Перезавантаження, яке вже не за горами.

Валенсії потрібно почати нову історію перемог.

В дитинстві я часто захоплювався грою цього клубу:

Пабло Аймар, Давід Сільва, Давід Вілья та Дієго Алвеш.

Команда, яка регулярно була учасником ЛЧ, навіть виходила в плей-оф.

Зараз же, команда переживає не просто стагнацію. Клуб повільно, але впевнено повторює долю Малаги (вболівальники іспанського футболу мають памʼятати цей «супер-проєкт»).

Валенсія зараз займає 18 місце в Ла Лізі, і стоїть навиліт.

І остання гра тільки підтверджує всю тяжкість.

Альмерія - клуб, який також бореться за виживання. Їхній тренер Руді, вже неодноразово приймав кризові клуби та зберігав їх в елітному дивізіоні бодай на сезон.

Але повернемось до клуба з однойменного міста на сході Іспанії. Валенсія під керівництвом Барахи здобула 2 перемоги, 2 зіграли внічию та 3-чі програли. Здається, результати не відповідають рівню клуба, але на жаль, все закономірно.

Команда розібрана зсередини: президент не бажає вкладати гроші, гравці невмотивовані, клуб виглядає баластом. В цій ситуації, складно показувати на полі, що ти «хочеш» боротись за кольори клубу. Так, є люди, що виділяються:

Юнус Муса, Ніко Гонсалес, Гіоргі Мамардашвілі, Хуго Гільямон або ж навіть Дженк Озкаджан з Самуелем Ліно.

А тепер уявіть, що половина з цих гравці орендовані Валенсією з інших клубів?

Болісно, 100% + вони достатньо молоді, щоб давати стабільний результат.

Для них - це можливість набратись досвіду в першу чергу, а не залишитися у клубі надалі.

Коли я вчора почав дивитись матч Альмерія - Валенсія, то «кажани» нагадили мені вискочок, що намагаються вдавати з себе професіоналів, але насправді вони аматори. Бараха хоче поставити свій стиль для цієї збірки гравців, але в них немає такого досвіду. Перший тайм команда з Валенсії пресингувала досить плідно та на секунду здалось, що клас гравців вище за тих, що є в наявності Альмерії (так, я Оскара Мелеро не вважаю гравцем здатним вирішувати важливі завдання).

В підсумку першої половини гри 0:0. В другому таймі шахи терезів могли схилитись на кожен бік. І так сталось, що більш вдалими стали рохібланкос.

Пресинг Валенсії штука гарна, якщо він працює. Але в другій половині його не було. 2:0.

Добре, що суперники Валенсії не такі безгрішні в обороні. 2:1.

В останні 30 хвилин команди не створили нічого. Є заштампована фраза «одні не можуть, інші не хочуть». Так ось, вона цілком підходить до кінцівки цієї гри.

Висновки? Та їх не буде.

Невідомо як валенсійці будуть виходити з цієї кризи. І цілком можливо їм треба пройти шлях Шальке або ж інших команд, які в минулому досягали нечуваних успіхів. В першу чергу за допомогою вдалої роботи керівництва.