропозиція наступна – 9 команд отримують прямі путівки, а один з аутсайдерів відправляється у міжконтинентальний плей-оф.
Як відомо, відбір у КОНМЕБОЛ відбувається за круговою системою. Можна залишити її, але проводити такий великий турнір, де 9 з 10 команд йдуть далі не виглядає дуже цікавим. Є інший варіант – поділити учасників на 2 групи по 5 команд. Тоді аутсайдери групи або проведуть додатковий матч (чи матчі), після яких переможений відправиться у плей-оф, або це просто буде визначено за їх показниками в групі. Плюс за такої формули календар буде трохи розвантажений і зірки європейських клубів рідше будуть здійснювати виснажливі вояжі за океан.
КОНКАКАФ, КАФ, АФК – по 9 прямих квот + 2 команди у міжконтинентальному плей-оф
Конфедерації, близькі за силою, отримують однакову кількість квот і кількість учасників плей-оф. Формулу кожного відбіркового турніру в даному випадку розраховувати не будемо – футбольні чиновники з цим впораються й так.
ОФК – 1 пряма путівка + 1 команда у плей-оф або 0 прямих путівок + 1 команда у плей-оф
Особисто я проти прямих путівок для Океанії навіть при 64 командах у фінальній частині. Однак це рішення цілком можуть дотиснути. Тому розглянемо обидва варіанти. В першому випадку переможець відбірного турніру відправляється на чемпіонат світу. Друга команда гратиме у плей-оф. Якщо ж ОФК не досягне свого у кабінетах футбольної влади, то пропоную, як і раніше, відправляти у плей-оф переможця відбору.
Міжконтинентальний плей-оф
Отже, до початку стикових матчів буде 60 учасників і матимемо визначити ще 4. У плей-оф по одному представнику Південної Америки та Океанії і по 2 команди з Азії, Африки, і Північної чи Центральної Америки. Усього 8. Шляхом жеребкування утворюються 4 пари, які визначать останніх учасників мундіалю. Команди з однієї конфедерації мають бути розведені по різних парах.
Як це все подивитись?
Давайте будемо чесні: навіть з 32 командами у фінальному турнірі подивитись всі матчі було досить важко. Тому навіть не сподівайтесь, що ви побачите все. Раніше ви, якщо мали час на це, дивились по 3 матчі групового турніру на день. Тепер ви будете дивитись стільки ж, але паралельно буде проходити ще один матч і ви або ваш транслятор будете вибирати, що глянути наживо, а чим пожертвувати. Звичний день ЧС за такою формулою буде складатися з 6 матчів: 3-х пар ігор, які проходитимуть одночасно.
Переваги формату
1. Розширення географії. Прийняти матчі можуть країни, де немає великої кількості підходящих стадіонів, але є 1-2 арени, які відповідають вимогам. Це стосується і України, до речі. Чемпіонат світу на «Олімпійському» та «Донбас Арені» – звучить красиво, чи не так?
2. Нормальна формула турніру. Ніяких груп з трьома командами або кращих третіх місць. Все просто і звично – 2 команди з кожної групи виходять у плей-оф.
3. Більше матчів. Більше футболу на різні смаки.
4. Збільшення інтересу до турніру. Чим більше команд – тим більшим буде інтерес в кожній з країн, яка братиме участь.
5. УЄФА нарешті отримає гідну квоту. Європа давно заслуговує більшу кількість путівок на турнір. Нова формула дозволить виправити цю несправедливість.
6. Україна матиме більше шансів потрапити на чемпіонат світу. Найголовніше для нас 😊.
Великий плюс у грошовому еквіваленті буде і для ФІФА. Більше матчів – більше грошей, тут все просто. Крім того, є надія, що після цього міжнародна федерація футболу відмовиться від подальшого розширення – бо куди вже більше. Хоча… Ніколи не слід недооцінювати людську жадобу до наживи.
Недоліки формату
1. «Розмивання» рівня турніру. Від цього нікуди не дінешся, але це нас чекає і з формулою у 48 команд. Крім того, розширена європейська квота може трохи нівелювати це. Всі сильні збірні з Південної Америки також будуть грати навіть у випадку не надто вдалого виступу у відбірковому турнірі (як збірна Чилі, яка не потрапила на чемпіонат світу після перемоги на Копа Америка).
2. Матчів стане настільки багато, що буде неможливо подивитися всі. Проте це було досить важко зробити і до того. Футболу буде більше, і можна буде вибрати, який матч дивитись, а який – ні. Тут я згоден з президентом ФІФА Джанні Інфантіно – всі ігри дивитись необов’язково. Головне, щоб був вибір. А коли почнеться найцікавіше – стадія плей-оф, то ця проблема відпаде сама собою.
3. Не буде єдиної країни господаря. З іншого боку, це шанс прийняти мундіаль для багатьох країн одразу, навіть якщо великих стадіонів у них небагато – одного може цілком вистачити. Як показав досвід Євро-2020, ця схема цілком працює.
***
Як вам такий варіант? Пишіть свою думку у коментарях.
Фото: Nikku/Globallookpress; FIFA
